Постанова

від 10.02.2021 по справі 201/8460/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1776/21 Справа № 201/8460/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

за участю секретаря - Бондаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Братське-Агро до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна і ОСОБА_1 про стягнення збитків та витрат,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2020 року ТОВ Братське-Агро звернулося до суду з позовом до відповідачів Сільськогосподарського ТОВ Імені Мічуріна і ОСОБА_1 про стягнення збитків та витрат, позовні вимоги не змінювалися, але уточнювалися і доповнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 27 січня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Імені Мічуріна укладено договір (без номеру) оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га, строком на 5 років. Договір передбачав умови передачі земельної ділянки в суборенду (п. 9.2 договору); пунктом 7.1 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди землі та завершення збору врожаю орендарем - земельна ділянка повертається орендарем за актом приймання - передачі земельної ділянки.

01 листопада 2017 року вказану земельну ділянку СТОВ Імені Мічуріна передало в суборенду ТОВ Братське-Агро за договором № MCHR-BRA-2017-0301, що має аналогічні умови з первинним договором оренди. Земельна ділянка вважається переданою з моменту реєстрації речових прав (п. 5.3 договору суборенди). Умови договору суборенди також передбачають, якщо на день закінчення строку договору на земельній ділянці містяться посіви с/г культур, орендар (СТОВ Імені Мічуріна ) має надати можливість суборендарю (ТОВ Братське-Агро ) зібрати врожай (п. 8.10 договору MCHR-BRA-2017-0301).

У вересні 2019 року на час дії договорів оренди та суборенди ТОВ Братське-Агро здійснило посів озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га. Листом від 30 вересня 2019 року ТОВ Братське-Агро повідомило СТОВ Імені Мічуріна про наявність на вказаній земельній ділянці посівів озимої пшениці та про обов`язок виконати п. 8.10 договору суборенди, а саме надати можливість суборендарю зібрати врожай.

Натомість, за інформацією наявною у позивача СТОВ Імені Мічуріна передало ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, не вживши заходів щодо виконання умов договору суборенди, а саме п. 7.1. договору. 12 березня 2020 року ОСОБА_1 , при використанні сільськогосподарської техніки, проведено роботи з культивації ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168, на якій знаходилися посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро . Результатом вказаних дій стало повне знищення посівів озимої пшениці і завдання підприємству (позивачу) матеріальних збитків.

Таким чином, як стверджує позивач, СТОВ Імені Мічуріна незаконно передало земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га ОСОБА_1 , який в свою чергу незаконно знищив посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро . Отже СТОВ Імені Мічуріна та ОСОБА_1 завдали збитки у розмірі 1863 99.51 грн., а саме: вартість витрат, понесених підприємством під урожай пшениці озимої 2020 року за період 2019- 2020 - 35 111.21 грн., втрачена вигода - 151 288.30 грн.

На прохання позивача добровільно вирішити спір відповідачі не відповіли нічого. Позивачу завдані збитки, шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. Позивач просив стягнути з відповідачів вказані збитки і судові витрати, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі (а.с.1-5,47-48).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Братське-Агро збитки у розмірі 120692.60 грн. та судові витрати в сумі 2795.99 грн., а всього 123488.59 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ТОВ Братське-Агро до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна про стягнення збитків та судових витрат відмовлено (а.с.208-212).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції - скасувати, постановити нове рішення про відмову в позові (а.с.219-223).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 27 січня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Імені Мічуріна укладено договір (без номеру) оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га, строком на 5 років. Договір передбачав умови передачі земельної ділянки в суборенду (п. 9.2 договору); пунктом 7.1 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди землі та завершення збору врожаю орендарем - земельна ділянка повертається орендарем за актом приймання- передачі земельної ділянки. Тобто, договір оренди передбачає, що орендар має повернути земельну ділянку за двох умов: закінчення строку дії договору, завершення збору врожаю.

01 листопада 2017 року вказану земельну ділянку СТОВ Імені Мічуріна передало в суборенду ТОВ Братське-Агро за договором № MCHR-BRA-2017-0301, що має аналогічні умови з первинним договором оренди. Земельна ділянка вважається переданою з моменту реєстрації речових прав (п. 5.3 договору суборенди). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 109492068 інформація про укладення договору суборенди внесено до реєстру 26 грудня 2017 року з датою його закінчення 30 жовтня 2019 року. Умови договору суборенди також передбачають, якщо на день закінчення строку договору на земельній ділянці містяться посіви с/г культур, орендар (СТОВ Імені Мічуріна ) має надати можливість суборендарю (ТОВ Братське-Агро ) зібрати врожай (п. 8.10 договору MCHR-BRA-2017-0301).

У вересні 2019 року на час дії договорів оренди та суборенди ТОВ Братське-Агро здійснило посів озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га.

Даний факт підтверджується первинними документами та ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2020 року у справі 471/426/20.

Листом від 30 вересня 2019 року ТОВ Братське-Агро повідомило СТОВ Імені Мічуріна про наявність на вказаній земельній ділянці посівів озимої пшениці та про обов`язок виконати п. 8.10 договору суборенди, а саме надати можливість суборендарю зібрати врожай.

Натомість, СТОВ Імені Мічуріна передало ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, не вживши заходів щодо виконання умов договору суборенди, а саме п. 7.1. договору.

12 березня 2020 року ОСОБА_1 , при використанні сільськогосподарської техніки, проведено роботи з культивації ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168, на якій знаходилися посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро . Результатом вказаних дій стало повне знищення посівів озимої пшениці і завдання підприємству (позивачу) матеріальних збитків.

За даним фактом, слідчим відділом Братського ВП ТУ НП України в Миколаївській області порушено кримінальне провадження № 12020150170000118 від 01 квітня 2020 року за ст. 356 КК України (самоправство). 28 травня 2020 року слідчим СВ Братського ВП ТУ НП України в Миколаївській області Романенко Є.С ухвалено постанову про закриття кримінального провадження № 12020150170000118 від 01 квітня 2020 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постанова залишена в силі судами першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2020 року у справі 471/426/20 встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, натомість наявні цивільно-правові відносини, а для відшкодування збитків ТОВ Братське-Агро слід звернутися до суду. Також, вказаною ухвалою суду та матеріалами кримінального провадження встановлено, що саме ОСОБА_1 здійснив знищення посівів озимої пшениці. Даний факт не потребує доказуванню в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , незаконно знищив посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро , чим завдав товариству матеріальні збитки у вигляді витрат, понесених підприємством під урожай озимої пшениці та втраченої вигоди. Щодо позовних вимог до СТОВ Імені Мічуріна , суд вважав їх необґрунтованими, тому у їх задоволенні суд 1 інстанції відмовив.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Так, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки матеріали справи не містять доказів передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га ОСОБА_1 , то суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги до СТОВ Імені Мічуріна є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , незаконно знищив посіви озимої пшениці ТОВ Братське-Агро , чим завдав товариству матеріальні збитки у вигляді витрат, понесених підприємством під урожай озимої пшениці та втраченої вигоди.

Щодо розміру завданих збитків колегія суддів погоджується із розрахунком суду 1 інстанції щодо суми упущеної вигоди, оскільки до матеріалів справи додано довідку Головного управління статистики у Миколаївській області від 23 вересня 2020 року № 08-18/3005-20, відповідно до якої середня врожайність озимої пшениці у Братському районі Миколаївської області становить 2.72 тон з гектару, а її середня ціна реалізації становить 4871.10 грн. за тону.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4821483400:02:000:0168 розміром 6.45 га, на якій було знищено посіви озимої пшениці знаходиться в межах Братського району Миколаївської області, а тому, слушно застосувати розрахунки врожайності спираючись на офіційні данні по регіону.

Таким чином, зібраний врожай з земельної ділянки розміром 6.45 га становив би 17.544 тон., а її вартість 85 581.39 грн.

Щодо розрахунків позивача витрат пов`язаних з посівом озимої пшениці у розмірі 35111.21 грн., суд 1 інстанції вважав їх обґрунтованими та доведеними належними та допустимим доказами з такими висновками також колегія суддів погоджується.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов`язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України).

Тобто, відповідачі повинні довести, що їх діями не було порушено права позивача.

Однак, жодних доказів відповідачами ані суду 1 інстанції ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно задовольнив частково позовні вимоги, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Так, апелянтом не надано належних та допустимих доказів на спростування як знищення ним посівів, так і суми завданих збитків та упущеної вигоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку .

Судді: