Рішення

від 13.10.2020 по справі 910/363/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2020Справа № 910/363/20

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Гольцової М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Березки Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

До: 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оболонська Набережна 11" (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна 11, корп. 1-3; ідентифікаційний код: 42579022)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б; ідентифікаційний код: 32380022)

Про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування

За участі представників сторін:

Від позивача: Зінченко І. О. (ордер серія ЧК № 163456 від 25.05.2020);

Дешко М. М. (ордер серія КС № 744805 від 09.01.2020);

Від відповідача - 1: не прибув;

Від відповідача - 2: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Березка Дмитро Ігорович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оболонська Набережна 11" (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (далі відповідач-2) про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування багатоквартирного будинку.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що здійснює господарську діяльність з сфері ведення ресторанного господарства: Бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (далі - заклад). Приміщення, де розміщений бар, належить на праві приватної власності Сигляник Людмилі Федорівні (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.04.2008, видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.04.2008 НОМЕР_2). Позивач має право законного користування даним приміщенням на підставі договору оренди № ОН11/2 від 15.06.2017.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно дане приміщення, відноситься до нежитлового фонду та має окремий вхід/вихід.

Позивач зазначає, що при відкритті закладу в 2018 році, представники позивача зверталися до відповідача-2, як до балансоутримувача будинку щодо надання технічної документації на будинок для проектування системи вентиляції. Проте, представниками ТОВ "Експлуатаційна компанія" жодних документів не надано. Тому, обстеження приміщення здійснювалося позивачем власними силами та було встановлено приточно - витяжну вентиляцію (копія паспорту - вентиляційної системи додається).

Вказані очисники повітря встановлені в кожному залі бару позивача та один очисник вбудований на вулиці в витяжному каналі на виході.

З 30.10.2019 по 12.11.2019 Головним управлінням Держспоживслужби в м. Києві провадилась первинна перевірки, в результаті якої виявилося, що для даного нежитлового приміщення забудовником передбачався окремий гільзований вентиляційний канал, який виведений на дах будинку (його у частину) (копія акту первинного огляду додається). Після чого, вирішив скористатися даним каналом та направив вихід вентиляційної системи через вказаний окремий гільзований канал (копія акту повторної перевірки та прочищення димових і інгаляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових та громадських будинків від 20.12.2019 додається).

На підставі скарги мешканки будинку Рибинської Л.О. на наявність запаху в ліфті та під`їзді, який нібито виходить з окремого гільзованого вентиляційного каналу, який йде із закладу Головним управлінням Держспоживслужби в м. Києві з 20.12.2019 по 03.01.2020 проводився позаплановий захід щодо перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів. В ході проведення інспектування, було організовано робочу групу для обговорення питань, поставлених у скаргах та щодо обрання заходів задля їх вирішення. В обговоренні приймали участь відповідач-1, відповідач-2 та безпосередньо інспектори Головного управління Держспоживслужби в м. Києві.

Так, під час обговорення, була встановлена необхідність повторного комісійного огляду окремого гільзованого вентиляційного (димового) каналу на предмет дефектів та при необхідності здійснення повторної гільзації.

28.12.2019 Головним управлінням Держспоживслужби в м. Києві було складено акт № 6594-2 від 28.12.2019, в якому зазначено про порушення позивачем п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України №771 "Про основні принципи та вимоги щодо безпечності та якості харчових продуктів" (копія акту додається).

03.01.2020 представником відповідача-1 було надано позивачу припис від 2.2019 №84 (копія додається), в якому зазначено, що комісією у складі ТОВ "Експлуатаційна компанія" та ОСББ "Оболонська Набережна 11" було обстежено вентиляційну шахту, в результаті чого, комісія склала наступний висновок про непридатність для використання системи вентиляційного каналу, яка веде до нежитлового приміщення першого поверху офіс 2, корпус 2, під`їзд 2 будинку Оболонська набережна, 11 для використання - пошкоджена, розгерметизовано в місцях з`єднання труб ".

Позивач зазначає, що не був повідомлений про дату час здійснення вказаного обстеження.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права позивача на вільний доступ до виходу на технічну частину даху будинку, куди виведений окремий вентиляційний (димовий) канал, обстеження свого вентиляційного каналу, що перешкоджає позивачеві як орендарю нежитлового приміщення при необхідності усувати недоліки, які перешкоджають використовувати даний канал за призначенням. Після первинного обстеження даного каналу, двірний замок - вихід на технічну частину даху був змінений представниками відповідача -1 та/або відповідача - 2.

Позивач наголошує на тому, що готовий усунути всі зазначені недоліки власними силами, проте це не виявляється можливим без надання доступу на дах будинку (його технічної частини), а тому просить усунути відповідачів перешкоди у користуванні місцями загального користування.

На думку позивача, Відповідачі відмовляються надати доступ без будь-яких наявних на це підстав, що за твердженням позивача свідчить про умисне перешкоджання ведення господарської діяльності позивача та не дозволяє виконати рішення Головного управлінням Держспоживслужби в м. Києві.

У зв`язку з цим, позивач просить зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оболонська Набережна 11" (Код ЄДРПОУ 42579022) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (Код ЄДРПОУ 32380022) усунути перешкоди в користуванні ФОП Березкою Д.І. місцями спільного використання шляхом надання доступу до технічної частини даху будинку по АДРЕСА_2, до виходу вентиляційного (димового) каналу, який виведений з нежитлового приміщення, де розташований заклад (АДРЕСА_2). Також позивач просить судові витрати по справі покласти на відповідачів солідарно.

У позовній заяві зазначено, що позивачем подано позов до Окружного адміністративного суду міста Києва з метою вжиття заходів забезпечення, а саме зупинення дії рішення та припису Головного управління Держспоживлсужби в м. Києві. від 02.01.2020 №1 про припинення діяльності виробництва, при якому використовується вентиляційне обладнання.

23.01.2020 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи № 910/363/20 ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 10.03.2020.

30.01.2020 від відповідача-2 надійшла заява про передачу справи іншому суду, в якій зазначено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №5011-46/8219-2012 про банкрутство відповідача-2.

06.02.2020 від позивача надійшли доповнення до позовної заяви.

17.02.2020 від відповідача-2 надійшов відзив на позов.

02.03.2020 надійшов відзив відповідача-1.

03.03.2020 надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

04.03.2020 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 756/11779/19.

10.03.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача - 2 про передачу справи для розгляду в межах розгляду справи № 5011-46/8219-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія , відмовив у задоволенні клопотання відповідача - 1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 756/11779/19, продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відклав підготовче судове засідання на 31.03.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

19.03.2020 від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

26.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розгляд даної справи, призначений на 31.03.2020 не відбувся, оскільки з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Бондаренко Г.П., призначені на 31.03.2020, були зняті з розгляду, про що було розміщено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

02.04.2020 від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Про призначення розгляду справи на 26.05.2020 суд повідомив учасників справи ухвалою від 14.04.2020.

30.04.2020 від відповідача - 2 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

26.05.2020 від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 26.05.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання з метою надання відповідачу - 1 можливості подачі заперечень на відповідь на відзив на 30.06.2020.

01.06.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення документів.

22.06.2020 від відповідача - 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

30.06.2020 від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 30.06.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче проваджена та призначив справу до розгляду справи по суті на 18.08.2020.

В судовому засіданні 18.08.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 13.10.2020.

12.10.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення документів, виступ у судових дебатах представника позивача та від відповідача - 2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд встановив, що позивач до клопотання про залучення документів не додав доказів направлення вказаних документів (доказів по справі) відповідачам - 1, 2, у зв`язку із зазначеним суд не бере вказані докази до уваги відповідно до п. 9 статті 80 ГПК України.

В судове засідання 13.10.2020 відповідачі - 1, 2 не прибули, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Відповідач - 2 просив суд провести судове засідання за його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач - 1 причини неявки в судове засідання не повідомив.

Позивач в судове засідання 13.10.2020 прибув та надав усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні 13.10.2020 пояснення позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідачі - 1, 2 посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень, пояснень та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі договору оренди нерухомого майна № ОН11/2 від 15.06.2017 позивач орендує у Фізичної особи - підприємця Сигляник Людмили Федорівни нежитлові приміщення (офіс), корпус 2, загальною площею 110 кв.м., розташовані на першому поверсі багатоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення розважального закладу (бар).

В орендованих за договором оренди нерухомого майна № ОН11/2 від 15.06.2017 нежитлових приміщеннях позивач здійснює господарську (підприємницьку) діяльність, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 03.10.2019 №26540308201904683, ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 03.10.2019 №26540311201903929, довідки ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про державну реєстрацію потужності від 25.07.2018 № r-UA-26-26-11542.

03.01.2020 представником ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві представнику позивача було вручено рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів від 02.01.2020 №1, копія якого наявна в матеріалах справи, згідно якого вирішено: тимчасово припинити діяльність виробництва, при якій використовується вентиляційне обладнання на 10 робочих днів з дня вручення даного рішення; усунути виявлені порушення вимог законодавства; провести корегувальні дії з метою усунення виявлених порушень, та припис від 02.01.2020 №1, копія якого наявна в матеріалах справи, про усунення недоліків, а саме: убезпечити потужність належною механічною вентиляцією та надати відомості щодо її влаштування до 20.01.2020.

Із змісту рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів № 1 від 02.01.2020 вбачається, що головним державним інспектором Карауловим Віталієм Дмитровичем Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві при позаплановому інспектуванні на потужностях ФОП Березка Дмитра Ігоровича за адресою: АДРЕСА_2, виявлено порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , п. 4.5. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів , затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, Гранично допустимих концентрацій хімічних і біологічних чинників в атмосферному повітрі населених місць , затверджених т.в.о. Головного державного санітарного лікаря України від 03.03.2015, а саме: механічна вентиляція потужності сконструйована неналежним чином; у пробах повітря відібраних в вітальні квартири АДРЕСА_4, концентрація вуглецю оксиду при включеному вентиляційному обладнанні ФОП Березки Дмитра Ігоровича перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) 3, 0 мг/мі в 1,24 рази, в кімнаті № 2 в 1, 3 рази, в кімнаті № 3 в 1, 26 рази; у пробах повітря відібраних в вітальні квартири АДРЕСА_3 концентрація вуглецю оксиду при включеному вентиляційному обладнанні ФОП Березки Дмитра Ігоровича перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) 3, 0 мг/мі в 1, 8 рази, в кімнаті № 1 в 1, 6 рази, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Із змісту припису № 1 про усунення порушень вимог законодавства від 02.01.2020 вбачається, що механічна вентиляція потужності сконструйована неналежним чином та не надані відомості щодо її облаштування. З метою усунення порушення позивачу приписано забезпечити потужність належною механічною вентиляцією та надати відомості щодо її облаштування в термін до 20.01.2020. Припис є обов`язковим до виконання, невиконання припису тягне за собою відповідальність, згідно з чинним законодавством України.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.01.2020 позивач звернувся до відповідачів - 1, 2 з вимогою надати доступ 09.01.2020 на технічну частину даху будинку по АДРЕСА_2 до виходу вентиляційного (димового) каналу, який виведений з нежилого приміщення, де розташований заклад позивача (АДРЕСА_2) для його обстеження та проведенню робіт по здійсненню повторної гільзації.

Проте, доступу для обстеження та усунення недоліків, представникам ФО-П Березки Д.І. відповідачами - 1, 2 не було надано, докази чого наявні в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач і раніше, до отримання припису, звертався до відповідачів - 1, 2 з проханнями надати доступ до на технічну частину даху будинку по АДРЕСА_2 до виходу вентиляційного (димового) каналу, який виведений з нежилого приміщення, де розташований заклад позивача (АДРЕСА_2) для його обстеження та проведенню робіт по здійсненню повторної гільзації, проте безрезультатно.

13.01.2020 відповідачем - 2 було надано відповідь позивачу вих. № 85, відповідно до якої останнього було повідомлено, що відповідач - 2 відмовляє позивачу у доступі на технічну частину даху будинку, доки не буде надано ФО-П Березкою Д.І. проектної документації, кошторису та договору з реквізитами ліцензійної компанії, яка виконуватиме роботи.

В листі вих. № 85 від 13.01.2020 відповідач - 2 також зазначив, що ним було проведено обстеження під час якого було зафіксовано пошкодження системи вентиляційного каналу, який веде до нежитлового приміщена першого поверху офіс 2, корпус 2, під`їзд 2, будинку 11 по вул. Оболонська Набережна, канал розгерметизовано в місцях з`єднання труб та не придатний до використання.

Позивач звернувся до ліцензійної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор - Інжиніринг (ідентифікаційний код 41139764) для виготовлення проектної документації та усунення недоліків, зазначених в приписі ГУ Дердпродспоживслужби м. Києва від 02.01.2020 № 1.

20.01.2020 між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Вектор - Інжиніринг , як виконавцем був укладений договір № 20/01 на розробку і передачу проектної документації стадії РП , в якому погодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з розробки і передачі замовнику проектної документації стадії РП розділ ОВ.2 (адаптація систем вентиляції та кондиціювання приміщень 3.06. до потреб ресторану) по облаштуванню системами вентиляції приміщення, на об`єкті Бар ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - роботи), що розташований за адресою: АДРЕСА_2, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

21.01.2018 позивач надав відповідачу -2 вимогу надати доступ на технічну частину даху фахівцю ТОВ Вектор - Інжиніринг для обстеження вентиляційного каналу та складання проектної документації.

Проте, відповідач - 2 доступу на технічну частину даху будинку АДРЕСА_4 23.01.2020 надано не було, представником позивача Зінченко І. О. було викликано поліцію, яка зафіксувала факт не допуску, докази чого наявні в матеріалах справи.

На підставі викладеного позивач стверджує про порушення відповідачами -1, 2 його прав на використання орендованого майна, права на користування місцями загального користування та права на ведення підприємницької діяльності, адже внаслідок не допуску позивача та його представників відповідачами - 1, 2 на технічну частину даху будинку по АДРЕСА_2 до виходу вентиляційного (димового) каналу, який виведений з нежилого приміщення, де розташований заклад позивача (АДРЕСА_2) для його обстеження та проведенню робіт по здійсненню повторної гільзації каналу, позивач не зміг ні обстежити вентиляційний канал, ні виконати припис ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві № 1 від 02.01.2020, у строк визначений в приписі, та відповідно не зміг використовувати за призначенням орендоване ним приміщення.

Предметом позову є матеріально - правові вимоги позивача до відповідачів - 1, 2 про зобов`язання відповідачів - 1, 2 усунути перешкоди в користуванні ФОП Берізкою Д. І. місцями спільного використання шляхом надання доступу до технічної частини даху будинку по АДРЕСА_2, до виходу вентиляційного (димового) каналу, який виведений з нежитлового приміщення, де розташований заклад (АДРЕСА_2).

Відповідачі - 1, 2 проти позовних вимог заперечують з тих підстав, що підприємницька діяльність позивача порушує права мешканців будинку на безпечне середовище.

Також, на думку відповідача - 1, визначення порядку використання спільного майна в будинку в якому створено ОСББ відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, а користувачі приміщень та квартир не є співвласниками. Відповідач - 1 зазначає, що в ст. 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не визначено права співвласника втручатися в технічні приміщення будинку, водночас із ст. 15 вказаного закону вбачається прямий обов`язок співвласника використовувати приміщення за призначенням, не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників, дотримуватись вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм, не псувати спільне майно тощо. Крім того, за твердженням відповідача - 1 з боку позивача було допущено порушення чинних санітарних норм при здійснення господарської діяльності та самовільно встановлено вентиляцію, що підтверджено актом від 24.12.2019.

Діючим законодавством не передбачено надання мешканцям/співвласникам будинку ключів та доступу до внутрішньобудинкових комунікацій. Дах приміщення використовується виконавцем послуг виключно для забезпечення експлуатації будинку. Крім того, у відповідності до положень Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку лише за рішенням зборів співвласників/загальних зборів встановлюється порядок розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, а тому балансоутримувач та виконавець послуг не наділені правом розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміни та скасування обмежень щодо користування ним.

З огляду на вищезазначене, на думку відповідача - 1, ні відповідач - 1, ні відповідач - 2 не мають права самостійно давати доступ до технічних приміщень та будь-якого іншого спільного майна третім особам, відповідно зобов`язати ні відповідача - 1, ні відповідача - 2 немає підстав. З огляду на вищезазначене позовні вимоги позивача, відповідач - 1 вважає безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст. 773 Цивільного кодексу України).

Статтею 776 Цивільного кодексу України визначено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановив суд позивач є наймачем (користувачем) нежитлових приміщень (офіс), корпус 2, загальною площею 110 кв.м., розташованих на першому поверсі багатоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_2. У вказаних нежитлових приміщеннях позивач здійснює господарську (підприємницьку) діяльність, а саме діяльність розважального закладу (бару).

Відповідно, як наймач відповідних нежитлових приміщень, позивач наділений обов`язком, у відповідності до положень чинного законодавства, проводити у таких приміщеннях поточний ремонт.

За умовами договору оренди нерухомого майна № ОН11/2 від 15.06.2017 позивач, як орендар наділений правами: на власний розсуд використовувати приміщення за призначенням, експлуатувати його обладнання, системи та комунікації (п. 5.3.1. договору); за свій рахунок проводити капітальний та поточний ремонт приміщень без письмової згоди орендодавця (п. 5.3.2. договору); здійснювати на свій розсуд роботи з поліпшення (відокремлю вальні та невідокремлювані поліпшення), оснащення та спорядження приміщення (перепланування, інженерне переобладнання, встановлення додаткового устаткування та технічних, в т.ч. комунікаційних та охоронних, засобів, укріплень, зміна дизайну інтер`єру, меблювання, сховищ тощо) без попередньої письмової згоди орендодавця (п. 5.3.3. договору).

Приміщення, які орендує позивач є нежитловими, має окремий вхід та є власністю орендодавця - Сигляник Людмили Федорівни на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.04.2008, яке видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.04.2008 НОМЕР_2.

Згідно з п.3.24 розділу Нежитлові поверхи (приміщення) ДБН В.2.2-15:2019 (далі - ДБН В.2.2.-15:2019), нежитлові приміщення - це приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду.

В п.5.37 ДБН В.2.2-15:2019 визначено, що допускається розташування в житлових будинках вбудованих і вбудовано-прибудованих підприємств харчування (закладів ресторанного господарства) з кількістю місць не більше 250 за умови відокремлення від житлової частини будинків протипожежними перегородками та протипожежним перекриттям. Ці підприємства харчування повинні мати територію, відокремлену від території будинку, мати окремі гостьові (технологічні) входи ззовні.

З огляду на викладене в нежитлових приміщеннях, які орендує позивач може бути розміщений заклад ресторанного господарства - бар.

Суд встановив, що Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві вирішило 02.01.2020 тимчасово припинити роботу закладу позивача для усунення загроз для життя та/або здоров`я людини та приписано забезпечити потужність (заклад) належною механічною вентиляцією та надати відомості щодо її облаштування в термін до 20.01.2020.

Згідно п. 3.2. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення вентиляція та кондиціонування вентиляція - це обмін повітря у приміщенні для видалення надлишків теплоти, вологи, шкідливих та інших забруднюючих речовин з метою забезпечення допустимого мікроклімату та чистоти повітря у робочій зоні або в зоні обслуговування при середній незабезпеченості 400 год/рік - при цілодобовій роботі та 300 год/рік - при однозмінній роботі у денний час.

Загалом, у кожній квартирі, в кожному приміщенні є свій витяжний канал з виходом на дах. Такі канали з`єднуються в один горизонтальний короб, який збирає в себе весь вступник повітря, а потім через загальний канал виводить на дах. Витяжні канали виходять з кожної квартири, кожного приміщення в загальну шахту, яка веде на горище, а там є одна велика витяжка для виведення всього повітря на дах.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач вчиняв дії необхідні для виконання припису № 1 про усунення порушень вимог законодавства від 02.01.2020, зокрема, намагався обстежити вентиляційний канал, орендованого ним нежилого приміщення, та замовив розробку робочого проекту вентиляції та кошторису відповідних робіт, проте не був допущений (в тому числі представники позивача) на дах будинку АДРЕСА_2, для огляду каналу та проведення в ньому необхідних робіт, відповідачами - 1, 2. Обставини не допуску позивача на дах будинку для огляду вентиляційного каналу, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та, в тому числі, не заперечуються відповідачами - 1, 2.

Відповідно до положень ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідач - 1 є об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, а відповідач - 2 здійснює обслуговування зазначеного будинку.

Пункт 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає нежитлове приміщення, як ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно із п.5) ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6) ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Враховуючи, що в цілому система вентиляції будинку призначена для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та що вентиляційні канали всіх приміщень будинку, як житлових так і нежитлових, виходять на дах будинку, та з огляду на визначення спільного майна багатоквартирного будинку наведене вище, суд дійшов висновку, що дах будинку є спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Статтею 6 зазначеного закону визначено, зокрема, що співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Перелік прав співвласників багатоквартирного будинку визначений ст. 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку не є вичерпним і, відповідно, співвласники можуть користуватися іншими правами.

Стаття 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку. Цією статтею встановлені правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Статтею 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним, та проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт. Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, на відміну від права спільної часткової власності, учасник якої наділений правом вимагати виділення йому в натурі частини майна у володіння та користування (частини друга - четверта статті 358 ЦК України), а також самостійно розпоряджатися своєю часткою (стаття 361 ЦК України).

Проте співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою.

Принцип та порядок визначення часток внесків і платежів співвласників на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна встановлений статтею 20 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , згідно з якою частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Отже, багатоквартирний будинок є житловим будинком, будівлею, призначеною для постійного в ній проживання.

Співвідношення площі житлових приміщень (квартир) у багатоквартирному будинку та площі нежитлових приміщень у ньому зумовлене особливостями розміщення нежитлових приміщень у житловому будинку, тобто за загальним правилом є об`єктивним фактором.

Відповідно до статті 18 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що об`єднання зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов та порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна, а також припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників.

Відповідачі - 1, 2 не надали в матеріали справи доказів, щодо встановлення обмежень, рішенням співвласників будинку АДРЕСА_2, щодо використання такого спільного майна, як дах будинку, та не навели норми жодного закону, який би обмежував вільне користування таким спільним майном багатоквартирного будинку, як дах будинку, для співвласників майна будинку.

Відповідно в силу закону співвласники будинку, в тому числі і орендодавець - Сигляник Людмила Федорівна , мають право вільного користування дахом будинку АДРЕСА_2 .

До речових прав на чуже майно за ст. 395 Цивільного кодексу України віднесено: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); інші речові права, встановлені законом, наприклад: право господарського відання, оперативного управління; довірче управління майном, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами тощо.

Причому об`єктом володіння може бути будь-яка річ, а об`єктом права користування чужим майном чинним цивільним законодавством визначено лише нерухомі речі: земельну ділянку, інші природні ресурси, інше нерухоме майно.

Речове право на чуже майно може виникати на підставі договору, закону, а також з інших підстав, встановлених законом.

Враховуючи, що позивач є орендарем майна - нежитлових приміщень (офіс), корпус 2, загальною площею 110 кв.м., розташованих на першому поверсі багатоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, за договором оренди нерухомого майна № ОН11/2 від 15.06.2017, позивач наділений речовими правами на таке майно - правом володіння та користування, та відповідно наділений правами щодо вільного користування спільним майном багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, в тому числі дахом будинку.

Відповідачі -1, 2 не надають позивачу доступ до даху будинку АДРЕСА_2, що підтверджено матеріалами справи та заявами відповідачів - 1, 2 по суті справи, чим чинять позивачу перешкоди у володінні та користуванні орендованим ним майном та спільним майном будинку, порушуючи відповідні права останнього щодо володіння та користування таким майном.

Статтею 396 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець , у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем. За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Згідно положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, одним із способів захисту є припинення дії, яка порушує право.

Як зазначено Верховним судом України в розділі Припинення дії, яка порушує право Аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права. Зокрема, застосовуються у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном (ст. 391 ЦК України).

У п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 N 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз`яснено, що застосовуючи положення статті 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Отже, позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування орендованим майном та права користування спільним майном, шляхом зобов`язання відповідачів - 1, 2 усунути перешкоди в користуванні ФОП Берізкою Д. І. місцями спільного використання шляхом надання доступу до технічної частини даху будинку по АДРЕСА_2, до виходу вентиляційного (димового) каналу, який виведений з нежитлового приміщення, де розташований заклад (АДРЕСА_2).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідно про задоволення позову.

Суд відхиляє доводи відповідачів - 1, 2 щодо того, що підприємницька діяльність позивача порушує права мешканців будинку на безпечне середовище, адже матеріалами справи підтверджено, що позивач намагається вчинити дії щодо виконання припису № 1 від 02.01.2020 та усунути виявлені в його діяльності порушення, проте відповідачі - 1, 2 чинять позивачу перешкоди.

Щодо використання спільного майна в будинку в якому створено ОСББ в порядку визначеному загальними зборами співвласників, то відповідачі - 1, 2 не надали суду доказів, із яких би вбачалося, що відповідним зборами встановлені особливості використання співвласниками будинку даху будинку та вентиляційних каналів, як і доказів встановлення зборами особливостей розпорядження спільним майном - дахом будинку.

Щодо обов`язку співвласника використовувати приміщення за призначенням, не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників, дотримуватись вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм, не псувати спільне майно, то дії позивача направлені на виконання припису № 1 від 02.01.2020, свідчать про дотримання позивачем, як особою наділеною речовими правами на орендоване майно, відповідного обов`язку.

Щодо твердження відповідача - 1, що з боку позивача було допущено порушення чинних санітарних норм при здійснення господарської діяльності та самовільно встановлено вентиляцію, що підтверджено актом від 24.12.2019, копія якого наявна в матеріалах справи, суд зазначає, що відповідні обставини не входять в предмет доказування у даній справі, і відповідно, суд не здійснює їх оцінку. Крім того, суд зазначає, що акт від 24.12.2019 або його належним чином завірена копія відсутні в матеріалах справи.

Дах приміщення є спільним майном співвласників будинку і відповідно може використовуватися не тільки виконавцем послуг виключно для забезпечення експлуатації будинку, а і співвласниками спільного майна, правомочностями якого наділений позивач на підставі договору оренди нерухомого майна № ОН11/2 від 15.06.2017.

Стосовно посилань відповідача - 1 на норми Правил безпеки та систем газопостачання, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17.05.2005 № 76, то суд не вбачає в діях позивача останніх, оскільки для здійснення огляду вентиляційного каналу та проведення робіт в нього позивач залучає відповідних спеціалістів, докази чого наявні в матеріалах справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено що він наділений речовим правом щодо нежитлових приміщень (офіс), корпус 2, загальною площею 110 кв.м., розташованих на першому поверсі багатоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення розважального закладу (бар), а відтак і, що він наділений правом вільного використання спільного майна багатоквартирного будинку, в тому числі даху будинку, що правом здійснення поточного або капітального ремонту орендованого майна, що відповідачами - 1, 2 чиняться перешкоди у здійсненні позивачем відповідних правомочностей, чим порушуються відповідні права позивача. А відповідачі - 1, 2 в свою чергу не надали суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку , визначеному процесуальним законом, сторонами доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів - 1, 2 порівну.

Позивач також просить суд покласти на відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням експертів.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Дешко Марією Миколаївною було підписано договір № 17 про надання правничої допомоги від 22.01.2018, відповідно до якого, адвокат надає клієнту правничу допомогу у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

09.01.2020 сторони уклади додаткову угоду № 6 (невід`ємна частина) до договору про надання правничої допомоги від 22.01.2018 № 17, в якій узгодили, у зв`язку з необхідністю надання правничої допомоги в рамках судового спору про усунення перешкод в користуванні ФОП Березкою Д. І. місцями спільного використання шляхом надання доступу до технічної частини даху будинку по АДРЕСА_2 до виходу вентиляційного каналу, перелік послуг з надання правничої допомоги, їх вартість та термін оплати: підготовка позовної заяви - 4 000, 00 грн, написання процесуальних документів - 2 000, 00 грн, підготовка клопотань - 1 500, 00 грн, участь в судових засіданнях 2 000, 00 грн. Термін оплати - протягом 20 календарних днів з моменту надання послуги.

Згідно договору № 17 про надання правничої допомоги від 22.01.2018 та додаткової угоди № 6 (невід`ємна частина) до договору про надання правничої допомоги від 22.01.2018 № 17 позивач поніс витрати та сплатив на користь адвоката Дешко М. М. 14 000,00 грн, згідно акту надання послуг від 12.05.2020, підписаному сторонами та платіжного доручення № 1479 від 22.05.2020.

Дослідивши договір № 17 про надання правничої допомоги від 22.01.2018, додаткову угоду № 6 (невід`ємна частина) до договору про надання правничої допомоги від 22.01.2018 № 17, акт надання послуг від 12.05.2020 та платіжне доручення № 1479 від 22.05.2020, а також беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також ті обставини, що спір виник внаслідок дій саме відповідачів, суд дійшов висновку про покладення на відповідачів, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрат на правничу допомогу на відповідачів порівну.

Щодо подання представниками позивача додаткових доказів понесення адвокатських витрат, то оскільки такі докази не були направлені іншим учасникам судового процесу, то суд відповідно до п. 9 ст. 80 ГПК України не бере дані докази до уваги, як докази понесення адвокатських витрат позивачем.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Березки Дмитра Ігоровича до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оболонська Набережна 11" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування задовольнити.

2. Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Оболонська Набережна 11 (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 11, корп. 1-3; ідентифікаційний код 42579022) та Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29-Б; ідентифікаційний код: 32380022) усунути перешкоди в користуванні Фізичній особі-підприємцю Березці Дмитру Ігоровичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) місцями спільного використання шляхом надання доступу до технічної частини даху будинку по АДРЕСА_2, до виходу вентиляційного (димового) каналу, який виведений з нежитлового приміщення, де розташований заклад (АДРЕСА_2).

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Оболонська Набережна 11 (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 11, корп. 1-3; ідентифікаційний код 42579022) на користь Фізичної особи-підприємця Березки Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1 051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн 00 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29-Б; ідентифікаційний код: 32380022) на користь Фізичної особи-підприємця Березки Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн 00 коп. судового збору та 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.10.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких