Постанова

від 26.10.2020 по справі 926/389/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа №926/389/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Хабіб М.І.,

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2020 року (суддя Гурин М.О., повний текст складено 18 березня 2020 року) у справі №926/389/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Івасюка, 6А" про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 2753,38 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (АТ "НАК" Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Івасюка, 6А" про стягнення 2753,38 грн, з яких 1892,46 грн пені, 134,90 грн 3% річних, 726,02 грн інфляційних втрат за несвоєчасну оплату відповідачем за поставлений газ за договором № 3394/15-ТЕ-38 від 31.12.2014 про купівлю-продажу природного газу. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України та ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що розрахунок за спожитий природний газ провів в повному обсязі 02.11.2016, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а тому вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3394/15-ТЕ-38 від 31.12.2014.

Господарський суд Чернівецької області 17 березня 2020 року у справі № 926/389/20 відмовив повністю у задоволенні позову.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом січня-грудня 2015 року передало, а ОСББ "Івасюка, 6А" прийняло природний газ на загальну суму 20853,57 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, за який відповідач повністю розрахувався 02.11.2016, тобто з порушенням строків проведення оплати, що визначені пунктом 6.1 договору. Відповідно до пункту 7.2 договору позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних в загальній сумі 2753,38 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором з оплати за поставлений у січні-грудні 2015 року природний газ. Однак, суд врахував, що відповідач погасив заборгованість 02.11.2016 до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" 30.11.2016, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №925/83/19, та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржене рішення та прийняту нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, судові витрати у розмірі 3153,00 грн покласти на позивача.

Вважає рішення винесеним з порушенням норм матеріального права, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", ст.11, 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК України без дослідження усіх істотних обставин справи.

Вказує на те, що Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, зокрема учасниками процедури списання заборгованості, яка включає у себе і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Крім того, є перелік документів, які додаються для включення у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Матеріали справи не містять доказів включення відповідача до цього реєстру, не надавалися відповідачем у справі та не досліджувалися судом, тому до спірних правовідносини названий Закон не може застосовуватися. Крім того, суд не зазначив на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, тому списання заборгованості на підставі частини 3 статті 7 зазначеного Закону є неправомірним, а рішення суду необґрунтоване та незаконне.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29 квітня 2020 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2020 року у справі №926/389/20; ухвалив апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2020 року у справі №926/389/20 розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 статті 270 ГПК України та вказав учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання відзиву учасникам справи з урахуванням строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд, розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, і вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Обставини справи №926/389/20:

31.12.2014 ПАТ «НАК» Нафтогаз України» (продавець) та ОСББ «Івасюка, 6А» (покупець) уклали договір № 3394/15-ТЕ-38 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 (включно) газ, обсягом до 16,0 тис. куб.м. (п.2.1).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).

Згідно пункту 5.2. договору (остаточна редакція згідно додаткової угоди №4 від 21.10.2015 ціна за 1000 куб. м. газу становить 1770,74 гривень без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 698,10 грн, крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн, всього з ПДВ - 826,925 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ -2994,30 грн.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При невиконання покупцем вимог, передбачених у п.6.1. цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцеві або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункти 7.1., 7.2. договору).

Відповідно до розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У подальшому сторони уклали додаткові угоди до договору, якими змінили ціну газу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 20853,57 грн, що підтверджено актами приймання-передачі підписаними сторонами та скріпленими печатками від: 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку ОСББ «Івасюка, 6А» за період з 27.02.2015 до 02.11.2016. Остаточний розрахунок за газ, отриманий за період з січня по грудень 2015 року проведений відповідачем 02.11.2016, з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, що сторони не заперечують.

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених п. 6.1. договору, на прострочену суму позивач нарахував на підставі п. 7.2 договору 1892,46 грн пені, а на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 134,90 грн - 3% річних, 726,02 грн - інфляційних втрат. Нарахування проведені помісячно, за кожен місяць окремо, пеня нарахована в межах 6-місяцого строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції встановив, що відповідач погасив заборгованість за отриманий останнім на підставі договору природний газ 02.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016) і застосував до спірних правовідносин приписи частини третьої статті 7 вказаного Закону, якою урегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом цього спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку із порушенням строків оплати отриманого за договором купівлі-продажу природного газу, призначеного для використання відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (надалі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (надалі - Закон), реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

За змістом статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" установлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд дотримується правової позиції про те, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії і застосування приписів цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини 3 статті 7 цього Закону (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18,від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 10.06.2019 у справі №904/4592/18, від 18.09.2019 у справі №920/102/19, від 31.10.2019 у справі №906/143/19, від 20.11.2019 у справі №926/34/19).

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (№1005570605, стор. 2 з 6) вказано про те, що ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ІВАСЮКА, 6А" (ідентифікаційний код 34853217) є ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ, основним видом діяльності якого є (код КВЕД 81.10) комплексне обслуговування об`єктів (основний).

Також, у пункті 1.2 договору купівлі-продажу природного газу № 3394/15-ТЕ-38 від 31.12.2014 сторони передбачили, що проданий за цим договором газ, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (а.с.18).

Позивач не назвав і у матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем пункту 1.2 договору купівлі-продажу природного газу № 3394/15-ТЕ-38 від 31.12.2014.

Отже, відповідач є суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з виробництвом теплової енергії. Придбаний у позивача за договором купівлі-продажу №№ 3394/15-ТЕ-38 від 31.12.2014 природний газ відповідач використовував згідно з умовами п.1.2 договору.

Наявними у справі доказами підтверджено, і сторони не заперечують, факт погашення відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №№ 3394/15-ТЕ-38 від 31.12.2014 у повному обсязі 02 листопада2016 року, тобто, до дати набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (30 листопада 2016 року).

Викладене спростовує доводи скаржника про відсутність у суду першої інстанції підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії через невключення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і законного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідно до положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, та погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягали списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суд Чернівецької області від 17 березня 2020 року у справі №926/389/20 ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суд залишає без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2020 року у справі №926/389/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.

Судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя М.І. Хабіб