Постанова

від 23.10.2020 по справі 203/2268/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6089/20 Справа № 203/2268/18 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРИВБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС СП до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КРИВБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС СП

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27.03.2018 відповідачка на пр. Дмитра Яворницького в м. Дніпрі, біля електроопори №44, керуючи автомобілем марки KIA (реєстраційний номер - НОМЕР_1 ), скоїла зіткнення з автомобілем позивача марки Toyota (реєстраційний номер - НОМЕР_2 ). У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві була заподіяна матеріальна шкода. Згідно з автотоварознавчим дослідженням розмір заподіяної шкоди склав 6 682,40 грн. Відповідачка добровільно не відшкодовує позивачеві заподіяну шкоду. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідачки компенсації заподіяної майнової шкоди в сумі 6 682,40 грн., а також витрат з оплати судового збору (а.с. 2 - 6, 37, 38).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ КРИВБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС СП`до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено (а.с. 139-140).

В апеляційній скарзі ТОВ КРИВБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС СП посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.144-152).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що 27.03.2018 відповідачка на пр. Дмитра Яворницького в м. Дніпрі, біля електроопори №44, керуючи автомобілем марки KIA (реєстраційний номер - НОМЕР_1 ), скоїла зіткнення з автомобілем позивача марки Toyota (реєстраційний номер - НОМЕР_2 ), таким чином пошкодивши його (а.с.а.с. 7 - 9).

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20.04.2018 №Д19/04/18, складеним судовим експертом Чивчишем О.П., розмір заподіяної позивачеві шкоди склав 6 682,40 грн. (а.с.а.с. 13 - 36).

25 квітня 2018 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.а.с. 11, 12).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки KIA за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АМ/1953202 на момент заподіяння позивачеві шкоди була застрахована ПрАТ СК Здорово (ліміт відповідальності - 100 000,00 грн.) (а.с. 85).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1 інстанції посилався на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СК «Здорово» , однак позивач не звертався до страховика відповідача ані у позасудовому, ані в судовому порядку з вимогою про відшкодування шкоди.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду 1 інстанції відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦКУ особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1 Закону України Про страхування передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки KIA за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АМ/1953202 на момент заподіяння позивачеві шкоди була застрахована ПрАТ СК Здорово (ліміт відповідальності - 100 000,00 грн.) (а.с. 85).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки визначено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Враховуючи встановлені по справі обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд 1 інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, які ґрунтуються на відсутності правової підстави для стягнення суми страхової виплати з особи, винної у ДТП, оскільки таке право виникає тільки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), або у разі не виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування (стаття 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу) .

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, позивачем не зазначено чому саме обов`язок по відшкодування шкоди він покладає на відповідача, враховуючи, що його цивільно-правова відповідальність на момент заподіяння позивачеві шкоди була застрахована ПрАТ СК Здорово (ліміт відповідальності - 100 000,00 грн.).

Посилання апелянта, зазначені в скарзі не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу відповідно до ст. 375 ЦПК України слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КРИВБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС СП - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку .

Судді: