Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/5423/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2020Справа №910/5423/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5423/20

За позовом Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група будівельних компаній «Добробуд»

про стягнення 146418,64 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Федоровський В.А.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

База виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група будівельних компаній «Добробуд» (далі - відповідач) про стягнення 146418,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором на виконання проектних робіт №206 від 15.12.2017 (далі - договір), допустив прострочення виконання робіт з розробки та передачі частини проектної документації у визначені договором строки, у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня в сумі 6261,75 грн згідно п. 8.3 договору та штраф у розмірі 7 % вартості прострочених робіт в сумі 8945,36 грн відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Окрім того, у зв`язку з неякісно виконаними проектними роботами позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції у розмірі 20% від вартості неякісних робіт в сумі 131211,53 грн згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5423/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.07.2020 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення щодо правового статусу Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України як суб`єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.09.2020 та у відповідності до вимог частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано позивача надати суду пояснення щодо державної експертизи проектно-кошторисної документації розробленої на виконання умов договору №206 від 15.12.2017, особи, якою підписано акт на додаткові роботи від відповідача та витяг з результатів аудиту господарської діяльності позивача за період з 2017 по 2019 роки щодо спірних правовідносин.

07.09.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2020.

Судове засідання, призначене на 08.09.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 призначено підготовче засідання у справі на 29.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 підготовче засідання у справі №910/7952/20 призначено на 05.10.2020 у зв`язку з тимчасовою відсутністю судді 29.09.2020.

В судовому засіданні 05.10.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 20.10.2020.

В судовому засіданні 20.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

В свою чергу, відповідач в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 6-В, оф. 68

Втім ухвали суду були повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі та ухвалами про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» (чинної до 17.07.2020) Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020 по 31.07.2020, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-IX, за яким процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (пункт 2 розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

Отже, 17.07.2020 автоматичне продовження процесуальних строків на період дії карантину припинено, однак законодавцем надано проміжний термін тривалістю 20 днів для учасників справи на вчинення відповідних процесуальних дій.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Положення про Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323014), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2014 № 1272, База ВТК є неприбутковою бюджетною установою, заснованою на державній формі власності (пункт 2).

Фінансування діяльності Бази ВТК здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. База ВТК укладає та виконує цивільно-правові та господарські договори відповідно до законодавства України (п. 1, 2 розділу V Положення про Базу ВТК).

15.12.2017 між Базою ВТК (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група будівельних компаній «Добробуд» (далі виконавець) було укладено договір №206 на виконання проектних робіт за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується власними силами та засобами за завданням замовника розробити проектну документацію по об`єкту Будівництво двох 35-квартирних житлових будинків на території в.ч. 3027 НГУ у м. Вишгороді Київської обл. стадії проектування Проект, Робоча документація (далі - Роботи) згідно з умовами цього договору, а замовник зобов`язується прийняти результати таких робіт проектну документацію та здійснити їх оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору виконання робіт виконавцем, їх прийняття та перевірка замовником здійснюється виходячи з вимог завдання на проектування, інших вихідних даних, наданих замовником, норм ДБН та чинного законодавства України.

Ціна робіт за договором є динамічною та становить 656057,68 грн з ПДВ, з них: за рахунок бюджетних асигнувань 2017 року 528266,80 грн. з ПДВ, за наявності бюджетних асигнувань на 2018 рік 127790,88 грн з ПДВ (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та надання замовником завдання на проектування і діє до 31 грудня 2018 року. Сторони погодили те, що умови договору поширюються на відносини між ними, що виникли з 15 вересня 2017 року.

За умовами п. 3.2 договору загальний термін виконання робіт виконавцем передбачений графіком виконання та оплати робіт (додаток 2). У випадку порушення строків встановлених додатком 2 цього договору відповідальність виконавця регулюється розділом 8 цього договору та чинним законодавством.

Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами актів здавання-приймання створеної згідно умов цього договору проектної документації (п. 3.3 договору).

Згідно п. 5.1 договору фінансування робіт здійснюється за кошти загального фонду Державного бюджету України по КПКВ 1003090 Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Національної гвардії України.

Пунктами 6.3, 6.11 договору узгоджено, що після виконання робіт та надання проектно-кошторисної документації виконавцем, сторони протягом 5 (п`яти) робочих днів підписують Акт. По закінченню робіт виконавець передає замовнику проектно-кошторисну документацію, супровідний лист з переліком документації, яка передається, та акт приймання-передачі документації.

За умовами пунктів 6.5, 6.6, 6.7 договору у випадку наявності зауважень з боку замовника до виконаних виконавцем Робіт за цим договором, замовник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів надати виконавцю письмово обґрунтовані зауваження до них. У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених Робіт недоліків, допущених з вини виконавця, він у визначений замовником строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених Робіт. У випадку мотивованої відмови від приймання Робіт та одночасно з листом-відмовою, замовник направляє виконавцю лист з переліком необхідних доробок та зазначенням термінів усунення.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку порушення виконавцем строку, передбаченого п. 3.2 цього Договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості Робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 03.04.2018 до договору на виконання проектних робіт сторони погодили Графік виконання та оплати робіт (Додаток 2).

Згідно погодженого Графіка виконання та оплати робіт, термін виконання першого етапу роботи за договором встановлено з 14.12.2017 по 30.12.2017 вартістю 528266,80 грн з ПДВ. Термін виконання другого етапу роботи за договором встановлено з 01.01.2018 по 30.05.2018 вартістю 127790,88 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідач передав позивачу 20.12.2017 перший етап Робіт за договором вартістю 528266,80 грн з ПДВ, про що сторонами складено Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт за договором 206 від 15.12.2017. У Акті сторони підтвердили, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником. Сторони претензій одна до одної не мають.

18.07.2018, на виконання умов договору, відповідач передав позивачу другий етап Робіт за договором вартістю 127790,88 грн з ПДВ, про що сторонами складено Акт №2 здачі-приймання виконаних робіт за договором 206 від 15.12.2017. У Акті сторони підтвердили, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником. Сторони претензій одна до одної не мають.

13.08.2019 представники Бази ВТК як замовника, ТОВ Інтертрейдплюс як підрядника та ТОВ Група будівельних компаній Добробуд як проектної організації склали акт на додаткові роботи, згідно якого сторони виявили перелік додаткових робіт, не враховані робочими кресленнями і кошторисною документацією при виконанні будівельно-монтажних робіт по об`єкту Будівництво двох 35-ти квартирних житлових будинків на території військової частини 3027 НГУ у м. Вишгороді Київської області: ІІ черга житловий будинок на 35 квартир.

11.01.2020 позивач надіслав відповідачу претензію № 1 про сплату пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань, у якій вимагав сплатити грошові кошти у розмірі 15207,11 грн, а саме пеню в сумі 6261,75 грн, нараховану згідно розділу 8 договору та штраф у розмірі 7 % від вартості робіт в сумі 8945,36 грн згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

У відповідь відповідач у листі від 12.02.2020 № 1/1 повідомив позивача про безпідставність та необґрунтованість претензії № 1, оскільки відповідна документація була передана до експертної організації для проходження державної експертизи, обов`язок по проходженню якої повністю покладено на замовника.

15.04.2020 позивач надіслав відповідачу претензію № 2, в якій, прийнявши до уваги результати аудиту господарської діяльності Бази ВТК за період з 2017 по 2019 рік, де робочою групою крім прострочення виконання робіт з розробки та передачі кошторисної частини проектної документації, додатково встановлено фактичні недоліки якості проекту будівництва, вимагав сплатити грошові кошти у розмірі 146418,64 грн, а саме за прострочення виконання робіт: пеню в сумі 6261,75 грн, нараховану згідно розділу 8 договору, штраф у розмірі 7 % від вартості робіт в сумі 8945,36 грн згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а також за неякісно виконані проектні роботи штраф в розмірі 20% вартості неякісних робіт в сумі 131211,53 грн.

Однак, відповідач відповіді на претензію № 2 не надав, нараховані штрафні санкції не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 890 ЦК України встановлено, що підрядник, зокрема, зобов`язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Відповідно до частини 1 статті 891 ЦК України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2 статті 891 ЦК України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору визначено, що загальний термін виконання робіт виконавцем передбачений графіком виконання та оплати робіт (додаток 2), а саме термін виконання першого етапу роботи за договором встановлено з 14.12.2017 по 30.12.2017 вартістю 528266,80 грн з ПДВ, а другого етапу роботи за договором встановлено з 01.01.2018 по 30.05.2018 вартістю 127790,88 грн з ПДВ.

При цьому, датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами актів здавання-приймання створеної згідно умов цього договору проектної документації (п. 3.3 договору).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 3.2, 3.3 договору, додатку 2 до договору, строк виконання відповідачем робіт за договором за першим етапом настав 30.12.2017, а за другим етапом - 30.05.2018.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту №1 від 20.12.2017 та Акту №2 від 18.07.2018 відповідач допустив прострочення виконання робіт по другому етапу робіт на 48 днів з 31.05.2018 по 17.07.2018, а отже наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Для застосування штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України необхідною умовою є: віднесення хоча б однієї сторони до суб`єкта господарювання державного сектора економіки; якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту; виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

При цьому у статті 22 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Як було встановлено вище, відповідно до Положення про Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323014), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2014 № 1272, База ВТК є неприбутковою бюджетною установою, заснованою на державній формі власності (пункт 2). Фінансування діяльності Бази ВТК здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. База ВТК укладає та виконує цивільно-правові та господарські договори відповідно до законодавства України (п. 1, 2 розділу V Положення про Базу ВТК).

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для застосування приписів ч. 2 ст. 231 ГК України до зобов`язань, які виникли за договором, так як позивач є суб`єктом державного сектора економіки, а виконання договору фінансується за рахунок Державного бюджету України.

В той же час, аналіз частини другої статті 231 Господарського кодексу України свідчить, що визначені нею розміри штрафних санкцій застосовуються лише якщо інше не передбачено законом чи договором.

Позаяк, в даному випадку, сторонами в пункті 8.3 договору узгоджено, що у випадку порушення виконавцем строку, передбаченого п. 3.2 цього договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості Робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ.

Відтак, враховуючи зміст ч. 2 ст. 231 ГК України та умови пункту 8.3 договору, розмір пені має бути обрахований саме в розмірі, визначеному у п. 8.3 договору, а не ч. 2 ст. 231 ГК України як обраховано позивачем та заявлено до стягнення.

Таким чином, за висновком суду обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2865,67 грн в розмірі облікової ставки НБУ від вартості Робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а саме за період з 31.05.2018 по 17.07.2018 (127790,88 грн х 17 (облікова ставка НБУ з 31.05.2018 по 12.07.2018)/365/100х43 = 2559,32 та 127790,88 грн х 17.5 (облікова ставка НБУ з 13.07.2018 по 17.07.2018)/365/100х5 = 306,35). В іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

Разом з цим, оскільки відповідач допустив прострочення виконання другого етапу робіт вартістю 127790,88 грн на строк понад 30 днів, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 7 % вартості прострочених робіт за прострочення понад тридцять днів в сумі 8945,36 грн.

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 20% від вартості неякісних робіт в сумі 131211,53 грн, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами неякісне виконання робіт зі сторони підрядника (виконавець за укладеним договором).

Так, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) у розмірі двадцяти відсотків штрафу від вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Отже, необхідною умовою застосування відповідальності, що передбачена ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України є наявність фактичних обставин, що свідчать про виконання підрядником (відповідачем) за договором неякісних робіт та вартість неякісних робіт від якої і вираховується відповідний розмір штрафу.

Умовами договору, а саме пунктами 6.5, 6.6, 6.7, сторони визначили, що у випадку наявності зауважень з боку замовника до виконаних виконавцем Робіт за цим договором, замовник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів надати виконавцю письмово обґрунтовані зауваження до них. У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених Робіт недоліків, допущених з вини виконавця, він у визначений замовником строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених Робіт. У випадку мотивованої відмови від приймання Робіт та одночасно з листом-відмовою, замовник направляє виконавцю лист з переліком необхідних доробок та зазначенням термінів усунення.

Позаяк належних доказів на підтвердження дотримання порядку, визначеного пунктами 6.5, 6.6, 6.7 договору, які б могли свідчити про неякісне виконання робіт зі сторони підрядника (виконавця за укладеним договором) позивач суду не надав .

Навпаки, як встановлено судом, всі роботи по договору були прийняті позивачем без зауважень, про що зазначено сторонами у акті № 1 від 20.12.2017 та акті № 2 від 18.07.2018 і за результатами експертизи проектної документації встановлено, що вона розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог чинного законодавства.

Отже, в рамках договору, укладеного між сторонами, відповідачем були виконані роботи відповідно до умов договору, які були прийняті позивачем беззаперечно.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача, як на підтвердження порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо якості виконаних робіт, на Акт на додаткові роботи від 13.08.2019, оскільки з його змісту неможливо дійти беззаперечного висновку про те, що необхідність виконання додаткових будівельних робіт пов`язана саме з розробкою неякісної проектно-кошторисної документації.

Відхиляє суд, як не допустимий доказ, і довідку про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, оскільки вона не встановлює в розумінні ст. 75 ГПК України обставин, які не потребують доведення та не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін. Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю. За своєю правовою природою акт перевірки (аудиту, ревізії) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

З огляду на викладене, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення проектних і пошукових робіт та договором.

До того ж, заявляючи штраф за неякісно, на думку позивача, виконані роботи останній не надав докази на підтвердження вартості неякісно виконаної роботи за договором, з якої можливо було б обрахувати суму штрафу, встановленого частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, позаяк виконання робіт було розподілено на два етапи, що являють собою різні за змістом роботи різної вартості, а нарахування штрафу на всю суму договору, без визначення точної частки неякісно виконаних робіт, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 231 ГК України.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 20% від вартості неякісних робіт в сумі 131211,53 грн, так як позивач не довів обставин порушення відповідачем зобов`язань щодо якості виконаних робіт і їх вартості, що є необхідною умовою для застосування штрафних санкцій.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині прострочення виконання зобов`язання за договором, а позивач в свою чергу не довів наявність правових підстав для застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості неякісних робіт.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено одну майнову вимогу - про стягнення коштів в розмірі 146418,64 грн, за розгляд якої підлягає до сплати судовий збір у розмірі 2196,28 грн.

Натомість позивачем на підтвердження сплати судового збору до матеріалів позовної заяви долучено платіжне доручення №304 від 10.04.2020 на суму 2 102,00 грн.

Оскільки факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом на стадії розгляду справи по суті, то суд вбачає за необхідне стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Зокрема, про можливість присудження до стягнення недоплаченої суми судового збору зазначав Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.23 постанови «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013.

Таким чином, позивач зобов`язаний доплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 94,28 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група будівельних компаній «Добробуд» про стягнення 146418,64 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група будівельних компаній «Добробуд» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 6-В, оф. 68; код ЄДРПОУ 33937437) на користь Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 40-А; код ЄДРПОУ 14323014) пеню в сумі 2865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн 67 коп, штраф в сумі 8945 (вісім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 36 коп., судовий збір у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн 17 коп.

3. Стягнути з Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 40-А; код ЄДРПОУ 14323014) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 94 (дев`яносто чотири) грн 28 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.10.2020.

Суддя Т.В. Васильченко