Рішення

від 22.10.2020 по справі 640/4060/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/4060/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕВЕЛ КАФЕ

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № КВ1303/1698/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-485 від 06 серпня 2019 року.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначає, що постанова є незаконною та не обґрунтованою, оскільки була винесена внаслідок неповного та неправильного встановлення відповідачем усіх обставин справи за результатом проведеної перевірки, передчасно і без урахування повноважень, а також такою, що порушує майнові права позивача, оскільки зобов`язує сплатити значну суму штрафу, непропорційну тому порушенню, яке ставиться у провину відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, вказавши, що оскаржуване рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі звернення ОСОБА_1 від 03 липня 2019 року, наказу від 12 липня 2019 року № 3483 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 15 липня 2019 року № 1303 Головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Київській області було здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ .

За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області складено Акт № КВ1303/1698/АВ від 16 липня 2019 року, в якому встановлено порушення ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ трудового законодавства, а саме:

напередодні Міжнародного жіночого дня - 8 березня 2019 року працівник ОСОБА_2 працювала повний робочий день 7 березня 2019 року, без скорочення на 1 годину;

напередодні Трійці - 16 червня 2019 року працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали повний робочий день 15 червня 2019 року, без скорочення на 1 годину;

напередодні Дня Конституції України - 28 червня 2019 року працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 працювали повний робочий день 27 червня 2019 року, без скорочення на 1 годину.

Вказаний акт підписано та отримано директором ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ 16 липня 2019 року.

17 липня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі Акту перевірки № КВ1303/1698/АВ від 16 липня 2019 року винесено припис № КВ1303/1698/АВ про усунення виявлених порушень, в якому зобов`язано ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ у строк до 16 серпня 2019 року усунути та не допускати порушення, викладені в акті перевірки.

02 серпня 2019 року позивачем на адресу Головного управління Держпраці у Київській області подано повідомлення № 1, в якому позивач обґрунтував відсутність порушень зі свого боку та незаконність самої перевірки та повідомив, що позивачем прийнято рішення здійснити додаткові виплати працівникам, які на думку відповідача, працювали надурочно та в подальшому позивач зобов`язується скласти графіки змінності працівників з підсумованим обліком робочого часу таким чином, щоб робочі зміни перед святковими днями були коротшими на одну годину.

В подальшому, Головним управлінням Держпраці у Київській області 06 серпня 2019 року винесено постанову № КВ1303/1698/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-485 про накладення штрафу на ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ за порушення вимог частини 1 та 2 статті 53 КЗпП та статті 106 КЗпП та накладено стягнення у розмірі 125 190,00 грн.

Як зазначає позивач, про оскаржувану постанову останній дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а саме 12 лютого 2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

А тому вважає, що строк оскарження постанови № КВ1303/1698/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-485 про накладення штрафу на ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ не пропущено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абз. 4, 5 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.

У відповідності до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція №81), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Стаття 16 Конвенції №81 визначає, що Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведені перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отже, посилання позивача на неправомірний розмір штрафу, застосованого до нього, спростовується викладеним вище.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

- під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

- ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

- наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

- за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення інспекційного відвідування ТОВ ТРЕВЕЛ КАФЕ встановлено, що: напередодні Міжнародного жіночого дня - 8 березня 2019 року працівник ОСОБА_2 працювала повний робочий день 7 березня 2019 року без скорочення на 1 годину; напередодні Трійці - 16 червня 2019 року працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_5 працювали повний робочий день 15 червня 2019 року без скорочення на 1 годину, напередодні Дня Конституції України - 28 червня 2019 року працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 працювали повний робочий день 27 червня 2019 року без скорочення на 1 годину.

Згідно статті 106 КЗпП, оплата роботи в надурочний час за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Як вже зазначалось судом, 02 серпня 2019 року позивачем на адресу Головного управління Держпраці у Київській області подано повідомлення № 1, в якому позивач повідомив, зокрема, про те, що ним прийнято рішення здійснити додаткові виплати працівникам, які на думку відповідача, працювали надурочно та в подальшому позивач зобов`язується скласти графіки змінності працівників з підсумованим обліком робочого часу таким чином, щоб робочі зміни перед святковими днями були коротшими на одну годину.

Тобто, фактично позивачем було виконано вимоги, вказані в приписі №КВ1303/1698/АВ від 17 липня 2019 року у строк, вказаний Головним управлінням Держпраці у Київській області.

Верховним Судом в постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 823/708/17 (адміністративне провадження № К/9901/747/17) висловлено правову позицію, згідно з якою внесення припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, а також вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб є імперативною нормою, яка наділяє обов`язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень. Заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає ознак протиправності в діях Головного управління Держпраці у Київській області, оскільки відповідач під час проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 06 серпня 2019 року № КВ1303/1698/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-485 діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України.

Також суд наголошує, що застосування штрафних санкцій стосовно ТОВ "ТРЕВЕЛ КАФЕ" за порушення приписів Кодексу законів про працю України, Закону України "Про зайнятість населення" щодо недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці здійснюється з метою захисту трудових прав працівників.

Щодо твердження відповідача про своєчасність повідомлення ТОВ "ТРЕВЕЛ КАФЕ" щодо розгляду справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).

Згідно пункту 6 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 23 липня 2019 року №43/2/19/11623 Головним управлінням Держпраці у Київській області складено повідомлення ТОВ "ТРЕВЕЛ КАФЕ" про дату та місце розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до зазначеного повідомлення розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ "ТРЕВЕЛ КАФЕ" призначено на 06 серпня 2019 року.

Вимогами 7 Порядку №509 передбачена можливість розгляду справи без участі представника суб`єкта господарювання або роботодавця у разі наявності в сукупності таких обставин: такого представника поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

24 липня 2019 року відповідачем рекомендованим листом на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Тобто, більше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу.

Рекомендований лист, який скеровано за місцезнаходженням позивача, не вручено останньому та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пунктів 94-96 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Відправлення "EMS", адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.

У разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності договору юридичної особи з оператором поштового зв`язку про доставку пошти оператор поштового зв`язку зобов`язаний письмово повідомити користувача послуг поштового зв`язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань.

Реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

З наведеного вбачається, що абонент самостійно визначає як організувати відносини з оператором поштового зв`язку, щоб забезпечити отримання надісланої йому кореспонденції. Зокрема, абонент-юридична особа може укласти договір та встановити абонентську скриньку, може отримувати кореспонденцію безпосередньо у відділенні поштового зв`язку.

Відтак, фактичне неотримання рекомендованих листів адресатом з причин, які не залежать від відправника, не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТРЕВЕЛ КАФЕ" щодо визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу КВ1303/1698/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-485 від 06 серпня 2019 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕВЕЛ КАФЕ відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко