Ухвала

від 06.10.2020 по справі 991/7676/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/7676/20

Провадження №11-сс/991/817/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження: захисник ОСОБА_5 , прокурор ОСОБА_6 ,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 ,захисника ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційногосуду від 21.09.2020 про арештмайна за клопотаннямпрокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42017000000004969.

Історія провадження

1.21.09.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду в кримінальному провадженні №42017000000004969 (далі також ухвала слідчого судді) задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 (далі прокурор САП) про арешт майна.

2.28.09.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційнаскарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

3.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на рухомі речі (годинники, колекція картин, колекція книг) за переліком, зазначеним в ухвалі слідчого судді (далі також цінне рухоме майно). Оскарженою ухвалою слідчого судді встановлено заборону розпоряджатися майном, що арештоване.

4.Слідчий суддя обґрунтував задоволення клопотання слідчого тим, що: (1)04.05.2020 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною5 статті191, частиною4 статті369, частини3 статті209, частини3 статті28 частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі КК); (2) слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (3)інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 191 КК передбачає призначення покарання у виді конфіскації майна, яка не є альтернативним покаранням, а тому у випадку призначення покарання, з метою забезпечення реальності виконання вироку, на цій стадії є доцільним накласти арешт на майно підозрюваного, зазначене в клопотанні прокурора, тобто правовою підставою накладення арешту є положення пункту 3 частини 2 статтею 170 КПК; (4)розміщені на веб-сайті OLX оголошення про продаж картин та букіністичних видань, що належать на праві приватної власності підозрюваному, із зазначенням контактної особи ОСОБА_8 , свідчать про існування ризику відчуження вказаного майна; (5) враховуючи відсутність в матеріалах кримінального провадження цивільного позову, а також зміст клопотання прокурора, з якого не вбачається наявність відомостей, передбачених частиною 2 статті 151 ЦПК, слідчий суддя не знайшов підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Вимоги і доводи апеляційної скарги

5.В апеляційній скарзі висловлені вимоги скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора САП у кримінальному провадженні №42017000000004969 про арешт рухомого майна відмовити.

6.Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що (1) стороною обвинувачення не встановлено долю арештованого майна станом на теперішній час, яке було задекларовано ОСОБА_7 за період до 31.12.2019, не підтверджено наявність вказаного майна у його володінні, посилання прокурора та слідчого судді на декларацію, а також висновки, надані стороною захисту в інших судових процесах є необґрунтованими, оскільки вони надавалися з метою підтвердження понесених на той час витрат; (2) власник арештованого майна та його місцезнаходження не встановлені, а тому прокурором не доведено, що може бути виконане завдання, заради якого він звернувся із клопотанням про арешт, а саме подальша конфіскація; (3) вартість арештованого рухомого та нерухомого майна до винесення оскаржуваної ухвали вже значно перевищує збитки недоведеного кримінального правопорушення, а тому накладення арешту на цінне рухоме майно значно перевищує досягнення мети дієвості кримінального провадження; (4) мотивувальна та резолютивна частина ухвали суперечать одна одній в частині можливості накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя; (5) арештоване майно не було особистою приватною власністю підозрюваного, такий підхід порушує право на вільне володіння власністю іншого з подружжя.

Позиції учасників провадження

7.У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

8.Прокурор заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення.

Оцінка та мотиви Суду

9.Суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав накладення арешту на майно з огляду на таке.

10.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: a)правову підставудля арештумайна; b) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК); с) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; d) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).

Щодо правових підстав накладення арешту на майно

11.У клопотанні прокурора САП про арешт майна від 15.09.2020 необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_7 обґрунтовується серед іншого загрозою його відчуження з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов (том 1 а. с. 1-24)).

12.Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення конфіскації майна (пункт 3 частини 2 статті 170 КПК) та про належність предмету арешту майна ОСОБА_7 на праві приватної власності.

13.Враховуючи, що слідчий суддя не знайшов підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а прокурор не оскаржив ухвалу слідчого судді в цій частині, Суд, керуючись частиною 1 статті 404 КПК, не перевіряє наявність вказаної підстави для арешту майна.

14.Слідчим суддею правильно встановлено, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 191 КК, передбачає можливість призначення покарання у виді конфіскації майна.

15.Наявність правових підстав для конфіскації як виду покарання, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину апелянтом не ставиться під сумнів.

Перевірка доводів апеляційної скарги

16.Перший довід захисника підозрюваного полягає в тому, що слідчий суддя не врахував той факт, що стороною обвинувачення не встановлено долю арештованого майна станом на теперішній час, яке було задекларовано ОСОБА_7 за період до 31.12.2019, не підтверджено наявність вказаного майна у його володінні, посилання прокурора та слідчого судді на декларацію, а також висновки, надані стороною захисту в інших судових процесах є необґрунтованими, оскільки вони надавалися з метою підтвердження понесених на той час витрат, не підтверджено власника майна на теперішній час, не встановлено його місцезнаходження.

17.Таким чином, апелянт ставить під сумнів, але не заперечує (з підтвердженням відповідними доказами), факт належності майна підозрюваному ОСОБА_7 .

18.З одного боку прокурором доведено належність підозрюваному арештованого цінного рухомого майна станом на 03.09.2020. Так, до клопотання про арешт майна додано, серед іншого, заперечення захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на клопотання про продовження строку тримання під вартою від 03.09.2020, в якому захисником стверджується, що «починаючи з вересня 2019 ОСОБА_7 захопився колекціонуванням творів мистецтва. За період з вересня по жовтень 2019 ним була придбана колекція картин відомих художників, а також колекція книг, а саме: (1) колекція картин вартістю 562 376 доларів США, (2) колекція книжок вартістю 1033897 доларів США (том 1 а. с. 93). До вказаних заперечень додані копії експертних висновків за результатами проведення мистецтвознавчого дослідження встановлення страхової вартості колекції картин №9554 від 17.08.2020 та колекції букіністичних видань №9554 від 17.08.2020. Вказані висновки (у копіях) додані й до клопотання про арешт майна (том1а.с. 99-197). На підтвердження вказаного факту придбання підозрюваним зазначених колекцій картин та книг (букіністичних видань) адвокат ОСОБА_5 надавав слідчому судді також копії нотаріально посвідчених заяв громадян України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 17.08.2020, з яких вбачається, що вказані громадяни підтверджують: (1) факт придбання у зазначений вище період (з вересня по жовтень 2019 року) колекції картин відомих художників, а також колекції книг, приблизна загальна вартість яких складає більше ніж 1,5 мільйони доларів США, факт відкритого володіння ними ОСОБА_7 та зберігання у належному стані (том 1 а.с. 96); (2) факт перебування у власності ОСОБА_7 з 2014 року збірки енциклопедичних словників та технологічної літератури початку ХХ століття, факт придбання їх на відкритому ринку шляхом укладення усних договорів купівлі-продажу, відкритого володіння ними ОСОБА_7 та зберігання у належному стані (том 1 а.с.97); (3) факт перебування у власності ОСОБА_7 з 2013 року п`яти картин відомих художників, факт придбання їх на відкритому ринку шляхом укладення усних договорів купівлі-продажу, відкритого володіння ними ОСОБА_7 та зберігання у належному стані (том 1 а.с.98). Номенклатура колекції книг, що були арештовані ухвалою слідчого судді, за клопотанням прокурора співпадає за авторами, назвами та роками видання із складом колекції книг, що були предметом дослідження з метою встановлення їх страхової вартості. Аналогічна ситуація і з колекцією картин.

19.З іншого боку адвокат не довів (і не доводив) факт вибуття вказаних колекцій картин і книг на момент постановлення оскаржуваної ухвали від підозрюваного. Натомість висловив пропозицію не сприймати вказані докази та факти, які ними підтверджуються, з огляду на те, що вони надані прокурором у цьому провадженні, а раніше надавались стороною захисту в іншому провадженні та з іншою метою (заперечення щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному).

20.З цього приводу Суд зазначає, що (1) доказове значення, достовірність доказів не можуть змінюватися у цьому випадку залежно від того яка сторона їх надає та з якою метою; (2)стандарт доведення вірогідності перебування арештованого цінного рухомого майна у власності підозрюваного на рівні існування «достатніх підстав» досягнуто; (3)місцезнаходження рухомого майна може змінюватися, тому не має суттєвого значення при вирішенні питання про можливість його арешту; (4) аналогічним чином факт перебування рухомого майна у володінні підозрюваного чи третіх осіб (наприклад, при зберіганні) не впливає на можливість досягнення мети такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна із забороною його відчуження; (5) у разі гіпотетичного вибуття арештованого майна з власності підозрюваного на користь третіх осіб в період до постановлення оскаржуваної ухвали, майнові права підозрюваного нею не зачіпаються та можуть бути оскаржені (відновлені) за зверненням дійсного власника (власників), у тому числі в порядку статті 174 КПК.

21.На підставі викладеного вище, Суд відхиляє аргумент апелянта, викладений в пункті 16 цієї ухвали.

22.Другим доводом апеляційної скарги є вказівка на той факт, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні вже накладено арешт на велику кількість рухомого та нерухомого майна, у тому числі земельні ділянки, об`єкти нерухомості, корпоративні права, вартість яких вже значно перевищує нанесені збитки недоведеного кримінального провадження.

23.З цього приводу Суд звертає увагу на правову підставу накладення арешту на майно, встановлену ухвалою слідчого судді, - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а не з метою забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди.

24.Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

25.Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання. Вказані події на цьому етапі розглядаються лише як вірогідні.

26.На підставі викладеного вище, Суд відхиляє аргумент апелянта, викладений в пункті 22 цієї ухвали.

27.Третій тачетвертий доводи апеляційної скарги (як вони виділені в самій апеляційній скарзі) стосуються вказівки на те, що майно, на яке накладено арешт, не було особистою власністю підозрюваного, а перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_14 .

28.Вказані доводи не знайшли свого підтвердження. Так: (1) всупереч вимогам частини 5 статті 132 КПК апелянт не подав суду докази обставин, на які він посилається, а саме належності арештованого майна подружжю на праві спільної сумісної власності; (2) щодо колекції картин та колекції книг вони спростовуються наданими самим же захисником (щоправда в іншому провадженні) нотаріально посвідчених копій заяв громадян України щодо придбання ОСОБА_7 та перебуванні їх у його приватній власності; (3) у поданій ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, тип декларації «після звільнення» (том 1 а. с. 237), (а) у графах «Вид майна»: інше, колекція букіністичних видань, «дата набуття»: 02.10.2019, «опис майна»: колекція книг, «вартість»: 28266757; «Інформація щодо прав на майно» зазначено «тип права»: власність, «ПІБ»: ОСОБА_7 ; (б) у графах «Вид майна»: твір мистецтва (картина тощо), «дата набуття»: 01.10.2019, «опис майна»: колекція картин, «вартість»: 15409112; «Інформація щодо прав на майно» зазначено «тип права»: власність, «ПІБ»: ОСОБА_7 ; (в) стосовно годинників в цій же декларації (том 1 а. с. 229-233) в графі «Інформація щодо прав на майно» зазначено «тип права»: власність, «відсоток, %»: 100, «ПІБ»: ОСОБА_7 ; (4) адвокатом ОСОБА_5 до апеляційної скарги не додавались документи, що підтверджують його повноваження на представлення інтересів ОСОБА_15 у цьому провадженні.

29.На підставі викладеного вище, Суд відхиляє аргументи апелянта, викладені в пункті 27 цієї ухвали.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

30.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

31.Враховуючи, що доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження, мотиви ухвали слідчого судді не спростовані, Суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.

32.Керуючись статтями 26, 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційногосуду від 21.09.2020 про арештмайна у кримінальному провадженні №42017000000004969 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3