Постанова

від 19.04.2021 по справі 658/3748/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 р. Категорія 112040200м.ОдесаСправа № 658/3748/19Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного центру зайнятості про відшкодування майнової шкоди у вигляді невиплаченої допомоги по безробіттю, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Каховського міськрайонного центру зайнятості про відшкодування майнової шкоди у вигляді невиплаченої допомоги по безробіттю, мотивуючи його тим, що 20.10.2017 року він був поставлений на облік до Каховського міськрайонного центру зайнятості та звернувся із заявою про призначення допомоги по безробіттю з 27.10.2017 р. На обліку у центрі перебував 4 місяці з 20.10.2017 р. по 01.03.2018 р. Враховуючи, що страховий стаж був менше 6 місяців то відповідно до п. 3 розділу 2 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності" № 613, у нього виникло право на отримання допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі. Проте, у виплаті такої допомоги позивачу було відмовлено.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного центру зайнятості про відшкодування майнової шкоди у вигляді невиплаченої допомоги по безробіттю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку, виконується єдина і достатня умова, необхідна для отримання допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, а саме, його страховий стаж в поточному дванадцятимісячному періоді був менше 6 місяців.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 26.10.2017 року № НТ171026 позивачу з 20.10.2017 р. надано статус безробітного.

26.03.2018 року наказом № НТ180326 реєстрація ОСОБА_1 як безробітного припинена у зв`язку з працевлаштуванням.

27.10.2017 року наказом № НТ171027 позивачу відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю на підставі п. 4 ч. 11 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2015 року № 613, а саме зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Позивач вважає таку відмову незаконною, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідач правомірно відмовив у призначенні допомоги по безробіттю на підставі п. 4 ч. 11 розділу ІІ Порядку № 613, оскільки останній не мав страхового стажу відповідно до ст. 22 Закону № 1533 та Порядку № 613. Право на отримання такої допомоги після повторної реєстрації виникає за умови наявності відповідного страхового стажу.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, безробіття з незалежних від них обставин та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, допомога по безробіттю є одним з видів соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України № 1533-ІІІ від 02.03.2000 р. "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533), відповідно до п. 12 частини першої статті 1 якого передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

При цьому пунктом 14 вказаної статті визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1533, страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Приписами ч. 1 ст. 16 Закону № 1533 визначено, що джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у випадках, установлених законом; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; благодійні внески підприємств, установ, організацій; інші надходження відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1533 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 1533 застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно з ч. 1 р. ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності № 613, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 613) допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Частиною 2 цього ж розділу передбачено, що якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч. 3 вказаного розділу Порядку № 613, якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи на підставах, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пункту 5) і 45 Кодексу законів про працю України, та в разі, якщо ця робота була її останнім видом зайнятості, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Частиною 11 р. ІІ Порядку № 613 серед іншого передбачено, що зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Як зазначено судом першої інстанції, позивачу вже виплачувалась у 2002 році одноразова грошова допомога за період з 29.01.2001 р. по 23.01.2003 р., відповідно до п. 7 ст. 22 п. 5 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-7), ОСОБА_1 в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року заробітку, з якого сплачувався єдиний внесок, не мав.

За інформацією з витягу з Єдиної аналітичної інформаційної системи державної служби зайнятості, дані про сплату ОСОБА_1 або його роботодавцем єдиного соціального внеску в період з січня 2015 року по жовтень 2017 року відсутні.

Відповідно до додатку 1 до Персональної картки № 211217041000003 відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, 17.10.2017 р. позивачу було надано рекомендації щодо надання довідки з податкової та персоналізації, проте позивач не підтвердив наявність у нього страхового стажу у вказаний період.

Отже, враховуючи вище викладене, приписи ч. 11 р. ІІ Порядку № 613 та те, що після отримання допомоги в повному обсязі в межах поточного дворічного періоду у 2002 році, дані по сплаті страхових внесків на момент подання заяви про надання статусу безробітної при повторній реєстрації відсутні, письмові рекомендації стосовно підтвердження факту працевлаштування не виконано, тому відповідач правомірно відмовив у призначенні допомоги по безробіттю на підставі п. 4 ч. 11 розділу ІІ Порядку № 613, оскільки останній не мав страхового стажу відповідно до ст. 22 Закону № 1533 та Порядку № 613.

З урахуванням викладеного, посилання апелянта на те, що в даному випадку, виконується єдина і достатня умова, необхідна для отримання допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, а саме, його страховий стаж в поточному дванадцятимісячному періоді був менше 6 місяців є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у вигляді невиплаченої допомоги по безробіттю належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року по справі № 658/3748/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В.судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.