Рішення

від 23.10.2020 по справі 420/8426/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8426/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного адміністративного суду, треті особи - Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Одеського апеляційного адміністративного суду, треті особи - Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження їх нарахування сумою 47320 грн. згідно ч. 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити не донараховану суддівську винагороду судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у відповідності до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , починаючи з 18 квітня 2020 року без обмеження кінцевим терміном.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив, а третім особам - пояснень щодо суті спору.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява позивачки про розгляд справи без її участі. Позов обґрунтований позивачкою тим, що з 01 січня 2020 року їй мала б бути нарахована суддівська винагорода відповідно до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з нарахуванням доплати за вислугу років та науковий ступінь. З січня 2020 року по 17 квітня 2020 року суддівська винагорода ОСОБА_1 виплачена у повному обсязі. Однак, з 18 квітня 2020 року по теперішній час розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, установленому Законом України Про судоустрій і статус суддів , у зв`язку із чим позивачка не погоджується із сумою виплаченої її суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву зазначив про розгляд справи за відсутності представника та вирішення справи відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представник третьої особи Державної судової адміністрації України в судове засідання не з`явився. З пояснень на позовну заяву вбачається, що з позовними вимогами третя особа не погоджується, оскільки згідно з ч. 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Третя особа зазначає, що оскільки Закон України від 13.04.2020 року №553-ІХ Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , яким встановлено обмеження при нарахуванні суддівської винагороди, прийнятий пізніше Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів , то виникла неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами. При цьому, згідно з п. 1 листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року №758-0-2-08-19 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Крім того, третьою особою наголошено на тому, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.1,3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року №294-ІХ зі змінами; абз. 9 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року №553-ІХ, не поширюється на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення, та не є підставою для задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в судове засідання не з`явився, пояснень щодо суті спору не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є працюючим суддею Одеського апеляційного адміністративного суду, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 (аркуш справи 12).

З довідки Одеського апеляційного адміністративного суду №35 від 21.08.2020 року (аркуш справи 11) вбачається нарахована суддівська винагорода позивачці з урахуванням обмеження відповідно до ст. 29 Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік з квітня по серпень 2020 року становить 422617,62 грн. (квітень 2020 року - 214920,47 грн.; травень 2020 року - 66007,15 грн.; червень 2020 року - 47230 грн.; липень 2020 року - 47230 грн., серпень 2020 року - 47230 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року №553-IX, чинним з 18.04.2020 року, Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року №294-IX доповнено статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З огляду на п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII випливає, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів , що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У рішенні від 08.04.2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453 в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У Рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

Також, у рішенні від 04.12.2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 року №4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Згідно із ч. 3, 4 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, в силу приписів ч. 3 ст. 7 КАС України, до спірних правовідносин суд застосовує ч. 2 ст. 130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені таким Законом, та не застосовує до спірних правовідносин ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік .

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що обмежуючи розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII, а також правовій позиції Конституційного Суду України щодо незалежності суддів у рішеннях, що наведені вище, законодавець створив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії незалежності суддів.

Однак, необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження їх нарахування сумою 47320 грн. згідно ч. 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року є протиправними.

Що стосується виконання судом вимог абз. 2 ч. 4 ст. 7 КАС України, суд бере до уваги, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 29.05.2020 року Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392; частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX Про Державний бюджет на 2020 рік ; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ ; Прикінцеві положення Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік .

За таких обставин, відсутня необхідність звернення суду першої інстанції за результатами розгляду даної справи до Верховного Суду з аналогічного питання на виконання вимог абз. 2 ч. 4 ст. 7 КАС України.

В позовній заяві позивачка зазначає, що оскільки обмеження розміру суддівської винагороди триває щомісяця, належним способом захисту її прав вона вважає необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити не донараховану суддівську винагороду судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у відповідності до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , починаючи з 18 квітня 2020 року без обмеження кінцевим терміном.

Однак, суд звертає увагу, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, частин 1, 3 ст.29 Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік від 14 листопада 2019 року №294-IX, зі змінами; і ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, протиправні дії відповідача обмежуються датою 28.08.2020 року, а тому і обов`язок нарахувати та виплатити недонараховану суддівську винагороду позивачу слід покласти на відповідача за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження їх нарахування сумою 47320 грн. згідно ч. 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити не донараховану суддівську винагороду позивачу у відповідності до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів за період 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

Також у прохальній частині позову позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та виплати Одеським апеляційним адміністративним судом на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за один місяць.

Приписами ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги в частині зобов`язання Одеського апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити недонараховану суддівську винагороду судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у відповідності до ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , суд вважає за можливе встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Одеський апеляційний адміністративний суд подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження їх нарахування сумою 47320 грн. згідно ч. 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити не донараховану суддівську винагороду судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у відповідності до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів за період 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 243-246, 250, 255, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського апеляційного адміністративного суду (пр. Гагаріна, 19-21, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 34380461), треті особи - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, буд. 1-А, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження їх нарахування сумою 47320 грн. згідно ч. 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити не донараховану суддівську винагороду судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у відповідності до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , починаючи з 18 квітня 2020 року без обмеження кінцевим терміном - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Одеського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження їх нарахування сумою 47320 грн. згідно ч. 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року.

Зобов`язати Одеський апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити не донараховану суддівську винагороду судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у відповідності до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів за період 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та виплати Одеським апеляційним адміністративним судом на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за один місяць.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Одеський апеляційний адміністративний суд подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.