Рішення

від 13.10.2020 по справі 902/721/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/721/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест", вул. Бугаївська, буд. 21, оф. 909/1, м. Одеса, Одеська область, 65005, код - 34942626

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Ц", вул. Тютюнника, буд. 101, смт. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600, код - 39348595

про розірвання договору та стягнення 334 346, 56 грн. заборгованості

за участю представників:

позивача: Аксенко Заур Олександрович, паспорт серії НОМЕР_1 , наказ № 2-К від 15.04.2020 року

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

21.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Ц" про розірвання договору та стягнення 334 346, 56 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 23.07.2020 року позовну заяву залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.08.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" до суду надійшов супровідний лист № 29/07-1 від 29.07.2020 року із доказами усунення недоліків позовної заяви вх. № 675/20 від 21.07.2020 року.

Ухвалою суду від 05.08.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/721/20, за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 10.09.2020 року.

10.08.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справу № 902/721/20 передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року справу № 902/721/20 прийнято до провадження новим складом суду.

10.09.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. канц. № 01-34/7999/20 від 10.09.2020 року), в якому останній просить суд забезпечити проведення судових засідань у справі № 902/721/20 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 10.09.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/721/20 для судового розгляду по суті на 13.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та проведення судового засідання призначеного на 13.10.2020 року в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Одеської області, за участю представника позивача.

Ухвалою суду від 18.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

13.10.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 12.10.2020 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з хворобою РНК вірусу 2019-nCOV.

Судове засіданні 13.10.2020 року проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Одеської області, на підставі ухвали суду від 18.09.2020 року.

В судовому засіданні 13.10.2020 року прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача (б/н від 12.10.2020 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату,

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/721/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ними.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

В судовому засіданні 13.10.2020 року в межах дня оголошувалась перерва. Після закінчення перерви представник позивача в судовому засіданні участь не прийняв.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія - Ц" (Покупець) договору поставки № 29/01-1 від 29.01.2020 року.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № 29/01-1 від 29.01.2020 року у відповідача утворилась заборгованість в сумі 334 346, 56 грн.

З огляду на вказане, позивачем заявлено вимоги про стягнення 334 346,56 грн заборгованості та розірвання укладеного між сторонами Договору поставки № 29/01-1 від 29.01.2020 року.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 29.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія - Ц" (Покупець) договору поставки № 29/01-1 (а.с. 10-13, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю вугільну продукцію (вугілля), в асортименті, за ціною, за реквізитами, в строки, в кількості та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в Специфікаціях до договору.

Покупець зобов`язується прийняти вугілля та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (1.2 Договору).

Якість вугілля, що поставляється повинна відповідати показникам якості, вказаних у відповідних Специфікаціях до цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору вугілля постачається залізничним транспортом в піввагонах навалом на умовах FCA - станція відправлення, згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених цьому договорі або відповідних Специфікаціях. Мінімальна партія відвантаження 1 вагон.

Сторони також домовились про те, що при транспортуванні вугілля оплата залізничного тарифу здійснюється Постачальником з подальшою компенсацією його вартості Покупцем на підставі наданих Постачальником рахунку, податкової накладної, залізничної накладної та акт надання послуг.

Сторони узгоджують, що інші умови постачання вугілля можуть бути обумовлені Сторонами у відповідних додаткових угодах або Специфікаціях до договору.

Під партією вугілля сторони розуміють кількість вугілля, яке відвантажене за однією видатковою накладною (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.3 Договору Покупець не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження вугілля надає Постачальнику відвантажувальну рознарядку, в якій зазначаються реквізити Вантажоодержувачів, обсяги постачання щодо кожного Вантажоодержувача, платник залізничного тарифу, інформація, яку потрібно зазначати при заповненні залізничних накладних. Лист направляється Постачальнику факсом або електронною поштою з подальшим наданням оригіналу.

Датою постачання вугілля вважається дата, яка зазначена в графі 56 залізничної накладної, що свідчить про приймання вантажу до перевезення, якщо інший базис постачання не буде вказаний в Специфікаціях до договору (п. 2.4 Договору).

За змістом п. 2.7 Договору по кожній партії вугілля Постачальник передає Покупцю наступні документи: копії залізничних накладних про приймання вантажу Вантажоперевізником, рахунок-фактуру, видаткову накладну, акти приймання-передачі вугільної продукції (оригінали); коригувальні акти приймання-передачі вугільної продукції. Податкова накладна оформлюється згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Підписання акту приймання-передачі вугільної продукції свідчить про приймання вугілля Покупцем та документів на нього (п. 2.8 Договору).

Ціна вугілля за одиницю вказана в Специфікаціях. Ціна вугілля розраховується на умовах, викладених в Специфікаціях до договору (п. 3.1 Договору).

Суму договору складає сума всіх Специфікацій цього договору (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3. Договору Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100% від вартості відповідних партій вугілля при пред`явленні Постачальником Покупцю сканкопій залізничних накладних зі штемпелем відправлення станції відвантаження. Інший порядок розрахунків може бути передбачений у Специфікаціях або Додаткових угодах до Договору.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов цього договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно п. 5.3 Договору прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань тягне за собою право Постачальника на стягнення з покупця пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від вартості несплаченого вугілля та поставленого вугілля та поставленого вугілля за кожен день прострочення. Момент нарахування неустойки починається з календарного дня наступного після дати постачання вугілля.

Строк дії договору встановлюється з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов`язання (п. 8.1 Договору).

11.03.2020 року на виконання умов укладеного договору між сторонами підписано Специфікацію № 1, за умовами якої сторонами погоджено вартість вугілля, що становить 4 716,67 грн без ПДВ за 1 т , що еквівалентно 186,33 доларів США за курсом НБУ гривні по відношенню до долара США 25.3135 станом на 11.03.2020 року (а.с.14, т. 1).

Умовами Специфікації № 1 передбачено, що відвантаження вугілля здійснюється згідно письмових заявок Покупця (п. 2 Специфікації).

Пунктом 5 Специфікації деталізовано умови оплати - 100% вартості товару на протязі 3-х календарних днів з дати поставки товару згідно рахунку Постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення на з.д. накладній.

Оплата за вугілля здійснюється в гривнях за курсом НБУ долара США, встановленим на дату оплати, виходячи з еквівалента ціни за вугілля (п. 5 Специфікації).

28.02.2020 року від відповідача на адресу позивача надійшла письмова заявка за вих. №256 на відвантаження товару, згідно якої товар повинно бути поставлено на станцію Крижопіль Одеської залізниці (код станції 408400) на адресу отримувача ТОВ "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (ЄДРПОУ 40848880) (а.с. 17, т. 1).

11.03.2020 року відповідачу поставлено товар, вугілля кам`яне марки АО (25-70) у кількості 68 тон на загальну суму, що еквівалентна 384 880,27 грн за курсом НБУ грн по відношенню до долара США, що підтверджується видатковою накладною № 8 від 11.03.2020 року, актом приймання передачі товару №1 від 11.03.2020 року та залізничною накладною на відправлення вантажу № 28620338 (а.с. 15-16, 18, т. 1).

12.03.2020 року позивачем виставлено рахунок на оплату за поставлений товар № 10 на суму 354 880,27 грн (а.с. 19, т. 1).

17.04.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № 17/04-1) з вимогою сплати заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар (а.с.23-25, т. 1).

25.05.2020 року у відповіді на претензію (вих № 329) відповідач гарантував оплату заборгованості в сумі 308 000,00 грн за поставлене вугілля згідно договору № 29/01-1 від 29.01.2020 року в період з 01.06.2020 року по 15.06.2020 року (а.с. 26, т. 1).

Відповідачем частково проведено розрахунок за поставлений товар на суму 105 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 111 від 07.04.2020 року на суму 50 000,00 грн, № 116 від 08.04.2020 року на суму 30 000,00 грн та № 7 від 04.06.2020 року на 25 000,00 грн (а.с. 20-22, т. 1).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 279 880,27 грн (384 880,27 грн - 105 000,00 грн).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як зазначено в ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобов`язання, які виникли між сторонами, є зобов`язаннями, котрі регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не спростовано наявності основної суми боргу.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 279 880,27 грн., тому задовольняє їх у повному обсязі.

Вимоги відносно стягнення 27 572,78 грн курсової різниці ґрунтуються на погоджених сторонами договірних умовах, зокрема Специфікації №1 від 11.03.2020 року та положеннях ч. 2 ст. 533 ЦК України, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги про стягнення 6 440,04 грн інфляційних втрат, 3 149,61 грн 3% річних, 17 303,86 грн пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Розглянувши вимогу щодо стягнення 6 440,04 грн інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за час прострочення, за результатами зроблено наступні висновки.

Ціна вугілля за одиницю вказана в Специфікаціях. Ціна вугілля розраховується на умовах, викладених в Специфікаціях до договору (п. 3.1 Договору).

Суму договору складає сума всіх Специфікацій цього договору (п. 3 .2 Договору ).

Пунктом 5 Специфікації деталізовано умови оплати - 100% вартості товару на протязі 3-х календарних днів з дати поставки товару згідно рахунку Постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення на з.д. накладній.

Оплата за вугілля здійснюється в гривнях за курсом НБУ до долара США, встановленого на дату оплати, виходячи з еквівалента ціни за вугілля (п. 5 Специфікації).

Як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 р. у справі 6-36736/10).

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає (Постанова ВСУ від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року по справі № 638/10417/15-ц.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18 (ЄДРСРУ № 77149725), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц.

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.

В зв`язку з чим, у задоволенні позову в частині стягнення 6 440,04 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та курсової різниці є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку судом не виявлено помилок, тому суд задовольняє позов в частині стягнення 3 149,61 грн 3% річних.

Крім відповідальності, встановленої п. 5.3 Договору зокрема, за прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань тягне за собою право Постачальника на стягнення з покупця пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від вартості несплаченого вугілля та поставленого вугілля та поставленого вугілля за кожен день прострочення. Момент нарахування неустойки починається з календарного дня наступного після дати постачання вугілля.

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 17 303,86 грн пені. Визначений позивачем період нарахування даної суми відповідає умовам договору та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Щодо вимоги про розірвання договору поставки № 29/01-1 від 29.01.2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із аналізу наведених норм законодавства слідує, що істотними умовами договору поставки є предмет, ціна, строк поставки товару та строк дії договору.

Згідно із ч. 4 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

За змістом ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні положення передбачено і у ч.6 ст.265 ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач у встановлений Договором строк до 14.03.2020 року включно (п. 2.4 Договору та п. 5 Специфікації до Договору) розрахунок не провів.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Слід зазначити, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Поряд з цим, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами прийнято до виконання зобов`язання за Договором поставки товару. Так, позивачем належним чином виконано свої договірні зобов`язання, а саме підписано з відповідачем, як Покупцем, Специфікацію якою, зокрема, сторонами погоджено найменування, опис, ціну за одиницю, вартість товару та строк його поставки. Натомість, відповідач свої зобов`язання не виконав, в обумовлений строк не провів розрахунок.

Вказані обставини, на думку суду, є ніщо іншим як істотним порушенням відповідачем умов укладеного з позивачем Договору поставки № 29/01-1 від 29.01.2020 року, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про розірвання вказаного договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання Договору поставки 29/01-1 від 29.01.2020 року є обґрунтованими, оскільки підтверджують наявність факту порушення договору зі сторони відповідача, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що в свою чергу, на думку суду, є поважною причиною для розірвання договору.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку із відмовою в стягненні інфляційних втрат.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Крім того, у зв`язку з відмовою в частині стягнення 6 440,04 грн інфляційних втрат, що становить близько 1,93 % первісної ціни позову, судовий збір в сумі 96,60 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки № 29/01-1 від 29.01.2020 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія - Ц".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Ц" (вул. Тютюнника, буд. 101, смт. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600, код - 39348595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" (вул. Бугаївська, буд. 21, оф. 909/1, м. Одеса, Одеська область, 65005, код - 34942626) - 279 880,27 грн - заборгованості за Договором поставки № 29/01-1 від 29.01.2020 року, 27 572,78 грн - курсової різниці, 3 149,61 грн - 3% річних, 17 303,86 грн - пені, 4 918,60 грн - відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енерго - Інвест" (вул. Бугаївська, буд. 21, оф. 909/1, м. Одеса, Одеська область, 65005, код - 34942626) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Ц" (вул. Тютюнника, буд. 101, смт. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600, код - 39348595) в частині стягнення 6 440,04 грн інфляційних втрат.

5. Судові витрат в сумі 96,60 грн залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 23 жовтня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Бугаївська, буд. 21, оф. 909/1, м. Одеса, Одеська область, 65005)

3 - відповідачу (вул. Тютюнника, буд. 101, смт. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600)