Рішення

від 22.10.2020 по справі 400/3081/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р. № 400/3081/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув пиьсомовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр", вул. Будівельників,14, корпус Б, кв.23, м. Миколаїв, 54034

до відповідача:Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053

треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю " Євромет-Миколаїв", вул. Авангардна, 6-А, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2020 р. № 1535182/43280800, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю Целєр (далі - позивач або ТОВ "Целєр") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Миколаївській області (далі - відповідач 1 або ГУ ДПС в Миколаївській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач - 2 або ДПС України) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14 датою її направлення на реєстрацію 15.04.2020 року;

встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, а саме - зобов`язати ДПС подати звіт про виконання цього рішення суду;

стягнути з ДПС на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Целєр" (код СДРПОУ 43280800) судові витрати в сумі 6 704,00 грн., в тому числі: судовий збір в сумі 4 204,00 гривні; витрати на правничу допомогу в сумі 2 500,00 гривень.

Третьою особою у справі позивач вказав - Товариство з обмеженою відповідальністю " Євромет-Миколаїв".

Ухвалою від 10.0.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, товариство мало взаємовідносини з ТОВ «Євромет-Миколаїв» , якому було надано послуги з вантажного автоперевезення. Надання послуг підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000090 від 14.04.2020р на суму 44449,98грн та реєстром товарно-транспортних накладних. 14.04.2019року позивачем було складено податкову накладну № 14, яку позивач направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, але з початку реєстрація була зупинена. Підставою зупинення реєстрації вказаної податкової накладної відповідача вказав: Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41.19, відсутні в таблиці даних платника ПДВ, що на постійні основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій . Також позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних , проте не вказано конкретного переліку документів, які потрібно надати для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач не погоджується з таким рішеннями, оскільки ГУ ДПС порушила вимоги п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджених постановою кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №117), тобто не вказано конкретного переліку документів, який потрібно надати для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідачі позов не визнали, надали відзив, в якому просили в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідачі аргументували тим, що реєстрація податкової накладної позивача була зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Згідно квитанцій (а.с. 14), підставою для зупинення реєстрації зазначеної накладної є те, що вона відповідає п.п.16 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Підставою відмови у реєстрації вказаної накладної стало ненадання платником податків необхідних документів, а саме - ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с.32). Прийняте рішення відповідач вважає обґрунтованим. В задоволенні вимог щодо встановлення судового контролю та стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі й витрат на правову допомогу представник відповідачів просив відмовити.

Від третьої особи пояснень щодо позову не надходило.

В судове засідання 29.09.2019 представники сторін не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ Целєр є юридичною особою з 09.10.2019р., що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Будівельників, буд.14, кв.23, основним видом діяльності згідно КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт.

В процесі здійснення своєї господарської діяльності між ТОВ Целєр та Товариством з обмеженою відповідальністю Євромет-Миколаїв (далі - Замовник) був укладений Договір №2 від 02.12.2019 року (далі - Договір №2) про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до умов Договору №2 Скаржник зобов`язується організувати та здійснити поставку вантажу Замовнику. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів протягом двох робочих днів з дня отримання оригіналів: Актів наданих послуг, Рахунку, Товарно-транспортних накладних та Реєстру товарно-транспортних накладних.

З 13 по 14 квітня 2020 року ТОВ "Целєр" було надано товариству з обмеженою відповідальністю "Євромет-Миколаїв" (далі - Замовник) послуги з вантажного автоперевезення на суму 44 449,98 грн., що підтверджується товарно- транспортними накладними (далі - ТТН) від 13.04.2020 року №000004980. №000004981. №000004982, №000004983. Товар за ТТН №000004983 від 13.04.2020 року було прийнято вантажоодержувачем 14.04.2020 року. Надання послуг також підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000090 від 14.04.2020 р. на суму 44 449,98 грн. та реєстром товарно-транспортних накладних.

14.04.2020 року на користь ТОВ Євромет-Миколаїв було складено податкову накладну №14 на загальну суму 44 449,98 грн.

14.04.2020 року ТОВ Целєр було виставлено рахунок на суму 44 449.98 грн.

Як вказав позивач в позові, сплата за надані послуги була здійснена платіжним дорученням №8074 від 15.04.2020 року на суму 37 041,65 грн. Залишок заборгованості Замовником було притримано до реєстрації податкової накладної.

ТОВ "Целєр" є платником податку з 01.12.2019 року. Документ, що посвідчує факт надання послуг, - Акт виконаних робіт було складено 14.04.2020 року.

У зв`язку з цим, відповідно до вимог п. 201.10 статті 201 ПК України, 14.04.2020р. року у позивача виник обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну.

На виконання зазначеного обов`язку ТОВ Целєр 14.04.2020 року було складено податкову накладну №14 на загальну суму 44 449,98 грн. на користь ТОВ Євромет-Миколаїв .

Зазначена податкова накладна направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 15 квітня 2020 року.

15.04.2020 року ТОВ "Целєр" було отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №14 від 14.04.2020 року, в якій було зазначено що реєстрація податкової накладної зупинена: Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41.19, відсутні в таблиці даних платника ПДВ, що на постійні основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. .1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій . Також позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних , проте як вказав позивач, не вказано конкретного переліку документів, які потрібно надати для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

На думку позивача, такими діями відповідачем 1 порушено вимоги п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117), яким передбачено: у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

В квитанції про зупинення податкової накладної не вказано конкретного переліку документів, який потрібно надати для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

17.04.2020р. ТОВ "Целєр" надало до ГУ ДПС у Миколаївській області пояснення та копії первинних документів, які підтверджують факт надання послуг. До пояснень позивачем були додані документи, які підтверджують реальність наданих послуг, а саме: Договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом №2 від 02.12.2019 року, товарно-транспортні накладні, акт Виконаних робіт та реєстр товарно-транспортних накладних, платіжне доручення №8074 від 15.04.2020 року (підтверджує факт сплати за надані послуги на суму 37 041,65грн.). Також було надано документи, які підтверджують спроможність позивача надати зазначені послуги: Договори оренди транспортних засобів, копія повідомлення 20-ОПП.

Позивач вважає, що сукупність наданих до контролюючого органу копій документів не дає підстав для сумніву, щодо реальності господарських операцій та правомірності складання ТОВ "Целєр" податкової накладної №14 від 14.04.2020 р.

За наслідками розгляду пояснень та копій документів комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області було прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 14.04.2020 року, з підстав ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних .

Позивач вважає, що рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14 є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Таке твердження на думку позивача, не відповідає фактичним обставинам: позивачем було додано до пояснень всі первинні документи, які підтверджують надання послуг з перевезення Товарів, а саме: товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, рахунки, платіжне доручення.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку у банківські установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2018 №341), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.5 Порядку №117, податкова накладна/ розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту Квитанцій вбачається, що відповідачем не дотримано вимоги п. 13 зазначеного Порядку 117 та не вказано: розрахованих показників критерію, якому відповідає позивач; та конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Також, положеннями п. 7 Порядку 117 чітко визначено умови зупинення реєстрації ПН/РК, це: відповідність критеріям (а не критерію) ризиковості здійснення операції, крім ПН/РК, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку. Тобто повинна мати місце сукупність ризикових умов; ступені ризиків мають бути достатніми для зупинення реєстрації.

Отже, зупинення реєстрації ПН/РК за критерієм п.п.2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 75%) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС; відсутність товару/послуги у Таблиці даних платника податку.

У той же час, відповідачами не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через які вони дійшли висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довели правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п.13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Крім того, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв № 959, податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

У той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за договором, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 1201 ПК України, а згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкові накладні потрібно вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У постанові від 04.12.2018 року по справі № 821/1173/17 Верховний Суд дійшов висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

У відзиві на позовну заяву відповідач також не навів конкретизації претензій до первинних документів позивача.

За таких обставин, мотиви ухвалення відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є необґрунтованим.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкових накладних, слід зазначити, що відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (із змінами; далі - Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Відтак, оскільки рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних/ розрахунків підлягає скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від. 04.12.2019 року; податкову накладну № 2 від 04.12.2019 року; податкову накладну № 3 від 07.12.2019 року; податкову накладну № 4 від 08.12.2019 року; податкову накладну № 5 від 10.12.2019 року; податкову накладну № 6 від 14.12.2019 року; податкову накладну № 7 від 14.12.2019 року; податкову накладну № 8 від 15.12.2019 року, датою їх фактичного подання.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, задоволенню не підлягають, оскільки встановлювати такий контроль в адміністративних справах є правом, а не обов`язком суду. З урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 4204,00 грн. підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, оскільки саме з дій Головного управління ДПС у Миколаївській області виник спір.

Позивач також в позові просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. З цього приводу, суд зазначає таке.

Представник відповідачів у відзиві просив відмовити у відшкодуванні за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи це клопотання неспівмірністю витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом виконаної роботи.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обгрунтованим та мати розумну суму.

Виходячи з матеріалів справи, в обгрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача 2 витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00грн, позивач станом на час розгляду справи не надав жодного доказу понесення таких витрат.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави вважати, що розмір таких витрат є непідтвердженим належними доказами.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" (вул. Будівельників, 14, корпус Б, кв.23, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 43280800) до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) , Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну ТОВ "Целєр" (код ЄДРПОУ 43280800) від 14.04.2020 року №14 датою її направлення на реєстрацію 15.04.2020 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" (вул. Будівельників, 14, корпус Б, кв.23, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 43280800) судовий збір в розмірі 4204,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 259 від 30.07.2020р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов