Рішення

від 16.10.2020 по справі 925/16/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року Справа № 925/16/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Дмитренко П.В. - адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагротех» ,

м. Калинівка, Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім

«Мінерал- Агропостач» , м. Черкаси

про стягнення 11 808 103 грн. 45 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагротех» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мінерал - Агропостач» про стягнення 11 808 103 грн. 45 коп., а саме: 7 789 768 грн. 00 коп. попередньої оплати, 2 562 845 грн. 00 коп. неустойки, 1 455 490 грн. 45 коп. - 24% річних з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (поставки) товару від 01 березня 2019 року за №32.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 06 лютого 2020 року.

Судове засідання призначене на 06 лютого 2020 року не відбулося, у зв`язку з розглядом заяви про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 лютого 2020 року підготовче засідання суду було призначено на 20 лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року підготовче засідання суду відкладено на 19 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 березня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 08 квітня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08 квітня 2020 року відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 07 травня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 травня 2020 року відкладено підготовче засідання до закінчення карантину.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 липня 2020 року підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 11 серпня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 29 вересня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2020 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 16 жовтня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з оголошеним карантином.

Судом враховано, що відкладення розгляду справи передбачено лише в межах встановлених ГПК України строків.

Крім того, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 ГПК України).

При цьому судом було також враховано, що, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Провадження у справі триває з січня 2020 року, а тому сторони мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідач у своєму відзиві на позов проти позову заперечував та зазначав, що поставка товару не відбулася у зв`язку з невиконанням позивачем п. 4.3. договору, згідно умов якого було встановлено 100% попередню оплату за кожну партію товару.

Умовами договору було визначено, що оплата за товар перераховується на підставі виставленого рахунку. Рахунок виставлено на суму 21 473 697 грн. 72 коп., однак вказаний рахунок не було оплачено позивачем в повному обсязі.

Також відповідач зазначав, що отримані від позивача грошові кошти відповідач перерахував на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний Еквівалент» за аналогічну продукцію, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 16 вересня 2019 року зі справи №921/9450/19, а отже, з непереборної сили відповідач не міг своєчасно виконати умови договору та поставити продукцію у строк встановлений договором.

Відповідач вказував, що оскільки проведення повної оплати товару за договором було прострочено позивачем, то відповідач не повинен сплачувати відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того відповідач вказував, що ним було також поставлено позивачу у межах даного договору 24 квітня 2019 року товар (КАС-32) на підставі ТТН №262 та №263 в розмірі 24,66 та 24,72 т. відповідно, про що позивач не вказав у своєму позові.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними відповідачем у відзиві.

Зокрема, позивач зазначав, що доводи відповідача про те, що кожна партія товару має відповідати об`єму продукції визначеному у специфікації і рахунку є помилковою.

Партії товару, які були наперед оплачені покупцем, формувались постачальником відповідно до можливостей перевізника, про що свідчать видаткові та товарно-транспортні накладні.

Посилання відповідача на те, що до даних правовідносин має бути застосований шестимісячний строк позовної давності відносно нарахування штрафних санкцій є хибним, оскільки умовами договору сторони продовжили строк позовної давності до 3 років.

Додані до відзиву документи про поставку добрив КАС-32 суперечать умовам договору та специфікації, оскільки предметом договору поставки є карбамід марки Б.

Надані докази не містять жодних відомостей, що вказана продукція поставлялась на виконання умов договору від 01 березня 2019 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 жовтня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/16/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору поставки та Специфікації №1 здійснив попередню оплату товару в розмірі 19 167 488 грн. 00 коп.

Проте, відповідачем було поставлено товар лише на суму 11 377 720 грн. 00 коп.

Крім того з урахуванням п. 7.2. договору поставки позивач просив суд стягнути з відповідача 1 865 570 грн. 04 коп. пені, 697 274 грн. 96 коп. штрафу за порушення строків поставки товару та 1 455 490 грн. 45 коп. 24% річних на підставі п. 7.5. договору.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мінерал - Агропостач» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагротех» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) за №32.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність в погоджені строки покупцеві товар, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошові кошти у встановлені цим договором строки.

Строки та умови поставки товару вказуються у Специфікації (Додатку), яка є невід`ємною частиною цього договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом поставки за цим договором є добрива, засоби захисту рослин, насіння, асортимент (номенклатура) та вартість яких вказана у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно Специфікації (Додаток) №1 до договору №32 на постачання мінеральних добрив від 01 березня 2019 року постачальник зобов`язався поставити товар, а саме добрива «карбамід марки Б» , ДСТУ виробництва Одеського припортового заводу в кількості:

429,6 т. по 11 900 грн. з ПДВ за тону на суму 5 112 241 грн. 72 коп. (з ПДВ), строк постачання з 11 березня 2019 року по 16 березня 2019 року на умовах DDР - доставка товару до місця призначення (згідно положень «Інкотермс 2010» ) до с. Павлівка Калинівського району Вінницької області;

654,4 т. по 12 015 грн. з ПДВ за тону на суму 7 862 616 грн. 00 коп. (з ПДВ), строк постачання з 18 березня 2019 року по 25 березня 2019 року на умовах DDР - доставка товару до місця призначення (згідно положень «Інкотермс 2010» ) до с. Липне Любарського району Житомирської області;

711,2 т. по 11 950 грн. 00 коп. з ПДВ за тону на суму 8 498 840 грн. 00 коп., строк постачання - з 26 березня 2019 року по 05 квітня 2019 року , на умовах DDР - доставка товару до місця призначення (згідно положень «Інкотермс 2010» ) до с. Великі Мошківці Андрушівського району Житомирської області.

При цьому в п. 1.6. Специфікації №1 було вказано, що відвантаження товару у вищезазначені строки здійснюється у разі 100% оплати вартості товару.

Всього відповідач повинен був поставити відповідачу товару по Специфікації №1 в кількості 1 795,2 тон на загальну суму 21 473 697 грн. 72 коп. з урахуванням ПДВ.

Також згідно п. 4.2. договору сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється після 100% оплати вартості відповідної партії продукції покупцем, шляхом перерахування грошових коштів, згідно виставленого рахунку, на рахунок постачальника.

Відповідачем було виставлено рахунок №77 на оплату від 04 березня 2019 року на суму 21 459 360 грн. 00 коп.

Позивачем було здійснено попередню оплату на суму 8 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №401 від 05 березня 2019 року та на суму 8 667 488 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №412 від 07 березня 2019 року.

Також згідно платіжного доручення №862 від 09 квітня 2019 року позивачем було сплачено 2 000 000 грн. 00 коп.

При цьому в платіжних дорученнях було вказано в призначенні платежу за карбамід згідно рахунку №77 від 04 березня 2019 року.

Всього позивачем було сплачено 19 167 488 грн. 00 коп.

Як зазначалося вище, кінцевою датою постави товару, зокрема до с. Великі Мошківці Андрушівського району Житомирської області є 05 квітня 2019 року, а початок поставки - 26 березня 2019 року.

Отже, позивач повинен був повністю оплатити товар, що поставлявся в с. Великі Мошківці Андрушівського району Житомирської області до 26 березня 2019 року, проте свій останній платіж в розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. позивачем було здійснено вже після настання строку поставки.

Відповідачем було поставлено товар в с. Павлівку Калинівського району Вінницької області на загальну суму 2 237 200 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №131 від 26 березня 2019 року на суму 856 800 грн. 00 коп.;

- №142 від 28 березня 2019 року на суму 247 520 грн. 00 коп.;

- №146 від 29 березня 2019 року на суму 561 680 грн. 00 коп.;

- №163 від 02 квітня 2019 року на суму 571 200 грн. 00 коп.

В с. Липне Любарського району Житомирської області відповідачем було поставлено товару на загальну суму 3 306 528 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №122 від 25 березня 2019 року на суму 1 076 544 грн. 00 коп.;

- №132 від 26 березня 2019 року на суму 288 360 грн. 00 коп.;

- №147 від 29 березня 2019 року на суму 576 720 грн. 00 коп.;

- №151 від 30 березня 2019 року на суму 230 688 грн. 00 коп.;

- №157 від 02 квітня 2019 року на суму 557 496 грн. 00 коп.;

- №178 від 08 квітня 2019 року на суму 576 720 грн. 00 коп.

В с. Великі Мошківці Андрушівського району Житомирської області відповідачем було поставлено товару на загальну суму 5 833 990 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №129 від 26 березня 2019 року на суму 860 400 грн. 00 коп.;

- №130 від 27 березня 2019 року на суму 497 120 грн. 00 коп.;

- №143 від 28 березня 2019 року на суму 860 400 грн. 00 коп.;

- №144 від 28 березня 2019 року на суму 277 240 грн. 00 коп.;

- №150 від 30 березня 2019 року на суму 248 560 грн. 00 коп.;

- №158 від 02 квітня 2019 року на суму 544 920 грн. 00 коп.;

- №183 від 18 квітня 2019 року на суму 286 800 грн. 00 коп.;

- №201 від 19 квітня 2019 року на суму 555 675 грн. 00 коп.;

- №204 від 19 квітня 2019 року на суму 286 800 грн. 00 коп.;

- №207 від 20 квітня 2019 року на суму 573 600 грн. 00 коп.;

- №208 від 20 квітня 2019 року на суму 555 675 грн. 00 коп.;

- №211 від 22 квітня 2019 року на суму 286 800 грн. 00 коп.

Всього згідно вищенаведених видаткових накладних відповідачем було поставлено товару на 11 377 718 грн. 00 коп.

Що стосується доводів відповідача про поставку позивачу товару згідно товарно-транспортних накладних №262 та №263 від 24 квітня 2019 року, та видаткової накладної №247 від 25 травня 2019 року на суму 217 536 грн. 19 коп., судом враховано наступне:

У наведених вище товарно-транспортних накладних зазначено пункт розвантаження с. Троща, Житомирської області, водночас зазначений населений пункт відсутній у переліку місця доставки товару, які були вказані у Специфікації №1.

Крім того згідно вказаних документів відповідачем поставлялися мінеральні добрива марки КАС-32, водночас згідно договору поставки та Специфікації №1 відповідач повинен був поставити карбамід марки Б, ДСТУ виробництва Одеського припортового заводу.

У видатковій накладній №247 від 25 травня 2019 року зазначено договір №32 від 01 березня 2019 року, проте, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують підписання інших додаткових специфікацій до договору, або внесення змін до договору поставки щодо асортименту продукції (поставки добрив марки КАС-32) та пункту розвантаження - с. Троща, Житомирської області.

Отже, наведені вище письмові докази не стосуються предмету даного спору, оскільки поставка добрив марки КАС-32 відбувалася не на підставі Специфікації №1 та договору №32.

Відповідно до ст. 76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Водночас відповідач не позбавлений права на звернення до суду з позовом за захистом своїх порушених прав (за наявності), зокрема про стягнення боргу за поставку позивачу даного виду товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо поставки товару на суму отриманих коштів.

Позивач фактично відмовився від договору і вимагає повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що останній перерахував на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний Еквівалент» грошові кошти за аналогічну продукцію, а отже з непереборної сили відповідач не міг своєчасно виконати умови договору та поставити товар.

Враховуючи вищенаведене сума попередньої оплати в розмірі 7 789 768 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

При цьому судом було враховано, що сума попередньої оплати складає 7 789 770 грн. 00 коп. (19 167 488 грн. 00 коп. - 11 377 718 грн. 00 коп.), однак позивачем заявлено до стягнення лише 7 789 768 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення постачальником термінів постачання чи не поставці товару, при виконанні покупцем своїх зобов`язань по оплаті згідно договору, постачальник сплачує покупцю на його вимогу: за прострочення постачання на 10 календарних днів - штраф у розмірі 5% вартості відповідного товару, з одинадцятого дня затримки - пеню у розмірі, який розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної вартості не поставленого вчасно товару за кожен календарний день такого прострочення.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 865 570 грн. 04 коп. пені та 697 274 грн. 96 коп. штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом враховано, що штраф за несвоєчасну поставку товару в с. Павлівка, нарахований позивачем в меншому розмірі, оскільки вартість непоставленого товару станом на 27 березня 2019 року (10 денний строк прострочення поставки) складає 4 255 441 грн. 72 коп., а не 4 255 440 грн. 00 коп., як вказав позивач (5 112 241,72 з ПДВ планової поставки товару - 856 800,00 фактичної поставки товару на вказану дату).

За несвоєчасну поставку товару в с. Павлівка позивачем нараховано штраф в розмірі 212 772 грн. 00 коп. - 5%.

Розмір штрафу за несвоєчасну поставку товару в с. Липне складає 256 640 грн. 40 коп. (5% від 5 132 808 грн. 00 коп. вартість непоставленого товару станом на 04 квітня 2019 року (10 днів від кінцевої дати поставки товару встановленої в Специфікації) з урахуванням своєчасно отриманих відповідачем грошових коштів в якості передоплати та здійснених відповідачем поставок 25 березня 2019 - 02 квітня 2019 року, тобто (7 862 616,00 планової поставки - 2 729 808,00 фактичної поставки на вказану дату).

Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору по поставці товару в с. Великі Мошкцівці судом було враховано наступне:

Згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. позивач сплатив лише 09 квітня 2019 року, тобто вже після визначеного в Специфікації строку поставки товару, то відповідач до отримання попередньої оплати товару на суму 2 000 000 грн. 00 коп. мав право не поставляти товар.

При цьому, умовами Специфікації було надано відповідачу право постачати товар в с. Великі Мошківці на протязі 11 днів (з 26 березня 2019 року по 05 квітня 2019 року).

Отже, цей встановлений в договорі термін (графік) поставки товару саме на 2 000 000 грн. 00 коп. відстрочується на час прострочення кредитора (позивача) з 09 квітня 2019 року по 20 квітня 2019 року (11 днів з моменту оплати - 09 квітня 2019 року).

Проте, на суму 903 990 грн. 28 коп. 10 денний термін прострочення поставки товару розпочався з 16 квітня 2020 року (кінцевий строк поставки товару - 05 квітня 2019 року), оскільки відповідач мав право та можливість на цю суму попередньої оплати постачати товар в с. Великі Мошківці своєчасно (8 500 000,00 + 8 667 488,00 попередня оплата - 5 112 241,72 - 7 862 616,00 договірні об`єми поставок в с. Павлівка та с. Липне - 3 288 640,00 грн. вартість поставленого товару станом на 15 квітня 2019 року в с. Великі Мошківці).

Взагалі не було відповідачем поставлено товар в с. Великі Мошківці на суму 358 640 грн. 28 коп.

Отже, розмір штрафу за несвоєчасну поставку товару в с. Великі Мошкцівці складає 45 199 грн. 51 коп. (5% від 903 990 грн. 28 коп. вартість недопоставленого товару станом на 15 квітня 2019 року (10 днів від кінцевої дати поставки товару) з урахуванням здійснених відповідачем поставок товару на цю дату та отриманих коштів в якості попередньої оплати.

Розмір штрафу за непоставлений товар в с. Великі Мошкцівці складає 17 932 грн. 01 коп. (5% від 358 640 грн. 28 коп. вартість непоставленого товару після закінчення відстроченого строку поставки та 10 календарних днів встановлених п. 7.2 договору (2 000 000 грн. 00 коп. + 903 990 грн. 28 коп. - 2 545 350 грн. поставлений відповідачем товар за період з 18 квітня по 22 квітня 2019 року).

Таким чином за порушення умов договору з поставки товару в с. Великі Мошкцівці загальний розмір штрафу становить - 63 131 грн. 52 коп.

З урахуванням наведеного з відповідача підлягає стягненню 532 543 грн. 92 коп., штрафу, а в решті вимог про стягнення штрафу слід відмовити.

Здійснивши перевірку нарахування пені, судом враховано, що при нарахуванні пені позивачем також було невірно визначено періоди нарахування пені та не було враховано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 7.2. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так за 1 день - 27 березня 2019 року (26 березня 2020 року 11-й день прострочення поставки товару в с. Павлівку Калинівського району Вінницької області) розмір пені нарахований на суму непоставленого товару в розмірі 4 007 920 грн. 00 коп. (вартість товару вказано позивачем в розрахунку в меншому розмірі) складає 3 953 грн. 02 коп.;

за 28 березня 2019 року розмір пені нарахований на суму 3 446 240 грн. 00 коп. (вказано позивачем в розрахунку в меншому розмірі) складає 3 399 грн. 03 коп.;

з 29 березня 2019 року по 15 вересня 2019 року (закінчення шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України) на суму 2 875 040 грн. 00 коп. складає 468 198 грн. 29 коп.

Всього розмір пені на вартість несвоєчасно поставленого товару в с. Павлівку складає 475 550 грн. 34 коп.

Розмір пені нарахований за несвоєчасну поставку товару в с. Липне наступний:

з 06 квітня 2019 року (05 квітня 2020 року 11-й день прострочення поставки товару в с. Липне Любарського району Житомирської області) по 07 квітня 2019 року (08 квітня 2019 року відбулася поставка товару) на суму 5 128 002 грн. 00 коп. (вартість непоставленого товару вказано позивачем в меншому розмірі) складає 10 115 грн. 51 коп.;

за період з 08 квітня 2019 року по 24 вересня 2019 року (закінчення шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України) на суму 4 551 282 грн. 00 коп. складає 733 317 грн. 52 коп.

Всього розмір пені на вартість несвоєчасно поставленого товару в с. Липне складає 743 433 грн. 03 коп.

Розмір пені нарахований за 1 день - 17 квітня 2019 року (16 квітня 2019 року 11-й день прострочення поставки товару в с. Великі Мошківці Андрушівського району Житомирської області) на суму 903 990 грн. 28 коп. складає 891 грн. 61 коп.;

за 1 день - 18 квітня 2019 року на суму 617 190 грн. 28 коп. складає 608 грн. 74 коп.;

за період з 02 травня 2019 року (01 травня 2019 року 11-й день прострочення поставки товару в с. Великі Мошківці, з урахуванням відстрочення постачання товару на час прострочення кредитора та здійсненої сплати позивачем передоплати в розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №862 від 09 квітня 2019 року) по 19 жовтня 2019 року (закінчення шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України починаючи з 20 квітня 2019 року) на суму 358 640 грн. 28 коп. складає 57 461 грн. 05 коп.

Всього розмір пені нарахований на вартість несвоєчасно поставленого товару с. Великі Мошківці складає 58 961 грн. 40 коп.

Таким чином, з урахуванням здійсненого судом розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1 277 944 грн. 77 коп. пені, а в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судом було також враховано, що клопотань про зменшення розміру неустойки за порушення строків поставки товару від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, проте, не інший спосіб їх обчислення.

Згідно п. 7.5. договору у відповідності до положень ст. 625 ЦК України сторона, що порушила зобов`язання за цим договором зобов`язана сплатити іншій стороні суму основного боргу (вартості непоставленого, непоставленого в строк або неоплаченого товару) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 24% річних від простроченої суми (вартості товару).

Як вже зазначалося вище на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.6 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у відповідності до ч. 3 ст. 693 ЦК України у разі не поставки товару у встановлені строки, постачальник сплачує покупцю проценти у розмірі визначеному договором, з дня одержання попередньої оплати вартості такого товару.

Як вбачається із розрахунку (а.с. 6) позивачем заявлено до стягнення 1 455 490 грн. 45 коп. 24% річних з посиланням на п.7.5 договору.

Судом враховано, що правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та річні на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому судом враховано правовий висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19.

Однак нарахування 24% річних здійснено позивачем невірно.

Так, претензію - вимогу від 24 квітня 2019 року відповідач не отримав, про що позивач самостійно визнає та вказує в позові (а.с.3).

Претензію - вимогу від №10/06-19 від 10 червня 2019 року про повернення попередньої оплати було направлено відповідачу 12 червня 2019 року.

Позивач відмовився від поставки товару та вимагав повернення суми попередньої оплати товару.

Доказів вручення претензії матеріали справи не містять.

Проте, відповідь на претензію було надано позивачу 11 липня 2019 року за №305.

Отже, слід дійти висновку, що претензію від 10 червня 2019 року відповідач отримав.

З урахуванням розділу II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України, від 28 листопада 2013 року № 958 відповідач повинен був отримати відповідну претензію 19 червня 2019 року та повернути отримані кошти позивачу протягом семи днів до 26 червня 2019 року.

Таким чином розмір 24% річних нарахованих на суму 7 789 768 грн. 00 коп. за період з 27 червня 2019 року по 23 грудня 2019 року (дата вказана позивачем) складає 921 967 грн. 06 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 921 967 грн. 06 коп. 24% річних, а в решті вимог про стягнення річних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мінерал - Агропостач» , вул. Смілянська, 118, оф. 402, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41442175 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагротех» , вул. Чкалова, 1-А, м. Калинівка, Вінницької області, ідентифікаційний код 39690967 - 7 789 768 грн. 00 коп. попередньої оплати, 1 277 944 грн. 77 коп. пені, 921 967 грн. 06 коп. 24% річних, 532 543 грн. 92 коп. штрафу та 157 833 грн. 01 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович