Рішення

від 23.10.2020 по справі 201/8460/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/8460/20

провадження 2/201/3069/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Братське-Агро до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна і ОСОБА_1 про стягнення збитків та витрат,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Братське-Агро 03 вересня 2020 року звернулося до суду з позовом до відповідачів Сільськогосподарського ТОВ Імені Мічуріна і ОСОБА_1 про стягнення збитків та витрат, позовні вимоги не змінювалися, але уточнювалися і доповнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 27 січня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Імені Мічуріна укладено договір (без номеру) оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га, строком на 5 років. Договір передбачав умови передачі земельної ділянки в суборенду (п. 9.2 договору); пунктом 7.1 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди землі та завершення збору врожаю орендарем - земельна ділянка повертається орендарем за актом приймання - передачі земельної ділянки.

01 листопада 2017 року вказану земельну ділянку СТОВ Імені Мічуріна передало в суборенду ТОВ Братське-Агро за договором № MCHR-BRA-2017-0301, що має аналогічні умови з первинним договором оренди. Земельна ділянка вважається переданою з моменту реєстрації речових прав (п. 5.3 договору суборенди). Умови договору суборенди також передбачають, якщо на день закінчення строку договору на земельній ділянці містяться посіви с/г культур, орендар (СТОВ Імені Мічуріна ) має надати можливість суборендарю (ТОВ Братське-Агро ) зібрати врожай (п. 8.10 договору MCHR-BRA-2017-0301).

У вересні 2019 року на час дії договорів оренди та суборенди ТОВ Братське-Агро здійснило посів озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га. Листом від 30 вересня 2019 року ТОВ Братське-Агро повідомило СТОВ Імені Мічуріна про наявність на вказаній земельній ділянці посівів озимої пшениці та про обов`язок виконати п. 8.10 договору суборенди, а саме надати можливість суборендарю зібрати врожай.

Натомість, за інформацією наявною у позивача СТОВ Імені Мічуріна передало ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, не вживши заходів щодо виконання умов договору суборенди, а саме п. 7.1. договору. 12 березня 2020 року ОСОБА_1 , при використанні сільськогосподарської техніки, проведено роботи з культивації ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168, на якій знаходилися посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро . Результатом вказаних дій стало повне знищення посівів озимої пшениці і завдання підприємству (позивачу) матеріальних збитків.

Таким чином, як стверджує позивач, СТОВ Імені Мічуріна незаконно передало земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га ОСОБА_1 , який в свою чергу незаконно знищив посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро . Отже СТОВ Імені Мічуріна та ОСОБА_1 завдали збитки у розмірі 186399.51 грн., а саме: вартість витрат, понесених підприємством під урожай пшениці озимої 2020 року за період 2019- 2020 - 35 111.21 грн., втрачена вигода - 151 288.30 грн.

На прохання позивача добровільно вирішити спір відповідачі не відповіли нічого. Позивачу завдані збитки, шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. Позивач просив стягнути з відповідачів вказані збитки і судові витрати, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача СТОВ Імені Мічуріна в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним і матеріалами справи, в письмовому зверненні до суду, проти позовних вимог не заперечував, погодився з викладеними в позові обставинами, не заперечував проти розгляду справи за наявними матеріалами по закону і проти розгляду справи за його відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним і матеріалами справи, в письмовому зверненні до суду проти позовних вимог заперечував, не погодився з викладеними в позові обставинами, його дії при укладанні договорів і їх виконання були в передбаченому законом порядку. Причини неявки відповідача та/або його представника в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання перенесення слухання справи було вже, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона цього відповідача не надавала, надане клопотання не обгрунтоване і не підтверджене будь-якими доказами. Неявка в судове засідання представника не звільняє самого відповідача від явки в засідання, але він цього не зробив, поважних причин вказаного не назвав. Отже, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно 27 січня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Імені Мічуріна укладено договір (без номеру) оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га, строком на 5 років. Договір передбачав умови передачі земельної ділянки в суборенду (п. 9.2 договору); пунктом 7.1 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди землі та завершення збору врожаю орендарем - земельна ділянка повертається орендарем за актом приймання- передачі земельної ділянки. Тобто, договір оренди передбачає, що орендар має повернути земельну ділянку за двох умов: закінчення строку дії договору, завершення збору врожаю.

01 листопада 2017 року вказану земельну ділянку СТОВ Імені Мічуріна передало в суборенду ТОВ Братське-Агро за договором № MCHR-BRA-2017-0301, що має аналогічні умови з первинним договором оренди. Земельна ділянка вважається переданою з моменту реєстрації речових прав (п. 5.3 договору суборенди).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №109492068 інформація про укладення договору суборенди внесено до реєстру 26 грудня 2017 року з датою його закінчення 30 жовтня 2019 року. Умови договору суборенди також передбачають, якщо на день закінчення строку договору на земельній ділянці містяться посіви с/г культур, орендар (СТОВ Імені Мічуріна ) має надати можливість суборендарю (ТОВ Братське-Агро ) зібрати врожай (п. 8.10 договору MCHR-BRA-2017-0301).

У вересні 2019 року на час дії договорів оренди та суборенди ТОВ Братське-Агро здійснило посів озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га. Даний факт підтверджується первинними документами та ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2020 року у справі 471/426/20.

Листом від 30 вересня 2019 року ТОВ Братське-Агро повідомило СТОВ Імені Мічуріна про наявність на вказаній земельній ділянці посівів озимої пшениці та про обов`язок виконати п. 8.10 договору суборенди, а саме надати можливість суборендарю зібрати врожай.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

Натомість, СТОВ Імені Мічуріна передало ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, не вживши заходів щодо виконання умов договору суборенди, а саме п. 7.1. договору. 12 березня 2020 року ОСОБА_1 , при використанні сільськогосподарської техніки, проведено роботи з культивації грунту на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168, на якій знаходилися посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро . Результатом вказаних дій стало повне знищення посівів озимої пшениці і завдання підприємству (позивачу) матеріальних збитків.

Таким чином, як стверджує позивач, СТОВ Імені Мічуріна та ОСОБА_1 завдали збитки у розмірі 186 399.51 грн. та мають їх відшкодувати солідарно. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. На прохання позивача добровільно вирішити спір відповідачі не відповіли нічого. Позивачу завдана шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Позовні вимоги в даному випадку є однорідними та нерозривно пов`язані між собою.

Відповідно до норм процесуального законодавства у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Суб`єктний склад цього спору є визначальним при визначенні його юрисдикційної належності. За цим критерієм даний позов є більш характерною саме для цивільного судочинства, оскільки відповідач фізична особа, яка не є суб`єктом господарювання - це нетипова суб`єктна складова для господарських спорів.

Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема в постановах від З0 травня 2018 року в справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс 18), від 07 та 21 листопада 2018 року в справах № 755/13532/15-ц (провадження № 14-319цс 18) та № 201/9100/16-ц (провадження № 14-424цс18). Таким чином, справа підсудна саме Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

27 січня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Імені Мічуріна укладено договір (без номеру) оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га, строком на 5 років. Договір передбачав умови передачі земельної ділянки в суборенду (п. 9.2 договору); пунктом 7.1 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди землі та завершення збору врожаю орендарем - земельна ділянка повертається орендарем за актом приймання- передачі земельної ділянки. Тобто, договір оренди передбачає, що орендар має повернути земельну ділянку за двох умов: закінчення строку дії договору, завершення збору врожаю.

01 листопада 2017 року вказану земельну ділянку СТОВ Імені Мічуріна передало в суборенду ТОВ Братське-Агро за договором № MCHR-BRA-2017-0301, що має аналогічні умови з первинним договором оренди. Земельна ділянка вважається переданою з моменту реєстрації речових прав (п. 5.3 договору суборенди). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 109492068 інформація про укладення договору суборенди внесено до реєстру 26 грудня 2017 року з датою його закінчення 30 жовтня 2019 року. Умови договору суборенди також передбачають, якщо на день закінчення строку договору на земельній ділянці містяться посіви с/г культур, орендар (СТОВ Імені Мічуріна ) має надати можливість суборендарю (ТОВ Братське-Агро ) зібрати врожай (п. 8.10 договору MCHR-BRA-2017-0301).

У вересні 2019 року на час дії договорів оренди та суборенди ТОВ Братське-Агро здійснило посів озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га. Даний факт підтверджується первинними документами та ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2020 року у справі 471/426/20. Листом від 30 вересня 2019 року ТОВ Братське-Агро повідомило СТОВ Імені Мічуріна про наявність на вказаній земельній ділянці посівів озимої пшениці та про обов`язок виконати п. 8.10 договору суборенди, а саме надати можливість суборендарю зібрати врожай.

Натомість, не вживши заходів щодо виконання умов договору оренди, а саме п. 7.1. договору. ОСОБА_1 12 березня 2020 року ОСОБА_1 , при використанні сільськогосподарської техніки, проведено роботи з культивації ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168, на якій знаходилися посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро . Результатом вказаних дій стало повне знищення посівів озимої пшениці і завдання підприємству (позивачу) матеріальних збитків.

За даним фактом, слідчим відділом Братського ВП ТУ НП України в Миколаївській області порушено кримінальне провадження № 12020150170000118 від 01 квітня 2020 року за ст. 356 КК України (самоправство). 28 травня 2020 року слідчим СВ Братського ВП ТУ НП України в Миколаївській області Романенко Є.С ухвалено постанову про закриття кримінального провадження № 12020150170000118 від 01 квітня 2020 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постанова залишена в силі судами першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2020 року у справі 471/426/20 встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, натомість наявні цивільно-правові відносини, а для відшкодування збитків ТОВ Братське-Агро слід звернутися до суду. Також, вказаною ухвалою суду та матеріалами кримінального провадження встановлено, що саме ОСОБА_1 здійснив знищення посівів озимої пшениці. Даний факт не потребує доказуванню в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 , незаконно знищив посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро чим завдав товариству матеріальні збитки у вигляді витрат, понесених підприємством під урожай озимої пшениці та втраченої вигоди.

Щодо позовних вимог до СТОВ Імені Мічуріна , суд вважає їх необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га ОСОБА_1 .

Згідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки, саме ОСОБА_1 було знищено посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро , відшкодування збитків, як того вимагає ч. 1 ст. 1166 ЦК України, має здійснюватися саме ним.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2. ст. 1192 ЦК України)

Щодо розміру завданих збитків суд не погоджується з розрахунками Позивача упущеної вигоди, оскільки до матеріалів справи додано довідку Головного управління статистики у Миколаївській області від 23 вересня 2020 року № 08-18/3005-20, відповідно до якої середня врожайність озимої пшениці у Братському районі Миколаївської області становить 2.72 тон з гектару, а її середня ціна реалізації становить 4871.10 грн. за тону.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га, на якій було знищено посіви озимої пшениці знаходиться в межах Братського району Миколаївської області, а тому, слушно застосувати розрахунки врожайності спираючись на офіційні данні по регіону.

Таким чином, зібраний врожай з земельної ділянки розміром 6.45 га становив би 17.544 тон., а її вартість 85 581.39 грн.

Щодо розрахунків позивача витрат пов`язаних з посівом озимої пшениці у розмірі 35 111.21 грн., суд вважає їх обґрунтованими та доведеними належними та допустимим доказами.

Отже, ОСОБА_1 завдав позивачу збитки у розмірі 120 692.6 грн. та має їх відшкодувати.

Таким чином, неправомірними діями ОСОБА_1 , пов`язаними з умисним знищенням посівів озимої пшениці позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідачі повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідачів по незаконним (з точки зору відповідачів) діям відносно них по сумі збитків та порядку і строкам виконання договорів, предмета спору, а відповідачі цього не довели, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає частковому задоволенню

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов`язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України).

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Не може суд прийняти до уваги незгоду відповідача з певними положеннями позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена. Позовні вимоги уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір, поніс витрати, отже вказаний судовий збір з витратами також потрібно стягнути з відповідача. Згідно з ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити частково та стягнути стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Братським РВ УМВС у Миколаївській області 13 листопада 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Братське-Агро (55482, Миколаївська обл., Братський район, с. Новокостянтинівка, вул. Миру, буд. 45, код ЄДРПОУ 41671498) збитки у розмірі 120 692.60 грн. та судові витрати в сумі 2 795.99 грн., а всього 123 488.59 (сто двадцять три тисячi чотириста вiсiмдесят вiсiм гривень 59 копiйок) грн.; в задоволенні решти позовних вимог ТОВ Братське-Агро до Сільськогосподарського ТОВ Імені Мічуріна про стягнення збитків та судових витрат слід відмовити.

Таким чином, викладені позивачем обставини частково знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 266, 510, 526, 527, 530, 611, 625, 627, 1166, 1190, 1192 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Братським РВ УМВС у Миколаївській області 13 листопада 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Братське-Агро (55482, Миколаївська обл., Братський район, с. Новокостянтинівка, вул. Миру, буд. 45, код ЄДРПОУ 41671498) збитки у розмірі 120 692.60 (сто двадцять тисяч шiстсот дев`яносто двi гривнi 60 копiйок) грн. та судові витрати в сумі 2 795.99 (двi тисячi сiмсот дев`яносто п`ять гривень 99 копiйок) грн., а всього 123 488.59 (сто двадцять три тисячi чотириста вiсiмдесят вiсiм гривень 59 копiйок) грн.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Братське-Агро до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна про стягнення збитків та судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Суддя -