Ухвала

від 23.10.2020 по справі 755/2142/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/2142/20

Провадження № 2/755/1944/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, просить суд: стягнути з ОСОБА_2 , на її користь, аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого на дату подання позову, а саме 2 218,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 06 лютого 2020 року і до повноліття дитини.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2008 році у неї виникли фактичні шлюбні відносини з відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_3 . З квітня 2017 року фактичні шлюбні відносини сторін фактично припинилися та з цього часу вони проживають окремо. З цього ж часу дитина проживає із позивачем та за усною домовленістю сторін відповідач сплачував на картковий рахунок грошові кошти на дитину у розмірі 2 000,00 грн щомісяця. З грудня 2019 року відповідач припинив виплати і з цього часу дитина знаходиться на повному утриманні позивача, відповідач не бажає приймати участь у вихованні та повноцінному розвитку дитини, не дбає про сина та не надає матеріальної допомоги на його утримання. Відповідач не є платником аліментів, з нього не проводиться стягнень по виконавчим документам, у шлюбі після припинення фактичних шлюбних відносин із позивачем не перебував, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків не має, його стан здоров`я дозволяє працювати та він є засновником та керівником ТОВ Укртранслогіст , а тому, на думку позивачу, відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що складає 2 218,00 грн.

18 лютого 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

10 березня 2020 року до суду, з доказами на його обґрунтування, надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому вважає вимогу позивача про стягнення аліментів на утримання сина у розмірі 2 218,00 грн необґрунтованою. Зазначив, що він не відмовлявся добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини й передавав особисто позивачу кошти та речі необхідні для розвитку та утримання дитини, а також перераховував кошти на рахунок. Відзив обґрунтований тим, що за час сумісного проживання, з січня 2007 року, був придбаний дорогий автомобіль, половину коштів на придбання якого, у розмірі 8 000 доларів США, надав сам відповідач, а іншу половину сторони сплачували у рівних долях. Також була придбана побутова техніка - пилосмок, холодильник, морозильна камера та три кондиціонери, загальною вартістю 60 000,00 грн. Після припинення шлюбних відносин сторін вказана побутова техніка залишилася у позивача та відповідач не звертався щодо компенсації за витрачені кошти у розмірі 230 000,00 грн, на 50% яких відповідач має право, оскільки цивільний шлюб прирівнюється до звичайного. З вересня місяця до кінця 2017 року відповідач добровільно надавав допомогу на сина по 1 000 грн, з січня по грудень 2018 року - по 1 800,00 грн, з січня по грудень 2019 року - по 2 000,00 грн. Відповідач визнає, що має постійне місце роботи та отримує офіційну заробітну плату у розмірі 1 901,00 грн, рухомого чи нерухомого майна не має, має непрацездатних батьків, спроможний сплачувати мінімальний розмір аліментів на дитину, встановлений законодавством, що становить 1 109,00 грн. Збільшення розміру аліментів, на думку відповідача, перевищить потреби дитини або аліменти будуть використовуватись не за призначенням. Відповідач просить суд визначити розмір аліментів з урахуванням його матеріального стану і розміру його доходів, врахувати, що за рішенням суду він сплачує аліменти на утримання непрацездатних батьків. Також відповідач при стягненні аліментів просить врахувати сумісно нажите майно і зробити взаємозалік в рахунок погашення аліментів на суму 230 000 грн/50%=115 000 грн/1 109грн=103 місяця/12місяців=8 років. Не стягувати з відповідача судовий збір та послуги адвоката, оскільки він добровільно сплачував аліменти, а несплата в останні місяці викликана через неможливість домовитись із позивачем. Також відповідач просить визначити регулярні зустрічі із сином на вихідних, дозволити зустрічі із його батьками, сумісний відпочинок із сином раз на рік. Зазначив, що свідок ОСОБА_5 може підтвердити факт спільного проживання сторін з 2007 року по 2017 рік.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2007 року по 2017 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на її утриманні.

На утримання сина, ОСОБА_3 , відповідач, ОСОБА_2 сплачував кошти на користь позивача, шляхом перерахування на картковий рахунок, а саме: з вересня 2017 року по лютий 2018 року у загальному розмірі 5 900,00 грн; у березні - травні 2018 року по 1 500,00 грн щомісячно; з червня по грудень 2018 року у загальному розмірі 10 600,00 грн; з січня по листопад 2019 року по 2 000,00 грн щомісячно, що підтверджується відповідними квитанціями.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 лютого 2020 року ОСОБА_2 є засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю Укртранслогіст , ідентифікаційний код юридичної особи: 41088872.

Відповідно до довідки ТОВ Укртранслогіст від 10 березня 2020 року ОСОБА_2 працює у вказаній компанії та отримує згідно штатного розкладу 1 901,00 грн.

17 липня 2007 року за позивачем, ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на легковий автомобіль Honda , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Щодо довідок, що містять інформацію відносно ТОВ Актуал-Логістик та ТОВ Актуал-Транс , то судом враховується, що вони датовані 2009-2011 р.р., та не містять інформації, актуальної на дату розгляду.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування на його утриманні непрацездатних батьків, а також щодо вартості сумісно нажитого майна, що пропонується відповідачем для проведення взаємозаліку в рахунок погашення аліментів, а тому судом не приймаються до уваги вказані обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 9 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно із вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

При цьому, ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року у розмірі 2 218 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи убачається, що позивач проживає із малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у неї на утриманні. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, у зв`язку з чим враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного кодексу України, беручи до уваги те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним у відзиві обставин, суд приходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 2 218,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, ідо досягнення дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Щодо вимог, викладених відповідачем у відзиві, про визначення регулярних зустрічей із сином, дозвіл на зустрічі із його батьками та сумісний відпочинок, то визначення порядку спілкування із дитиною того із батьків, хто проживає окремо, не є предметом розгляду у цій справі про стягнення аліментів, а тому вказані питання судом не вирішувалися.

У відповідності до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 10 лютого 2020 року.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки в силу п. 3 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2 218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 10 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набираєзаконної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: