Ухвала

від 23.10.2020 по справі 640/15683/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/15683/19

адміністративне провадження № К/9901/22421/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №640/15683/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2019 року №0023541404 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 50008,00грн та №0023551404 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 483299,00грн за основним платежем та штрафними санкціями 241649,50грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, а позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби у місті Києві 02 вересня 2020 року звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зв`язку з тим, що особа, яка подала касаційну скаргу не порушує питання про поновлення процесуального строку; статті 330 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 23 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102930800225.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу.

Зі змісту частин другої та третьої статті 329 КАС України вбачається, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з поважних причин, крім визначених законом випадків.

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху відповідач надав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Так у клопотанні податковий орган зазначає, що копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року отримано представником лише 03 серпня 2020 року, тобто з моменту отримання поштового відправлення, в якому судом апеляційної інстанції було направлено копію вказаного судового рішення на адресу позивача.

На підтвердження наведених обставин заявником надано копію поштового конверта, якими Шостий апеляційний адміністративний суд направив копію оскаржуваного рішення на адресу відповідача та копію супровідного листа із відміткою штемпеля канцелярії податкового органу.

Так, згідно офіційному сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0102930524929, яким направлено заявнику копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, надіслано судом 30 липня 2020 року та вручено адресату 01 серпня 2020 року.

Проте, скаржник вказує, що інформація з сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта (www.ukrposhta.com) не є достовірною, оскільки 01 серпня 2020 року є вихідним днем, а отже вручення поштового відправлення державній установі не вбачається за можливе.

Враховуючи, що закінчення строку припадає на вихідний день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, тобто 03 серпня 2020 року.

Таким чином, наведені позивачем обставини щодо несвоєчасного отримання копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року підтверджуються належними доказами.

Враховуючи викладене, а також положення частини другої статті 329 КАС України, згідно з якою учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, суд вважає, що підстави пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №640/15683/19 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2019 року №0023541404 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 50008,00грн та №0023551404 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 483299,00грн за основним платежем та штрафними санкціями 241649,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства, оскільки складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентом документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №640/15683/19 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважним підстави пропуску процесуального строку на касаційне оскарження Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №640/15683/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №640/15683/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова