Постанова

від 15.12.2020 по справі 380/6492/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/6492/20 пров. № А/857/14110/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за його позовом до Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області про зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Брильовський Р.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 23 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому просив зобов`язати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області (далі - УДСО) скласти висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 та подати до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) цей висновок та документи щодо виплати зазначеної одноразової грошової допомоги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 380/6492/20 позов було задоволено частково. Визнано протиправною відмову УДСО у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву/рапорт про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 15 липня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що з метою повного захисту прав ОСОБА_2 слід вийти за межі заявлених ним позовних вимог та вибрати саме такий спосіб захисту його порушених прав з огляду на протиправну відмову УДСО у направлені до МВС документів щодо призначення і виплати спірної одноразової грошової допомоги.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 , який у своїй скарзі просить його скасувати у частині відмови у задоволенні сформульованої ним позовної вимоги зобов`язати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області ( ЄДРПОУ 08596914) скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 23 Закону України Про міліцію та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850. та подати в Міністерство внутрішніх справ України цей висновок та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким такі позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відмова у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги та подання до МВС позбавляє його ефективного судового захисту.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у відповідача наявне право адміністративного розсуду, а тому зобов`язання його прийняти конкретне рішення є втручанням суду у дискреційні повноваження УДСО.

Наполягає на тому, що виходячи із приписів Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850) керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах б або 7 цих Порядку та умов та висновок щодо виплати грошової допомоги і іншого варіанту поведінки відповідача вказаним нормативним актом не передбачено.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу у органах внутрішніх справ з 04 грудня 1992 року по 20 грудня 2006 року, у тому числі у підрозділах Державної служби охорони.

10 березня 2020 року за результатами медичного огляду Львівською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, на строк до 01 квітня 2021 року та визначено втрату 45 % працездатності.

15 липня 2020 року ОСОБА_1 скерував засобами поштового зв`язку до УДСО заяву/рапорт, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, спричиненої захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідач листом від 23 липня 2020 року №0-143/43/30/03-2020 повідомив позивача, що станом на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності 10 березня 2020 року Закон України Про міліцію втратив чинність на підставі Закону України Про Національну поліцію . Тому призначення та виплата одноразової грошової допомоги згідно із статтею 23 Закону України Про міліцію та відповідно до Порядку № 850 не мають юридичного підґрунтя. Одночасно відповідач зазначив, що заява ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги є невстановленого зразка та відмовив у виплаті вказаної допомоги, повернувши йому пакет документів згідно з описом.

Позивач не погодився з відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги УДСО та звернувся за захистом своїх прав до суду із адміністративним позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.

Виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції було передбачено приписами статті 23 Закон України Про міліцію (далі - Закон № 565-ХІІ), який втратив чинність з 07 листопада 2015 року у зв`язку із набранням чинності Законом України Про Національну поліцію (далі - Закон № 580-VІІІ).

Разом із тим, абзацом третім пункту 15 розділу XI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію .

На реалізацію приписів статті 23 Закону № 565-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 було затверджено Порядок № 850.

У відповідності до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;

витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно із приписами пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

На підставі аналізу наведених правових норм суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що до компетенції УДСО законодавством не віднесено питання прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні спірної грошової допомоги, оскільки таке рішення приймається МВС.

Водночас, приписами пункту 8 Порядку № 850 безальтернативно встановлено обов`язок керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подати МВС у 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відтак, з урахуванням наведених правових норм та встановлених судом обставин, апеляційний суд погоджується із скаржником у відсутності у відповідача адміністративного розсуду при поданні МВС наданих ним документів та відповідного висновку щодо виплати грошової допомоги, оцінку яким вправі надавати саме МВС.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак, апеляційний суд вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що належним способом захисту, необхідним для повного поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків цього судового рішення та вважає, що для швидкого та ефективного захисту порушеного права слід зобов`язати УДСО скласти відповідний висновок та надіслати передбачений пунктом 8 Порядку № 850 пакет документів для вирішення МВС питання про можливість призначення та виплати спірної одноразової грошової допомоги згідно із положеннями статті 23 Закону № 565-ХІІ.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції при відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у їх задоволенні. Відтак, рішення суду першої інстанції у цій частині слід скасувати та такі позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про судовий збір та Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УДСО на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 380/6492/20 у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити його позовні вимоги.

Зобов`язати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області скласти висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, і подати цей висновок та документи щодо виплати зазначеної одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Київській області (код ЄДРПОУ 08596914, 011033, м. Київ, вул. Гайдара, 8).

У решті рішення суду першої інстанції від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук С. П. Нос