Ухвала

від 25.11.2020 по справі 918/736/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 918/736/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кондратова І.Д., Ткач І.В. ,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс"

на ухвалу Господарського суду Рівненської області

(суддя - Пашкевич І.О.)

від 07.07 .2020,

на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тимошенко О.М., судді - Бучинська Г.Б., Юрчук М.І.)

від 12.10.2020 ,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс"

про 650 793, 29 грн ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.01.2020 позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Гомакс-Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 650 793, 29 грн задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гомакс-Плюс" 650 793, 29 грн заборгованості.

20.02.2020 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 21.01.2020 видано відповідний наказ.

08.05.2020 до суду першої інстанції надійшла скарга Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" Недільчак Р.О. на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича у справі №918/736/19, в якій скаржник просив: зобов`язати приватного виконавця закінчити виконавче провадження ВП61600044 від 19.03.2020 відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"; зняти арешт з майна ТОВ "Гомакс-Плюс", а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., зареєстровану за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2, відповідно до частини 1 статті 40 зазначеного Закону; передати голові ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" наказ Господарського суду Рівненської області від 20.02.2020 № 918/376/19 для вирішення питання про подальший порядок його виконання; визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 66055,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020, залишеною без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 в задоволенні скарги відмовлено, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ не передбачає закінчення виконавчого провадження через перебування боржника в стані припинення. Інші положення законодавства на цей час також не визначають заборон примусового виконання рішень суду щодо боржників в стані припинення.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 та постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №918/736/19, відповідач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Гомакс-Плюс", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №918/736/19, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У касаційній скарзі відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно розтлумачено позицію Великої палати Верховного Суду щодо закінчення виконавчого провадження та передачі виконавчих документів ліквідатору, яка викладена в постанові від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц. Сверджує, що посилаючись в судових рішеннях виключно на Закон України "Про виконавче провадження" та не враховуючи позицію Великої палати у цьому питанні, суди дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні скарги.

Судами встановлено, що позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/736/19 від 20.02.2020. 19.03.2020 приватним виконавцем винесено постанову ВП №61600044 про відкриття виконавчого провадження. В межах виконавчого провадження ВП №61600044 приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 66 055,22 грн; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою передбачено стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 249,37 грн; постанову про арешт майна боржника, якою передбачено накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., яка зареєстрована за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2.

З 27.01.2009 ТОВ "Гомакс-Плюс" перебуває "в стані припинення", ліквідаційну процедуру не закінчено - юридичну особу не припинено, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

А отже, суди дійшли висновку, що у цьому випадку приватним виконавцем не може бути застосована частина 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Інших підстав для закриття виконавчого провадження скаржник не навів.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц, на яку у касаційній скарзі посилається заявник, викладені такі правові висновки: порядок задоволення вимог кредиторів у випадку, коли юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або уповноваженого органу, є відмінним від порядку, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження"; після внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи боргові вимоги до останньої не можуть бути пред`явленими. Відтак, закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа ліквідатору лише після внесення запису про припинення юридичної особи є нелогічним та неправильним, оскільки після внесення такого запису всі заборгованості юридичної особи вважаються погашеними; стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема й державним виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження", може надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тобто, незакінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника та ненадіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) є порушенням процедури ліквідації та може спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи-банкрута щодо стягнення невиплаченої заробітної плати; виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Судами правильно встановлено, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (ч.2, 3 ст. 67) передбачав заборону проведення виконавчих дій стосовно боржника, який перебував в процедурі припинення, та передбачав надсилання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, зняття арешту з майна боржника та закінчення виконавчого провадження. Такі положення Закону були чинними до 05.10.2016 - дати набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

Проте, виконавче провадження відкрито на виконання рішення суду від 21.01.2020, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року 1404-VIII, яка не містить положень на які посилається скаржник.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що така позиція Великої палати Верховного суду не може бути застосована до вказаних правовідносин, оскільки базується на нормах Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, який втратив чинність. Аналогічного положення чинний Закон України "Про виконавче провадження" не містить. Зважаючи на те, що правова позиція у цій постанові сформована відносно рішення суду 2013 року та Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV, суди попередніх інстанцій правомірно не застосували вказаний висновок у оскаржуваних судових рішеннях.

Щодо посилань скаржника на неправомірність постанови про стягнення винагороди приватного виконавця у розмірі 66 055,52 грн, то відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 3 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною 7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", статтею 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватним виконавцем 19.03.2020 одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення основної винагороди.

Оскільки постанова про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 66055,52 грн є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження, підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

Таким чином, місцевий господарський суд, з я ким погодився суд апеляційної інстанції правильно відмовим у задоволенні скарги Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс", оскільки судами не встановлено, що дії приватного виконавця не відповідали вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №918/736/19, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №918/736/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №918/736/19 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач