Рішення

від 23.10.2020 по справі 440/2798/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2798/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сич С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМТОРГ-ГРУП" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2020 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМТОРГ-ГРУП" (надалі - відповідач, ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМТОРГ-ГРУП" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58813,33 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 776,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2019 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2798/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 липня 2020 року до суду надійшов відзив ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" на позовну заяву /а.с. 29-36/, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" не є суб`єктом сплати адміністративно - господарських санкцій, оскільки у 2019 році Товариство не було зареєстроване у відділенні Фонду соціального страхування інвалідів, а тому вважає, що звільняється від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені. Вказує, що з 01 серпня 2019 року у Товаристві працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1

10 липня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 56-58/, у якій зазначено, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядком №70 від 31.01.2017 не встановлена залежність нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені від моменту реєстрації роботодавця у відділенні Фонду соціального страхування інвалідів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року вирішено розглядати справу №440/2798/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 03 вересня 2020 року клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання задоволено частково та підготовче засідання відкладено до 15:00 23 вересня 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09:30 13 жовтня 2020 року.

Представники сторін у судове засідання 13 жовтня 2020 року повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача надіслав до суду лист, у якому зазначив про неможливість приймати участь у судовому засіданні, який судом розцінено як заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки .

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, та зважаючи на те, що відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи, визначені статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, натомість, наявні підстави, встановлені пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи за відсутності учасників справи у разі повторної їх неявки в судове засідання, незалежно від причин неявки, суд вирішив відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи та розглянути справу за відсутності учасників справи в письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" зареєстроване як юридична особа 15.11.2016, номер запису в Єдиному державному реєстрі 15851020000009808, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 86-91/.

25.02.2020 ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ) від 19.02.0202 (вх. № 3104 від 25.02.2020) /а.с. 5/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2019 році становила 15 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядку 02) складає 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) (код рядка 03) - 1 особа.

У Списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 року ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" наявна інформація про працівника ОСОБА_1 , інваліда другої групи, який відпрацював у звітному році 5 повний місяців (наказ про прийняття на роботу №21 від 30.07.2019) /зворот а.с. 5/.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" адміністративно-господарські санкції у розмірі 58813,33 грн. (за 1 особу) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 776,16 грн. (за 44 дні (з 16.04.2019 по 29.05.2019)) /а.с. 6/.

Відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов`язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Суд зауважує, що юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ст. 18, ч. 2, 3 та 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а.

Листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 18.05.2020 № 673/16/50/2-20 підтверджено, що протягом 2019 року звіти по формі №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю до Кременчуцького міськрайонного центру ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" (код ЄДРПОУ 40959716) не надавало /а.с. 7, 59/.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження подання протягом 2019 року до центру зайнятості звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Водночас, відповідачем надано до суду наказ ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" №21 від 30 липня 2019 року "Про прийом на роботу" /а.с. 42/, згідно якого ОСОБА_1 - 01 серпня 2019 року прийнято рубачем м`яса на ринку по переводу з ТОВ "Кременчуцький центральний ринок" (пункт 5 статті 36 КзпП) з посадовою ставкою згідно штатного розкладу.

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0563241 підтверджено, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 12 січня 2017 року безтерміново /а.с. 46/.

У Списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 року ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" наявна інформація про працівника ОСОБА_1 , інваліда другої групи, який відпрацював у звітному році 5 повний місяців (наказ про прийняття на роботу №21 від 30.07.2019) /зворот а.с. 5/.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач позбавлений обов`язку сплачувати штрафні санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів за серпень-грудень 2019 року, так як у цей період у ТОВ "КРЕМТОРГ-ГРУП" працювала особа з інвалідністю, а тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Натомість, адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з відповідача за одне робоче за 7 місяців у розмірі 34307 грн. 78 коп. (58813,33 грн. (середньорічна заробітна плата штатного працівника) : 12) х 7 (місяців) х 1 (робоче місце)) - за період січень - липень 2019 року, у якому відповідачем не вживалися передбачені законом заходи для працевлаштування інвалідів за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда.

Враховуючи те, що судом підтверджено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 34307 грн. 78 коп., сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 452 грн. 76 коп. (34307 грн. 78 коп. х 0,03%)= 10 грн. 29 коп. х 44 дня).

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність підстав для застосування до нього господарсько-правової відповідальності у зв`язку з реєстрацією у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 29.01.2020 /а.с. 37/, оскільки в силу статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов`язок сплати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій виникає наступного року за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, зокрема, до 15 квітня наступного року. Таким чином, обов`язок відповідача сплати відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарської санкції за 2019 рік виник у Товариства у 2020 році, коли відповідач вже був зареєстрований у Полтавському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та відповідач не позбавлений обов`язку сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Отже, адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 77, 139, 205, 229, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМТОРГ-ГРУП" (ідентифікаційний код 40959716, вул. Першотравнева, 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМТОРГ-ГРУП" (ідентифікаційний код 40959716, вул. Першотравнева, 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) адміністративно-господарські санкції у розмірі 34307 грн. 78 коп. (тридцять чотири тисячі триста сім гривень сімдесят вісім копійок) та пеню у розмірі 452 грн. 76 коп. (чотириста п`ятдесят дві гривні сімдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич