Постанова

від 19.10.2020 по справі 902/848/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 902/848/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

Представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вінницького обласного центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. у справі №902/848/18 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Вінницького обласного центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про стягнення 12 043,94 грн. суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. повністю відмовлено у задоволенні заяви Вінницького обласного центру зайнятості №038.01-41/129 від 11.06.2020 р. про встановлення способу і порядку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 11.02.2019 р. по справі №902/848/18 та зобов`язанні Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) накласти арешт на усі наявні рахунки боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та вчинити усі передбаченні Законом України "Про виконавче провадження" виконавчі дії.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити заяву Вінницького обласного центру зайнятості про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, суд перешкоджає захисту порушено права Вінницького обласного центрузайнятості через невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення суду, що набрало законної сили.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено зміст заяви про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, не враховано, що стягувач Вінницький обласний центр зайнятості є державним підприємством, не досліджено листи Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, які містяться в матеріалах справи, та у яких зазначено що норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюються на рішення суду, стягувачем за якими є державне підприємство.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 р. апеляційну скаргу Вінницького обласного центру зайнятості на ухвалу господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. у справі № 902/848/18 залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати оригінал квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору у сумі 2102 грн. протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

29.09.2020 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист, яким долучає оригінал платіжного доручення № 17466 від 18.09.2020 р. про сплату судового збору в сумі 2102 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 р. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницького обласного центру зайнятості на ухвалу господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. у справі №902/848/18 та призначено її до розгляду на 19 жовтня 2020 р.

13.10.2020 року від Відділу виконання примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити Вінницькому обласному центру зайнятості в задоволенні апеляційної скарги.

16.10.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу Вінницького обласного центру зайнятості - залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13 серпня 2020 року у справі №902/848/18 - залишити без змін.

19.10.2020 року від Відділу виконання примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області надійшло клопотання, в якому просить судове засідання у справі №902/858/18 призначене на 19.10.2020 року проводити без участі його представника.

В судове засідання 19.10.2020 року представники позивача, відповідача та Відділу виконання примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши надану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. у справі №902/848/18 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/848/18 за позовом Вінницького обласного центру зайнятості до Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення 12 043,94 грн суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

11.02.2019 року Господарським судом Вінницької області прийнято рішення про задоволення позовних вимог. Вирішено стягнути з Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь Вінницького обласного центру зайнятості 12 043,94 грн основного боргу та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2019 року у справі №902/848/18 рішення Господарського суду Вінницької області від 11.02.2019 рокузалишено без змін.

11.06.2019 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 11.02.2019 у справі №902/848/18 були видані відповідні накази.

Також, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.10.2019 задоволено заяву Вінницького обласного центру зайнятості (Липовецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості) про заміну сторони виконавчого провадження у справі №902/848/18 з Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Матеріали справи свідчать, що 02.07.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Вінницького обласного центру зайнятості №038.01-41/129 від 11.06.2020 року про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі №902/848/18.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020 року у справі №902/848/18 прийнято до провадження заяву Вінницького обласного центру зайнятості №038.01-41/129 від 11.06.2020 року про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №902/848/18 та призначено відповідну заяву до розгляду на 13.08.2020 року.

В обгрунтування заяви №038.01-41/129 від 11.06.2020 року, Вінницький обласний центр зайнятості посилався на те, що 19.06.2019 року на адресу Іллінецького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області (далі - Іллінецький РВ ДВС) надіслано заяви про відкриття виконавчого провадження та накази про стягнення коштів з Іллінецького об`єднаного УПФ по справі № 902/848/18.

04.07.2019 року Іллінецьким РВ ДВС виконавчі документи повернуто стягувачу без виконання з підстави пред`явлення документів не за підвідомчістю та повідомлено, що стягнення підвідомчі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Відділ примусового виконання рішень).

10.07.2019 року на адресу Відділу примусового виконання рішень надіслано заяви про відкриття виконавчого провадження та накази про стягнення коштів з Іллінецького об`єднаного УПФ.

17.07.2019 року Відділом примусового виконання рішень виконавчі документи повернуто стягувачу без виконання, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Також, в повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання зазначено, що виконавчий документ необхідно подати до органу казначейства (за місцем знаходження боржника).

13.08.2019 року на адресу Управління державної казначейської служби України в Іллінецькому районі Вінницької області (далі - Управління ДКСУ в Іллінецькому районі) надіслано заяви про відкриття виконавчого провадження та накази про стягнення коштів з Іллінецького об`єднаного УПФ.

Листом від 18.10.2019 року Управлінням ДКСУ в Іллінецькому районі накази про стягнення коштів повернуто без виконання, оскільки Іллінецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та його правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України Вінницької області не обслуговуються в управлінні Державної казначейської служби України в Іллінецькому районі Вінницької області та рахунки з яких можливо здійснити безспірне списання коштів останньому в управлінні не відкрито.

06.11.2019 на адресу Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - Головне управління ДКСУ у Вінницькій області) надіслано заяви про відкриття виконавчого провадження, виконавчі документи та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.10.2019 про заміну сторони виконавчого провадження.

Листом від 11.11.2019 року Головним управлінням ДКСУ у Вінницькій області виконавчі документи повернуто без виконання, оскільки Іллінецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в Головному управлінні державної казначейської служби України у Вінницькій області не обслуговуються та рахунки, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів не відкрито.

05.12.2019 на адресу Відділу примусового виконання рішень надіслано заяви про відкриття виконавчого провадження, виконавчі документи та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.10.2019 про заміну сторони виконавчого провадження.

Листом від 17.12.2019 Відділом примусового виконання рішень, виконавчі документи повернуто стягувачу без виконання з причин виконання наказу суду виключно органами казначейства в порядку п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови КМУ від 30.01.2013 № 45) зі змінами.

При цьому, Відділом примусового виконання рішень повторно вказано, що виконавчий документ необхідно подати до органу казначейства (за місцем знаходження боржника).

13.02.2020 на адресу Головного управління ДКСУ у Вінницькій області повторно надіслано заяви, виконавчі документи та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.10.2019 про заміну сторони виконавчого провадження.

Листом від 19.02.2020 Головним управлінням ДКСУ у Вінницькій області виконавчі документи повернуто без виконання.

Таким чином, Вінницький обласний центр зайнятості неодноразово звертався до органів державної виконавчої служби та органів державної казначейської служби із заявами про стягнення коштів.

Разом з тим, на переконання Заявника, через колізію в законодавстві, відсутність механізму стягнення та чіткого визначення органу, який мав би виконати рішення суду, коли стягувачем є державна організація (установа, заклад), невиконаним залишається рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 902/848/18 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, заявник просив Господарський суд Вінницької області встановити спосіб і порядок виконання рішення від 11.02.2019 по справі № 902/848/18 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) накласти арешт на усі наявні рахунки боржника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, вчинити усі передбаченні Законом України "Про виконавче провадження" виконавчі дії та стягнути на користь Вінницького обласного центру зайнятості 12 043,94 грн. допомоги по безробіттю та 1 762,00 грн. судового збору за реквізитами, вказаними у заяві.

Розглянувши заяву Вінницького обласного центру зайнятості №038.01-41/129 від 11.06.2020 року про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №902/848/18 Господарський суд Вінницької області дійшов висновку про відмову в її задоволенні, у зв`язку з тим, що наведені у заяві обставини не є обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим та не є підставами для встановлення способу та порядку виконання судового рішення, окрім того вимога Заявника щодо зобов`язання Відділу примусового виконання рішень накласти арешт на усі наявні рахунки боржника, не відповідає вимогам законодавства, а тому не може бути встановленням способу та порядку виконання судового рішення згідно ч. 3 ст. 331 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України).

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України Про виконавче провадження , за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Згідно з пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з матеріалів справи, заява №038.01-41/129 від 11.06.2020 року мотивована тим, що Вінницький обласний центр зайнятості неодноразово звертався до органів державної виконавчої служби та органів державної казначейської служби із заявами про стягнення коштів за рішенням суду, прийнятим у даній, однак вказані органи повертали виконавчі документи без виконання, з підстав наведних у відповідних повідомленнях та листах про повернення виконавчого документу.

З цих підстав, Заявник просив Господарський суд Вінницької області зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) накласти арешт на усі наявні рахунки боржника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та вчинити усі передбаченні Законом України "Про виконавче провадження" виконавчі дії.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Господарського суду Вінницької області від 11.06.2019 року, виданого на виконання судового рішення від 11.02.2019 року у справі № 902/848/18, з врахуванням ухвали суду від 28.10.2019 року у даній справі, Боржником за відповідним виконавчим документом є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Також, згідно наявних у справі повідомлень Іллінецького відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.07.2019 року, від 17.07.2019 року, від 17.12.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, вищевказаний наказ суду повертався стягувачу з підстав передбачених п. 9, п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", тобто пред`явленння виконавчого документа не за підвідомчістю та в зв`язку з не виконанням відповідного наказу органами державної виконавчої служби.

Згідно п. 1, п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 року, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Враховуючи наведене, Боржник - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, тобто державним органом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

За містом п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок), боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до п. 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно підпункту 2 п. 4 Порядку, органи Казначейства, вживають заходів до виконання виконавчих документів.

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа.

Пунктами 24, 28, 29 Порядку передбачено, що Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).

Орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

У разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

З вище викладеного вбачається, що згідно наведених приписів законодавства, наказ Господарського суду Вінницької області від 11.06.2019 року справі № 902/848/18, підлягає виконанню органом Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням.

Матеріали справи свідчать, що Стягувач звертався із заявами щодо стягнення коштів за наказом суду від 11.06.2019 року по справі № 902/848/18 до Управління державної казначейської служби України в Іллінецькому районні Вінницької області та Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Водночас, листами Управління державної казначейської служби України в Іллінецькому районні Вінницької області про повернення документів було повідомлено стягувача про неможливість стягнення коштів за вказаних наказом, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не обслуговується у зазначеному Управлінні Держказначейства та рахунки з яких можливо здійснити безспірне списання коштів в управлінні не відкрито.

Поряд з цим, листами Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області про повернення документів також повідомлено стягувача про те, що Боржник в управлінні не обслуговується та рахунки з яких можливо здійснити безспірне списання коштів в управлінні не відкрито. Крім того, до заяви про стягнення коштів за наказом суду від 11.06.2019 року по справі № 902/848/18, додано фотокопію довіреності Вінницького обласного центру зайнятості від 02.01.2020 року №15-11/10-20, яка не посвідчена належним чином.

Отже, наказ суду, виданий у даній справі, повертався стягувачу з підстав відсутності в Управлінні казначейської служби відкритих рахунків боржника та подання стягувачем - Вінницьким обласним центром зайнятості документів, які були посвідчені не належним чином.

Згідно підпунктів 1, 3 п. 9 Порядку, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ подано особою, що не має відповідних повноважень; боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 904/1478/15, від 27.06.2018 у справі №713/1062/17, постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини наведені Вінницьким обласним центром зайнятості у заяві №038.01-41/129 від 11.06.2020 року про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №902/848/18 не є обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим та не є підставами для встановлення способу та порядку виконання судового рішення, оскільки стягувач має можливість подати органу Держказначейства належним чином оформлені документи, а орган Держказначейства вправі звернутися згідно наведених вище приписів Порядку до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника із запитом для встановлення рахунків останнього.

Щодо вимоги Заявника щодо зобов`язання Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) накласти арешт на усі наявні рахунки боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, колегія суддів зазначає зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Верховного суду від 17.01.2020 року по справі № 340/1018/19, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19.

У поданій заяві №0200-0802-7/34626 від 30.07.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, повідомлено, що рахунки, які відкритті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області у фінансових установах призначенні для фінансування видатків на виплату пенсій, допомог на поховання, заробітної плати та сплати податків та зборів, комунальних платежів є рахунками із спеціальним режимом використання та призначені для фінансування захищених статей видатків.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога Заявника щодо зобов`язання Відділу примусового виконання рішень накласти арешт на усі наявні рахунки боржника, не відповідає наведеним вище приписам законодавства, а тому не може бути встановленням способу та порядку виконання судового рішення згідно ч. 3 ст. 331 ГПК України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Вінницький обласний центр зайнятості в заяві про зміну способу виконання рішення та в апеляційній скарзі не визначає обставини, які ускладнюють виконання рішення у порядку і способом, встановленим рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.02.2019 року у справі №902/858/18, або які роблять його виконання неможливим. А сам лише факт не виконання судового рішення боржником не свідчить про наявність обставин, що ускладнюють виконання такого рішення.

Доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. у справі №902/848/18 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вінницького обласного центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. у справі №902/848/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.08.2020 р. у справі №902/848/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №902/848/18 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "21" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.