Постанова

від 12.10.2020 по справі 918/736/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 918/736/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Котюбіна А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Недільчак Р.О.,

особа, що здійснює виконання рішення: приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 07.07.2020 року суддею Пашкевич І.О. у м. Рівне (повний ухвали текст складено 09.07.2020) у справі № 918/736/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 650793, 29 грн. (розгляд скарги на дії/бездіяльність приватного виконавця)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.01.2020 позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" (далі Товариство або ТОВ "Гомакс-Плюс") про стягнення заборгованості в сумі 650 793, 29 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 650 793 грн 29 коп. заборгованості з нарахованих відсотків за неправомірне користування кредитом та 9 761 грн 90 коп. судового збору.

20.02.2020 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 21.01.2020 видано відповідний наказ.

08.05.2020 на адресу суду першої інстанції надійшла скарга Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" Недільчак Р.О. на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича (далі Приватний виконавець) у справі №918/736/19.

Скаржник просить суд:

1. зобов`язати Приватного виконавця закінчити виконавче провадження ВП61600044 від 19.03.2020 р. відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження";

2. зняти арешт з майна ТОВ "Гомакс-Плюс", а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., зареєстроване за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2, відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження";

3. передати голові ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" наказ Господарського суду Рівненської області від 20.02.2020 р. № 918/376/19 для вирішення питання про подальший порядок його виконання;

4. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення винагороди Приватного виконавця в сумі 66055,52 грн.

Скарга мотивована такими обставинами:

- 19 березня 2020 року Приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження ВП № 61600044, за яким боржнику ТОВ "Гомакс-Плюс" було направлено, зокрема: постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2020 р., постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 66055,22 грн.;

- Скаржник зазначає, що правова позиція щодо закінчення виконавчого провадження та передачі виконавчих документів ліквідатору викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.10.2018у справі № 487/3335/13-ц;

- ліквідатором Товариства на адресу Приватного виконавця був направлений лист від 31.03.2020 р. № 1, яким він був повідомлений про те, що зборами учасників ТОВ "Гомакс-Плюс" було прийняте рішення про ліквідацію юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії на чолі з ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис від 27.01.2009 р. У зв`язку з тим, що Товариство перебуває у стані припинення Приватному виконавцю було запропоновано на підставі ч.1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, закрити виконавче провадження, зняти арешт з майна боржника та передати ліквідатору наказ Господарського суду Рівненської області № 918/736/19 від 20.02.2020 р. для вирішення питання про подальший порядок його виконання;

- 30 квітня 2020 на адресу ліквідатора надійшов лист від Приватного виконавця від 27.04.2020 р. №1668, яким у виконанні поставлених вимог відмовлено, а правова позиція Великої Палати Верховного суду відхилена;

- з таким рішення Товариство не погоджується, відтак звернулось до суду з даною скаргою.

Таким чином скаржник вважає, що Приватним виконавцем всупереч нормам ЗУ "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження та винесені постанови про стягнення винагороди в сумі 66055,52 грн. та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 року в задоволенні скарги відмовлено з тих підстав, що Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ не передбачає закінчення виконавчого провадження через перебування боржника в стані припинення. Інші положення законодавства на цей час також не визначають заборон примусового виконання рішень суду щодо боржників в стані припинення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Гомакс-Плюс" подало апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та постановити нове рішення, яким скаргу задоволити.

Аргументуючи апеляційну скаргу товариство вказує, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено позицію Великої палати Верховного Суду щодо закінчення виконавчого провадження та передачі виконавчих документів ліквідатору, яка викладена в постанові від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц. Посилаючись в ухвалі виключно на Закон України "Про виконавче провадження" та не враховуючи позицію Великої палати в даному питанні, суд дійшов помилкових висновків під вирішення даної скарги.

В судовому засіданні голова ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" підтримала доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, мотивуючи тим, що внесеними змінами до положень Закону України "Про виконавче провадження" законодавець фактично припинив негативну практику невиконання судових рішень боржниками у стані припинення, які десятиріччями уникають їх виконання. Відмічає, що ТОВ "Гомакс-Плюс" перебуває у стані припинення з 2009 року і за цей час вимоги банку жодним чином не задовільняються. Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги правову позицію Великої палати Верховного Суду, оскільки остання сформована щодо виконання рішення суду 2013 року та положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV в редакції, чинній на 2015 рік, які втратили чинність та не підлягають застосуванню для виконання рішення суду, ухваленого у 2020 році. З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні скарги.

Приватний виконавець Сідоренко С.П. у поданому відзиві також заперечує проти доводів апелянта. Відмічає, що за нормами Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не передбачає правонаступництва. Перебування юридичної особи "у стані припинення" не є підставою для закінчення виконачого провадження. Відтак, законних підстав для закінчення розпочатого ним виконавчого провадження немає. Окрім цього також вважає правильно оціною судом правову позицію Великої палати Верховного Суду з даного питання, а відтак доводи апелянта вважає необгрунтованими.

В судовому засіданні прватний виконавець підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 у справі № 918/736/19 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/736/19 від 20.02.2020.

19.03.2020 приватним виконавцем перевірено матеріали, що надійшли, а саме заяву та виконавчий документ на відповідність статтям 3, 4, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, та в результаті відкрито виконавче провадження шляхом винесення постанови ВП№61600044.

В межах виконавчого провадження ВП №61600044 приватним виконавцем було винесено Постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою передбачено стягнення з боржника основної винагороди у сумі 66055,22 грн.; Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою передбачено стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 249,37 грн.; Постанову про арешт майна боржника, якою передбачено накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., яка зареєстрована за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2.

Скаржник обґрунтовує вимоги скарги про зобов`язання закінчити виконавче провадження, зняти арешт, скасувати постанову про стягнення основної винагороди з посиланням зокрема на статті 39, 40 Закону.

З 27.01.2009 і по сьогоднішній день ТОВ "Гомакс-Плюс" перебуває "в стані припинення", ліквідаційну процедуру не закінчено - юридичну особу не припинено, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судами встановлено, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (ч.2,3 ст. 67) передбачав заборону проведення виконавчих дій стосовно боржника, який перебував в процедурі припинення, та передбачав надсилання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, зняття арешту з майна боржника та закінчення виконавчого провадження. Такі положення Закону були чинними до 05.10.2016 - дати набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

Проте, виконавче провадження у даному випадку відкрито на виконання рішення суду від 21.01.2020, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року 1404-VIII, яка не містить положень на які посилається скаржник.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц викладені наступні правові висновки:

- порядок задоволення вимог кредиторів у випадку, коли юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або уповноваженого органу, є відмінним від порядку, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження";

- після внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи боргові вимоги до останньої не можуть бути пред`явленими. Відтак, закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа ліквідатору лише після внесення запису про припинення юридичної особи є нелогічним та неправильним, оскільки після внесення такого запису всі заборгованості юридичної особи вважаються погашеними;

- стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема й державним виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження", може надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тобто, незакінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника та ненадіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) є порушенням процедури ліквідації та може спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи-банкрута щодо стягнення невиплаченої заробітної плати;

- виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така позиція Великої палати Верховного суду не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки базується на нормах Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, який на даний час є таким, що втратив чинність. Аналогічного положення чинний Закон України "Про виконавче провадження" не містить. Зазначене випливає з тексту самої постанови, де в п. 44 зазначено: "З такою позицією Верховного Суду України у даній справі слід погодитися, оскільки вона відповідає законодавчому регулюванню на час ухвалення судового рішення в першій інстанції". Зважаючи, що правова позиція сформована відносно рішення суду 2013 року та ЗУ "Про виконавче провадження" № 606-ХІV, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги останню.

У відповідності до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутнсть підстав для задоволення вимог скарги в частині зобов`язання Приватного виконавця закінчити виконавче провадження ВП61600044 від 19.03.2020 відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження"; зняття арешту з майна Товариства, а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., зареєстроване за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2, відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" та передання голові ліквідаційної комісії Товариства наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2020 р. № 918/376/19 для вирішення питання про подальший порядок його виконання.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Отже за примусовим виконанням рішення кредитор може звертатись лише до ДВС або приватного виконавця. Тобто, за загальним правилом, лише органи ДВС або приватні виконавці можуть здійснювати примусове виконання рішення, і лише вони можуть вживати заходи направлені на забезпечення його виконання: накладати арешт, списувати кошти, описувати і реалізовувати майно тощо. У випадку ж закінчення виконавчого провадження кредитор буде позбавлений можливості реально забезпечити таке виконання.

Щодо посилань скаржника на неправомірність постанови про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 66 055,52 грн., колегією суддів враховується наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 3 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Частиною 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою провідкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Також частиною 7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

За змістом пункту 7 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", статтею 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватним виконавцем 19.03.2020 одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення основної винагороди.

У постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19 Верховний Суд зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним чи приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору чи основної винагороди. При цьому, зазначення про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного чи приватного виконавця.

Оскільки постанова про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 66055,52 грн. є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження, підстав для визнання її протиправною та скасування не має.

Відтак приватним виконавцем правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України, засад виконавчого провадження, було прийнято до виконання та примусово виконується наказ № 918/736/19 виданий 20.02.2020 Господарським судом Рівненської області та прийнято оскаржувану постанову про стягнення основної винагороди.

Наведене вказує на те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність в діях приватного виконавця Сідоренка С.П. порушень закону під час вчинення виконавчих дій, а тому в задоволенні скарги обгрунтовано відмовлено.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року у справі №918/736/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/736/19 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "23" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Бучинська Г.Б.