Рішення

від 22.10.2020 по справі 658/3748/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 658/3748/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного центру зайнятості про відшкодування майнової шкоди у вигляді невиплаченої допомоги по безробіттю,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Каховського міськрайонного суду Херсонської області із позовом до Каховського міськрайонного центру зайнятості, в якому просив стягнути матеріальну шкоду за рахунок невиплати допомоги по безробіттю у сумі 2176,00 грн.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 08.07.2020 року за заявою ОСОБА_1 справу передано на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

27.07.2020 року ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду у справі відкрито спрощене провадження, визначено розгляд справи без виклику сторін.

За змістом позову, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 20.10.2017 р. він був поставлений на облік до Каховського міськрайонного центру зайнятості та звернувся із заявою про призначення допомоги по безробіттю з 27.10.2017 р. На обліку у центрі перебував 4 місяці з 20.10.2017 р. по 01.03.2018 р. Враховуючи, що страховий стаж був менше 6 місяців то відповідно до п. 3 розділу 2 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності" № 613, у нього виникло право на отримання допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі. Проте, у виплаті такої допомоги позивачеві було відмовлено. Така відмова обґрунтована тим, що позивач у поточному дворічному періоді з 20.10.2015 р. по 20.10.2017 р. перед реєстрацією безробітним, отримував допомогу по безробіттю. Позивач зазначає, що у вказаному періоді він допомоги по безробіттю не отримував, тому вважає відмову незаконною. Вважає, що має право на отримання за листопад і грудень 2017 р. 1088,00 грн. та за січень, лютий 2018 р. 1088,00 грн, всього 2176,00 грн.

За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими виходячи з такого. 10.04.2017 р. позивача було взято на облік в Каховському міськрайонному центрі зайнятості, як такого, що шукає роботу. З 20.10.2017 р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" надано статус безробітної особи. 20.10.2017 р. позивач подав заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю. 17.10.2017 р. у зв`язку з відсутністю даних по сплаті страхових внесків, позивачу рекомендовано надати довідку податкової та Форму ОК-7 Пенсійного фонду України з індивідуальними відомостями про застраховану особу для вирішення питання про призначення допомоги по безробіттю. 26.10.2017 р. позивач надав Форму ОК-7 Пенсійного фонду України з індивідуальними відомостями про застраховану особу за 2011-2014 роки, де відсутні дані про його страховий стаж, довідку податкової він не надав, інші відомості, про те, що був працевлаштований після першої реєстрації в центрі зайнятості не надав. У витязі з обміну даними з Пенсійним фондом України стосовно позивача за період 2015 - жовтень 2017 років, дані про сплату страхових внесків також відсутні. У зв`язку з відсутністю вказаних відомостей про працевлаштування 27.10.2017 р. наказом № НТ171027 у призначенні допомоги по безробіттю відмовлено на підставі п. 4 ч. 11 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2015 року № 613 "Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування". Відповідач вважає, що право на нове призначення виплати допомоги по безробіттю може виникнути тільки після набуття особою страхового стажу (період протягом якого особа підлягала страхуванню (працювала) та за який сплачено страхові внески нею, роботодавцем). При попередній реєстрації Новокаховським міським центром зайнятості позивачу 13.02.2002 р. надано одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності, нарахованої за період з 29.01.2001 р. по 23.01.2003 р., відповідно до п. 7 ст. 22 п. 5 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Тобто після отримання допомоги в повному обсязі в межах поточного дворічного періоду, дані по сплаті страхових внесків на момент подання заяви про надання статусу безробітної при повторній реєстрації відсутні, письмові рекомендації стосовно підтвердження факту працевлаштування не виконано. Рішення про відмову у призначенні допомоги по безробіттю приймалось за наданими позивачем документами та наявними відомостями в персональній картці. На підставі викладених у відзиві обставин, вважають, що у задоволенні позову належить відмовити.

За змістом відповіді на відзив, позивач вважає, що для отримання спірної допомоги у мінімальному розмірі на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" необхідно надати докази того, що у поточному 12-місячному періоді особа немає шестимісячного страхового стажу або ж такий стаж складає менше шести місяців.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що право на нове призначення допомоги по безробіттю може виникнути тільки після набуття особою страхового стажу (період протягом якого особа підлягала страхуванню (працювала) та за який сплачено страхові внески нею, роботодавцем).

Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням про застосування заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на позивача з метою спонукання останнього до добросовісного виконання процесуальних обов`язків та припинення зловживання правами. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач у відповіді на відзив застосовував вислови, які свідчать про неповагу до заступника директора Каховського міськрайонного центру зайнятості.

Суд зазначає, що заявлене клопотання не може бути розглянуто по суті, оскільки надавати оцінку текстам, які сторони викладають у своїх заявах або інших письмових документах, що надсилаються до суду, на предмет того, чи є вони образливими або чи не принижують честь і гідність учасників процесу, не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Дослідивши письмові докази по справі, зокрема заяви по суті, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що наказом від 26.10.2017 р. № НТ171026 позивачеві з 20.10.2017 р. надано статус безробітного.

27.10.2017 р. наказом № НТ171027 ОСОБА_1 відмовлено в призначення допомоги по безробіттю.

26.03.2018 р. наказом № НТ180326 реєстрація ОСОБА_1 як безробітного припинена у зв`язку з працевлаштуванням.

Вищенаведені обставини підтверджуються витягом з наказів від 27.03.2018 р.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-7), ОСОБА_1 в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року заробітку, з якого сплачувався єдиний внесок, не мав.

За інформацією з витягу з Єдиної аналітичної інформаційної системи державної служби зайнятості, дані про сплату ОСОБА_1 або його роботодавцем єдиного соціального внеску в період з січня 2015 року по жовтень 2017 року відсутні.

Відповідно до додатку 1 до Персональної картки № 211217041000003 відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, 17.10.2017 р. позивачеві було надано рекомендації щодо надання довідки з податкової та персоналізації.

27.10.2017 року наказом № НТ171027 позивачу відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю на підставі п. 4 ч. 11 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2015 року № 613 «Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування».

Позивач вважає таку відмову незаконною, наголошує, що для отримання спірної допомоги у мінімальному розмірі достатньо надати відомості з приводу того, що у поточному дванадцятимісячному періоді безробітний не мав шестимісячного страхового стажу або стаж є меншим ніж шість місяців.

Вирішуючи даний спір по суті, суд керувався такими нормативно-правовими актами як Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, Закон України № 1533-ІІІ від 02.03.2000 р. "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533), Законом України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012 р. (далі - Закон № 5067), Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності № 613, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 613).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, безробіття з незалежних від них обставин та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, допомога по безробіттю є одним з видів соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон № 1533, відповідно до ст. 4 якого, страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною 1 ст. 22 Закону № 1533 визначено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 1533 застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно з ч. 1 р. ІІ Порядку № 613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Частиною 2 цього ж розділу передбачено, що якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, залежно від страхового стажу...

Відповідно до ч. 3 вказаного розділу Порядку № 613, якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи на підставах, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пункту 5) і 45 Кодексу законів про працю України, та в разі, якщо ця робота була її останнім видом зайнятості, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Частиною 11 р. ІІ Порядку № 613 серед іншого передбачено, що зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

З аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру мають страховий стаж не менше шести місяців, або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 КЗпП України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, якщо страховий стаж менше шести місяців, мають право на отримання допомоги у мінімальному розмірі.

Позивач помилково вважає, що особи, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації такої особи як безробітної, за даними Державного реєстру взагалі не мають страхового стажу, також, мають право на отримання допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що частина 2 ст. 22 Закону № 1533 передбачає обов`язкову наявність страхового стажу, протягом 12 місяців, що передували реєстрації такої особи як безробітної, і такий стаж може бути меншим ніж шість місяців. Повна відсутність страхового стажу протягом цього ж періоду виключає право особи на отримання допомоги по безробіттю.

У зв`язку із відсутністю відомостей у Державному реєстрі щодо страхового стажу позивача, набутого останнім протягом 12 місяців, що передували реєстрації його як безробітного, відповідач запропонував надати докази на підтвердження наявності такого стажу, проте позивач не підтвердив наявність у нього страхового стажу у вказаний період.

Із урахуванням того, що позивачеві вже виплачувалась у 2002 році одноразова грошова допомога, про що зазначають сторони у заявах по суті справи, відповідач правомірно відмовив у призначенні допомоги по безробіттю на підставі п. 4 ч. 11 розділу ІІ Порядку № 613, оскільки останній не мав страхового стажу відповідно до ст. 22 Закону № 1533 та Порядку № 613. Право на отримання такої допомоги після повторної реєстрації виникає за умови наявності відповідного страхового стажу.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 242 - 246 КАС України, суд,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного центру зайнятості про відшкодування майнової шкоди у вигляді невиплаченої допомоги по безробіттю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 112040200