Рішення

від 26.10.2020 по справі 280/4124/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2020 року Справа № 280/4124/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Комерційно-виробничий центр Меркурій (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська (Перша ливарна), 46)

до виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Комерційно-виробничий центр Меркурій (далі - позивач або ПП КВЦ Меркурій ) до виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - третя особа), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2020 ПП КВЦ Меркурій звернулося до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя із заявою про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. 04.03.2020 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради повідомив позивача про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яким у продовженні строку дії дозволу відмовлено. ПП КВЦ Меркурій вважає таке рішення протиправним та зазначає, що у ньому відсутні мотиви прийняття, а рішення прийнято не у встановлений законодавством термін. Із посиланням на норми Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , Закону України Про рекламу вказує, що спірне рішення прийнято безпідставно та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4124/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 21.07.2020 №33294), в якому, серед іншого, послався на пункти 5.34, 5.35 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45, та зазначив, що підставою для прийняття спірного рішення слугувало ненадання позивачем погодження строку дії дозволу з боку власника місця розміщення рекламного засобу. У задоволенні позову просить відмовити.

Від третьої особи надійшли пояснення (вх. від 21.07.2020 №33295), аналогічні за змістом відзиву на позов; у задоволенні позовної заяви просить відмовити.

Від позивача надійшли заперечення на відзив (вх. від 23.07.2020 №33605), в яких він вказує про безпідставність посилань відповідача на Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя та пріоритетність норм законів України над нормами вказаного Порядку.

Від третьої особи надійшли пояснення (вх. від 03.08.2020 №34977), в яких зазначено, що Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя є регуляторним актом та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, законодавством не передбачено зазначення причин відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами у відповідному рішенні органу місцевого самоврядування. Також зазначено, що вирішення питання щодо продовження чи відмови у продовженні строку дії дозволу належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Приватне підприємство Комерційно-виробничий центр Меркурій (код ЄДРПОУ 13615157) зареєстроване в якості юридичної особи. Основним економічним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

07.06.2011 позивачу видано дозвіл №3/11 (дозвільна справа №3_103_009491_94_) на розміщення спеціальної рекламної конструкції форматом 3,0х6,0 м, 2 площини у м. Запоріжжі на перехресті вул. Космічна - вул. Чумаченка, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.05.2011 №250/1, строком на один рік.

В подальшому строк дії дозволу продовжувався на підставі рішень відповідача від 22.06.2012 №228/11 (на 5 років), від 23.06.2017 №360/10 (на 1 рік), від 29.01.2018 №494/17 (на 1 рік), від 29.11.2019 №528/29 (на 3 місяці).

13.01.2020 позивачем подано до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя заяву про продовження строку дії дозволу від 07.06.2011 №3/11, до якої додано оригінал дозволу та фотокартку бігборду, що підтверджується Описом документів,що подаються для отримання адміністративної послуги та копією вказаної заяви.

Супровідним листом від 04.03.2020 №14/03-13 позивачу Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради направлено рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій , у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами .

Не погоджуючись із такою відмовою, ПП КВЦ Меркурій звернулося до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", зокрема, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до підпункту 13 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належить, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила №2067; тут та надалі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 2 Типових правил №2067 визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 3 Типових правил № 2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» .

Абзацами 1, 4 пункту 5.34 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45 встановлено, що строк дії дозволу продовжується рішенням виконавчого комітету міської ради на підставі заяви, яка подається Робочому органу через Адміністратора розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць та не раніше двох місяців до закінчення строку дії дозволу.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний надати до Робочого органу через Адміністратора погоджувальні частини до дозволу з погодженням продовження строку дії дозволу з власником місця розташування рекламного засобу не пізніше дати закінчення строку дії такого дозволу. В іншому випадку строк дії такого дозволу вважається закінченим.

Відповідно до пп. 5.35.2 п. 5.35 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45, підставою для відмови у продовженні строку дії дозволу є відсутність погодження продовження строку дії дозволу з боку власника місця розміщення рекламного засобу, або уповноваженою ним особою.

Зважаючи на зміст і характер спірних правовідносин, предмет спору, а також вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", відтак, на відносини, які виникають у цій сфері, поширюються норми зазначеного закону.

Так, згідно з положеннями частини п`ятої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, пояснювальної записки до проекту рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами , прийняття даного рішення обумовлене відсутністю погодження продовження строку дії дозволу №3/11 з уповноваженим власником місця розташування рекламної конструкції органом, що передбачено вимогами Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45.

Разом із тим, згідно із п. 5.36 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45, у випадку, якщо на дату продовження строку дії дозволу місце розміщення, правовий статус пам`ятки культурної спадщини, конструктивна схема рекламного засобу не змінювались, а рекламний засіб перебуває у задовільному технічному стані, таке продовження не потребує додаткових погоджень.

Як вбачається із Погоджувальної частини Дозволу №3/11, він неодноразово погоджувався із власником місця розташування спеціальної конструкції (уповноваженим ним органом); доказів того, що на дату продовження строку дії дозволу місце розміщення, конструктивна схема рекламного засобу змінювались, або рекламний засіб перебував у незадовільному технічному стані, до суду не надано.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Звідси, за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Водночас, з рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами не вбачається підстав для його прийняття; лише зі змісту відзиву на позов та пояснень третьої особи, а також пояснювальної записки, докази направлення якої позивачу у справі відсутні, можливо встановити мотиви прийняття такого рішення, що, на думку суду, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права позивача усунути причини, що стали підставою для відмови у продовженні строку дії документа дозвільного характеру. При цьому, суд не приймає твердження третьої особи про те, що законодавством не передбачено зазначення причин відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами у відповідному рішенні органу місцевого самоврядування, оскільки, як вже зазначалося, вимоги щодо обґрунтованості та вмотивованості є загальними вимогами та висуваються до усіх актів індивідуальної дії.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Згідно з абз. 2, абз 4 ч. 1 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до принципу мовчазної згоди, передбаченої ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя із відповідною заявою 13.01.2020, а спірне рішення направлено йому лише супровідним листом від 04.03.2020 №14/03-13, тобто з порушенням строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а отже, з урахуванням усіх вищенаведених обставин у сукупності, позовні вимоги Приватного підприємства Комерційно-виробничий центр Меркурій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства Комерційно-виробничий центр Меркурій задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами .

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок присудити на користь Приватного підприємства Комерційно-виробничий центр Меркурій (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 46; код ЄДРПОУ 13615157) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 02140892).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 26.10.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко