Ухвала

від 15.10.2020 по справі 276/1496/20

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1496/20

Провадження по справі 1-кс/276/237/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року смт. Хорошів

Слідчий суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області про накладення арешту на земельні ділянки, розташовані на території Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, у кримінальному провадженні №42020061190000035 від 05.10.2020 року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України, -

встановив:

Прокурор звернувся до слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки, розташовані на території Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, з наступними кадастровими номерами:

1825687000:03:000:0024 1825687000:09:000:0149 1825687000:12:000:0035 1825687000:09:000:0061 1825687000:09:000:0150 1825687000:12:000:0036 1825687000:09:000:0065 1825687000:09:000:0151 1825687000:12:000:0037 1825687000:09:000:0068 1825687000:09:000:0154 1825687000:09:000:0157 1825687000:12:000:0038 1825687000:12:000:0039 1825687000:12:000:0040 1825687000:09:000:0069 1825687000:09:000:0070 1825687000:09:000:0161 1825687000:09:000:0071 1825687000:09:000:0167 1825687000:12:000:0056 1825687000:09:000:0072 1825687000:10:000:0058 1825687000:12:000:0058 1825687000:09:000:0073 1825687000:10:000:0061 1825687000:12:000:0060 1825687000:09:000:0074 1825687000:10:000:0068 1825687000:12:000:0061 1825687000:09:000:0075 1825687000:10:000:0069 1825687000:12:000:0062 1825687000:09:000:0077 1825687000:10:000:0073 1825687000:12:000:0063 1825687000:09:000:0116 1825687000:10:000:0094 1825687000:14:000:0116 1825687000:09:000:0117 1825687000:10:000:0099 1825687000:14:000:0117 1825687000:09:000:0136 1825687000:10:000:0100 1825687000:14:000:0124 1825687000:09:000:0139 1825687000:10:000:0101 1825687000:14:000:0139 1825687000:09:000:0140 1825687000:10:000:0102 1825687000:14:000:0141 1825687000:09:000:0143 1825687000:10:000:0103 1825687000:09:000:0067 1825687000:09:000:0144 1825687000:10:000:0109 1825687000:10:000:0067 1825687000:09:000:0145 1825687000:10:000:0121 1825687000:09:000:0148 1825687000:09:000:0146 1825687000:12:000:0027 1825687000:09:000:0158 1825687000:09:000:0147 1825687000:12:000:0027 1825687000:09:000:0063

у тому числі шляхом заборони вчинення будь-яких дій з ними, зокрема в частині обробітку, збору наявного на них урожаю сільськогосподарських культур тощо на період проведення досудового розслідування.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Коростишівською місцевою прокуратурою в ході вивчення матеріалів перевірки Черняхівського ВП Коросгишівського ВП ГУНП в Житомирській області за №3359 від 25.09.2020, № 3447 від 02.10.2020 за зверненням директора ПП "Влабоде" встановлено, що працівниками ПП "Черняхівська аграрна група" здійснено самозахват земельних ділянок, які перебувають в оренді приватного підприємства «ВлаБоДе» на території Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

За даним фактом Коростишівською місцевою прокуратурою Житомирської області зареєстровано кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42020061190000035 від 05.10.2020.

В клопотанні вказано, що між ПП «Черняхівська Аграрна Група» та ПП «ВлаБоДе» виник конфлікт з приводу обробітку земельних ділянок загальною площею близько 140.5 га, розташованих на території Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, з вищезазначеними кадастровими номерами, які знаходяться у користуванні ПП «ВлаБоДе». Накладення арешту на земельні ділянки потрібно з метою проведення слідчих дій, зокрема огляду їх за участі відповідного спеціаліста та призначення відповідних експертиз, необхідність в призначенні яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, які будуть впливати на прийняття рішення по матеріалам кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

За ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2ст.173 КПК Українипередбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу, а саме: 1) правова підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2ст.170 КПК України); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч. 2ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Всупереч вищенаведених норм КПК України, клопотання прокурора про накладення арешту на земельні ділянки не містить обґрунтувань щодо наявності ризиків приховування майна,його пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження.До клопотання не надано та в ході судового розгляду клопотання не представлено жодних доказів на підтвердження зазначених ризиків.

За змістом клопотання, накладення арешту на земельні ділянки потрібно з метою проведення слідчих дій, зокрема огляду їх за участі відповідного спеціаліста та призначення відповідних експертиз. Разом з цим, вказана мета, з якою виникла необхідність накласти арешт, не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України, згідно з якими арешт може бути накладено з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Встановлено, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, конфіскація чи спеціальна конфіскація майна згідно чинного законодавства за вчинення вказаного злочину не передбачена, цивільний позов не заявлено.

Згідно з п.7 ч.2ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч.3ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, зокрема, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

У відповідності до положень КПК України огляд місцевості із залученням спеціаліста як і проведення експертиз не потребує попереднього погодження слідчого судді або ж накладення арешту на майно, а тому вказані процесуальні дії можуть бути проведені без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Також слідчий суддя вважає безпідставним накладення арешту на земельні ділянки з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором не надано відповідної постанови про визнання даного майна речовими доказами.

Відтак, всупереч ст.170, ч.2 ст.171 КПК Українив клопотанні слідчого відсутнє належне посилання на підстави і мету накладення арешту на майно, відповідне обґрунтування такого арешту, а також підтвердження належними і допустимими доказами необхідності накладення відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, згідно із частиною 3статті 132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, зокрема, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора.

Відповідно до ч.1ст. 197-1 КК Українизлочинним є не будь-яке самовільне зайняття земельної ділянки, а лише те, якимзавдано значної шкодиїї законному володільцю або власнику.

Згідно примітки до ст.197-1 КК Українишкода,передбачена частиноюпершою цієїстатті,визнається значною,якщо вонаусто ібільше разівперевищує неоподатковуваниймінімум доходівгромадян. Кількісний аспект цієї криміноутворюючої ознаки дозволяє відмежувати злочинне самовільне зайняття земельної ділянки без обтяжуючих обставин від відповідного адміністративного проступку (ст.53-1 КУпАП).

Проте, в матеріалах клопотання відсутні докази, що визначають розмір заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди. Крім цього, у даному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо законності та співмірності обмеження права власності шляхом накладення арешту на земельні ділянки сільськогосподарського виробництва площею 140,5 га, то слідчий суддя виходить з наступного.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права в Україні, Суд вказує, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, остаточне рішення від 10 травня 2011 року, п. 39).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було вказано, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З огляду на зазначене, накладення арешту на вищевказані земельні ділянки не відповідало б принципу верховенства права, не було б законним, оскільки прокурором не доведенонеобхідність такогоарешту,а такожнаявність ризиків,передбачених статтею170 КПК України.

Крім цього, на переконання слідчого судді, у випадку задоволення клопотання не буде забезпечено «справедливий баланс» між обмежувальними засобами та вимогами захисту основоположних прав власників земельних ділянок, оскільки відсутні докази завдання злочином значної шкоди правоохоронюваним інтересам, а особа, яка звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та вимогою про подальше накладення арешту на 140.5 га землі, є користувачем земельних ділянок, а не власником. Більш того, деякі земельні ділянки (кадастрові номера: 1825687000:10:000:0067 та 1825687000:09:000:0148), на які прокурор просить накласти арешт, не перебувають у користуванні приватного підприємства «ВлаБоДе», що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру (відповідні витяги долучені до клопотання).

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, розташовані на території Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, площею 140.5 га., а тому відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області про накладення арешту на земельні ділянки, розташовані на території Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, у кримінальному провадженні №42020061190000035 від 05.10.2020 року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суд.у

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 26.10.2020.