Постанова

від 13.10.2020 по справі 522/6763/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5670/20

Номер справи місцевого суду: 522/6763/19

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання:Дубрянської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект адвоката Ткаченка Бориса Романовича на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція державної реєстрації Кушнерової Римми Вячеславівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою, яку в подальшому уточнив, до державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Кушнерової Римми Вячеславівни, ТОВ Кей-Колект , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2008 року АКІБ УкрСиббанк та позивач уклали Договір про надання споживчого кредиту, на забезпечення виконання умов якого 17 березня 2008 укладено Договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., яка знаходиться у власності іпотекодавця. Вподальшому, ПАТ УкрСиббанк відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договором ТОВ Кей-Колект , що стало підставою для реєстратора ОСОБА_6 здійснити державну реєстрацію права власності за ТОВ Кей-Колект на предмет іпотеки. Зазначені дії державного реєстратора позивач вважав протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вчиненні з порушенням вимог діючого законодавства України, зокрема: Закону України Про іпотеку , Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім того, позивач вказував, що між ним та Банком та/або між ним та ТОВ Кей-Колект не укладалося та не укладено жодних окремих договорів про задоволення вимог Іпотекодержателя. Також позивач зазначив на порушення відповідачами прав малолітньої дитини, яка зареєстрована та проживала у даній квартирі.

У зв`язку із зазначеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46349980 від 08.04.2019 року 11:47:56 прийняте державним реєстратором КП Агенція державної реєстрації - Кушнеровою Р.В. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею - 38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ Кей-Колект . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 31065446 від 05.04.2019 року 17:20:57, ТОВ Кей-Колект стосовно квартири, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею -38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . Усунуто перешкоди з боку ТОВ Кей-Колект в користуванні ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року в задоволенні заяви ТОВ Кей-Колект про перегляд заочного рішення відмолено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ Кей-Колект адвокат Ткаченко Б.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року та ухвалити постанову, якою відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи на 13.10.2020 року на 14-30 г. представник ТОВ «Кей-Колект» в судове засідання не з`явився, 13.10.2020 року подав заяву про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з введенням на території України та продовженням карантину через COVID-19, і зазначив про бажання особисто приймати участь в судовому засіданні. Іншої мотивації у заяві не наведено. Заяву про проведення судового засідання в режимі відео конференції не подав.

Згідно з розпорядженням голови Одеського апеляційного суду № 7 від 14.07.2020 року передбачено, що судові справи, в тому числі цивільні розглядаються з учасниками судових процесів з дотриманням дистанції між учасниками не менше 1,5 м. з вдягнутими засобами індивідуального захисту (масках або респіраторах).

Тобто дане розпорядження не унеможливлює явку до судового засідання сторін та їх представників, а лише зобов`язує дотримуватися правил карантину шляхом застосування засобів індивідуального захисту (масок або респіраторів).

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Заборона доступу до приміщень Одеського апеляційного суду поширюється лише на осіб з ознаками респіраторних захворювань, в тому числі з підвищеною температурою; без вдягнутих засобів індивідуального захисту (масках та респіраторах).

Проте заява про відкладення не містить посилання на наявність у представника заявника підвищеної температури або ознаки респіраторного захворювання. Сама по собі відсутність засобів індивідуального захисту під час дії карантинних заходів не є поважною причиною не явки в судове засідання.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомленого представника ТОВ Кей-Колект , причини неявки якого в судове засідання відповідно до поданої ним заяви, колегією суддів не визнані поважними.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам у повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 17 березня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11316082000 відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 40 000,00 тисяч доларів США. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 202 000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору;

-у забезпечення виконання умов Договору про надання споживчого кредиту 17 березня 2008 року було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) від 17.03.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1121 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В., відповідно до якого, Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею - 38,9 кв.м. Сторони узгодили наступні положення договору іпотеки: звернення стягнення здійснюється на підставі: - або рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; - або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; - або за договором між іпотекодавцями та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя ( п.4,2 ). Сторони, також, досягли згоди на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, відповідно до застереження, що міститься у п. 5 цього договору. Застереження визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку ; отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку ;

-предмет іпотеки не придбавався на кредитні кошти, а є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 03.03.2008 року за р.№ 8-21788, зареєстрованого в КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі № 676пр,на стор. № 180, номер запису 770, в Єдиному реєстрі за реєстраційним № 22457712, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18090708, виданим Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості 14 березня 2008 року;

-у спірній квартирі зареєстроване місце проживання 6-х осіб позивача

ОСОБА_1 (1979 року народження), ОСОБА_3 (1954 року народження), ОСОБА_5 (1955 року народження), ОСОБА_2 (1972 року народження), ОСОБА_4 (1976 року народження) та малолітньої дитини ОСОБА_7 (2018 року народження), що підтверджується Довідкою про місце проживання від 11.04.2019 року аз № 510;

-у подальшому між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ укладено Договір факторингу від 13.02.2012 року № 2 та Договір відступлення прав вимоги за договором від 13.02.2012 року;

- 05.04.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція державної реєстрації, Одеська обл.. - ОСОБА_6 здійснила державну реєстрацію права власності за ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на предмет іпотеки: нерухоме майно, квартиру, загальною площею (кв. м): 63,8, житловою площею (кв. м): 38.9, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 162716139;

-підставою виникнення права власності вказано: вимога, серія та номер 735744/03/09/2018, виданий 03.09.2018, видавник: ТОВ КЕЙ- КОЛЕКТ ; договір відступлення прав вимоги, серія та номер: 649-650, виданий 13.02.2012, видавник: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В.; лист повідомлення, серія та номер: 07/03/19/735744, виданий 07.03.20019, видавник ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ ; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212731, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта; договір іпотеки, серія та номер: 1121, виданий 17.03.2008, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дєордієва І.В.; договір факторингу, серія та номер: 2, виданий 13.02.2012 року, видавник ПАТ Укрсиббанк ; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300121532115, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта, рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212725, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212722, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212726, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта.

Задовольняючи позовні вимоги, визнаючи протиправним та скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46349980 від 08.04.2019 року 11:47:56 прийняте державним реєстратором КП Агенція державної реєстрації - Кушнерова Р.В. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею - 38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ Кей-Колект ; скасовуючи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 31065446 від 05.04.2019 року 17:20:57, ТОВ Кей-Колект стосовно квартири, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею -38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , усуваючи перешкоди з боку ТОВ Кей-Колект в користуванні ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог, зокрема, що:

-встановлена іпотечним договором та законом умова можливості виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки виконана не була;

-згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. Ціна набуття права власності на предмет іпотеки, на момент звернення стягнення, є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна .

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами першою та другою статті 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України Про іпотеку . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції погодився з доводами та обґрунтуваннями позовної заяви та дійшов висновку про те, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки). Проте, як встановив суд, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні. А тому прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, де досліджувався договір іпотеки від 10 липня 2008 року, укладений між ПАТ УкрСиббанк , правонаступником якого є ТОВ Кей-Колеккт , та фізичною особою.

При цьому, умови договору іпотеки від 10.07.2008 року, який досліджувався Великою Палатою Верховного Суду у справі № 554/14813/15-ц щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки) повністю ідентичні умовам договору іпотеки від 17.03.2008 року у справі, рішення в якій переглядається в апеляційному порядку в частині змісту умов, які регулюють звернення стягнення на предмет іпотеки - підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки, зміст яких передбачає можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку.

Дані обставини за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 554/14813/15-ц, викладеною у постанові від 11.04.2018 року вказують на протиправність прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки.

Також суд першої інстанції вірно встановивши, що у матеріалах реєстраційної справи відсутні відомості про здійснення на момент звернення стягнення на предмет іпотеки оцінки нерухомого майна, набув обгрунтованого та правильного висновку, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки, на момент звернення стягнення, є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, а згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Такий висновок райсуду узгоджується з правовими позиціями викладеними Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 63 8/20000/16-ц.

Враховуючи встановлені у справі обставини та досліджені судом докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46349980 від 08.04.2019 року 11:47:56 прийняте державним реєстратором КП Агенція державної реєстрації - Кушнерова Р.В. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею - 38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ Кей- Колект та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за № 31065446 від 05.04.2019 року 17:20:57, ТОВ Кей- Колект стосовно квартири, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею -38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того належним чином встановивши, що після реєстрації за ТОВ «Кей- Колект» до житла потрапили невідомі особи, які змінили замки вхідних дверей, чим позбавили позивача можливістю користування житлом, у зв`язку з чим останній вимушений був звернутися до правоохоронних органів з відповідною заяво, яка 17.04.2020 року внесена до ЄРДР, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені вимоги про усунення перешкод з боку ТОВ Кей-Колект в користуванні ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain , заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з тим у відповідності до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Що стосується заявлених вимог до державного реєстратора Комунального підприємства Агентство державної реєстрації Кушнерової Р.В., то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до 4.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст. 417 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТОВ Кей-Колект з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТОВ Кей-Колект щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40) , від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/І 6 -ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39) .

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлений судом першої інстанції, підтверджують, що спір з приводу порушення права ОСОБА_1 на квартиру у позивача виник саме з ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ внаслідок дій іпотекодержателя щодо реєстрації за ним такого права.

Враховуючи наведене рішення суду в частині задоволення вимог до державного реєстратора КП АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ Кушнерової Р.В. підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові в цій частині вимог з урахуванням мотивувань, викладених в цій постанові суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект адвоката Ткаченка Бориса Романовича - задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року в частині задоволення вимог до державного реєстратора КП Агенція державної реєстрації Кушнерової Римми Вячеславівни - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція державної реєстрації Кушнерової Римми Вячеславівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46349980 від 08.04.2019 року 11:47:56 на об`єкт нерухомого майна: квартиру, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею - 38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ Кей-Колект , про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за № 31065446 від 05.04.2019 року 17:20:57, ТОВ Кей-Колект стосовно квартири, загальною площею 63,8 кв. м., житловою площею -38,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено: 21.10.2020 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк