Рішення

від 22.10.2020 по справі 640/13985/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/13985/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрміт"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрміт" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406; стягнути на користь позивача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов`язання нерезидента перед позивачем по зовнішньоекономічному контракту від 23 травня 2018 року №20180523 були припинені шляхом відступлення права вимоги, а тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Також позивач вказує, що на момент проведення перевірки відповідачем чинним законодавством збільшено граничний термін розрахунків за експортно-імпортними контрактами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , було порушено позивачем до дати введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив таке.

Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статі 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 23 травня 2018 року №20180523 та від 01 червня 2018 року №11-01.16 згідно з листами Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк від 06 грудня 2018 року №12311/1019 та Акціонерного товариства Універсал Банк від 05 лютого 2019 року за період з 23 травня 2018 року по 01 квітня 2019 року, за результатом якої складений акт від 01 квітня 2019 року №309/26-15-14-06-04/40086188 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за контрактом від 01 червня 2018 року №11-01.16 з нерезидентом Ukrmeut UK Limited (Великобританія) на загальну суму 18 250,22 долари США (еквівалент 490048,16 грн);

-статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині повернення валютних коштів у сумі 7 200,0 доларів США (еквівалент 198 647,17 грн) за контрактом від 23 травня 2018 року №20180523 з нерезидентом Zhengzhou Trade Co., LTD .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406, яким позивачу нараховано пеню в сумі 54 202,70 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15 липня 2019 року №32697/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406 без змін.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішені якого суд виходить з наступного.

З акту перевірки вбачається, що позивачем укладено експортний контракт від 01 червня 2018 року №11-01.16 з нерезидентом Ukrmeut UK Limited (Великобританія) на поставку м`яса та субпродуктів.

На виконання умов контракту від 01 червня 2018 року №11-01.16 позивачем було відвантажено нерезиденту Ukrmeut UK Limited (Великобританія) товар на суму 299 994,82 долари США (еквівалент 8 122 431,51 грн).

Виручка від нерезидента надійшла у сумі 179 262,40 доларів США (еквівалент 113 046 144.73 грн.) та 46 000,04 євро (еквівалент 1 649982,06 грн.), еквівалентній 52 129,60 доларів США (еквівалент 1 649 982.06 грн.), в тому числі у загальній сумі 18 250,22 доларів США (еквівалент 490 048,16 гри.) з порушенням строків розрахунків, визначених статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Статтею 13 Закону України Про валюту і валютні операції від 21 червня 2018 року №2473-VIII (далі - Закон №2473), який введено в дію 07 лютого 2019 року, передбачено, що Національний банк України (далі - НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5, зі змінами й доповненнями, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02 січня 2019 року №7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів , граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

З аналізу наведених норм вбачається, що якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , було порушено до дати введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі 580/4098/19.

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 01 червня 2018 року №11-01.16 до перевірки не надано.

Документ уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин за контрактом від 01 червня 2018 року №11-01.16, також до перевірки не надано.

Оскільки граничні строки розрахунків за контрактом від 01 червня 2018 року №11-01.16, встановлені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , було порушено до дати введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , отже суд вважає правомірним нарахування пені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 26 квітня 2019 року №0021601406 за вказаним контрактом.

Щодо контракту від 23 травня 2018 року №20180523 з нерезидентом Zhengzhou Trade Co., LTD , суд зазначає таке.

Позивачем (Покупець) укладено імпортний контракт від 23 травня 2018 року №20180523 з компанією Zhengzhou Thrive Trade Co..LTD (Китай) на купівлю обладнання.

На виконання імпортного контракту від 23 травня 2018 року №20180523 позивачем перераховано валютні кошти компанії Zhengzhou Thrive Trade Co.,LTD (Китай) на загальну суму 30000,00 доларів США (еквівалент 1 005 207,40 грн.).

У зв`язку з неможливістю виконання умов імпортного контракту від 23 травня 2018 року №20180523 з компанією Zhengzhou Thrive Trade Co..LTD (Китай), відбулося повернення валютних коштів позивачу у сумі 20 000 євро (еквівалент 638 506,94 грн), еквівалентній 23 142,79 дол. США (еквівалент 638 506,94 грн), в тому числі у сумі 7200,00 дол. США (еквівалент 198 647,17 грн) з порушенням строків розрахунків, визначених у статті 2 Закону № 185/94-ВР.

Так, позивач вказує, що відповідно до угоди про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги) №1/20180523 від 15 жовтня 2018 року, укладеної позивачем з компанією Zhengzhou Thrive Trade Co LTD, UKRMEAT UK LIMITED, замінено кредитора в зобов`язанні. Зокрема, позивач (Первісний кредит) відступає UKRMEAT UK LIMITED (Новий кредитор) право вимоги 36000 доларів США у Zhengzhou Thrive Trade Co LTD (Боржник), набутих на підставі контракту №20180523 від 23 травня 2018 року.

Згідно пункту 3.3 Угоди про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги) №1/20180523 від 15 жовтня 2018 року сторони дійшли згоди, що з моменту підписання цієї угоди зобов`язання між Zhengzhou Thrive Trade Co LTD та позивачем вважаються виконаними.

Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку.

Як зазначено в Листі Національного банку України №13-118/2401 від 14 квітня 2011 року, передбачена цивільним законодавством України можливість здійснення уступки вимоги не суперечить чинному законодавству, зокрема Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року, якщо право вимоги переходить до іншого резидента. Оскільки при уступці вимоги до нового резидента-кредитора право вимоги переходить у повному обсязі, то і відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями покладається на нього.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №810/3019/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Ексімпласт до Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до Цивільного кодексу України, відступлення права вимоги (заміна кредитора в зобов`язанні) припиняє зобов`язання щодо первісного кредитора, а всі права переходять до нового кредитора. При відступленні права вимоги до нового резидента-кредитора у повному обсязі переходить право вимоги за зобов`язаннями нерезидента-боржника. При цьому відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями також покладається на резидента, до якого перейшли права первісного кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі 320/2128/19.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406 в частині застосування пені в сумі 4 820,85 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечен, ня, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406 в частині застосування пені в сумі 4 820,85 грн з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрміт" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406 в частині застосування пені в сумі 4 820,85 грн, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт (02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, буд. 5В, корпус Г, код ЄДРПОУ 40086188) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 921 (дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко