Рішення

від 13.10.2020 по справі 905/208/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2020 Справа № 905/208/20

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Центральна, будинок 3-В) в інтересах держави в особі Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ 04053275)

до Фермерського господарства Серія (84432, Донецька область, Лиманський район, смт. Ярова, вулиця Соснова, будинок 12; код ЄДРПОУ 22012162)

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння , -

у справі за зустрічним позовом Фермерського господарства Серія (84432, Донецька область, Лиманський район, смт. Ярова, вулиця Соснова, будинок 12; код ЄДРПОУ 22012162)

до Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ 04053275)

про визнання права постійного користування земельними ділянками , -

за участю представників сторін:

прокурор: Клейн Л.В.

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним: не з`явився

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним: ОСОБА_1 , адвокат

В С Т А Н О В И В

Керівник Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області звернувся в інтересах держави в особі Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фермерського господарства Серія про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що на підставі рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради народних депутатів від 17.11.1993 №524 ОСОБА_2 отримано на праві постійного користування землею земельні ділянки за кадастровим №1423056600:04:000:0778 і №1423056600:04:000:0777 для ведення селянського (фермерського) господарства. 14.02.1997 ОСОБА_2 зареєстровано фермерське господарство Серія . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним актовим записом.

У зв`язку зі смертю право постійного користування ОСОБА_2 зазначеними земельними ділянками припинилось, відповідно і втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею Серії ДН №19.

Разом з тим, відповідно до Статуту в редакції від 25.06.2018, фермерське господарство Серія продовжує здійснювати свою діяльність, його засновником і керівником стала ОСОБА_3 .

З моменту смерті ОСОБА_2 і по теперішній час фермерське господарство Серія продовжує використовувати спірні земельні ділянки за кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778 і №1423056600:04:000:0777 без належних для цього підстав.

Ухвалою суду від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/208/20, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.02.2020, встановлено строк учасникам справи для подачі заяв по суті справи. Позивачу встановлено строк для надання суду доказів на підтвердження повноважень працівника ОСОБА_4 , який засвідчував копії доданих до позовної заяви документів.

Ухвалою суду від 18.02.2020, враховуючи предмет та підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, в тому числі щодо застосування та трактування норм права щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, зупинено провадження у справі №905/208/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020 оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у якій надано висновки щодо підстав звернення прокурора до суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.07.2020 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.08.2020. Також вказаною ухвалою запропоновано прокуратурі та позивачу надати пояснення щодо підстав представництва прокуратурою з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, відповідачу надати суду відзив на позовну заяву. Також, повідомлено відповідача про можливість скористатись правом на подання зустрічної позовної заяви.

На адресу суду 04.08.2020 від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити; клопотання про поновлення провадження у справі.

Також, відповідачем подана зустрічна позовна заява до Лиманської міської ради Донецької області в інтересах якої діє Слов`янська місцева прокуратура Донецької області за змістом якої просить визнати за Фермерським господарством Серія :

- право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0778;

- право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0777.

Ухвалою суду від 19.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 10.09.2020 та продовжено строк учасникам справи для надання суду заяв по суті справи, доказів.

Ухвалою суду від 08.09.2020 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області до Фермерського господарства Серія про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Об`єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву Фермерського господарства Серія до Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права постійного користування земельними ділянками. Призначено підготовче засідання на 10.09.2020 та встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи відносно зустрічного позову, всіх письмових доказів (які можливо доставити до суду).

На адресу суду 28.09.2020 від Слов`янської місцевої прокуратури надійшла копія акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018 та додаток до нього.

Крім того, від керівника Слов`янської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив в якій останній не погодився з доводами наведеними відповідачем у відзиві та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Прокурор у судове засідання 13.10.2020 з`явився, первісні позовні вимоги підтримав, проти зустрічних позовних вимог заперечив.

Представник Фермерського господарства Серія (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним) у судове засідання 13.10.2020 з`явився, проти задоволення первісного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, вимоги зустрічного позову підтримав.

Представник Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним) у судове засідання 13.10.2020 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Відповідач за зустрічним позовом своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради народних депутатів №524 від 17.11.1993, зокрема, ОСОБА_2 , що мешкав по АДРЕСА_1 , затверджено проект відводу земельних ділянок загальною площею 28,8 га ріллі із земель запасу Ярівської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення Краснолиманською міською радою народних депутатів видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДН №19 від 26.11.1993, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №19.

Відповідно до рішення Краснолиманської міської ради народних депутатів №106 від 23.02.1994 на підставі заяви ОСОБА_2 про реєстрацію фермерського господарства та враховуючи, що виданий Державний акт на право постійного користування землею серії №19 від 26.11.1993 було зареєстровано фермерське господарство Серія .

На підставі розпорядження голови міської ради №53 від 14.02.1997 зареєстровано зміни та доповнення в статуті фермерського господарства Серія , зареєстрованого розпорядженням №106 від 23.02.1994, видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Лиманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області від 20.09.2017.

Предметом первісного позову у цій справі є витребування із незаконного володіння Фермерського (селянського) господарства Серія на користь держави - Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778 і №1423056600:04:000:0777, які були надані у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 26.11.1993 серії ДН №19, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №19; предметом зустрічного позову - визнання за Фермерським господарством Серія права постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778 і №1423056600:04:000:0777 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН №19, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради народних депутатів від 17.11.1993 №524.

Вирішуючи питання щодо процесуальної дієздатності прокурора на позов в межах цієї справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обґрунтування підстав для представництва інтересів держави прокурором вказано на те, що даний позов є заходом прокурорського реагування в інтересах Лиманської міської ради, як компетентного суб`єкта, який має здійснювати захист інтересів держави, в тому числі щодо припинення незаконного використання земельних ділянок комунальної власності, який, будучи повідомленим прокуратурою про виявлені порушення, самостійно не вжив будь-яких заходів для усунення порушень у сфері використання землі та самоусунувся від виконання обов`язку із захисту інтересів держави. Як зазначає прокурор, його звернення з даним позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.

На підтвердження таких доводів до позову було додано листування між Слов`янською місцевою прокуратурою Донецької області та Лиманською міською радою з приводу законності використання спірних земельних ділянок ФГ Серія .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України.

Реалізація цієї гарантії здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, інтерес держави полягає у забезпеченні міцного та самодостатнього місцевого самоврядування кожної територіальної общини в її територіальних межах. Держава, в свою чергу, гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру . Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу (неналежне здійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (повний текст постанови було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020).

В матеріалах справи міститься лист Лиманської міської ради Донецької області №7267-02-07 від 09.12.2019 на запит прокуратури №40/1-3169вих-19 від 06.12.2019, за змістом якого орган місцевого самоврядування повідомив, що ним не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо пред`явлення позову до ФГ Серія про витребування з незаконного володіння земельних ділянок з кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778, №1423056600:04:000:0777.

Листом №40/1-30вих-20 від 08.01.2020 Слов`янська місцева прокуратура просила повідомити чи вживалися Лиманською міською радою заходи щодо припинення незаконного використання ФГ Серія спірних земельних ділянок комунальної власності, якщо ні, просила повідомити чи плануються вони вживатися (із зазначенням конкретних строків).

У відповідь Лиманська міська рада листом №0045-02-07 від 09.01.2020 повідомила, що нею не вживались заходи щодо припинення незаконного використання ФГ Серія зазначених земельних ділянок та не заперечила проти наміру органу прокуратури щодо здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради.

Згідно повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді №40/1-167вих-20 від 20.01.2020 прокурором в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Лиманську міську раду про намір здійснення прокурором представництво в суді законних інтересів держави в особі Лиманської міської ради

Доказів оскарження таких дій прокуратури з боку Лиманської міської ради матеріали справи не містять.

На переконання суду, прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України Про прокуратуру , обґрунтовано визначено компетентним суб`єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави - Лиманську міську раду Донецької області, яким не вжито належних заходів для усунення допущених відповідачем порушень в межах своїх повноважень та який не має наміру щодо їх вжиття в майбутньому, в т.ч. шляхом звернення до суду, тому суд підтверджує підстави для представництва.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного позову такими, що підлягають залишенню без задоволення, тоді як зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Згідно частини першої статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993, на момент створення ФГ Серія ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993, на момент створення ФГ Серія ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993, на момент створення ФГ Серія ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки Стеценко Г.Й., земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23.07.1993 №3312-XII, на момент створення ФГ Серія ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 №973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ Серія, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.16.2003 було прийнято новий Закон України №937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 973-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 973-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

У статті 9 Закону № 2009-XII передбачалося, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

З комплексного аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство Серія як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку (23.02.1994) після отримання його засновником Стеценко Г.Й. прав на земельні ділянки, виділені йому для ведення селянського (фермерського) господарства у 1993 році. Тобто у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна землекористувача, і його обов`язки перейшли до фермерського господарства Серія з дня його державної реєстрації

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно приписів частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Посилання керівника Слов`янської місцевої прокуратури у відповіді на відзив №40/1-2191вих-20 від 25.09.2020 на п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них суд відхиляє, з огляду на те Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23.07.2013).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Серія , так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ Серія створено 23.02.1994 та не припинено по теперішній час.

Сторонами визнається, що земельні ділянки за кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778, №1423056600:04:000:0777 продовжують перебувати у використанні ФГ Серія . Крім того, такий факт підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи ФГ Серія за 2017 2018, 2019 роки, наявними в матеріалах справи.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18.

Таким чином, посилання прокурора на те, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 право постійного користування спірними земельними ділянками припинилось, відповідно і втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії ДН№19, є безпідставним та необґрунтованим.

Прокурор, посилаючись на ст.ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України, просив витребувати із незаконного володіння відповідача за первісним позовом спірні земельні ділянки.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, в тому числі, витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Передумовою застосування статті 387 ЦК України є одночасна наявність таких умов: 1) наявність у позивача права власності (користування) на спірне майно; 2) відсутність у відповідача такого права; 3) факт перебування у володінні відповідача спірного майна; 4) відсутність цивільно-правових відносин між сторонами. Відсутність однієї з цих умов виключає можливість застосування статті 387 ЦК України, тобто недоведеність позивачем хоча б однієї з цих умов є підставою для відмови в позові про витребування майна.

Враховуючи вищевикладені висновки суду про наявність права постійного користування ФГ Серія земельними ділянками з кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778, №1423056600:04:000:0777 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН №19, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради народних депутатів від 17.11.1993 №524, до припинення діяльності фермерського господарства, первісні позовні вимоги про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ФГ Серія підлягають залишенню без задоволення.

Стосовно зустрічного позову позиція суду полягає в наступному:

Положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав.

За встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за СФГ Серія до часу припинення діяльності фермерського господарства.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися правом власності , а відтак і майном .

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Судом встановлено, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778 і №1423056600:04:000:0777, загальною площею 28,8 га, які знаходяться на території Яровської селищної ради і посвідчені Державним актом на право постійного користування землею серії ДН №19 на ім`я ОСОБА_2 , на сьогодні є ФГ Серія . Право постійного користування вказаними земельними ділянками зберігається за ФГ Серія до припинення діяльності фермерського господарства.

Враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування землею та відсутності правових підстав для невизнання такого права за ФГ Серія , суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0778 та земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0777.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на прокурора, за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

В задоволенні первісного позову керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Центральна, будинок 3-В) в інтересах держави в особі Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ 04053275) до Фермерського господарства Серія (84432, Донецька область, Лиманський район, смт. Ярова, вулиця Соснова, будинок 12; код ЄДРПОУ 22012162) про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами №1423056600:04:000:0778 і №1423056600:04:000:0777 із чужого незаконного володіння - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Фермерського господарства Серія (84432, Донецька область, Лиманський район, смт. Ярова, вулиця Соснова, будинок 12; код ЄДРПОУ 22012162) до Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ 04053275) про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0778 та земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0777 - задовольнити.

Визнати за Фермерським господарством Серія (84432, Донецька область, Лиманський район, смт. Ярова, вулиця Соснова, будинок 12; код ЄДРПОУ 22012162) право на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0778 та земельною ділянкою з кадастровим номером №1423056600:04:000:0777 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН №19, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради народних депутатів від 17.11.1993 №524.

Стягнути з Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ 04053275) на користь Фермерського господарства Серія (84432, Донецька область, Лиманський район, смт. Ярова, вулиця Соснова, будинок 12; код ЄДРПОУ 22012162) 2102,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 13.10.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним: Слов`янська місцева прокуратура Донецької області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Центральна, будинок 3-В) в інтересах держави в особі Лиманської об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ 04053275)

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним: Фермерське господарство Серія (84432, Донецька область, Лиманський район, смт. Ярова, вулиця Соснова, будинок 12; код ЄДРПОУ 22012162)

Суддя С.М. Фурсова