Постанова
від 12.10.2020 по справі 908/2805/18
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 Справа № 908/2805/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М. О., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

за участю представників:

від прокуратури: Карпенко О.І., посвідчення №051256 від 24.10.2018, прокурор відділу

від позивача: Сосніна Л.І., ордер серії ЗП №69818 від 15.07.2019, адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 (суддя Азізбекян Т.А.; рішення ухвалене о 11:18 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 11.03.2019)

за позовом Фермерського господарства "АГРІС", смт.Якимівка, Якимівський район, Запорізька область

до Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт.Якимівка, Якимівський район, Запорізька область

про визнання права постійного користування на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Селянське (фермерське) господарство "АГРІС" звернулось у грудні 2018 року до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади про визнання права постійного користування на земельну ділянку площею 50,03 га, розташовану на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355100:04:001:0009, зазначену у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗП №001348, виданого 01.11.1999 на ім`я ОСОБА_1 , за Селянським (фермерським) господарством "АГРІС" (ідентифікаційний код 30630229) та проведення відповідних змін в кадастровій документації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що голова Селянське (фермерське) господарство "АГРІС" Цап В.Д. є постійним користувачем земельної ділянки наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №001348 від 01.11.1999. Оскільки зі створенням Селянського (фермерського) господарства "АГРІС" обов`язки землекористувача земельної ділянки вказаної у Державному акті несе С(Ф)Г "АГРІС", його головою було подано заяву до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права постійного користування на вказану земельну ділянку за С(Ф)Г "АГРІС", у зв`язку з чим він просив провести відповідні зміни в кадастровій документації. Відмова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області спонукала С(Ф)Г "АГРІС" звернутись за захистом своїх прав і інтересів з позовом до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 позов задоволено. Визнано, що право постійного користування на земельну ділянку площею 50,03 га, розташовану на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355100:04:001:0009, зазначену у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗП №001348, виданого 01 листопада 1999 року на ім`я ОСОБА_1 , належить Селянському (фермерському) господарству "АГРІС" (72500 смт. Якимівка Якимівського р-ну Запорізької області, вул. Молодих патріотів, буд.14, кв.15, код ЄДРПОУ 30630229).

Ухвалюючи означене рішення суд виходив з того, що в силу норм Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" з дати державної реєстрації фермерського господарства до нього переходять права і обов`язки землекористувача, тобто постійним користувачем земельної ділянки стає фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. При цьому, засновник юридичної особи і сама юридична особа тісно пов`язані між собою. Дії (С(Ф)Г "АГРІС" не підпадають під підстави припинення користування земельною ділянкою, визначені у статті 141 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим суд визнав, що С(Ф)Г "АГРІС" має законне право на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що за наслідками опрацювання вказаного рішення суду встановлено, що воно винесене з порушенням норм процесуального права (статей 4, 20, 45, 73, 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України), неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 13, 14 Конституції України, статей 78, 81, 92, 116, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", статей 15, 16 Цивільного кодексу України), а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Прокурором зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача права постійного користування на спірну земельну ділянку. На думку прокуратури право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язане з особою, котрій дано таке право згідно з Державним актом на право користування земельною ділянкою, та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб. Як за чинним на час створення С(Ф)Г "АГРІС", так і за діючим законодавством України, фермерські господарства не мають права постійного користування земельною ділянкою.

Апелянт звертає увагу на те, що Якимівська селищна об`єднана територіальна громада, зазначена відповідачем не є юридичною особою і не є органом місцевого самоврядування, отже не може бути стороною у справі відповідно до статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі прокурором наводяться також підстави представництва органів прокуратури інтересів держави у даній справі.

Прокурор вказує, що у спірних правовідносинах вбачається порушення економічних інтересів територіальної громади селища Якимівка та принципу рівності доступу громадян та суб`єктів господарювання до земельних ресурсів.

На підставі статей 116,124, 134 Земельного кодексу України позивач міг набути право використання спірною земельною ділянкою лише отримавши її в оренду за результатами земельних торгів, на яких мав бути визначений конкурентний розмір орендної плати за землю від 3% до 12% від нормативної грошової оцінки землі. Разом з тим, господарство отримало земельну ділянку поза конкурсною процедурою, на підставі оскаржуваного судового рішення. С(Ф)Г "АГРІС" обійшло обов`язкову процедуру передачі земель комунальної власності виключно на підставі конкурсу, чим здобуло незаконні переваги при отриманні землі, а місцевий бюджет не отримує належний дохід у вигляді земельного податку.

Також прокурор вказує, що Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, яка діє від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади, в порушення статті 19 Конституції України, самостійно не вживає заходів спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, що підтверджується листом Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 16.04.2019 №759.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Селянське (Фермерське) господарство "АГРІС" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що прокурор в даній справі не зазначив законні та обґрунтовані підстави для звернення з такою апеляційною скаргою "в інтересах держави". Представник прокуратури до матеріалів заяви не надає жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження фактів нездійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень: не названо державного органу, чиї інтереси представляє прокурор (селищна рада - орган місцевого самоврядування, а не орган виконавчої влади); які права держави порушено чи можуть бути порушені в майбутньому; в чому полягає їх порушення та захист. Позивач вказує на те, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" надано в Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №1-1/99. Згідно з цим Рішенням під таким органом слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, тобто виходячи із цього Рішення, органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування. Отже, представляючи в судах місцеві ради та подаючи позови від їх імені, прокурори здійснюють захист інтересів територіальної громади, а не держави. Прокурор повинен довести, в чому полягає порушення прав та інтересів сторони, яку він представляє.

На думку позивача, не з`ясування в інтересах якого саме уповноваженого органу держави звернувся прокурор, наявності у такого органу відповідних повноважень у спірних правовідносинах, а також того, яким саме чином порушуються, не визнаються або оспорюються права держави в особі цього органу, має наслідком, в даному випадку, відмову у задоволенні апеляційної скарги повністю.

Позивач вважає, що порушення інтересів територіальної громади відсутні, оскільки спірна земельна ділянка, що перебувала у постійному користуванні, є і буде надалі комунальною власністю цієї громади, яка отримує і буде отримувати плату за цю землю до бюджету об`єднаної територіальної громади. Платником податку на землю було і є С(Ф)Г "АГРІС", а не ОСОБА_1

Якимівська селищна рада (відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач вказує, що Якимівська селищна рада, як представник інтересів власника - Якимівської об`єднаної територіальної громади, якій належить право розпорядження майном комунальної власності, не вбачає підстав для перегляду рішення суду, оскільки визначення права постійного користування за С(Ф)Г "АГРІС" не зачіпає прав власності, якими володіє територіальна громада в особі Якимівської селищної ради: права комунальної, а не державної власності. Тому, як вказує відповідач, підстави захисту прокуратурою порушених прав, тим більш державних, відсутні.

Відповідач також звертає увагу на те, що фактичний користувач, яким є С(Ф)Г "АГРІС" є добросовісним платником податків та інших обов`язкових платежів, регулярно сплачує земельний податок до місцевого бюджету, причому в розмірі, значно більшому, ніж той, який би сплачувала фізична особа-користувач.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. поновлено заступнику прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15.07.2019 о 11:30 год.; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; встановлено ФГ "АГРІС", ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, Якимівській селищній об`єднаній територіальній громаді та Якимівській селищній раді Якимівського району Запорізької області строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 09.07.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Кощеєв І.М. прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 задоволено клопотання позивача; зупинено провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц у подібних правовідносинах.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2019 клопотання прокуратури Дніпропетровської області та Першого заступника прокурора Запорізької області про поновлення провадження у справі №908/2805/18 задоволено; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 23.10.2019 о 16:30 год.

У судовому засіданні 23.10.2019 апеляційний розгляд справи відкладено за клопотанням позивача на 06.11.2019 о 16:30 год.

04.11.2019 до суду від С(Ф)Г "АГРІС" подано пояснення до відзиву позивача до апеляційної скарги щодо представництва прокурора в суді, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Позивач звертає увагу на те, що розглянута Великою Палатою Верховного Суду справа за складом сторін і обставинами відрізняється від справи №908/2805/18. У справі №587/430/16-ц прокурор виступав на захист інтересів держави, яку у спірних правовідносинах повинен був представляти орган виконавчої влади - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, яке на час виникнення пору мало повноваження по розпорядженню землями державної власності. У даній справі стороною є орган місцевого самоврядування, а право на землю не державне, а комунальне.

Крім того, виходячи з рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №1-1/99 органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування, які не мають повноважень стосовно земель державної власності.

06.11.2019 позивачем подано уточнене пояснення та судову практику до відзиву позивача на апеляційну скаргу щодо представництва прокурора у цій справі.

У судовому засіданні 06.11.2019 оголошувалась перерва до 25.11.2019 о 14:30 год.

Позивачем до суду апеляційної інстанції 19.11.2019 подані пояснення щодо підстав оформлення за фермерським господарством права постійного користування на земельну ділянку.

Позивач наголошує, що на день звернення з позовом до суду С(Ф)Г "АГРІС" здійснює свою господарську діяльність, а фізична особа, на ім`я якої виданий Державний акт, є головою цього фермерського господарства. З позиції прокуратури, з моменту введення в дію нового Земельного кодексу України, фермерські господарства повинні звернутись до відповідних органів самоврядування із заявою про виділення вказаних земельних ділянок на праві приватної власності або в оренду. Але, вказує позивач, спірна земельна ділянка вже знаходиться в постійному користуванні фермерського господарства, яке сплачує всі необхідні податки, в тому числі і земельний податок. Оформивши за собою в судовому порядку право постійного користування виділеною земельною ділянкою, фермерське господарство в подальшому буде мати змогу офіційно оформити з розпорядником землі земельні відносини, а селищна рада - видати відповідне рішення, необхідне для подальшого використання земельної ділянки фермерським господарством. Крім того, 19.11.2019 позивачем до суду була подана заява про уточнення найменування відповідача. За поясненнями позивача, вказуючи в позові найменування відповідача Якимівська селищна об`єднана територіальна громада в особі селищної ради", позивач виходив з інформації, яка містилась на той час в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, та мав на увазі її законного представника Якимівську селищну раду, яка зареєстрована як юридична особа в ЄДРПОУ. На сьогоднішній день, з урахуванням факту складання акту приймання-передачі від Управління Держгеокадастру до територіальної громади в особі селищної ради земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами селища, розпорядником спірної земельної ділянки стала селищна рада.

З приводу належного відповідача у справі надала 20.11.2019 свої пояснення й прокуратура Дніпропетровської області, в яких зазначила, що саме Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області є юридичною особою та саме вона має діяти від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади, а відтак є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

25.11.2019 до суду подано пояснення відповідача, в яких зазначається, що Якимівська селищна рада виступала у справі як законний представник територіальної громади. На момент ухвалення рішення суду де-факто земля, в тому числі та, що перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 , вже була комунальною власністю територіальної громади, а не держави. Вважає, що відсутні порушення інтересів територіальної громади, оскільки спірна земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні, є і буде надалі комунальною власністю цієї громади, яка отримує і буде отримувати плату за цю землю до бюджету ОТГ. Тим більше, що платником податку на землю було і є Селянське (фермерське) господарство "АГРІС" - користувач, а не Цап В.Д. Наголошує на тому, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 визначено вважати відповідачем у цій справі - Якимівську селищну об`єднану територіальну громаду в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області. За клопотанням позивача зупинено провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.

11.06.2020 розглянувши клопотання заступника прокурора Запорізької області про поновлення провадження у справі №908/2805/18 ухвалою суду, у зв`язку з відсутністю опублікованого повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18, відмовлено заступнику прокурора Запорізької області у задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі №908/2805/18 за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №908/2805/18. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.09.2020 о 11:30 год.

За розпорядженнями керівника апарату суду від 15.09.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Широбокової Л.П. та Кощеєва І.М., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/2805/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 до свого провадження.

У судове засіданні призначене на 16.09.2020 з`явилась представник Прокуратури Дніпропетровської області прокурор відділу Карпенко О.І., яка повідомила суду апеляційної інстанції, що у зв`язку із проведенням заходів із реформи органів прокуратури у відповідності до наказу Генерального прокурора І.Венедіктової №410 від 03 вересня 2020 року було змінено найменування юридичної особи - Прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру та проводяться зміни у штаті працівників регіональних прокуратур, тому задля забезпечення в судовому процесі у цій справі участі повноважного представника від органів прокуратури заявила клопотання про відкладення розгляду цієї справи.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції визнано поважними причини, з яких Дніпропетровська обласна прокуратура наразі не має можливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважного представника, колегія суддів визнала за необхідне відкласти розгляд цієї справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 відкладено апеляційний розгляд справи на 12.10.2020 о 16:00 год.

В судовому засіданні 12.10.2020 представник Дніпропетровської обласної прокуратури надав докази на підтвердження своїх повноважень та підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечувала на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини і визначені відповідно до них правовідносини

На підставі рішення Якимівської районної ради народних депутатів Якимівського району Запорізької області від 30.07.1998 36 ОСОБА_1 виданий Державний акт на право постійного користування землею І-ЗП №001348 від. 01.11.1999. Відповідно до вказаного Акту громадянину для ведення селянського (фермерського) господарства надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,03 га, розташована на території Якимівської селищної ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №27.

ОСОБА_1 було створено Селянське (фермерське) господарство "АГРІС". На підставі розпорядження Якимівської райдержадміністрації №570 від 16.11.1999 видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства "АГРІС" з присвоєнням ідентифікаційного коду суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 30630229, про що зроблено запис 16.11.1999 у журналі обліку реєстраційних справ за №0214083400010012.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за громадянином ОСОБА_1 15.11.2013 Відділом Держземагентства у Якимівському районі Запорізької області зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2320355100:04:001:0009 площею 50.0307 га за адресою: Запорізька область, Якимівський район, Якимівська селищна рада для ведення фермерського господарства.

07.12.2018 Селянське (фермерське) господарство "АГРІС" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою визнати за фермерським господарством право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою та проведення відповідних змін в кадастровій документації.

В заяві голова Фермерського господарства Цап В.Д. зазначив, що підписання цієї заяви, як головою СФГ "АГРІС", одночасно є волевиявленням, як фізичною особою, яка отримала земельну ділянку для створення фермерського господарства, про таку передачу прав землекористувача.

Листом від 13.12.2018 № 27-8-0.2-7500/2-18 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області та його територіальні підрозділи не уповноважені проводити реєстрацію виниклих прав або їх припинення та запропонувало звернутися до Управління юстиції Запорізької області з відповідним клопотанням для вирішення питання по суті.

21.12.2018 за №8-2302/15-18-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", пунктом 1 якого передано Якимівській селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання - передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7794,6845 га, які розташовані на території Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади Якимівського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. У Додатку зазначена і спірна земельна ділянка.

22.12.2018 за Актом приймання-передачі земельних ділянок Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до наказу від 21.12.2018 №8-2302/15-18-С передало із державної власності, а Якимівська селищна об`єднана територіальна громада Якимівського району Запорізької області прийняла у комунальну власність земельні ділянки загальною площею 7794,6845 га згідно з Додатком.

27.12.2018 у зв`язку з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області визнати за С(Ф)Г "АГРІС" право постійного користування земельною ділянкою, останнім було подано відповідну заяву до господарського суду.

При подані позовної заяви позивач виходив з того, що з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме фізична особа вибула зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце в силу вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" зайняло створене фермером фермерське господарство. Тобто, виникає ситуація, коли де-юре землекористувачем є фізична особа - засновник і зазвичай голова селянського (фермерського) господарства, а де-факто - саме селянське (фермерське) господарство, як юридична особа. У чинному Земельному кодексі України і Законі України "Про фермерські господарства" не передбачено, що фермерські господарства можуть мати у своєму складі земельні ділянки на праві постійного користування. Таке положення не дозволяє фермерському господарству планувати, ефективно використовувати землю, а громадянам - передавати ці землі у спадщину спадкоємцям, які бажають продовжити ведення фермерського господарства.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу встановлення та підтвердження правового статусу, на підставі якого позивач здійснює користування означеною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Земельними відносинами згідно статті 2 Земельного кодексу України є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

За приписами частин 1, 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 41 Конституції України громадянам надано право для задоволення своїх потреб користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 4 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) - станом на час передання спірної земельної ділянки у користування) встановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Відповідно до частини другої статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частинами п`ятою, шостою статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 04.11.1999- на час створення С(Ф)Г) "АГРІС") визначено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником (частина друга статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.

За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства встановлено, що на момент надання земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення С(Ф)Г надавалась не як - громадянину України, а як голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Після проведення державної реєстрації такого господарства користувачем земельної ділянки є саме фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отримання спірної земельної ділянки в постійне користування саме з метою створення фермерського господарства підтверджується відміткою в Державному акті на право постійного користування землею, в якій зазначено мету (призначення) наданої земельної ділянки: "для ведення селянського (фермерського) господарства".

Вказаний акт на право постійного користування землею, рішення, яке було підставою для його видачі і державна реєстрація С(Ф)Г "АГРІС" як юридичної особи - наразі є дійсними (чинними), в судовому порядку не скасовані.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що

юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно приписів статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатися як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Суд першої інстанції встановив, що дії С(Ф)Г "АГРІС" не підпадають під вказаний вище перелік, а тому враховуючи наведені вище обставини та норми права, визнав, що позивач має законне право на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду даного спору відповідач (об`єднана територіальна громада) належним чином не обґрунтував та не довів за допомогою належних та допустимих доказів ані обставин наявності суспільного інтересу на припинення права С(Ф)Г "АГРІС" користування спірною земельною ділянкою, ані порушень прав чи територіальної громади, внаслідок виникнення у фермерського господарства такого права.

Колегія суддів частково погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 вказано: "Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України".

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону).

З наведених норм вбачається, що і на цей час можливість створити громадянином фермерське господарство перебуває у тісному зв`язку з отриманням фізичною особою земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З 01.01.2002 набув чинності новий Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено частиною 1 статті 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 31 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2017-в редакції на момент смерті землекористувача) було встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2017) встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, на сьогодні чинним законодавством не передбачено право громадян і юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування.

За пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення вищенаведеного пункту щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. №5-рп/2005.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 вказує, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

За змістом статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) може входити, зокрема право користування землею.

Підстави припинення користування земельною ділянкою наведені у статті 141 Земельного кодексу України. Такими підставами є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, ще раз наголошує, що з дати реєстрації фермерське господарства, набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Звернення С(Ф)Г "АГРІС" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з заявою засновника фермерського господарства - Цап В.Д., якому була надана у постійне користування земельна ділянка, у якій останній відмовився від права постійного користування на користь С(Ф)Г "АГРІС", не вважається відмовою від права постійного користування цієї земельною діялнкою С(Ф)Г "АГРІС" , як юридичною особою.

Таким чином, відповідні права та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, на даний час зберігаються за цією юридичною особою.

Колегія суддів відхиляє позицію прокурора, за якою у даному випадку земельна ділянка залишається на праві постійного користування за фізичною особою ОСОБА_1 , що по суті суперечить меті створення фермерського господарства, як суб`єкта господарювання, та зазначеним вище висновкам Верховного Суду.

Прокурор помилково вважає, що з моменту введення в дію нового Земельного кодексу України, фермерські господарства повинні звернутись до відповідних органів самоврядування із заявою про виділення земельних ділянок на праві приватної власності або в оренд, оскільки спірна земельна ділянка вже знаходиться в постійному користуванні фермерського господарство і право користування на неї не припинялось.

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За вказаних обставин і правових норм, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач по цей час має законне право на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Щодо того чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, колегія суддів виходить з наступних мотивів.

За змістом наведених позивачем та встановлених судом у цій справі обставин, позивач убачає порушення своїх прав насамперед у відмові первісного відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в проведенні відповідних змін в кадастровій документації про те, що право користування земельною ділянкою наразі належить не фізичній особі - ОСОБА_1 , а створеній ним юридичній особі - С(Ф)Г "АГРІС", і таким чином невизнанні за останнім такого права використання спірної земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області своєї позиції, як відповідача у цій справі, суду першої інстанції не повідомило.

10.01.2019 позивач подав суду першої інстанції клопотання, в якому просив здійснити заміну відповідача з Головного управління Держгеокадастру на Якимівську селищну об`єднану територіальну громаду, так як спірна ділянка державної форми власності була передана у комунальну власність Якимівській селищній об`єднаній територіальній громаді.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 у справі №908/2805/18 було залучено Якимівську селищну об`єднану територіальну громаду до участі у справі в якості співвідповідача.

Між тим, підстави для участі у справі кількох позивачів або відповідачів врегульовано нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

При цьому відповідно до статті 4 та статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 6 та 15 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

У даній справі із позовною заявою звернулось С(Ф)Г "АГРІС" до Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань така юридична особа, як "Якимівська селищна об`єднана територіальна громада", не значиться.

Відповідно до положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районі ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Положеннями частини 4 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" передбачено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. У порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні. Міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Так рішенням Якимівської селищної рад Якимівського району Запорізької області від 14.12.2017 №7 "Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до Якимівської селищної ради Якимівської селищної територіальної громади" розпочато процедуру реорганізації ряду юридичних осіб - сільських рад, розміщених на території Якимівського району Запорізької області шляхом приєднання до Якимівської селищної ради (код ЄДРПОУ 20508999).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на спірну земельну ділянку площею 50,0307 га, кадастровий номер 2320355100:04:001:0009, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, форма власності - комунальна, 24.01.2019 зареєстровано за Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області.

Виходячи з наведеного, саме Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області є юридичною особою та саме вона має діяти від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 47 Господарського процесуального кодексу України, участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.01.2019 спірна земельна ділянка передана із державної в комунальну власність, а відтак з цього моменту у позивача також виникли правовідносини із Якимівською селищною об`єднаною територіальною громадою з тієї ж підстави, що і у первісного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, як особи, яка була наділена за законом певними правомочностями щодо спірної земельної ділянки.

Таким чином, Якимівська селищна об`єднана територіальна громада є суб`єктом спірних правовідносин, але від її імені правомочності сторони в судовому процесі як юридична особа має вчиняти Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, залучивши Якимівську селищну об`єднана територіальну громаду, яка не є юридичною особою, у якості співвідповідача, допустив порушення наведених вище норм процесуального права, які визначають які особи можуть бути стороною в судовому процесі в господарському судочинстві.

Ухвалюючи рішення по суті спору за позовними вимогами позивача до Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади суд першої інстанції допустив й інше процесуальне порушення, а саме не визначився із вимогами позивача до первісного відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Так зі змісту оскаржуваного рішення випливає, що суд першої інстанції виходив із того, що на момент ухвалення рішення по суті спору Якимівська селищна об`єднана територіальна громада є належним відповідачем у справі.

Таким чином, суд першої інстанції на початку залучивши Якимівську селищну об`єднану територіальну громаду у якості співвідповідача в подальшому фактично розглянув спір у цій справі між позивачем та Якимівською селищною об`єднаною територіальною громадою, як єдиним належним відповідачем у цій справі.

Між тим, колегія суддів вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції означених вище норм процесуального законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення, виходячи з такого.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 визначено вважати відповідачем у справі Якимівську селищну об`єднану територіальну громаду в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, тобто визначено особу яка є відповідачем у цьому спорі.

Як убачається із позиції Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка виступає від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади, цією стороною спору, як відповідачем визнається, що пред`явлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Відтак з встановлених судом обставин, що слугували приводом для звернення позивача до суду із позовом у цій справі, та позиції залученого судом першої інстанції співвідповідача, колегія суддів суду апеляційної інстанції убачає, що залучена до участі у справі судом першої інстанції у якості співвідповідача Якимівська селищна об`єднана територіальна громада не заперечувала на задоволення позовних вимог позивача Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області.

Таким чином, відповідач фактично не підтримує позиції прокурора та його вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачена можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

За частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 визначено, що під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області заступник прокурора Запорізької області виходив з того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Якимівській селищній об`єднаній територіальній громаді.

В силу приписів статей 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, саме Якимівська селищна рада Якимівского району Запорізької області, яка є юридичною особою має діяти від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади, а відтак органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі, оскільки основою будь-якої держави є нормативно-правові акти, які є обов`язковими до виконання.

Також, на думку прокуратури, у спірних правовідносинах вбачається порушення економічних інтересів територіальної громади селища Якимівка та принципу рівності доступу громадян та суб`єктів господарювання до земельних ресурсів.

Так прокурор вважає, що С(Ф)Г "АГРІС" порушено статті 116, 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка отримана фермерським господарством у постійне користування на підставі оскаржуваного судового рішення, поза конкурсною процедурою за результатами земельних торгів, на яких мав бути визначений конкурентний розмір орендної плати за землю від 3% до 12% від нормативної грошової оцінки землі. Як наслідок, завдяки цьому позивач обійшов обов`язкову процедуру передачі земель комунальної власності виключно на підставі конкурсу чим здобуло незаконні переваги при отриманні землі, а місцевий бюджет не отримує належний дохід у вигляді земельного податку. Так, відповідно до інформації Якимівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області розмір плати за користування спірною земельною ділянкою С(Ф)Г "АГРІС" складає 9335,92 грн. за рік. Відповідно до Довідника показників нормативно грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2019, розміщеного на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, нормативно грошова оцінка 1 га ріллі по Запорізькій області становить 24984 грн. Таким чином, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1249949,52 грн (50,03 х 24984 грн. = 1249949,52 грн). Отже, виходячи із мінімальної ставки 3% від нормативної грошової оцінки землі, орендна плата за спірну земельну ділянку у разі її передачі в оренду мала становити 37498,50 грн.

Наведене на думку прокурора свідчить про порушення інтересів держави одразу у кількох сферах, що є підставою для втручання прокурора у спірні правовідносини з метою захисту інтересів територіальної громади, як власника спірної земельної ділянки комунальної форми власності, права якої порушено, внаслідок винесення незаконного рішення суду.

Однак зазначений орган місцевого самоврядування, в порушення статті 19 Конституції України самостійно не вживає заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, що підтверджується листом Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 16.04.2019 №759.

Оскільки власник спірної земельної ділянки комунальної власності самостійно не вживав заходів спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, в силу статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура Запорізької області взяла на себе обов`язок представництва інтересів держави в особі Якимівської селищної ради Якимівского району Запорізької області.

Щодо підстав представництва Дніпропетровською обласною прокуратурою у справах органів прокуратури Запорізької області з урахуванням організаційних змін та їх реформування, то на підставі наказів Генерального прокурора "Про загальній засади організації роботи в органах прокуратури України" від 07.08.2020 №365, "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" від 21.08.2020 №389 та "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" від 03.09.2020 №410 прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури мають право забезпечувати участь у справах за позовами прокуратур інших областей у Центральному апеляційному господарському суді, який розташований у м. Дніпро.

З урахуванням встановленого вище суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження позивача, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування, оскільки останні не наділені повноваженнями органів виконавчої влади.

Суд звертає увагу на зміст статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює не тільки орган державної влади, а і орган місцевого самоврядування

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (стаття 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За статтею 327 Цивільного кодексу України територіальна громада є власником комунального майна.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності .

Територіальні громади реалізують своє право власності на землю безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (стаття 80 Земельного кодексу України).

Згідно статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі сільськогосподарського призначення, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, надання у власність або користування для всіх потреб віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області є належним уповноваженим органом на здійснення захисту інтересів Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади.

В той же час прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 також висловлено правову позицію представництва інтересів держави прокурором в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, щодо обґрунтування та доведення прокурором бездіяльності компетентних органів та наслідків недотримання прокурором установленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень-це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Тому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В підтвердження бездіяльності Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області прокурор в апеляційній скарзі послався на лист селищної ради від 16.04.2019 №759, проте не вказала причини незвернення компетентного органу з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів з вказаного листа Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області встановила, що селищна рада не вбачає підстав оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18, оскільки дане рішення не впливає на право власності Якимівської селищної ради на спірну земельну ділянку.

Як встановлено з матеріалів справи і пояснень позивача і Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області спірна земельна ділянка була передана з державної власності від Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області до комунальної власності Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади Якимівського району Запорізької області за Актом приймання-передачі від 22.12.2018.

18.01.2019 Якимівською селищною радою прийнято рішення №51 про прийняття земель з державної власності до комунальної власності і 24.01.2019 проведена реєстрація прав власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які зазначені в Додатку до Акту.

Отже, на момент ухвалення рішення суду спірна земельна ділянка вже була комунальною власністю територіальної громади, а не держави. Порушення інтересів і Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області відсутнє, оскільки земельна ділянка є і надалі буде комунальною власністю, яка отримує плату за землю.

Платником податку на землю було і є С(Ф)Г "АГРІС". Саме фермерське господарство, а не фізична особа ОСОБА_1 , як правильно встановлено судом першої інстанції, після державної реєстрації фермерського господарства, є належним користувачем земельної ділянки.

З відзиву Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області слідує, що орган місцевого самоврядування не заперечує проти оформлення прав фермерського господарства на земельну ділянку. Більш того наголошує, що фактичний користувач, яким є С(Ф)Г "АГРІС", є добросовісним платником податків та інших обов`язкових платежів, регулярно сплачує земельний податок до місцевого бюджету, у розмірі значно більшому, ніж той, який би сплачувала фізична-особа - користувач.

Колегія суддів погоджується з такою позицією відповідача, оскільки наразі позивач вже правомірно використовує означену земельну ділянку на праві постійного користування, яке було надано на невизначений термін, та не зобов`язаний в майбутньому поза власною волею змінювати підстави такого використання, зокрема укладати договір оренди цієї земельної ділянки, інакше як у випадках встановлених законом.

Таким чином, прокурором при оскаржені рішення суду першої інстанції в даній справі не доведено порушення інтересів держави та Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, як власника земельної ділянки, а визнання за позивачем права постійного користування на спірну земельну ділянку не порушує та не обмежує права громади в особі відповідача щодо земель громади. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про порушення прав цього органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені прокурором в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не спростовують правильності головного висновку суду цьому спорі.

Разом із цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на актуальну на час вирішення цієї справи правову позицію, яка висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 вересня 2002 року у справі №908/2484/18, та врахувати, що у іншій справі за подібних до цієї справи правовідносинах, суд касаційної інстанції фактично погодився, що обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права як "визнання права користування на земельну ділянку" за позовом фермерського господарства за обставин, коли голова фермерського господарства звернувся до Головного управління Держгеокадастру із заявою про визнання права постійного користування земельною ділянкою тим самим свідомо відмовляється від наданого йому як фізичній особі права користування на користь фермерського господарства - є можливим за обставин, коли невизнання права фермерського господарства на постійне користування такою земельною ділянкою є суто формальним, тобто пов`язаним із відсутністю у позивача державної реєстрації такого права саме за фермерським господарством.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частин 1 - 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, на які вказував прокурор, не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті спору.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 у справі №908/2805/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Прокуратуру Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 23.10.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя Е.В. Орєшкіна

Дата ухвалення рішення12.10.2020
Оприлюднено26.10.2020
Номер документу92383142
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —908/2805/18

Постанова від 12.10.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 16.09.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 16.09.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 30.07.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 11.06.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 25.11.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 06.11.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 24.10.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 23.10.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

Ухвала від 09.10.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Подобєд Ігор Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні