Постанова

від 20.10.2020 по справі 903/704/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 903/704/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача 1: Вороновської М.А., згідно положення від 14.01.2020 та відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

позивача 2: Панечко Л.В., представника за довіреністю №0-3-0.6-19/62-20 від 29.09.2020,

позивача 3: не з`явився,

відповідача: Василюка І.М., адвоката, ордер серія №ВЛ №081206 від 20.10.2020, Пастерук Р.М.-сільського голови,

3-ї особи: Волкова І.М., юрисконсульта, згідно посадової інструкції

прокурор Рівненської області: Прищепа О.М., службове посвідчення №049104 від 22.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баківцівської сільської ради на ухвалу господарського суду Волинської області (про забезпечення позову), постановлену 28.09.20р. суддею Слободян О. Г. у м.Луцьку, повний текст складено 28.09.20 у справі № 903/704/20

за позовом керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Національної академії аграрних наук України,

до відповідача: Баківцівської сільської ради

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України

про визнання незаконними та скасування рішень, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки та скасування реєстрації земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28 вересня 2020 року заяву керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Національної академії аграрних наук України про забезпечення позову у справі №903/704/20 задоволено частково.

Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000:0002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000:0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006, що розташовані на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області та на даний час на праві комунальної власності належать Баківцівській сільській раді (45665, Волинська обл., с.Баківці, вул.Червоного Хреста, 12-а, код ЄДРПОУ 04526271).

Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000:0002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000:0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006.

Заборонено Баківцівській сільській раді (45665, Волинська обл., с.Баківці, вул.Червоного Хреста, 12-а, код ЄДРПОУ 04526271) вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації та затвердження землевпорядної документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000:0002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000:0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006, що розташовані на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області, в тому числі: заборонено вчиняти дії щодо поділу цих земельних ділянок, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги, заборонено вчиняти дії (приймати рішення) щодо розгляду проектів відведення земельних ділянок, які розташовані в межах спірних земельних ділянок та сформовані шляхом поділу (об`єднання) земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000:0002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000:0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006.

В обґрунтування ухвали, суд з посиланням на ст. 124 Конституції України, ст.ст. 136, 137 ГПК України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказав, що обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами, що забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки прокурором наведено обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав позивачів. Разом з тим, з посиланням на ст. 145 ГПК України зазначив, що заява не підлягає задоволенню в частині забезпечення позову до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

Не погодившись із постановленою ухвалою, Баківцівська сільська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 про забезпечення позову у справі №903/704/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Національної академії аграрних наук України про забезпечення позову у справі №903/704/20.

Вказує, що позивач стверджує, що право користування на земельні ділянки ДП «ДГ «Перемога» виникли на підставі акта на право постійного користування земельною ділянкою ВЛ №11 від 25.03.1994, проте земельні ділянки залишаються у державній власності та не можуть перейти у комунальну власність сільської ради. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову заявник визначає безпосередньо факт формування земельних ділянок як об`єкта цивільних прав та їх реєстрацію в державному земельному кадастрі.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння чи користування земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. А відтак право користування та право власності є різними правовими титулами. Факт реєстрації комунальної власності на земельні ділянки не виключає чи обмежує право постійного користування, а тому виключно факт реєстрації не може вважатися достатньо обґрунтованою підставою для твердження про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 12, 116, 122, 123, 128 ЗК України, постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.08.20 у справі №903/487/20 зауважує, що розпорядження органом місцевого самоврядування земельними ділянками, передача їх у власність або користування для всіх потреб, відбувається за чітко визначеною законодавством процедурою, дотримання якої є обов`язковою, а тому вважає безпідставними твердження позивача про можливість передачі спірних земельних ділянок у власність третіх осіб, їх поділу та об`єднання, що зробить неможливим виконання рішення суду та призведе до необхідності подачі інших позовів для відновлення порушеного права.

На переконання апелянта, заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність на обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Зокрема, на підтвердження своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 06.03.20 у справі №905/1073/19, від 12.08.2020 у справі №904/5058/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20.

Просить апеляційну скаргу Баківцівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 у справі №903/704/20 про забезпечення позову залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 28.09.2020 у вказаній справі - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність на обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а ухвалу господарського суду Волинської області - без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу від Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Національної академії аграрних наук України не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.

Позивач - Національна академія аграрних наук України не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а. мат. оскар. ухвали 112).

Отже, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника Національної академії аграрних наук України, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять апеляційну скаргу задоволити.

Прокурор, представники позивачів та третя особа заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять ухвалу господарського суду Волинської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2020 керівник Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Баківцівської сільської ради, , в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 16.06.2020 №30/2 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області» ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 19.06.2020 №31/2 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області» ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 24.06.2020 №32/2 «Про внесення змін до рішення сесії №30/2 від 16.06.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області» ;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 2,0586 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0008, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 15,279 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0014, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 126,5586га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0007, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 17,4285 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0015, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 225,8585га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0001, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 115,5432га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0002, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 86,3429 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0002, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 67,9551 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0007, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 84,0322 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0003, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 40,7338 га, кадастровий номер 0722880500:05:000:0002, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 27,967 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0003, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 39,387 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0001, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 49,416 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0008, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 16,3833 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0011, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області на земельну ділянку площею 4,8407 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0006, що розташована на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0586 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0008 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 15,279 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0014 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 126,5586 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0007 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 17,4285 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0015 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 225,8585 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0001 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 115,5432 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0002 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 86,3429 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0002 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 67,9551 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0007 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 84,0322 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0003 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 40,7338 га, кадастровий номер 0722880500:05:000:0002 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 27,967 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0003 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 39,387 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0001 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 49,416 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0008 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 16,3833 га, кадастровий номер 0722880500:03:000:0011 в Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,8407 га, кадастровий номер 0722880500:04:000:0006 в Державному земельному кадастрі.

Одночасно з позовною заявою керівником Волинської обласної прокуратури до Господарського суду Рівненської області подано заяву про забезпечення позову (вх.№01-50/764/20 від 25.09.2020), в якій прокурор просить суд:

- накласти арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000:0002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000:0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006, що розташовані на території Баківцівської сільської ради та на даний час на праві комунальної власності належать Баківцівській сільській раді Луцького району Волинської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї;

- заборонити Баківцівській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації та затвердження землевпорядної документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000:0002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000:0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006, що розташовані на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області, в тому числі заборонити вчиняти дії щодо поділу цих земельних ділянок, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги, заборонити вчиняти дії (приймати рішення) щодо розгляду проектів відведення земельних ділянок, які розташовані в межах спірних земельних ділянок та сформовані шляхом поділу (об`єднання) земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000:0002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000:0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006.

В обґрунтування поданої заяви, прокурор зазначає, що Баківцівська сільська рада вживає усіх можливих заходів щодо розпорядження спірними земельними ділянками та передачу їх в приватну власність, про що свідчать рішення вказаного органу місцевого самоврядування про надання дозволів на складання проекту землеустрою на земельні ділянки. Передача у приватну власність зазначених земель, на думку прокурора, призведе до неможливості їх повернення у державну власність за рішенням суду по даному позову, що ускладнить або навіть унеможливить ефективний захист інтересів держави. Крім того зазначає, що прийняття сільською радою рішень щодо поділу або об`єднання спірних земельних ділянок аналогічним чином спричинить неможливість повернення у державну власність зазначених земель, у зв`язку з тим, що відповідно до ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України за результатами такого поділу або об`єднання сформуються нові земельні ділянки як об`єкт цивільних прав.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що такий захід забезпечення, як накладення арешту на земельні ділянки, жодним чином не порушує законних інтересів відповідача, в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивачів. Також суд зазначив, що обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами, що забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині забезпечення позову до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви, оскільки скасування заходів забезпечення врегульовано ст.145 ГПК України.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Тобто, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2,5,6,7 ст.137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.ст. 76-78 ГПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки та скасування реєстрації земельних ділянок, тобто вимоги немайнового характеру.

Оскільки прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.

Водночас, зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

Вирішуючи ж питання забезпечення позову у даному випадку, суд повинен перевірити свої дії на предмет відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї у розрізі дотримання прав учасників справи та незалучених до справи осіб, гарантованих статтею 6 Конвенції "Право на справедливий суд" та права на мирне володіння майном.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що прокурором не надано доказів того, що існує реальна загроза порушення права користування земельними ділянками. При цьому прокурором не наведено обґрунтувань на підтвердження того, як імовірні незаконні дії відповідача можуть вплинути на виконання рішення у даній справі.

Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою відсутність зв`язку між предметом спору, підставою його виникнення та імовірними діями відповідача у вказаній послідовності.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що вжиття заходів забезпечення позову має бути співставлене з правом територіальної громади в особі відповідача на мирне володіння майном у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод крізь призму доктрини "легітимного сподівання".

Доктрина легітимного сподівання у даній ситуації вимагає констатації того факту, що відповідач, як особа, що здійснює права власника відповідних земельних ділянок від імені Українського народу (відповідної територіальної громади), має легітимне очікування щодо права розпорядження земельними ділянками не менше, аніж легітимне сподівання позивача у даній справі.

При цьому, встановлення факту правомірного/неправомірного розпорядження спірними земельними ділянками та встановлення факту накладення земельних ділянок, щодо яких прийняте спірне рішення органу місцевого самоврядування, на землі державної власності, не підлягає оцінці на стадії розгляду заяви про забезпечення позову у даній справі.

За таких обставин, суд, вживаючи заходів забезпечення позову, повинен забезпечити виконання гарантій територіальної громади села Баківці щодо невтручання у мирне володіння ним майном.

Здійснюючи реалізацію таких гарантій, можливість забезпечення позову у даному випадку має бути піддана трискладовому тесту (Рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 "Федоренко проти України") на визначення того чи було втручання законним у контексті національного законодавства; чи переслідувало таке втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства та чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Здійснюючи аналіз викладених прокурором обставин, суд першої інстанції мав би звернути увагу на те, що накладення арешту та заборона відповідачу, як органу місцевого самоврядування, здійснювати дії щодо земельних ділянок, не спрямована на забезпечення виконання судового рішення у даній справі.

З огляду на викладене, судом у даній справі не може бути вжито будь-яких заходів забезпечення позову, які б обмежували легітимні приватні сподівання відповідача, як органу місцевого самоврядування, що здійснює повноваження власника від імені відповідної територіальної громади.

Такий підхід ґрунтується на принципі верховенства права, закріпленому у статті 129 Конституції України, відповідає засадам справедливого суду, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відображає реалізацію принципу необхідності дотримання при обранні заходу забезпечення позову належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб, суспільства, до яких у даному випадку належить в т.ч. відповідач.

Виходячи із заявлених позовних вимог у даній справі, а також враховуючи, що прокурором у даному спорі не пред`явлено вимогу про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння або іншої матеріальної вимоги щодо спірних земельних ділянок, колегія суддів приходить до висновку про недоречність вжиття в межах даної справи таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту та заборона відповідачу, як органу місцевого самоврядування, здійснювати дії щодо земельних ділянок.

Висновок про те, що вирішуючи питання правомірності застосування судом визначених та пред`явлених до розгляду заходів забезпечення позову у господарській справі, у якій подано позов немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування рішення про затвердження документів із землеустрою, суд повинен перевірити свої дії на предмет відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї у розрізі дотримання прав учасників справи та не залучених до справи осіб, гарантованих статтею 6 Конвенції "Право на справедливий суд" та права на мирне володіння майном, крізь призму доктрини "легітимного сподівання" викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2019 у справі №925/1528/18.

Однак у даній справі суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вжиття визначених прокурором та пред`явлених до розгляду заходів забезпечення позову не спрямоване на забезпечення виконання судового рішення у даній справі, а більше спрямоване на забезпечення виконання рішення у спорі між Державним підприємством "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (у даній справі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) та Баківцівською сільською радою (у даній справі - відповідач) про витребування/повернення майна з чужого незаконного володіння, що виходить за межі предмету спору у даній господарській справі.

Іншими словами, різновид заходу забезпечення позову має бути, серед іншого, співмірним з предметом позову, заявленого у справі, у якій вживаються відповідні заходи. Визначені прокурором та пред`явлені до розгляду заходи забезпечення позову є неспівмірними з предметом позову про визнання незаконним та скасування рішення щодо затвердження технічної документації із землеустрою, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки та скасування реєстрації земельних ділянок.

Колегія суддів при цьому враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження під час розгляду спору по суті.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції по суті обмежився виключно цитуванням норм процесуального права, які регулюють порядок вжиття заходів забезпечення позову, без їх практичного застосування до спірних правовідносин та дублюванням вищенаведеного змісту заяви про забезпечення позову щодо існування підстав для її задоволення.

При цьому, оскаржувана ухвала обґрунтована лише загальним формулюванням про те, що у разі задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав позивачів.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що прокурором не доведено фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, враховуючи відсутність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на невідповідність та неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову предмету заявленого позову, оскільки прокурором пред`явлено позовні вимоги немайнового характеру, тобто предметом спору у даній справі не є спірні земельні ділянки і позов про витребування/повернення цього майна з чужого незаконного володіння жодною із сторін у межах цієї справи не подавався, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, з огляду на що апеляційну скаргу Баківцівської сільської ради слід задоволити, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.20р. у справі № 903/704/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №903/704/20 повністю.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Баківцівської сільської ради на ухвалу господарського суду Волинської області (про забезпечення позову) від 28.09.20р. у справі № 903/704/20 задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 28.09.20р. у справі № 903/704/20 скасувати. Прийняти нове рішення. Відмовити у задоволенні заяви керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Національної академії аграрних наук України про забезпечення позову у справі №903/704/20 повністю.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/704/20 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "23" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.