Рішення

від 15.10.2020 по справі 753/13538/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/13538/19

провадження № 2/753/1131/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі РАСУЛОВІЙ А.А.

за участю

позивач не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна до ОСОБА_1 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено з обмеженою відповідальністю СВМП Путна (далі по тексту - позивач, ТОВ СВМП Путна ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 , ) про стягнення боргу за послуги по обслуговуванню гаража в розмірі 30 790,00 грн.

Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, мотивовані тим, що Позивач надавав Відповідачу послуги по обслуговуванню гаражного боксу. Проте, незважаючи на взяті на себе зобов`язання компенсувати експлуатаційні витрати, Відповідач їх не виконує, що і стало підставою для звернення до суду. Починаючи з дати прийняття гаражного боксу у своє володіння і до сьогоднішнього часу Відповідачем не було компенсовано Позивачу жодних коштів на витрати експлуатаційних та комунальних послуг, як наслідок за період з 01.12.2006 по 30.05.2019 утворилась заборгованість у розмірі 30 790,00 грн., яка складається з: оплати за електроенергію; оплати водопостачання; господарські витрати (вивіз сміття); поточні ремонтні роботи; податок на землю; заробітна плата обслуговуючого персоналу згідно штатного розпису.

Між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими Відповідач користувався наданими послугами по обслуговуванню гаражного боксу, а позивач нараховував плату по тарифу на послуги з утримання гаражного боксу у багатоповерховому гаражному комплексі, які відповідачем не оплачувались.

Ухвалою суду від 17 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак надав заяву в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 29.11.2002 року між Споживчо-виробничим малим підприємством Путна , яке нині перейменовано на ТОВ СВМП Путна , та ОСОБА_1 було укладено угоду на будівництво №335/2002, відповідно до умов якої Позивач взяв на себе зобов`язання за рахунок залучених коштів побудувати та передати Відповідачу бокс в гаражі в термін до 30.12.2003 згідно контракту на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Угода).

Згідно п. 1.2 вказаної угоди, Позивач зобов`язався виділити бокс АДРЕСА_3 за умови повного інвестування його вартості Відповідачем. Водночас, по завершенню будівництва, Відповідач згідно абз. г,д п. 1.4. Угоди зобов`язався у двотижневий строк прийняти бокс у своє володіння та підписати індивідуальну та/або колективну угоду на експлуатацію гаража. У випадку невиконання цього пункту, після двотижневого терміну Відповідач взяв на себе зобов`язання покривати Позивачу експлуатаційні витрати (абз. д п. 1.4 Угоди).

На підставі Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 22.12.2008, затвердженого розпорядження виконавчого органу Дарницької районної в місті Києві ради № 79 від 30.01.2009 гаражний комплекс був введений в експлуатацію та присвоєно останньому поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Після введення в експлуатацію гаражного комплексу, Позивачем були передані всі необхідні документи на індивідуальні бокси для інвесторів, які інвестували повну їхню вартість, з метою подальшої реєстрації права власності на вказані об`єкти інвестицій. Разом з цим, запропоновано укласти типовий договір про надання послуг з експлуатації з кожним із інвесторів.

Незважаючи на те, що Відповідач прийняв гаражний бокс АДРЕСА_4 , загальною площею 17 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрував право власності за собою, останній відмовився підписувати договір з Позивачем про надання послуг з експлуатації даного гаража та не компенсує жодних витрат, пов`язаний з його експлуатацією.

Балансоутримувачем гаражного комплексу та земельної ділянки, що знаходиться під ним, виступає саме Позивач (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20-1-00021, додаток № 5), саме останній оплачує податок на землю та сплачує комунальні послуги за обслуговування всього гаражного комплексу.

Враховуючи відмову Відповідача укладати договір про надання послуг з експлуатації та здійснювати будь-які компенсації за комунальні послуги для Позивача, останній вимушений звернутись до суду для стягнення боргу з Відповідача, у зв`язку з невиконанням останнім умов абз. г,д п. 1.4 укладеної Угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до стст. 66, 67, 162 Житлового кодексу України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Гаражний бокс, що належить відповідачу не є відокремленим, а знаходиться у багатоповерховому гаражному комплексі на 420 гаражних бокси, який має місця загального користування та на утримання якого (охорона, прибирання, водопостачання, електропостачання, тощо) позивачем сплачуються кошти суб`єктам господарювання, які ці послуги надають.

Відповідач з моменту набуття права власності на гаражний бокс, став носієм не тільки прав, але й обов`язків відносно власного майна і повинен нести тягар його утримання відповідно до ст. 322 ЦК України, згідно якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Витрати з утримання гаражного боксу розраховуються виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період та ділиться на загальну кількість гаражних боксів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В Законі України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 9 листопада 2017 року№ 2189-VIII) вказано норма не змінилася. Згідно ст. 7 споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6?2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, від 21.04.2020 року № 910/7968/19.

У постановах Верховного Суду України зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

При цьому, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про житлово-комунальні послуги , управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими Відповідач користувався наданими послугами по обслуговуванню гаража, а позивач нараховував плату по тарифу на послуги з утримання гаражного боксу у багатоповерховому гаражному комплексі, які відповідачем не оплачувались.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами, що тариф, що нараховується є обґрунтованим і розумним.

У матеріалах справи є докази та розрахунки тарифу за відповідний період, за яким має здійснюватися оплата за надані послуги. Витрати з утримання гаражного боксу розраховуються виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період та ділиться на загальну кількість гаражних боксів.

Позивач обґрунтував, з чого складається встановлений ним тариф та надав перелік послуг по обслуговуванню гаражного боксу, які надаються.

Судом встановлено, що у Відповідача за період з 01.12.2006 по 30.05.2019 утворилась заборгованість у розмірі 30 790,00 грн., яка складається з: оплати за електроенергію; оплати водопостачання; господарські витрати (вивіз сміття); поточні ремонтні роботи; податок на землю; заробітна плата обслуговуючого персоналу згідно штатного розпису. На підтвердження наданих послуг в матеріалах є докази, що підтверджують розмір заробітної плати працівників, які обслуговують гаражний комплекс, договори на користування електричною енергією, на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 14.11.2007 року, на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів 03.11.2011 року та докази сплати земельного податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оцінюючи в сукупності надані до суду докази та те, що дії відповідача стосовно визнання позову не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв`язку з викладеним суд стягує з відповідача на користь позивача борг за послуги по обслуговуванню гаража у розмірі 30 790,00 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись стст. 509, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, Закону України Про житлово-комунальні послуги , стст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна (02068, м. Київ, вул. Кошиця 1/38, Код ЄДРПОУ 21454018) заборгованість за послуги по обслуговуванню гаража у розмірі 30 790,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВМП Путна (02068, м. Київ, вул. Кошиця 1/38, Код ЄДРПОУ 21454018) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.