Постанова

від 22.10.2020 по справі 400/2234/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2234/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Турецької І.О.

суддів: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 04 травня 2020 року,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Очаківське міськрайонний ВДВС) в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 04 травня 2020 року, прийняті у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №483/1107/15-ц, виданого 31 січня 2020 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач указував, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області визнані недійсними видані йому державні акти на право власності на землю та зобов`язано повернути Державі, в особі Держгеокадастру земельні ділянки.

На виконання рішення суду, до відкриття виконавчих проваджень, він направив до Держгеокадастру листи щодо передачі земельних ділянок, але останній відмовився їх приймати.

Позивач стверджує, що він не може самостійно виконати рішення суду в добровільному порядку, без відповідних дій з боку Держгеокадастру, а тому стягнення з нього виконавчого збору носить протиправний характер.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач оскаржує постанови про стягнення виконавчого збору, які знаходяться в матеріалах вже закінчених виконавчих проваджень, що унеможливлює вжиття відповідачем заходів для їх примусового виконання, а тому ці постанови прав позивача не порушують.

При цьому, суд першої інстанції вважає, що в подальшому, на підставі ст. 40 ч. 3 Закону України Про виконавче провадження , відповідач повинен прийняти нові постанови про стягнення виконавчого збору, за якими повинні бути відкриті інші виконавчі провадження і саме оскарження таких постанов про стягнення виконавчого збору є належним способом захисту прав позивача.

Справу розглянуто з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, відповідно до статті 287 КАС України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, окрім доводів позовної заяви, ОСОБА_1 вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець повинен прийняти нові постанови про стягнення виконавчого збору.

На думку скаржника така позиція суду першої інстанції суперечить ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , а також пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Наведені норми, як указує ОСОБА_1 , встановлюють, що державний виконавець зобов`язаний, у випадку закінчення виконавчого провадження, виділити в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору та відкрити виконавче провадження за даною постановою, що власне і було зроблено відповідачем.

Поряд з цим, скаржник наголошує на тому, що факт відмови стягувача прийняти від нього земельні ділянки на виконання рішення суду, яке він забажав виконати в добровільному порядку, не може покладати на нього відповідальність у вигляді оплати виконавчого збору, оскільки не є наслідком дій або бездіяльності.

Крім того, скаржник вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судовий розгляд було призначено на 24 липня 2020 року, про що позивач був повідомлений ухвалою суду, а оскаржуване рішення прийнято 28 серпня 2020 року, без повідомлення позивача.

Очаківське міськрайонний ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Фактичні обставини справи.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року у справі №483/1107/15-ц, яке набрало законної сили 02 жовтня 2017 року, задоволено позов Очаківського міжрайонного прокурора, в якому, серед іншого, визнані недійсними та скасовані видані ОСОБА_1 державні акти на право власності на земельні ділянки та зобов`язано його повернути Державі, в особі Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами:

4825183200:01:000:0607, 4825183200:01:000:0608, 4825183200:01:000:0609, 4825183200:01:000:0611, 4825183200:01:000:0612, 4825183200:01:000:0613, 4825183200:01:000:0614, 4825183200:01:000:0616.

31 січня 2020 року Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області на виконання наведеного рішення у справі №483/1107/15-ц, провадження №2/483/32017 видав виконавчий лист. За даним виконавчим листом, суд зобов`язав ОСОБА_1 повернути Державі, в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, земельну ділянку, площею 1,0736 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0612, розташовану на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, за межами населеного пункту.

04 лютого 2020 року Миколаївська місцева прокуратура №1 звернулася до Очаківського міськрайонного ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

06 та 07 лютого 2020 року позивач подав до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області дві заяви, в яких просив прийняти земельні ділянки, які він зобов`язаний за судовим рішенням повернути (а.с.24-26).

07 та 18 лютого 2020 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідь письмово повідомила ОСОБА_1 , що земельні ділянки, які, рішенням суду зобов`язано повернути державі, в особі Держгеокадастру, належать до земель природно-заповідного фонду і природоохоронного призначення, розпорядниками яких є виключно облдержадміністрації, а тому Держгеокадастр не має повноважень для прийняття цих земель (а.с.20-23).

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Миколаївської прокуратури № 1 заяву, в якій повідомив про відмову Держгеокадастру прийняти земельні ділянки (а.с.27).

14 лютого 2020 р. Місцева прокуратура № 1 повідомила позивача про надіслання його заяви за належністю до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (а.с.28).

04 травня 2020 року державний виконавець Очаківського міськрайонного ВДВС відкрив виконавче провадження №61426452 за виконавчим листом №483/1107/15-ц, провадження №2/483/32017 від 31.01.2020 року, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 1,0736 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0612, розташовану на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, за межами населеного пункту.

Того ж дня, державний виконавець Очаківського міськрайонного ВДВС, за даним виконавчим провадженням, прийняв постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 в сумі 9 446 грн.

16.05.2020 року державний виконавець Очаківського міськрайонного ВДВС направив до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області пропозицію щодо виділення представника за довіреністю для участі у проведенні виконавчих дій щодо передачі спірних земельних ділянок.

