Постанова

від 23.10.2020 по справі 2а-0770/1677/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №2а-0770/1677/12

адміністративне провадження №К/9901/28198/18, №К/9901/28201/18,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства Єврокар до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про стягнення суми надміру сплаченого податку на прибуток, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства Єврокар та Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року (суддя Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року (судді: Старунський Д.М. (головуючий), Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі № 2а-0770/1677/12.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство Єврокар (далі - позивач, ПАТ Єврокар ) звернулось до суду з позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області), Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області (далі - відповідач, казначейський орган, УДКСУ в Ужгородському районі Закарпатської області), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про стягнення суми надмірно сплаченого податку на прибуток.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2008 році позивачем до Державного бюджету України було здійснено надмірне перерахування суми податку на прибуток у розмірі 23 491 481,74 грн. Однак, за результатами здійснення господарської діяльності у 2009 році та 2010 році за відсутності заборгованості по сплаті податків та зборів (обов`язкових платежів) до бюджету сума надміру сплаченого податку на прибуток була скорегована і станом на 9 лютого 2011 року становила 23 230 789,49 грн. На підставі положень чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства позивач звертався до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області із заявами щодо повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток. Однак, контролюючим органом не було добровільно повернено позивачеві суми надміру сплаченого податку, в тому числі частинами згідно узгодженого графіку. Позивачем було зменшено позовні вимоги на 4 596 529,00 грн, у зв`язку із зарахуванням сум платежів з податку на прибуток, які підлягали сплаті до бюджету за підсумками діяльності за 2011 рік та 1-ий квартал 2012 року, відтак просив стягнути з Державного бюджету України суму надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 18 634 260,49 грн. Разом з тим, позивачем було повторно зменшено позовні вимоги, оскільки в процесі судового розгляду справи, сума надміру сплаченого податку на прибуток зменшилась до 6 308 305,01 грн, у зв`язку із зарахування сум платежів з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, які підлягали сплаті до бюджету протягом 2011-2014 років. Відтак, представник позивача наголошує, що сума надміру сплаченого податку на прибуток, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача становить 6 308 305,01 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Єврокар (вул. Перемоги, буд. 46, с. Соломоново, Ужгородський район, Закарпатська область, 89460, код ЄДРПОУ 30913130) суму надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 6 308 305,01 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом було встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами право позивача на повернення суми надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 6 308 305,01 грн, що не було спростовано відповідачами. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання контролюючого органу про надання відповідному казначейському органу висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України не є способом захисту прав платника податків, оскільки право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення надміру сплачених коштів. Відтак, встановлений статтею 43 Податкового кодексу України порядок дій платника податків, контролюючого органу та органу Державного казначейства України по поверненню надміру сплачених зобов`язань не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податків на таке повернення, юридичним засобом захисту порушеного права в судовому порядку є інший, ніж стягнення з Державного бюджету України суми надміру сплачених грошових зобов`язань.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просили скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ Єврокар у повному обсязі.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року апеляційні скарги Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС в Закарпатській області, Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі № 2а-0770/1677/12 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Єврокар задоволено частково. Зобов`язано Ужгородську ОДПІ ГУ ДФС в Закарпатській області прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству Єврокар сум надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 6 308 305,01 грн та подати його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається, про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 6 308 305,01 грн є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків, тоді як у даному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов`язання контролюючого органу до виконання покладених на нього чинним податковим законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ Єврокар подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі № 2а-0770/1677/12.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ Єврокар у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач був зареєстрований, як юридична особа, Ужгородською районною державною адміністрацією 14.04.2000, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та здійснений запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру. 30.11.2010 відбулася реорганізація позивача з переходом всіх прав та обов`язків до правонаступника.

В 2008 році у позивача виникла переплата до Державного бюджету України по податку на прибуток у сумі 23 491 481,74 грн. Будь-якої заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) перед Державним бюджетом України станом на 09.02.2009 в позивача не було, що засвідчено довідкою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №1691/10/24 від 09.02.2009.

Листом від 15.04.2009 № 657 позивач звернувся до відповідача з проханням зарахувати частину переплати податку на прибуток в розмірі 6 782 000,00 грн в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2009 року, а залишок в сумі 16 208 000,00 грн повернути на його розрахунковий рахунок. В подальшому сума надміру сплаченого податку була скоригована і у відповідності до акта звірки розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2010 по 09.08.2010 від 09.08.2010 склала 23 230 789,49 грн, яка й залишилася незмінною до дня позивачем подання позовної заяви до Закарпатського окружного адміністративного суду, а саме - до 29.09.2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово звертався до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області із заявами про повернення надміру сплаченого податку на прибуток, в тому числі, з ініціативи позивача, було запропоновано повернення вказаних грошових коштів частинами протягом 2011 року згідно узгодженого графіку платежів. Однак, листом № 924/10/15 від 25.02.2011 Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області повідомила позивача, що оскільки переплата з податку на прибуток в сумі 23 230 789,49 грн складає значну частину надходжень Державного бюджету Закарпатської області та враховуючи вимоги листа-телеграми ДПА України від 09.02.2011 № 3538/7/99-14, вирішення питання щодо повернення коштів можливе лише за письмовою згодою ДПА України. В подальшому, згідно з даними актів звірки розрахунків від 02.03.2012, від 06.06.2012, податкових декларацій з податку на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року, податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року сума надміру сплаченого позивачем податку на прибуток до бюджету зменшилась на 4 596 529,00 грн, в результаті чого сума надміру сплаченого податку на прибуток становить 18 634 260,49 грн.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 у справі, що розглядається, судом касаційної інстанції встановлено в процесі розгляду справи, що відповідачем не ставилися під сумнів обставини виникнення у позивача переплати з податку на прибуток, яку останній просить повернути, крім того, позивачем були виконані всі умови, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України, які необхідні для повернення надміру сплачених сум податку на прибуток. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що у даній категорії спору - щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток відповідний територіальний орган Державного казначейства України повинен залучатися до участі у справі саме як відповідач, поряд з відповідним органом державної податкової служби, а не як третя особа.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що представник Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, яке було залучено судом в якості співвідповідача, в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог. А згідно письмових пояснень від 25.05.2015 № 6932/10-010/402 СДПІ ОВП у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів, на обліку якої з 01.01.2014 перебуває позивач, за останнім дійсно рахується переплата в сумі 6 308 503,01 грн, у відповідності до інтегрованої картки обліку по податку на прибуток.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги ПАТ Єврокар цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що позивачем було дотримано всіх вимог чинного податкового законодавства по поверненню надміру сплаченого податку на прибуток, а також того, що зобов`язання контролюючого органу про надання відповідному казначейському органу висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України не є належним способом захисту прав платника податків, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

В доводах касаційної скарги Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень чинного податкового законодавства щодо порядку взаємодії контролюючих органів з органами казначейства, а також щодо встановленої процедури повернення платнику податків надміру сплачених зобов`язань, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі № 2а-0770/1677/12.

УДКСУ в Ужгородському районі Закарпатської області надіслало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на неналежність обрання позивачем способу захисту своїх порушених прав та просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, просить залишити скаргу без задоволення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ Єврокар у повному обсязі.

10. 9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункти 43.1-43.6 статті 43.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Підставою для перерахування помилково чи надмірно сплачених грошових зобов`язань на час звернення з відповідною заявою до контролюючого органу є відсутність податкового боргу у такого платника податків.

13. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково чи надмірно сплачених сум грошових зобов`язань проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

14. При вирішенні спору необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

15. У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про порушення чи не дотримання платником податків норм податкового законодавства, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року) згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

17. У справі, що розглядається судами встановлено, що позивачем були виконані всі умови, передбачені чинними на час виникнення спірних правовідносин положеннями податкового законодавства, які необхідні для повернення надміру сплачених сум податку на прибуток, а також того, що відповідачами фактично не ставилися під сумнів обставини виникнення у позивача переплати з податку на прибуток, яку позивач просить повернути.

Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судами попередніх інстанцій) не було доведено та надано належних доказів наявності у позивача податкового боргу, як обставини на підставі якої контролюючим органом може бути відмовлено позивачу у поверненні надміру сплачених коштів.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством передбачена відповідна процедура (алгоритм) дій державних органів (контролюючих органів та органів казначейства) та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань. Положення статті 43 Податкового кодексу України, а також положення Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань (затверджений, зокрема, спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21 грудня 2010 року № 974/1597/499, який був чинний на час виникнення спірних відносин) встановлювали регламентовану процедуру взаємодії контролюючих органів та органів казначейства, а також умови для платника податків щодо повернення таким помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, які позивачем, у справі що розглядається дотримані були.

Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у даному випадку правильним способом захисту прав платника податків є вимога про зобов`язання контролюючого органу до виконання покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки прийняття відповідних рішень контролюючим органом та органом казначейства відбувається за певною процедурою (порядок якої визначений чинним законодавством), яка включає у себе, перевірку та оцінку відповідних документів наданих, зокрема, платником податків для підтвердження наявності підстав для повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, такі повноваження є дискреційними та виключними повноваженням вказаних органів (та приймається за наявності всіх підстав передбачених чинним податковим законодавством), колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням того, що позивачем дотримано вимог встановлених статтею 43 Податкового кодексу України, а також підтверджено відсутність у нього податкового боргу, що контролюючим органом безпідставно не підготовлено та не направлено до органів Державної казначейської служби України висновок про повернення (перерахування) сплачених позивачем помилково та/або надміру сум податків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційні скарги Приватного акціонерного товариства Єврокар та Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області слід залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства Єврокар та Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі № 2а-0770/1677/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова