Постанова

від 12.10.2020 по справі 908/2005/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2005/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Карпенко О.І., посвідчення №051256 від 24.10.2018 р., прокурор відділу;

інші учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прерій» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019р. (повний тект складено та підписано 18.11.2019р. суддя Дроздова С.С.) у справі №908/2005/19

за позовом: Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, 3) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - громаду Михайлівського району Запорізької області в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області

до відповідача: Фермерського господарства «Прерій» (72011 Запорізька область, Михайлівський район, с. Любимівка, вул. Гагаріна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 25478621)

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

07.08.2019 до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Фермерського господарства «Прерій» про витребування із незаконного володіння Фермерського господарства «Прерій» (адреса: вул. Гагаріна, 6, с.Любимівка, Михайлівський район, Запорізька область, 72011, ідентифікаційний код юридичної особи: 25478621) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (адреса: вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код юридичної особи: 39820689) земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323381100:03:014:0029 площею 46,1319 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 20.05.1997 серії ЗП № 000011 № 198, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 119.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2019р. позовні вимоги задоволено. Витребувано із незаконного володіння Фермерського господарства «Прерій» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323381100:03:014:0029 площею 46,1319 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 20.05.1997 серії ЗП № 000011 № 198, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 119. Стягнуто з Фермерського господарства «Прерій» на користь прокуратури Запорізької області в особі Енергодарської місцевої прокуратури кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що земельна ділянка, надана у постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування, яке нерозривно пов`язано з особою, якій таке право надано, та не може бути передано або автоматично перейти до створених нею юридичних осіб.

Фермерське господарство Прерій не надало правовстановлюючих документів на підтвердження наявності у нього оформленого права постійного користування спірними земельними ділянками, не входять до складу майна Фермерського господарства Прерій , тому це господарство не може користуватися ними після смерті ОСОБА_2 , адже будь-які права приватних осіб щодо зазначених земельних ділянок припинилися зі смертю належного користувача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з рішенням суду суду першої інстанції, Фермерське господарство «Прерій» подало апеляційну скаргу, в якій, скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ФГ Прерій вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

За твердженням апелянта, у прокуратури були відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки прокурором не доведено порушення інтересів держави; не доведено невиконання або неналежного виконання позивачем, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності своїх функцій щодо захисту інтересів держави; матеріали справи не містять доказів виконання прокурором приписів ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру , щодо попереднього повідомлення про намір звернення до суду з позовом відповідного суб`єкта владних повноважень до звернення до суду

Витребувавши із володіння Відповідача земельну ділянку не державної власності, суд фактично повернув її державі в особі Позивача, хоча він вже не є власником предмета спору, чим порушив інтереси Михайлівської об`єднаної територіальної громади Запорізької області.

В судовому засіданні 07.11.2019року не було досліджено жодного доказу, хоча в рішені суду зазначене протилежне.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Прокуратура у своєму відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на вимоги ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , заначає, що оскільки ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області упродовж двох років жодних заходів щодо звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки, не вжито, що призвело до порушення інтересів держави, як власника земельної ділянки.

Стосовно доводів скаржника, що судом першої інстанції підготовче провадження було закрито за відсутності думки Відповідача, який не зміг з`явитись з поважної причини, є порушенням норм процесуального права, прокурор зазначає, що з урахуванням вимог ст. ст. 177, 183, 185 ГПК України судом першої інстанції 29.10.2019 законно прийнято рішення про закриття підготовчого провадження, адже Господарським процесуальним кодексом України чітко регламентовано строк проведення підготовчого провадження, який судом не має бути порушеним, вважає, що судом обґрунтовано відмовлено у клопотанні Відповідача про залучення третьої особи, оскільки останнє було заявлено після закінчення підготовчого провадження, що суперечить ч. 1 ст. 50 ГПК України.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Прерій» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019р у справі №908/2005/19. Розгляд справи призначено у судове засідання на 22.01.2020 о 12:00 год

У судовому засіданні 22.01.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.) провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах. Здійснено заміну особи в інтересах, якої подано позов з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на громаду Михайлівського району Запорізької області в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.

06.08.2020 від Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області А.С. Кузьмина надійшло клопотання про поновлення провадження у справі із доданою копією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

17.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. для вирішення питання поновлення провадження у справі, здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 поновлено провадження у справі №908/2005/19 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Прерій» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019р. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 31.08.2020 о 12 год. 00 хв.

20.08.2020 на офіційну електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Фермерського господарства «Прерій» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення у Михайлівському районному суді Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 клопотання представника Фермерського господарства «Прерій» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - залишено без розгляду, через порушення вимог, щодо подачі відповідних клопотань.

28.08.2020 (згідно відмітки канцелярії суду) від представника апелянта на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду повторно надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 31.08.2020 в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення у Михайлівському районному суді Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2020 у задоволенні клопотання представника Фермерського господарства «Прерій» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено, через недотримання строку подачі відповідних клопотань.

31.08.2020 ухвалою суду розгляд апеляційної скарги відкладено до 15.09.2020 на 12:20 год. Судове засідання 15.09.2020 на 12:20 год., ухвалено проводити у режимі відеоконференції з Михайлівським районним судом Запорізької області.

15.09.2020 ухвалою суду розгляд апеляційної скарги відкладено до 12.10.2020 на 12:40 год.

16.09.2020 через систему Електронний суд представником Фермерського господарства «Прерій» подано заяву про участь у судовому засіданні 12.10.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.09.2020 розгляд апеляційної скарги 12.10.2020 ухвалено проводити у режимі відеоконференції.

12.10.2020 відповідно до акту про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку, складеного секретарем судового засідання Ковзиковим В.Ю. при розгляді 12.10.2020 року справи №908/2005/19 було виявлено непрацездатність (несправність) системи відеоконференцзв`язку, у зв`язку з тим, що з Михайлівським районним судом Запорізької області був відсутній зв`язок.

12.10.2020 до зали судового засідання з`явився представник прокуратури, представники Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та Фермерського господарства «Прерій» не з`явилися. Про дату час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900085712514 та №4900085712506.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Беручи до уваги, що неявка представників не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

12.10.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Земельна ділянка з кадастровим номером 2323381100:03:014:0029 загальною площею 46.1319 га, загальною площею 46,1319 га, сільськогосподарського призначення державної форми власності із земель запасу, розташована на території Михайлівського району Запорізької області.

Відповідно до рішення Михайлівської районної ради Запорізької області від 04.04.1997 № 11 ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 50 га в постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вищевказаного рішення районної ради ОСОБА_1 отримано Державний акт на право постійного користування землею від 20.05.1997 серії ЗП № 000011 № 198, згідно з яким, останньому надано у постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 50 га, що розташована на території Бурчацької сільської ради Михайлівського району.

Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 119.

27.10.1997 здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства «Прерій» (код ЄДРПРОУ 25478621, далі - ФГ).

Згідно актового запису про смерть № 296 від 21.11.2017, виданого Михайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з цим, ФГ Прерій продовжує здійснювати свою діяльність на земельній ділянці площею 50 га, що підтверджується інформацією Василівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату ФГ Прерій земельного податку від 14.03.2019 № 1366/10/08-01-55-06, податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи ФГ Прерій за 2017-2019 роки, статутом ФГ Прерій .

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарг підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим.У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2323381100:03:014:0029 загальною площею 46.1319 га, сільськогосподарського призначення державної форми власності із земель запасу, розташована на території Михайлівського району Запорізької області.

Відповідно до рішення Михайлівської районної ради Запорізької області від 04.04.1997 № 11 ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 50 га в постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вищевказаного рішення районної ради Куксою А.Я. отримано Державний акт на право постійного користування землею від 20.05.1997 серії ЗП № 000011 № 198, згідно з яким, останньому надано у постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 50 га, що розташована на території Бурчацької сільської ради Михайлівського району.

Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 119.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась йому не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З позиції прокурора, яка викладена в позовній заяві (т.1 а.с. 4-16) вбачається, що ним визнається, що: …27.10.1997р. ОСОБА_1 зареєстровано фермерське господарство Прерій . З викладеного вбачається, що ФГ Прерій створено та організовано на земельній ділянці, наданій у постійне користування ОСОБА_1 для ведененн фермерського господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею від 20.05.1997р. серії ЗП № 000011 № 198 .

Крім цього в судовому засіданні сторонами підтверджено відсутність спору щодо встановлення тієї обставини, що після реєстрації фермерського господарства відбулося відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вищенаведені обставини визнаються колегією суддів встановленими.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 містяться наступні висновки щодо застосування норм права: після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Як встановлено судом у цій справі, спірні земельні ділянки були надані гр. ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке було останнім створено та зареєстровано 27.10.1997р., тобто на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року №3312-XII), який втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) та СФГ мало право на постійне користування земельною ділянкою.

Відповідно до Актового запису про смерть № 296 від 21.11.2017р. ОСОБА_1 померу ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 67 років (а.с. 39-40)

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті голови ФГ Кукси А.Я.), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент смерті голови ФГ Прерій ОСОБА_1 , право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відповідно, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Відтак, зі смертю голови ФГ Прерій ОСОБА_1 , право постійного користування залишилося у фермерського господарства, яке на даний час не припинено.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ "Прерій", так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Інших підстав для припинення права постійного користування Фермерським госоподарством спірними земельними ділянками прокурором не наведено, жодних законних рішень щодо припинення права постійного користування землею власником цих ділянок не приймалося.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині не доведеності прокурором необхідності захисту інтересів держави саме ним, а також не обґрунтованості підстав для звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з надання відповідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також не дотримання передбаченного частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури попереднього звернення прокурора до відповідного суб`єкта владних повноважень з огляду на наступне:

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)ll Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Сторонами господарського провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 - 2 ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ПІК України).

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції врахував, що прокурор звернувся до суду із позовом на захист інтересів держави як власника спірної земельної ділянки, якою без достатньої правової підстави користується відповідач, а орган виконавчої влади - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не вживає належних заходів до витребування земельної ділянки, і на виконання ч. 4 ст. 56 ГПК України, абз. 1 ч. З, абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру у тексті позовної заяви та додаткових поясненнях прокурор обґрунтував наявність інтересу держави у витребуванні земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Як встановлено, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області упродовж двох років жодних заходів щодо звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки, не вжито, що призвело до порушення інтересів держави, як власника земельної ділянки.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Ураховуючи наведену позицію Конституційного Суду України, обов`язковою умовою надання правового захисту судом у цій справі є наявність відповідного порушення прав органу, який звертається до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Факт не звернення до суду Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області з позовом, який би мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 за результатами розгляду справи № 903/129/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами прокуратури, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що прокурором обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави, зокрема порушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави, а доводи апелянта є помилковими, оскільки відповідними нормами законодавства права на захист державної власності на землю у даних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не вжито.

Твердження Відповідача про відсутність належних доказів направлення позивачу повідомлення про звернення до суду з позовом, і як наслідок не виконання прокурором приписів ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру не відповідають фактичним обставинам з огляду на наступне:

Листом Енергодарської місцевої прокуратури від 30.07.2019 № 32/3- 590вих-19 (копія міститься у справі) ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомлено про представництво інтересів.

Факт направлення повідомлення підтверджується книгою обліку вихідної кореспонденції та реєстром на просту кореспонденцію, яка здана у поштове відділення .

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для представництва прокурора у даній справі з огляду на необхідність захисту інтересів держави прокурором, яка полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - сільської громади) й відповідача, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким земля є об`єктом права власності Українського народу (стаття 13). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Доводи апеляційної скарги щодо проведення попередніх судових засідань 09.09.2019р. та 29.10.2019р. за відсутності представника, відхиляються колегією суддів з огляду на задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про продовження строків підготовчого засідання. З урахуванням положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, негативні наслідки для відповідача знаходяться в межах його обов`язку нести такі наслідки, передбачені принципом диспозитивності господарського судочинства і не свідчать про порушення його прав судом першої інстанції.

Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою суду від 22.01.2020 було залучено громаду Михайлівського району Запорізької області в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області до участі у справі, відповідні доводи апеляційної скарги є такими, що враховані, однак не свідчать про порушення прав відповідача, чи інших сторін судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

З урахуванням вищевикладенноо, рішення висновок господарського суду щодо наявності підстав для витребування спірної земельної ділянки у відповідача є таким що не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, які у відповідності до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховується колегією судів апеляційної інстанції. Відповідно, висновок місцевого господарського суду про припинення права постійного користування ФГ Прерій земельною ділянкою кадастровий номером 2323381100:03:014:0029 загальною площею 46.1319 га, наданою для ведення фермерського господарства в зв`язку із смертю ОСОБА_1 не відповідає вищенаведеним нормам матеріального права, порядок застосування яких визначена вищезазначеною постановою Великої Палати.

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2019 від №908/1578/19 визнається таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, в зв`язку із чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

З огляду на це апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прерій» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі №908/2005/19 - задовольнити.

Рішення рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі №908/2005/19 - скасувати.

Ухвалити нове:

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному в порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2020

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов