Постанова

від 18.02.2021 по справі 280/4124/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/4124/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П.)

в адміністративній справі №280/4124/20 за позовом Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Меркурій" до відповідача Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Комерційно-виробничий центр "Меркурій", звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами .

Позов обґрунтований тим, що 13.01.2020 ПП КВЦ Меркурій звернулося до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя із заявою про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. 04.03.2020 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради повідомив позивача про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яким у продовженні строку дії дозволу відмовлено. ПП КВЦ Меркурій вважає таке рішення протиправним та зазначає, що у ньому відсутні мотиви прийняття, а рішення прийнято не у встановлений законодавством термін. Із посиланням на норми Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , Закону України Про рекламу вказує, що спірне рішення прийнято безпідставно та просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами .

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Між тим, із рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами не вбачається підстав для його прийняття. Встановити мотиви прийняття такого рішення можливо лише зі змісту відзиву на позов та пояснень третьої особи, а також пояснювальної записки, докази направлення якої позивачу у справі відсутні. Це призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права позивача усунути причини, що стали підставою для відмови у продовженні строку дії документа дозвільного характеру. Крім цього, відповідно до принципу мовчазної згоди, передбаченої ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Оскільки позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя із відповідною заявою 13.01.2020, а спірне рішення направлено йому лише супровідним листом від 04.03.2020 №14/03-13, тобто з порушенням строків, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття спірного рішення слугувало ненадання позивачем погодження строку дії дозволу з боку власника місця розміщення рекламного засобу. Зазначає, що Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний надати до Робочого органу через адміністратора погоджувальної частини до дозволу з погодженням продовження строку дії дозволу з власником місця розташування рекламного засобу не пізніше дати закінчення строку дії такого дозволу. В іншому випадку строк дії такого дозволу вважається закінченим. Приватне підприємство "Комерційно-виробничий центр "Меркурій" вперше отримав дозвіл на розміщення спеціальної рекламної конструкції 07.06.2011 року, дія якого неодноразово продовжувалася, тому обізнаний з порядком продовження дії дозволу та документами, які необхідно для цього надати. Тому вважає, що в даному випадку не мала місце ситуація невизначеності та необґрунтованості обмеження.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що до відання виконавчих органів міських рад належить надання дозволу в порядку, встановленому законодавством на розміщення реклами. Отримання дозволу на розміщення реклами є дозвільною процедурою. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, е передбаченими законами, не допускається. Акт індивідуальної дії має бути обґрунтованим та вмотивованим, з наведенням конкретних підстав його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство Комерційно-виробничий центр Меркурій (код ЄДРПОУ 13615157) зареєстроване в якості юридичної особи. Основним економічним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

07.06.2011 позивачу видано дозвіл №3/11 (дозвільна справа №3_103_009491_94_) на розміщення спеціальної рекламної конструкції форматом 3,0х6,0 м, 2 площини у м. Запоріжжі на перехресті вул. Космічна - вул. Чумаченка, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.05.2011 №250/1, строком на один рік.

В подальшому строк дії дозволу продовжувався на підставі рішень відповідача від 22.06.2012 №228/11 (на 5 років), від 23.06.2017 №360/10 (на 1 рік), від 29.01.2018 №494/17 (на 1 рік), від 29.11.2019 №528/29 (на 3 місяці).

13.01.2020 позивачем подано до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя заяву про продовження строку дії дозволу від 07.06.2011 №3/11, до якої додано оригінал дозволу та фотокартку бігборду, що підтверджується Описом документів, що подаються для отримання адміністративної послуги та копією вказаної заяви.

Супровідним листом від 04.03.2020 №14/03-13 позивачу Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради направлено рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій , у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» , норми Типових правил розміщення зовнішньої реклами, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (абз.1 ч.1 ст.16 ЗУ "Про рекламу").

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

При цьому, підпунктом 13 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів міських рад належить, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Слід взяти до уваги, що регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами Типові правила розміщення зовнішньої реклами, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (Типові правила №2067 у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Пунктом 2 Типових правил №2067 визначено, що:

дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил (абз.1,2 п.3 Типових правил №2067).

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45 затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя; при цьому, абзацами 1, 4 пункту 5.34 цього Порядку встановлено, що строк дії дозволу продовжується рішенням виконавчого комітету міської ради на підставі заяви, яка подається Робочому органу через Адміністратора розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць та не раніше двох місяців до закінчення строку дії дозволу.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний надати до Робочого органу через Адміністратора погоджувальні частини до дозволу з погодженням продовження строку дії дозволу з власником місця розташування рекламного засобу не пізніше дати закінчення строку дії такого дозволу. В іншому випадку строк дії такого дозволу вважається закінченим.

Також підпунктом 5.35.2 п. 5.35 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45, встановлено, що підставою для відмови у продовженні строку дії дозволу є відсутність погодження продовження строку дії дозволу з боку власника місця розміщення рекламного засобу, або уповноваженою ним особою.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", відтак, на відносини, які виникають у цій сфері, поширюються норми зазначеного закону.

Так, згідно з положеннями частини 5 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Водночас, законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Отже вказаний перелік підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру може бути доповнений саме законом, а не іншим нормативним актом.

При цьому, відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що в силу пояснювальної записки до проекту рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами , прийняття даного рішення обумовлене відсутністю погодження продовження строку дії дозволу №3/11 з уповноваженим власником місця розташування рекламної конструкції органом, що передбачено вимогами Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45.

Однак, частиною 5 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" не передбачена така підстава для відмови у видачі документа дозвільного характеру як відсутність погодження продовження строку дії дозволу з уповноваженим власником місця розташування рекламної конструкції, водночас, в силу абз.1 ч.1 ст.16 ЗУ "Про рекламу" зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Разом із тим, згідно із п. 5.36 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 №45, у випадку, якщо на дату продовження строку дії дозволу місце розміщення, правовий статус пам`ятки культурної спадщини, конструктивна схема рекламного засобу не змінювались, а рекламний засіб перебуває у задовільному технічному стані, таке продовження не потребує додаткових погоджень (а.с. 38).

З аналізу Погоджувальної частини Дозволу №3/11 (а.с. 45, 49-56) вбачається, що він неодноразово погоджувався із власником місця розташування спеціальної конструкції (уповноваженим ним органом); доказів того, що на дату продовження строку дії дозволу місце розміщення, конструктивна схема рекламного засобу змінювались, або рекламний засіб перебував у незадовільному технічному стані, матеріали справи не містять.

В останнє термін дії Дозволу №3/11 продовжено з 29.11.2019 до 29.02.2020 року (а.с. 56, 60).

При цьому, в силу заяви від 13.01.2020 року про продовження строку дії дозволу від 07.06.2011 №3/11, позивач своєчасно звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя з вказаною заявою (а.с. 8).

За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Так, правилами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суб`єкт владних повноважень при прийнятті акта індивідуальної дії, має пересвідчитися чи відповідає акт індивідуальної дії вказаним вимогам, чи належним чином обґрунтований та вмотивований як правозастосовний акт, чи наведені конкретні підстави його прийняття (фактичні і юридичні), та чи переконливі і зрозумілі мотиви його прийняття.

Водночас, аналізуючи рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 №43/19 Про відмову приватному підприємству Комерційно-виробничий центр Меркурій у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами (а.с. 10), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цьому рішенні не зазначені підстави прийняття такого рішення.

Отже, вказаний акт індивідуальної дії дійсно створює ситуацію невизначеності для позивача щодо можливості усунути причини, які покладені в основу відмови.

При цьому, лише зі змісту відзиву на позов (а.с. 27-31) та змісту апеляційної скарги можливо встановити підстави/мотиви прийняття відповідачем рішення про відмову у продовженні строку дії дозволу, однак саме рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2020 №43/19 таких підстав/мотивів не містить.

Також матеріали справи не містять доказів своєчасного направлення позивачу цього рішення про відмову у продовженні строку дії дозволу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції надав правильну критичну оцінку аргументам третьої особи (Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради) про те, що законодавством не передбачено зазначення причин відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами у відповідному рішенні органу місцевого самоврядування, оскільки, вимоги щодо обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень є загальними вимогами до акта індивідуальної дії та висуваються до будь-якого акту індивідуальної дії.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через 10 робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності . Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Згідно з абз. 2, абз 4 ч. 1 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів , якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до принципу мовчазної згоди, передбаченої ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що в разі не надання суб`єктом владних повноважень відповіді у встановлений строк суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.

Оскільки позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя із відповідною заявою 13.01.2020, а спірне рішення направлено йому лише супровідним листом від 04.03.2020 №14/03-13 (майже через 3 місяці), тобто з порушенням встановлених законодавством строків, то позивач набув право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів піддає критичній оцінці доводи особи, що подала апеляційну скаргу стосовно того, що Приватне підприємство "Комерційно-виробничий центр "Меркурій" вперше отримав дозвіл на розміщення спеціальної рекламної конструкції 07.06.2011 року, дія якого неодноразово продовжувалася, тому позивач був обізнаний з порядком продовження дії дозволу та документами, які необхідно для цього надати, як наслідок, вважає, що в даному випадку не мала місце ситуація невизначеності та необґрунтованості обмеження.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за правилами ч. 2 ст. 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень мають узгоджуватися з зазначеними в цій статті вимогами, при цьому дії суб`єкта владних повноважень мають бути послідовні, а рішення зрозумілі для суб`єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного підприємства Комерційно-виробничий центр Меркурій є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулюють дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 27.01.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п.2 ч.5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25.02.2021.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова