Постанова

від 13.10.2020 по справі 520/2327/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 р.Справа № 520/2327/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 22.06.20 року) по справі № 520/2327/2020

за позовом Фізичнрї особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 15.08.2019 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік:

- №0106907-5706-2031 ; №0106909-5706-2031 ;- №0106911-5706-2031 ;- №0106912-5706-2031 ;- №0106913-5706-2031 ;- №0106914-5706-2031 ;- №0106915-5706-2031 ;- №0106917-5706-2031 ;- №0106918-5706-2031 ;- №0106919-5706-2031 ;- №0106929-5706-2031;- №0106975-5706-2031 ;- №0106976-5706-2031 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 задоволено позов.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0106907-5706-2031 ; №0106909-5706-2031 ;- №0106911-5706-2031 ;- №0106912-5706-2031 ;- №0106913-5706-2031 ;- №0106914-5706-2031 ;- №0106915-5706-2031 ;- №0106917-5706-2031 ;- №0106918-5706-2031 ;- №0106919-5706-2031 ;- №0106929-5706-2031;- № НОМЕР_1 ;- № НОМЕР_2 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840 , 80 грн.

ГУ ДПС у Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що нежитлові будівлі, які належали на праві власності позивачу, не підпадають під дію пункту є підпункту 266.2.2. пункту 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки перебувають у власності фізичної особи, а не промислового підприємства, відтак є об`єктом оподаткування. Також зазначає, що оскаржувані рішення сформовані за один місяць коли будівлі перебували у власності позивача.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 22.12.2016 до 01.02.2018 була власником нежитлових будівель, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 : «Л-1 » , загальною площею 205,7 кв.м; літ. «Т-1 » , загальною площею 25,6 кв.м; літ. «Р-1 » , загальною площею 62,2 кв.м; літ. «П-3» , загальною площею 3013 кв.м; літ. «Ж-1 » , загальною площею 11210,9 кв.м; літ. «Ш-1 » , загальною площею 589 кв.м; літ. «М-1 » , загальною площею 602,4 кв.м; літ. «Ю-3» , загальною площею 1972,6 кв.м; літ. «Н-7» , загальною площею 1747,7 кв.м; літ. «И-1» , загальною площею 13,2 кв.м; літ. «Щ-1» , загальною площею 156,6 кв.м; літ. «С-1» , загальною площею 101,8 кв.м; літ. « О-1» , загальною площею 212,8 кв.м, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2016 року, що підтверджується витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вищевказані нежитлові будівлі від 22.12.2016 року, договором дарування від 01.02.2018 (т. 1 а.с. 36, 37-66).

Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено позивачці податкові зобов`язання за платежем ''податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості'' за 2018 рік на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК (т. 1 а.с. 16-28).

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової служби України №9846/6/99-09-08-05-04 від 18.11.2019 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга ФО-П ОСОБА_1 - залишена без задоволення (т. 1 а.с. 29-35).

Позивач, вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкти нерухомого майна, які належать позивачці, є будівлями промисловості, а відтак в силу норми пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не оподатковуються податком на майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Нормами пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. 266.7.2 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Судом вірно встановлено що позивач з 17.01.2005 є фізичною особою підприємцем, основним видом діяльності якої є виготовлення виробів із бетону для будівництва, (код КВЕД 31.09.), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом платника єдиного податку та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.(а.с.120-121)

На підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2016 ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель і споруд виробничих будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний комплекс нежитлових будівель і споруд використовувався позивачкою для промислового виробництва і реалізації залізобетонних виробив , що підтверджується технічним призначенням нежитлових будівель, технічними паспортами, щорічними плановими перевірками контролюючих органів, актами передачі щебню, видатковими накладними про придбання піску, дроту, арматури (т. 1 а.с. 36-50,67-119, (т. 2 а.с. 22, 23,31, 32, 38, 39).

Нормами підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлена податкова пільга (звільнення від оподаткування ) щодо визначених в цих нормах об`єктів нерухомості.

Так, підпунктом є зазначеного підпункту встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості , лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому cама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа № 806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Судом встановив, що об`єкти нежитлової нерухомості, які належать позивачці, є промисловими будівлями, де виробляються вироби з бетону, що є основною діяльністю позивача, як фізичної особи-підприємця. Ці факти встановлені на підставі технічних паспортів, в експлікації до якого зазначені, зокрема склади цементу, трансформаторна підстанція, лісопильний цех, бенозмішувальний вузол, автомобільні терези, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтва платника єдиного податку .

При цьому суд взяв до уваги не заперечення відповідачем промислового характеру зазначених нежитлових приміщень та визначення позивачці сум податкових зобов`язань тільки з тієї підстави, що встановлена підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК пільга поширюється лише на промислові підприємства.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо застосування норми підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК та неправомірне визначення ГУ ДФС позивачці сум податкових зобов`язань, оскільки належні їй об`єкти нерухомості не є об`єктами оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів, що нежитлові приміщення не є будівлями промисловості та не використовуються позивачем для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року по справі № 520/2327/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.10.2020 року