Постанова

від 16.03.2021 по справі 400/3081/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3081/20

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Миколаїв, 22 жовтня 2020 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Целєр до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, Державної податкової служби України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромет-Миколаїв", про визнання протиправним та скасування рішення р.№ 1535182/43280800 від 22.04.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Целєр звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, Державної податкової служби України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромет-Миколаїв", про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14 датою її направлення на реєстрацію 15.04.2020 року; встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а саме - зобов`язання ДПС подати звіт про виконання цього рішення суду; стягнення з ДПС на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Целєр" (код СДРПОУ 43280800) судові витрати в сумі 6 704,00 грн., в тому числі: судовий збір в сумі 4 204,00 гривні; витрати на правничу допомогу в сумі 2 500,00 гривень.

В обґрунтування позову вказано, що відповідно до вимог Податкового кодексу України, 15.04.2020р. ТОВ Целєр направило на реєстрацію податкову накладну №14 від 14.04.2020р. та цього ж дня було отримано квитанцію про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Також, товариству було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Однак, у вказаній квитанції не було вказаного конкретного переліку необхідних податковому органу документів. Між тим, ТОВ Целєр до ГУ ДПС в Миколаївській області надало пояснення та копії первинних документів, на підтвердження даних, зазначених у спірній податковій накладній. Сукупність наданих до контролюючого органу копій документів не дає підстав для сумніву щодо реальності господарських операцій та правомірності складання ТОВ Целєр податкової накладної №14 від 14.04.2020р. Незважаючи на надання первинних документів та пояснень податковим органом було прийнято рішення від 22.04.2020р. № 1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 14.04.2020р. з підстав ненадання первинних документів. Однак, не конкретизовано яких саме документів не було надано.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, позов ТОВ Целєр задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14.

Зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну ТОВ "Целєр" (код ЄДРПОУ 43280800) від 14.04.2020 року №14 датою її направлення на реєстрацію 15.04.2020 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" (вул. Будівельників, 14, корпус Б, кв.23, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 43280800) судовий збір в розмірі 4204,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 259 від 30.07.2020р.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ГУ ДПС у Миколаївській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій зазначено про порушення процесуальних та матеріальних норм права, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення, у зв`язку з чим просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що акт здачі-приймання робіт, наданий платником податку на додану вартість на розгляд Комісії, не має юридичної сили, оскільки містить виправлення, вчинені недопустимим способом (наклеєні печатки та підпис покупця). Такий документ є недостовірним, не містить беззаперечної інформації про господарську операцію та рух активів. За результатами поданих платником документів не можливо встановити дату події, відповідно до якої виписано податкову накладну. Окрім того, до повідомлення не було додано жодного документу на підтвердження зарахування коштів від замовника. Платник податків надав перевагу звіту за формою 20-ОПП та договорам оренди транспорту, аніж документу, що підтверджує настання однієї з подій, яка породжує право на реєстрацію податкової накладної - банківської виписки, платіжного доручення, тощо. Тому, обґрунтованим на думку апелянта є твердження про відсутність у розпорядженні позивача таких платіжних документів на момент подання пояснень та додатків до нього, а також документів, які б підтвердили надання послуги, зокрема акта приймання-передачі від 14.04.2020р. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно розподілено судові витрати під час ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, зважаючи на можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.

Заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження від сторін не надійшло.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України).

Частиною 2 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Целєр є юридичною особою з 09.10.2019р., що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Будівельників, буд.14, кв.23, основним видом діяльності згідно КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт.

В процесі здійснення своєї господарської діяльності між ТОВ Целєр та Товариством з обмеженою відповідальністю Євромет-Миколаїв (далі - Замовник) був укладений Договір №2 від 02.12.2019 року (далі - Договір №2) про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до умов Договору №2 Скаржник зобов`язується організувати та здійснити поставку вантажу Замовнику. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів протягом двох робочих днів з дня отримання оригіналів: Актів наданих послуг, Рахунку, Товарно-транспортних накладних та Реєстру товарно-транспортних накладних.

З 13 по 14 квітня 2020 року ТОВ "Целєр" було надано товариству з обмеженою відповідальністю "Євромет-Миколаїв" (далі - Замовник) послуги з вантажного автоперевезення на суму 44 449,98 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) від 13.04.2020 року №000004980. №000004981. №000004982, №000004983. Товар за ТТН №000004983 від 13.04.2020 року було прийнято вантажоодержувачем 14.04.2020 року. Надання послуг також підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000090 від 14.04.2020 р. на суму 44 449,98 грн. та реєстром товарно-транспортних накладних.

14.04.2020 року на користь ТОВ Євромет-Миколаїв було складено податкову накладну №14 на загальну суму 44 449,98 грн.

14.04.2020 року ТОВ Целєр було виставлено рахунок на суму 44 449.98 грн.

Як вказав позивач в позові, сплата за надані послуги була здійснена платіжним дорученням №8074 від 15.04.2020 року на суму 37 041,65 грн. Залишок заборгованості Замовником було притримано до реєстрації податкової накладної.

ТОВ "Целєр" є платником податку з 01.12.2019 року. Документ, що посвідчує факт надання послуг, - Акт виконаних робіт було складено 14.04.2020 року.

У зв`язку з цим, відповідно до вимог п. 201.10 статті 201 ПК України, 14.04.2020р. року у позивача виник обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну.

На виконання зазначеного обов`язку ТОВ Целєр 14.04.2020 року було складено податкову накладну №14 на загальну суму 44 449,98 грн. на користь ТОВ Євромет-Миколаїв .

Зазначена податкова накладна направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 15 квітня 2020 року.

15.04.2020 року ТОВ "Целєр" було отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №14 від 14.04.2020 року, в якій було зазначено що реєстрація податкової накладної зупинена: Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41.19, відсутні в таблиці даних платника ПДВ, що на постійні основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. .1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій . Також позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних , проте як вказав позивач, не вказано конкретного переліку документів, які потрібно надати для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

17.04.2020р. ТОВ "Целєр" надало до ГУ ДПС у Миколаївській області пояснення та копії первинних документів, які підтверджують факт надання послуг. До пояснень позивачем були додані документи, які підтверджують реальність наданих послуг, а саме: Договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом №2 від 02.12.2019 року, товарно-транспортні накладні, акт Виконаних робіт та реєстр товарно-транспортних накладних, платіжне доручення №8074 від 15.04.2020 року (підтверджує факт сплати за надані послуги на суму 37 041,65грн.). Також було надано документи, які підтверджують спроможність позивача надати зазначені послуги: Договори оренди транспортних засобів, копія повідомлення 20-ОПП.

За наслідками розгляду пояснень та копій документів комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області було прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 14.04.2020 року, з підстав ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних .

Вважаючи, що рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ Целєр від 14.04.2020 року №14 є протиправним та підлягає скасуванню, ТОВ Целєр звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на приписи Порядку № 117 зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходив з того, що мотиви прийняття відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є необґрунтованими.

Також, враховуючи, що під час подання адміністративного позову ТОВ Целєр надало платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 4204,00 грн., відповідно до ст. 139 КАС України, суд першої інстанції стягнув вказану суму з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь платника.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов таких висновків є хибними. Крім того, на думку колегії суддів, вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат зі сплати судового збору на користь Товариства, суд першої інстанції припустився помилки, виходячи з наступного. Крім того, резолютивна частина судового рішення не повністю відображає результати розгляду даної справи та вирішення усіх відображених у позовній заяві вимог позивача.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у п. 187.1 ст. 187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування є відповідна квитанція в електронному вигляді.

Як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, що позивачем, на виконання вказаних норм законодавства, сформовано було податкові накладні та надіслано їх до Єдиного реєстру податкових накладних, проте, реєстрація податкових накладних була зупинена (а.с. 105-118 т. 1).

У відповідності до п. 201.16. ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 12 якого передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, та формування квитанції

Пунктами 12, 13 Порядку № 1246 передбачено про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, за результатами перевірок, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 17 Порядку № 1246 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, податкову накладну, стосовно реєстрації якої виник даний спір платником податку було складено 14.04.2020 року та 15.04.2020 року направлено на реєстрацію.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №1165).

Вказаний Порядок набрав чинності з 01.02.2020 року.

Тобто, до вказаних правовідносин підлягає застосуванню саме Порядок № 1165, а не порядок № 117, яким обґрунтовано прийняте судове рішення.

Так, відповідно до п. 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 визначено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Згідно з п. 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно п. 2 Порядку №1165 критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або »б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або »б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Як передбачено п.п. 3,4 Порядку № 1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності зазначеним у пп. 1-4 вказаного пункту Порядку № 1165 ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).

У разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).

Відповідно до п. 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (п. 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (п. 25 Порядку № 1165).

Як свідчать матеріали справи, зупиняючи реєстрацію спірної податкової накладної, у квитанції про зупинення її реєстрації вказано, що коди УКТЗЕД/ДКПП відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання таких такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критерію ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН.

Апеляційний суд зазначає, що пунктом 1 додатку 3 до Порядку №1165 віднесено до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Тобто, із аналізу п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

При цьому, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №520).

Так, п. 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Згідно з п.п. 3, 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:

-договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що контролюючим органом зупиняючи реєстрацію спірної податкової накладної не було визначено конкретного переліку документів, з урахуванням специфіки господарської операції відображеної у податковій накладній від 14.04.2020р. № 14, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

У квитанції лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у визначений Порядком № 1165 спосіб, ТОВ Целєр надало відповідачу Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрація якої була зупинена з доказами щодо здійснення господарської операції, та їх документальне підтвердження, зокрема пояснення, у яких платник податків зазначив, що є перевізником, основним видом діяльності якого визначено - вантажні автоперевезення; а також надано інформацію про підтвердження перевезення вантажу: Рахунок, акт виконаних робіт, договір, реєстр ТТН, товарно-транспортні накладні, 20-ОПП, договори оренди транспорту, платіжні доручення, що підтверджують реальність господарської операції наведені у додатку.

Факт подання позивачем зазначених документів також підтверджується квитанцією № 2.

Між тим, не зважаючи на наявність у платника податків та подання на розгляд комісії, первинних документів та пояснень, податковим органом було відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 14.04.2020р.

Зі змісту спірного Рішення від 22.04.2020р. № 1535182/43280800 вбачається, що його прийнято з підстав ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків/фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Однак, як було вище зазначено апеляційним судом встановлено, що відповідні письмові пояснення з приводу господарської операції ТОВ Целєр з ТОВ ЄВРОМЕТ-МИКОЛАЇВ за результатом якої складено та направлено на реєстрацію спірну податкову накладену від 14.04.2020р. № 14, з первинними документами товариством надавались, з урахуванням чого на переконання колегії суддів, застосована в оскарженому рішенні обставина-підстава його прийняття, а саме: ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків/фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, спростована встановленими судом обставинами.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказані у рішеннях підстави для відмови у реєстрації податкових накладних є лише цитатою з п.21 Порядку, та є досить абстрактними та формальними.

Як вже було зазначено, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної від 14.04.2020р. № 14 та спірне рішення, з врахуванням встановлених обставин та специфіки господарської операції, відображеної у вказаній податковій накладній, не містять будь-якої конкретизації, яких саме документів не вистачило для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної, які саме подані платником документи не дають можливості встановити дату події, відповідно до якої виписано та подано на реєстрацію податкову накладну.

В апеляційній скарзі також не вказано, що саме порушено позивачем, та яких конкретно документів не вистачило для здійснення реєстрації спірної податкової накладної.

Всі претензії податкового органу, як під час зупинення реєстрації, так і під час відмови в реєстрації податкової накладної стосувалися не надання первинних документів, розрахункових документів, однак конкретного переліку документів, які були б достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної не вказано.

При цьому, колегія суддів зауважує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що податкова накладна №14 від 14.04.2020р., у реєстрації якої було відмовлено спірними рішеннями, містить усі необхідні реквізити, містить найменування товару, що поставлявся, його кількісні характеристики, вартість в тому числі податок на додану вартість, найменування продавця та покупця, тощо.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підстав для задоволення вимог ТОВ Целєр в частині визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

На підставі всього вищенаведеного у сукупності, враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів вважає недоведеним відповідачем у справі правомірності прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.04.2020р. № 14.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 14 від 14.04.2020р. виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 1201 Податкового кодексу України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати вказану вище податкову накладну в ЄРПН датою їх фактичного надходження.

Позовні вимоги в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, задоволенню не підлягають, оскільки встановлювати такий контроль в адміністративних справах є правом, а не обов`язком суду. З урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Щодо судового збору, колегією суддів встановлено, що позивачем під час подання позову було сплачено судовий збір у сумі 4204,00 грн. згідно платіжного доручення №259 від 30.07.2020р.

Однак, відповідно до Закону України Про судовий збір та Кодексу адміністративного судочинства, враховуючи, що заявлені позовні вимоги є похідними, належним до сплати є судовий збір в розмірі 2102 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при прийнятті рішення судова колегія дійшла висновку про задоволення позову частково, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, є необхідність у стягненні з Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Миколаївській області за рахунок їх бюджетних асигнувань солідарно, на користь ТОВ Целєр судовий збір у загальному розмірі 2102 грн.

Крім того, у позовній заяві міститься також клопотання про стягнення з відповідача у справі витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн., розглянувши яке колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження витрат, понесених Товариством на професійну правничу допомогу у даній справі, зокрема договору про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару, акти виконаних робіт, наданих послуг, платіжні документи, тощо.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає недоведеними понесені позивачем у даній справі витрати на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Між тим, з урахуванням всього вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин справи та застосував до спірних правовідносин норми Порядку №117, які не підлягали до застосування у даному випадку. Крім того, обґрунтувавши в мотивувальній частині судового рішення відмову у встановленні судового контролю та стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не відобразив такий результат у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення. До того ж, вирішуючи питання про розподіл судових витра, судом першої інстанції оскаржуваним рішенням було стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області надмірних коштів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування такого судового рішення з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

В свою чергу, у відповідності до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування судового рішення з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328, 328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 400/3081/20 - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Целєр задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2020 року №1535182/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 14.04.2020 року №14.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну ТОВ "Целєр" (код ЄДРПОУ 43280800) від 14.04.2020 року №14 датою її направлення на реєстрацію 15.04.2020 року.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) та Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" (вул. Будівельників, 14, корпус Б, кв.23, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 43280800) судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн., сплачений платіжним дорученням № 259 від 30.07.2020р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 16 березня 2021 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.