Постанова

від 23.10.2020 по справі 759/22359/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11820/2020

Справа № 759/22359/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 жовтня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Миколаєць І.Ю. в м. Київ 10 березня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2019 року позивач ОСББ Моноліт звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, просив стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ОСББ Моноліт заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 54131,97 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що об`єднання було створене та зареєстроване 27 лютого 2001 року з метою забезпечення і захисту прав співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Квартира АДРЕСА_2 даного будинку належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, власник за цією адресою не зареєстрований, а зареєстровані відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачі зобов`язані сплатити за спожиті житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від боржників виконання обов`язку щодо сплати наданих послуг. Станом на 01 листопада 2019 року заборгованість відповідачів перед позивачем за житлово-комунальні послуги складає 54131,97 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року позов ОСББ Моноліт задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСББ Моноліт заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 54131,97 грн. та судовий збір 2007 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що судом під час розгляду справи не було дотримано принципу справедливого судочинства, не забезпечено рівності та змагальності сторін судового процесу. Суд порушив конституційне право відповідача ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливості надати докази та навести доводи, оскільки судових повісток вона не отримувала. Фактично відповідач була позбавлена можливості подати заяву щодо застосування строку позовної давності, якщо такий строк пропущений. Посилалася на правові позиції в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, рішення ЄСПЛ у справі Домбо Бегеєр Б.В. проти Нідерландів ( Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Вказувала, що судом не досліджувались ані розрахунок позовних вимог, ані строк виникнення заборгованості. Суд не дослідив та не надав оцінки тому, за надання яких саме послуг ОСББ Моноліт вимагає з відповідача ОСОБА_1 сплати, з чого складається вартість таких робіт/послуг та чим встановлена їх вартість, за який саме період утворилась заборгованість, заявлена позивачем. Мотивувальна частина рішення взагалі не містить ані розрахунків, ані періодів виникнення заборгованості, проте, виходячи із розміру боргу та враховуючи середні ціни на житлово-комунальні послуги у м. Києві, можна зробити висновок, що сума позову 54131,97 грн. сформована поза межами 3 роки, а отже позивачем скоріш за все пропущено строки позовної давності. Наводила правові позиції в постановах Верховного Суду України у справах № 6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року, № 6-832цс15 від 28 вересня 2016 року, № 6-2165цс15 від 14 вересня 2016 року, № 6-152цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-1503цс16 від 21 грудня 2016 року, № 6-3029цс16 від 08 червня 2016 року, правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Зазначала, що суд, приймаючи рішення, посилався на норми Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , що стосується обов`язків співвласників та права ОСББ вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим законом та статутом об`єднання внесків та платежів. Проте, знаючи, що відповідач ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , а лише має реєстрацію за цією адресою, суд з невідомих причин застосував до неї обов`язки іншого суб`єкта.

Посилалася на те, що судом не з`ясовано, чи надавав позивач житлово-комунальні послуги, про стягнення заборгованості за які ним заявлено позовні вимоги, оскільки з огляду на законодавство України про житлово-комунальні послуги ОСББ Моноліт взагалі не може надавати такі послуги і як наслідок, вимагати їх сплати. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами, та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 09 листопада 2016 року у справі № 1238/8935/12), однак судом першої інстанції вищевказане було залишено поза увагою

Вказувала, що суд не перевірив правильність розрахунків сум заборгованості, оскільки нарахування плати за надані послуги здійснюються виключно за тарифами, затвердженими уповноваженими органами, та внесками й платежами, затвердженими рішеннями зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Від позивача ОСББ Моноліт надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції перевірені дані щодо реєстрації місця проживання відповідачів, і направлені судові повістки, зокрема, саме на ім?я ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою місця її проживання, отже доводи апеляційної скарги щодо порушення процесуального права, а саме неналежного повідомлення відповідача, вважав необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджувався із доводами апеляційної скарги щодо ухилення суду від перевірки правильності розрахунку сум заборгованості відповідачів та дослідження строків виникнення заборгованості. Зазначав, що судом першої інстанції досліджені всі докази та встановлені суми заборгованості і строки виникнення заборгованості, що підтверджується матеріалами справи. Посилання ж ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на незастосування судом строків позовної давності вважав безпідставним, оскільки, як вказує сама ОСОБА_1 , позовна давність застосовується лише за заявою сторони, а такої заяви не було. Крім того, строки позовної давності не порушені, оскільки вони переривались шляхом здійснення відповідачами періодичної часткової оплати за надані послуги. В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, наданий і підписаний позивачем, який є первинним документом розрахунку заборгованості. Судом першої інстанції належним чином перевірені розрахунки заборгованості, що підтверджується матеріалами справи та встановлено в рішенні, отже доводи апеляційної скарги щодо неправильного встановлення судом суми заборгованості вважав безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Заперечував проти доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не є власником квартири, а отже не може бути відповідачем, посилаючись на ст. 64 ЖК УРСР, та що ОСББ Моноліт не може надавати житлово-комунальні послуги, оскільки позивач був створений виключно з метою забезпечення житлово-комунальних потреб мешканців будинку, управління та утримання будинку за адресою АДРЕСА_1 та здійснює таку діяльність. Управління будинком здійснюється органами позивача, а саме правлінням та загальними зборами співвласників. Послуги з утримання будинку здійснюються як самим позивачем, так і іншими суб`єктами господарювання, з якими позивач укладає відповідні договори. Також позивач має укладені договори з надавачами комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, опалення, вивіз сміття), які надають послуги всьому будинку. Так послуги обліковуються за загальнобудинковими лічильниками, а відповідачі не мають прямих договорів з організаціями, які надають житлово-комунальні послуги, та не оплачують такі послуги напряму цим організаціям. Вказані факти відомі ОСОБА_1 , оскільки за вказані послуги та за утримання квартири завжди сплачували на рахунок позивача, крім того, перелік житлово-комунальних послуг, наданих відповідачам, їх вартість та період є в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведених вимог закону, оскільки апеляційна скарга подана лише одним відповідачем ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 власної апеляційної скарги не подав і до апеляційної скарги ОСОБА_1 не приєднався, апеляційний суд, оцінюючи висновки суду першої інстанції та апеляційної скарги, виходить лише із тих висновків і доводів, які стосуються саме цього відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2007 року (6 - 9).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 24 січня 2008 року по теперішній час (а. с. 13).

Згідно довідки КП ГІОЦ від 29 січня 2020 року, ОСОБА_2 зареєстрованим по м. Києву не значиться (а. с. 14).

На а. с. 4 - 5 знаходиться виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ОСББ Моноліт , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, зареєстроване 27 лютого 2001 року, дані про основний вид економічної діяльності: 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

На а. с. 10 знаходиться складений ОСББ Моноліт розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з вересня 2016 року станом на 01 листопада 2019 року в загальному розмірі 54131,97 грн., до заборгованості включені витрати на утримання будинків та прибудинкової території, комунальні послуги - ЦО, ГВП, водовідведення ГВП, ХВП, інші.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошував, що сторони у справі мають право надати суду зауваження, які вони вважають важливими у справі. Це право можна вважати ефективним тільки за умови, що зауваження були заслухані , тобто відповідно розглянуті судом. Тобто, суд має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Kraska v. Switzerland (Краска проти Швейцарії), § 30; (Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), Perez v. France (Перез проти Франції) [ВП], § 80).

Частинами 1, 7, 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 187 ЦПК України якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали.

На а. с. 17 міститься копія супровідного листа, яким в тому числі на адресу ОСОБА_1 направлялася копія ухвали від 13 січня 2020 року про відкриття провадження, а також позовна заява з додатками для відома, однак докази вручення листа відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Не з`ясувавши поважності причин ненадання відповідачем відзиву та обмежившись в рішенні констатацією, що станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиви від відповідачів не надходили, суд першої інстанції не вжив заходів щодо повторного направлення відповідачу процесуальних документів і вирішив справу за наявними матеріалами, а отже право ОСОБА_1 на подання заперечень проти позову не можна вважати забезпеченим судом належним чином відповідно до вимог ст. 178, 187 ЦПК України.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції по суті позову, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд виходить із наступного.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону ).

Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги, як з особи, яка не є власником квартири, а лише зареєстрована за цією адресою.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Положеннями ст. 14 чинного Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник зобов`язаний зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСББ Моноліт посилався на те, що об`єднання створене з метою забезпечення і захисту прав співвласників багатоквартирного будинку, дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, таким чином, відповідачі зобов`язані сплатити за спожиті житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від боржників виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стягуючи заборгованість із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, суд першої інстанції фактично погодився із викладеними в позові твердженнями ОСББ Моноліт , жодним чином їх не перевіривши та не посилаючись на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Разом із тим, на підтвердження обставин, що мають значення для справи, позивачем не надано, а судом першої інстанції не перевірено наявності прийнятих статутними органами ОСББ рішень, якими би встановлювався розмір внесків і платежів співвласників, а також порядку і періодичності їх здійснення, не надано доказів обрання співвласниками багатоквартирного будинку певної моделі організації договірних відносин за кожним видом комунальної послуги, та укладення договорів з виконавцями житлово-комунальних послуг.

Відсутність таких доказів в матеріалах справи унеможливлює перевірку судом наявності підстав стягнення оплати із ОСОБА_1 саме за вказаними в розрахунку ОСББ Моноліт видами житлово-комунальних послуг і правильності нарахованого позивачем розміру заборгованості.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що сам по собі розрахунок заборгованості не є належним, допустимим, достатнім і достовірним доказом, який би міг підтверджувати зазначені обставини, оскільки складений самим позивачем і не підтверджений первинними документами, крім того, графа Комунальні послуги в розрізі видів комунальних послуг містить підграфу Інші , за якою позивачем також проведені щомісячні нарахування, однак не зазначено, які конкретні послуги при цьому надаються відповідачам.

За таких обставин апеляційний суд не може погодитися із доводами відзиву на апеляційну скаргу, що перелік житлово-комунальних послуг, наданих відповідачу ОСОБА_1 , їх вартість та період наявні в матеріалах справи.

Апеляційний суд враховує, що позивачем не надано суду квитанцій, рахунків або у іншому вигляді сформованих вимог на ім`я відповідача ОСОБА_1 про оплату житлово-комунальних послуг за період, за який, на думку позивача, у неї виникла заборгованість.

Також в матеріалах справи відсутній статут ОСББ Моноліт , яким визначені права і обов`язки співвласників будинку, в тому числі порядок оплати спільних витрат відповідно до ст. 7 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

За таких обставин, висновки суду про те, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг на користь позивача в розмірі 54131,97 грн., не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, а обставини, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими, фактично не доведені і ґрунтуються на припущеннях, відтак рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу, що позивач має укладені договори з виконавцями комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, опалення, вивіз сміття), що є відомими відповідачу фактами, оскільки зазначені доводи не підтверджуються будь-якими доказами, а відповідачем, виходячи із змісту апеляційної скарги, вони не визнаються.

Отже, оскільки позивачем не виконано процесуального обов`язку щодо доведення обставин утримання будинку, в якому знаходиться належна відповідачу ОСОБА_2 квартира, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заявленої до стягнення суми боргу.

Доводи апеляційної скарги про можливе пропущення позивачем строку позовної давності апеляційним судом не оцінюються, оскільки суд відмовляє в позові в зв`язку із його недоведеністю і необґрунтованістю, що є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ОСОБА_1 ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову із наведених вище підстав.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується відповідачем ОСОБА_2 , а відтак підстави для його скасування в цілому відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється в частині вимог щодо неї, стягує із позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 2881,50 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року скасувати в частині задоволення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та прийняти в цій частині нову постанову.

Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Моноліт в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року залишити без змін.

Стягнути із Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (м. Київ вул. Котельникова 33 код ЄДРПОУ 31349999) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 2881,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :