Рішення

від 23.10.2020 по справі 420/7640/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7640/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді - Бутенко А.В., за участю секретаря - Сініцина А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) до Введенської сільської ради Саратського району Одеської області (68230, Одеська область, Саратський район, с. Введенка, вул. Центральна, 3) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Введенської сільської ради Саратського району Одеської області, в якій позивачі просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 236-VII від 11.02.2020 р. Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ для обслуговування будівель та споруд фермерського комплексу на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту та рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 237-VII від 11.02.2020 р. Про розгляд заяв громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту ;

- зобов`язати Введенську сільську раду Саратського району Одеської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 27 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної| власності на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись позивачі, наданої судом у рішенні.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що 27 січня 2020 року позивачі звернулись до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га. За твердженням позивачів, до заяв додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Як вказано у позовній заяві, 26 лютого 2020 року відповідачем надані відповіді на заяви позивачів, до яких додані рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 236-VI1 від 11.02.2020 р. (щодо позивача ОСОБА_1 ), та № 237-V1I від 11.02.2020 р. (щодо позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

У позові зазначено, що у рішенні відповідача № 236-VII від 11.02.2020 року зазначено про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та п.2 рішення рекомендовано їй звернутись до сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду. На переконання позивачів, рішення № 236-VІІ від 11.02.2020 р. прийняте у , порушення вимог Земельного кодексу щодо мотивації відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, і підлягає скасуванню як протиправне.

У позовній заяві також зазначено, що у рішенні № 237-VII від 11.02.2020 р. стосовно позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено, що заяви цих позивачів будуть розглянуті після проведення інвентаризації земельних ділянок з виготовленням технічної документації та державної реєстрації права комунальної власності на вказані у заявах земельні ділянки. Тобто, з рішення вбачається, що по суті заяви взагалі не були розглянуті, адже законодавство передбачає лише два варіанти дій органу місцевого самоврядування у такому випадку: надання дозволу або мотивована відмова у наданні такого дозволу. Розгляд заяви після певної події законодавством не передбачено.

23.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначається, що на пленарному засіданні 11.02.2020 року при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства під фермерським комплексом, який належить ОСОБА_1 , депутати сільської ради наголошували на необхідності дотримуватися принципу справедливості та однакового підходу до всіх членів громади, яким було надано аналогічні земельні ділянки під господарськими та комерційними будівлями, але в оренду. Враховуючи всі обставини, Введенська сільська рада у своєму рішенні від 11.02.2020 року № 236-VII відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства під фермерським комплексом і запропоновано надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під фермерським комплексом в оренду. На пленарному засіданні Введенська сільська рада прийняла рішення № 267- VII від 29.05.2020 року, згідно якому ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки під фермерським комплексом орієнтовною площею 1,57 га строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності територіальної громади села Введенка за межами населеного пункту.

Щодо заяв про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, поданих громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідач зазначив наступне. Так, як вказує відповідач у відзиві, при ретельному розгляді викопіювань та місця розташування на них земельних ділянок, на які претендують заявниці, зіставивши викопіювання заявниць з кадастровим планом цієї місцевості, який узятий з публічної кадастрової карти України, з`явилися ґрунтовні підозри, що земельні ділянки, на які претендують заявниці можуть накластися на земельні ділянки, які мають статус приватної власності громадян - мешканців села Введенка, які отримали свого земельну частку (пай) при розпаюванні земель колишнього КСГІ їм. Суворова. Як зазначає відповідач, для недопущення цього, на пленарному засіданні сільської ради депутатами сільської ради було прийняте рішення про повторний розгляд цих заяв, але після проведення інвентаризації земельних ділянок та визначення їх меж на місцевості.

05.10.2020 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачів додатково зауважив, що наявність заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не є підставою для не надання відповідного дозволу від сільської ради, яка розпоряджається земельними ділянками, що перебувають у власності територіальних громад. Такої підстави для відмови у наданні дозволу закон не містить. Крім цього, надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є передачею земельної ділянки у власність. Під час проведення відповідних робіт будуть з`ясовані питання наявності земельної ділянки відповідного цільового призначення вже у власності, питання накладок земельних ділянок та інші деталі. У разі будь-яких порушень або зловживань відповідна документація не буде розроблена та не буде затверджена сільською радою.

Отже, на переконання представника позивачів, твердження у відзиві про те, що сільська рада не мала права надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ще однієї земельної ділянки для ведення особистого сільськогосподарського господарства не відповідає дійсності, оскільки позивач ОСОБА_1 не отримувала жодних дозволів та не має у власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Стосовно заперечень проти позовних вимог позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представник позивачів зауважив, що законом не передбачено відкладення розгляду заяви громадян: дозвіл або має бути наданий, або має бути відмовлено із зазначенням обґрунтування відмови, якщо на те є причини, передбачені у земельному кодексі України.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 03.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено перше судове засідання на 24.09.2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2020 року судом оголошено перерву у судовому засіданні до 19.10.2020 року.

У судове засідання 19.10.2020 року з`явились представник позивачів та представник відповідача.

Представник позивачів у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, з огляду на доводи позовної заяви та надані докази.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на доводи, викладені у відзиві та надані до суду докази.

Обставини справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27.01.2020 року звернулись до Введенської сільської ради Саратського району Одеської області із заявами про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га згідно викопіювання.

Рішенням Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №236-VII від 11.02.2020 року відмолено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ для обслуговування будівель та споруд фермерського комплексу на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту. При цьому, у п.2 вказаного рішення міститься пропозиція щодо звернення до сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки в оренду.

Рішенням Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №237-VII від 11.02.2020 року вирішено: розглянути заяви громадян ОСОБА_2 па ОСОБА_3 повторно після проведення інвентаризації земельних ділянок з виготовленням технічної документації та державної реєстрації права комунальної власності на вказані у заявах земельні ділянки.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами п.4 ст.116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч.1 ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Висновки суду.

Розглянувши рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №236-VII від 11.02.2020 року та №237-VII від 11.02.2020 року, суд дійшов висновку, що в них відсутнє належне обґрунтування з посиланнями на норми законодавства щодо підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та підстави для відкладення розгляду заяв позивачів до проведення інвентаризації земельних ділянок.

Згідно з ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як встановлено судом, рішенням Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №236-VII від 11.02.2020 року відмолено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ для обслуговування будівель та споруд фермерського комплексу на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту та запропоновано звернутись із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки в оренду.

Судом також з`ясовано, що рішенням Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №237-VII від 11.02.2020 року вирішено розглянути заяви громадян ОСОБА_2 па ОСОБА_3 повторно після проведення інвентаризації земельних ділянок з виготовленням технічної документації та державної реєстрації права комунальної власності на вказані у заявах земельні ділянки.

Водночас, жодної підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у вказаних рішеннях не зазначено.

При цьому, суд підкреслює, що відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законодавчими приписами чітко встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, строк розгляду такої заяви не повинен перевищувати одного місяця.

З наведеного також вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що оскаржуване рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №236-VII від 11.02.2020 року не містить жодної із законодавчо передбачених підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №237-VII від 11.02.2020 року, яким фактично продовжено строк розгляду заяв громадян ОСОБА_2 па ОСОБА_3 до проведення інвентаризації земельних ділянок з виготовленням технічної документації та державної реєстрації права комунальної власності на вказані у заявах земельні ділянки, взагалі не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки ч.7 ст.118 ЗК України передбачено місячний строк для розгляду відповідного клопотання, протягом якого орган місцевого самоврядування дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, за приписами ч.7 ст.118 ЗК України, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, нормами ЗК України не передбачено продовження строку розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №236-VII від 11.02.2020 року та №237-VII від 11.02.2020 року є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 236-VII від 11.02.2020 р. Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ для обслуговування будівель та споруд фермерського комплексу на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту та рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 237-VII від 11.02.2020 р. Про розгляд заяв громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту - належать до задоволення.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача про наявність у ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,19 га без правовстановлюючих документів, з огляду на те, що відповідачем не надано до суду відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин..

Суд також відхиляє за безпідставністю твердження відповідача про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду, оскільки заява ОСОБА_1 , за якою прийняте оскаржуване рішення, стосувалась надання дозволу на розроблення земельної ділянки для отримання її у власність.

Доводи відповідача про неможливість розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку землеустрою для відведення земельної ділянки з підстав можливого перетину із земельними ділянками, які вже перебувають у власності громадян, суд вважає безпідставними, адже надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Суд зауважує, що, з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у даному випадку, не є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, оскільки є лише один правомірний, та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

У даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Означені повноваження, та порядок їх реалізації передбачають лише один вид подальшої правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у Постанові від 24 грудня 2019року у справі №823/59/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Як вже було зазначено судом вище, підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення, а саме: невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З урахуванням позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов`язати Введенську сільську раду Саратського району Одеської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 27 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної| власності на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населених пунктів та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами, кожним окремо, сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума сплаченого позивачами судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) до Введенської сільської ради Саратського району Одеської області (68230, Одеська область, Саратський район, с. Введенка, вул. Центральна, 3) - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 236-VІІ від 11.02.2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ для обслуговування будівель та споруд фермерського комплексу на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту" та рішення Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 237-VII від 11.02.2020 р. "Про розгляд заяв громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту".

Зобов`язати Введенську сільську раду Саратського району Одеської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 27 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної| власності на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населених пунктів та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Введенської сільської ради Саратського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380614) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 ( вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Введенської сільської ради Саратського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380614) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 ( вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Введенської сільської ради Саратського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380614) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 ( вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.