03.07.2020 року стягувач, в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, відмовився від прийняття земельної ділянки, що визначена у виконавчому листі.

14 липня 2020 року державний виконавець Очаківського міськрайонного ВДВС прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 39 ч. 1 п. 6 Закону України Про виконавче провадження , яке було відкрито за виконавчим листом №483/1107/15-ц, провадження №2/483/32017 про обов`язок ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 1,0736 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0612.

У пункті 3 вказаної постанови, державний виконавець зазначив про відокремлення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору.

20.07.2020 року державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №62603093 щодо примусового виконання постанови від 04.05.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 9 446 грн.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Доводи апеляції складаються з двох ключових моментів.

Перший момент - це помилковість висновків суду, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору не порушує права позивача, позаяк після закінчення виконавчого провадження, державний виконавець повинен прийняти нову постанову про стягнення виконавчого збору, за якою повинно бути відкрито інше виконавче провадження.

Другий момент, це порушення норм процесуального права, що виразилося у неналежному повідомленні позивача про розгляд даної справи та в її розгляді за його відсутності.

Досліджуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції неправильно визначився з предметом позову.

Так, із резолютивної частини позову випливає, що ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанов про стягнення виконавчого збору без їх конкретизації та без обґрунтування за яким виконавчим документом прийняті постанови про відкриття провадження.

Разом із тим, з матеріалів справи слідує, що за рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.05.2017 року був виданий лише один виконавчий лист щодо повернення земельної ділянки за кадастровим номером 4825183200:01:000:0612. На підставі заяви стягувача, саме за вказаною земельною ділянкою було 04.05.2020 року відкрито виконавче провадження №61426452 та прийнята постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 9 446 грн.

У подальшому наведена постанова про стягнення виконавчого збору від 04.05.2020 року була виділена в окреме провадження і за нею було відкрито виконавче провадження.

За таких обставин, предметом позову ОСОБА_1 є скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.05.2020 року за виконавчим провадженням №61426452 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 1,0736 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0612, розташовану на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, за межами населеного пункту.

З`ясовуючи питання обґрунтованості доводів скаржника ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

За приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. №1404 - VIII (далі - Закон №1404 - VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 3 Закону №1404 - VIII унормовує, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону №1404 - VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення, за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Частини 5 та 6 даної статті унормовують, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

За приписами ст. 60 Закону №1404 - VIII під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

За загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Як випливає з матеріалів справ ОСОБА_1 намагався виконати рішення суду до моменту надходження виконавчого листа до державного виконавця. Проте, дане рішення неможливо було виконати без участі стягувача. Понад те, на пропозицію державного виконавця прийняти земельну ділянку стягувач відповів відмовою, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону №1404 - VIII.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що він, до відкриття виконавчого провадження вчинив усі можливі дії щодо добровільного виконання рішення суду, тому факт відмови стягувача від прийняття виконання не може зумовлювати покладення на нього як боржника обов`язку оплати виконавчого збору.

Частина 3 ст. 40 Закону №1404 - VIII унормовує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що, відповідно до Закону №1404 - VIII, підлягають примусовому виконанню, регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року, № 512/5.

Згідно з п.8 розділу ІІІ даної Інструкції, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Наведені законодавчі норми свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції про обов`язок державного виконавця прийняти нову постанову про стягнення виконавчого збору.

Такий висновок суду першої інстанції пояснюється тим, що постанова про стягнення виконавчого збору, яка є невиконаною і яка зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ не повинна виконуватися і не порушує права позивача.

Аналіз доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилося у неповідомленні позивача про день та час слухання справи та розгляді справи без його участі, свідчить про їх обґрунтованість.

В матеріалах справи відсутні докази щодо сповіщення позивача про слухання справи, що призначена на 28.08.2020 року.

Пункт 3 частини 3 ст. 317 КАС України встановлює, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

До того ж, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.4 ч.1 ст.317 КАС України).

З огляду на встановлені порушення норм матеріального та процесуального права, є підстави, на думку колегії суддів, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

На думку суду, часткове задоволення позову ОСОБА_1 обумовлено тим, що правова природа інших постанов про стягнення виконавчого збору, що просив скасувати останній, невідома, тобто невідомо на підставі якого виконавчого документа вони прийняті.

Абзац 1 частини 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, суд апеляційної інстанції вважає можливим стягнути сплачений ним судовий збір за подання позову та апеляційної скарги з бюджетних асигнувань Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в загальній сумі 2102 грн.

Квитанції від 29 червня 2020 року №0.0.1752157083.1 на суму 840,80 грн. та від 18 вересня 2020 року №20056 на суму 1261,50 грн. знаходяться в матеріалах справи (а.с.44, 162).

Керуючись статтями 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 04 травня 2020 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 04.05.2020 р. за виконавчим провадженням №61426452 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 1,0736 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0612, розташовану на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, за межами населеного пункту.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код за ЄДРПОУ 34993529) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко