Рішення

від 21.10.2020 по справі 914/1383/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2020 справа № 914/1383/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Шилінг , м.Львів

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Громадської спілки Українська ліга авторських і суміжних прав , м.Київ

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами , м.Київ

про стягнення 15 699,98 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю Шилінг про стягнення 15 699,98 грн заборгованості, з яких 15 480,00 грн основного боргу, 82,17 грн інфляційних втрат, 137,81 грн три проценти річних.

Разом із поданням позовної заяви позивачем подано заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (вх.№1338/20 від 10.06.2020 р.), а саме Громадську спілку Українська ліга авторських і суміжних прав (ідентифікаційний код 42502769) та Приватну організацію Організація колективного управління авторськими і суміжними правами (ідентифікаційний код 37396151).

Ухвалою від 15.06.2020 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, задовольнив заяву позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 15.07.2020 р. о 15:15 год. Також, вказаною ухвалою суд постановив залучити до участі у справі Громадську спілку Українська ліга авторських і суміжних прав як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучити до участі у справі Приватну організацію Організація колективного управління авторськими і суміжними правами як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

09.07.2020 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вах.№21579/20) з доказами надіслання 26.06.2020 р. даного відзиву з додатками всім учасникам справи.

Судове засідання у даній справі, призначене на 15.07.2020 р. не відбулось у зв`язку із проведенням в період з 14.07.2020 - 15.07.2020 р. в приміщенні суду за адресою вул. Личаківська, 128 у м.Львові санітарної дезинфекції, у зв`язку з виявленням вірусу COVID-19 у працівника суду.

Ухвалою від 16.07.2020 р. суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 31.08.2020 о 15:00 год.

04.08.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява (вх.№23246/20) про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

26.08.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшов лист-повідомлення (вх.№25045/20), в якому повідомляє суд про те, що з моменту подання позовної заяви, відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 5 240,00 грн.

Ухвалою від 31.08.2020 р. суд відклав судове засідання на 30.09.2020 р. та встановив позивачу строк 5 календарних днів з дати отримання цієї ухвали надати суду докази надсилання відповідачу та третім особам заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, надати письмове пояснення щодо порядку нарахування відповідачу 3% річних та втрат від інфляції (пояснити як позивач обраховував суми від яких здійснює нарахування, чи врахував при цьому часткові оплати відповідача проведені 31.01.2020 р. та 28.02.2020 р.).

28.09.2020 р. від представника позивача надійшла заява від 22.08.2020 р. (вх.№28004/20) до якої долучено докази відправки та вручення нарочно заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів учасникам справи.

Ухвалою від 30.09.2020 р. суд відклав судове засідання на 21.10.2020 р. та встановив позивачу строк 5 календарних днів з дати отримання цієї ухвали надати суду письмове пояснення чому основний борг за період грудень 2019 р. з 26.11.2019 р. по 08.05.2020 р становить 120,00 грн, за період січень 2019 р. з 27.12.2019 р. по 08.05.2020 р. становить 2 560,00 грн, період з лютого 2020 р. по серпень 2020 р. включно з 27.01.2020 р. по 08.05.2020 р. борг становить 12 800,00 грн., а також чи враховував позивач часткові сплати відповідачем боргу (оплати 31.01.2020 р. в сумі 5000,00 грн та 28.02.2020 р. в сумі 2560,00 грн) при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних, якщо не враховував, то чому.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 21.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 20.10.2020 р. від представника позивача надійшла заява від 15.10.2020 р. (вх.№30192/20) в якій на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2020 р. надано письмові пояснення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 21.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 05.10.2020 р. від представника відповідача надійшла заява (вх.№28722/20) в якій просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу і відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що відповідач вважає розмір таких витрат непропорційним до предмета спору. Сума витрат на правову допомогу становить майже 40% від ціни позову і з огляду на критерій пропорційності й розумності, на думку відповідача, такий розмір витрат є необґрунтованим. Також, відповідач вважає, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а витрати на таку професійну правничу допомогу не були неминучими.

Крім того, у поданій заяві відповідач зазначає, що позивач ігнорує часткові оплати відповідача від 31.01.2020 р. та 28.02.2020 р. та не враховує оплату від 23.06.2020 р. Як стверджує відповідач, на момент відкриття провадження у справі 15.06.2020 р. більше половини заборгованості відповідачем було погашено, він визнав свій борг і надав гарантії позивачу у невідкладній оплаті залишку боргу і, зрештою, оплатив його.

Третя особа-1 явки повноважного представника в судове засідання 21.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечила, проте, 26.08.2020 р. до канцелярії суду від представника третьої особи-1 надійшло пояснення (вх.№25044/20), в якому просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Третя особа-2 явки повноважного представника в судове засідання 21.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечила, проте 26.08.2020 р. до канцелярії суду від представника третьої особи-1 надійшло пояснення (вх.№25046/20), в якому просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін та третіх осіб про дату та час судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників учасників справи у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою суду від 30.09.2020 р. явка учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що учасники справи були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.

У судовому засіданні 21.10.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати винагороди (роялті) за надане невиключне право виконання оприлюднених музичних творів, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-83/09/19-Н від 01.09.2019р., просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу, що складає 15 480,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано втрати від інфляції в сумі 82,17 грн, три проценти від простроченої суми, що складають 137,81 грн.

У листі-повідомленні (вх.№25045/20 від 26.08.2020 р.) позивач повідомляє суд про те, що з моменту подання позовної заяви, відповідачем проведено часткову оплату в розмірі 5 240,00 грн.

У відповіді на відзив (вх.№25453/20 від 31.08.2020 р.) позивач зазначив, що ознайомившись з відзивом відповідача, вважає, що прийняття до уваги викладених в ньому припущень щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості призведе до прийняття судового акту, який буде порушувати норми матеріального і процесуального права.

Позивач зазначив, що один лише факт запровадження карантину та обмежень, які з ним пов`язані, не дозволяє сторонам договору не виконувати передбачені ним зобов`язання з оплати. Оскільки згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що коли сторона договору, яка вважає, що виконати зобов`язання перед контрагентом, відповідно до передбачених у ньому умов, їй безпосередньо не дозволяє карантин, вона має довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням чи несвоєчасним виконанням зобов`язання та запровадженням карантину.

Прийняти позицію відповідача позивач може лише якби відповідач звернувся до позивача із письмовим проханням про відтермінування зобов`язання по сплаті платежів, оскільки відповідно до п.5.3 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №12 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об`єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об`єкта.

Тобто, укладання чи припинення договору оренди приміщення, використання чи невикористання приміщення у якому має/мав намір здійснювати використання музичних творів відповідач, не може впливати на обов`язок сплачувати винагороду. Відповідач за умовами договору сплачує винагороду і має право (не обов`язок, а право) відтворювати музичні твори на тій території, яку він обрав. Проте призупинення договору оренди приміщення, на підставі якого відповідач здійснював відтворення творів на певній території чи будь-яка інша причина не свідчить про те, що на цій території відповідач не здійснює публічне виконання музичних творів. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач він на власний розсуд, розуміючи складну ситуацію в країні звільнив відповідача від сплати деяких платежів, зокрема заборгованість та штрафні санкції не нараховувались за квітень та травень 2020 року у зв`язку з введенням на всій території України карантину (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211).

Положення договору свідчать про наявність у відповідача обов`язку із сплати винагороди за 1 (один) рік. При цьому у договорі згадується розстрочка, дія якої обумовлена певними факторами. Зокрема, зазначає, що механізм розстрочки передбачений у п.3.4. договору.

На дату звернення із позовною заявою відповідач не сплачував за договором про правомірне виконання кошти більше ніж 2 (два місяці). Дата сплати щодо платежу, який не виконав відповідач, настала 26.11.2019 року. З цієї дати до дати написання позовної заяви минуло більше ніж 2 (два) місяці. Відповідно, механізм (режим) розстрочки вже не діє, строк оплати для відповідача на поточний момент настав щодо 1-го повного року.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими, та безпідставними, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України.

Відповідно до вищевказаних постанов на період карантину забороняється, зокрема, робота закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), в тому числі, пабу Феркель , що розташований за адресою: м.Львів, вул.Леся Курбаса, 4, стосовно якого було укладено договір. Крім того, відповідно до протоколів Львівської міської комісії з питань ТЕБ і НС функціонування закладів громадського харчування у м.Львові забороняється.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що у зв`язку з цим паб Феркель , де здійснює діяльність ТзОВ Шилінг , було зачинено на період з 16 березня 2020 року по 15 червня 2020 року. Жодна діяльність протягом цього часу відповідачем не велася, доходи не отримувалися, заклад не функціонував. Позивач не повідомляв відповідача про заборгованість та не ініціював досудове врегулювання спору.

У відзиві на позовну заяву позивач просить суд врахувати той факт, що відповідачем протягом усієї дії договору своєчасно та справно здійснювалася плата, передбачена договором, до початку карантину, в підтвердження чого надано акт звірки розрахунків за період з 01.09.2019 р. по 23.06.2020 р. Також, зазначає, що на даний момент ТзОВ Шилінг виконано усі обов`язки щодо сплати відповідних зобов`язань, жодної заборгованості перед позивачем на даний момент не існує.

Позиція третьої особи-1.

Третя особа-1 виклала свою позицію на позов у поясненні (вх.№25044/20 від 26.08.2020 р.), в якому просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Також, у поясненні повідомила суд про те, що на виконання договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок третьої особи-1 (ГС Українська ліга авторських і суміжних прав ) кошти, які надійшли позивачу від відповідача у розмірі 7 680,00 грн.

Крім того, у поясненні третя особа зазначила, що станом на момент подання позовної заяви до суду позивач має зобов`язання перед третьою особою-1 по перерахунку коштів у розмірі 5 120,00 грн.

Позиція третьої особи-2.

Третя особа-2 виклала свою позицію на позов у поясненні (вх.№25046/20 від 26.08.2020 р.), в якому просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Також, у поясненні повідомила суд про те, що на виконання договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок третьої особи-2 (ПО Організація колективного управління авторськими і суміжними правами ) кошти, які надійшли позивачу від відповідача у розмірі 7 680,00 грн.

Крім того, у поясненні третя особа зазначила, що станом на момент подання позовної заяви до суду позивач має зобов`язання перед третьою особобю-2 по перерахунку коштів у розмірі 5 120,00 грн.

Обставини встановлені судом.

01.09.2019 р. між ТОВ Шилінг (надалі по договору - користувач), Громадською спілкою Українська ліга авторських та суміжних прав (надалі по договору- суміжна ОКУ), що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №912 від 29.05.2019 р., Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (надалі по договору - Авторська ОКУ), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011 р., Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (надалі по договору - організація), як особою яка виконує допоміжну функцію за цим договором щодо поділу винагороди (роялті) яку сплачує користувач - між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності, всі разом сторони і кожна окремо сторона уклали цей договір, який є комплексним та направлений на забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах користувача.

Сторони уклали цей договір з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання як об`єктів авторського права (творів), так і об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Згідно п.1.1. договору користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими Користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), та і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо суб`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Відповідно до п.1.2 договору сторони цим договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ, який при цьому не пов`язаний із жодним додатковими витратами з боку Користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав.

Згідно п.3.1. договору договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Відповідно до п.3.2. договору договір про надання згоди на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Згідно п.3.3 договору, за договорами зазначеними в п.3.1. та п.3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації (Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав ).

Організацією може надсилатись Користувачу рахунок-фактура в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу. Особливості механізму розстрочки зазначені в п.3.4. цього договору.

Згідно п.3.5. договору отриманий організацією від користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується організацією на рахунок Суміжної ОКУта на рахунок Авторської ОКУ. Пропорції щодо перерахування на Суміжну ОКУ та на Авторську ОКУ дотримуються Організацією завжди в рівних частинах (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна ОКУ, а інші 50% Авторська ОКУ.

Структура договірних відносин між сторонами договору визначена у розділі 4 договору.

Так, згідно п.4.1. та п.4.2. договору договір про визнання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформдений у вигляді додатку №1 до цього договору і ї його невід`ємною частиною. Договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права офомрлений у вигляді додатку №2 до цього договору і є невід`ємною частиною.

Відповідно до п.4.3. договору надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо Додатках №1 та №2 до цього Договору. Строк дії цього договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи додаток №1 та додаток №2 до цього договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких Користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав визначені в додатку №3 до цього договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в додатку №3 та в додатках №1 та №2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) Користувачем на рахунок Організації встановлений цим договором та додатком №3 до нього при цьому порядок сплати винагороди роялті Організації (від імені і за рахунок Користувача) на користь Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ встановлений також відповідно додатками №1 та №2 до цього договору. Сторони можуть дооформити інші додатки та додаткові угоди до цього договору.

Згідно п.5.1. договору у разі виникнення заборгованості Користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською ОКУ до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською ОКУ, окремо Суміжною ОКУ до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною ОКУ, а також у разі досягнення домовленості між Авторською ОКУ та Суміжною ОКУ ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.

У п.2 додатку №3 до договору сторонами погоджено настпуний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права 2 560,00 грн. за кожен заклад користувача.

З початку дії договору про правомірне використання відповідач сплатив позивачу 10 120,00 грн.

Заборгованість та штрафні санкції не нараховувались позивачем за квітень-травень 2020 р. у зв`язку з введенням на всій території України карантину згідно постанови КМУ від 11.03.2020 р.).

Відтак, позивач при поданні позову просив стягнути з відповідача 15 480,00 грн. основного боргу, 82,17 грн втрат від інфляції, 137,81 грн 3% річних.

23.06.2020 р. відповідач оплатив 5 240,00 грн., про що позивач повідомив суд листом-повідомленням вх.№25045/20 від 26.08.2020 р. Заяву про зменшення позовних вимог позивач не подавав.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №КБР-83/09/19-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

Згідно п.3.3 договору, за договорами зазначеними в п.3.1. та п.3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації (Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав ).

У відповідача є обов`язок сплатити винагороду за 1 рік. Сума оплати за один повний рік складає 30 720,00 грн. (2 560,00 грн. (сума погоджена у п.2 додатку №3 до договору х 12)).

Відповідач станом на дату подання позивачем позову до суду оплатив 10 120,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №168 від 16.09.2019 р. на суму 2 560,00 грн, № 194 від 31.01.2020 р. на суму 5000,00 грн, №207 від 28.02.2020 р. на суму 2 560,00 грн.

Після відкриття провадження у справі (15.06.2020 р.) відповідач сплатив ще 5 240,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №222 від 23.06.2020р.

Відтак, станом на дату прийняття рішення основний борг відповідача складає 10 240,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача правомірно підлягає 10 240,00 грн.

В частині 5 240 ,00 грн. основного боргу, провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо заперечень відповідача проти існування заборгованості у зв`язку із введенням карантину в Україні суд зазначає наступне.

Карантин встановлений Кабінетом Міністрів України, щоб запобігти поширенню коронавірусу належить до форс-мажорних обставин відповідно до ч.2 ст.14 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні .

Водночас, лише сам факт запровадження карантину та обмежень, які з ним пов`язані не дає права сторонам договору не виконувати передбачені ним зобов`язання.

У випадку коли сторона, яка вважає, що виконати зобов`язання перед контрагентом, відповідно до передбачених у ньому умов не дозволяє карантин, вона має довести причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням чи несвоєчасним виконанням зобов`язання та запровадженням карантину. Для цього відповідач повинен був вчинити наступні дії:

1) оформити зупинення своєї діяльності у відповідній сфері господарської діяльності з виданням належного наказу (розпорядження);

2) надіслати повідомлення (повідомити) контрагента про неможливість виконати зобов`язання перед ним у зв`язку з карантинними обмеженнями;

3) звернутися до регіональної Торгово-промислової палати за сертифікатом про форс-мажорні обставини, що мали місце в певній ситуації та додати пакет документів на підтвердження обставин.

Згідно ч.1 ст.14 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Водночас, відповідач не надав Сертифікат про форс-мажорні обставини виданий регіональною Торгово-промисловою палатою, відтак безпідставним є його посилання на наявність форс мажорних обставин, які звільняють його від відповідальності. Саме лише посилання на наявність карантинних заходів не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплати боргу.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На дату звернення із позовною заявою відповідач не сплачував за договором про правомірне виконання кошти більше ніж 2 (два місяці). Дата сплати щодо платежу, який не виконав відповідач, настала 26.11.2019 року. З цієї дати до дати написання позовної заяви минуло більше ніж 2 (два) місяці. Відповідно, механізм (режим) розстрочки вже не діє, строк оплати для відповідача на поточний момент настав щодо 1-го повного року.

Позивач просить стягнути з відповідача 137,81 грн 3% річних та 82,17 грн втрат від інфляції, які правомірно підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, до задоволення підлягає 10 240,00 грн основного боргу, 82,17 грн інфляційних втрат та 137,81 грн три проценти річних. В частині позовних вимог про стягнення 5 240,00 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити.

Розподіл судових витрат.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 15 квітня 2020 року між Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс (надалі - Адвокатське об`єднання) та приватною організацією Українська ліга авторських та суміжних прав (надалі - клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 14.4-Н. За умовами цього договору про надання правової допомоги, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ТзОВ Шилінг про стягнення заборгованості за договором № КБР-83/09/19-Н (п. 1.1., 1.2. договору про надання професійної правничої допомоги).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 6 000,00 грн (шість тисяч гривень), без ПДВ.

Актом приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 22.07.2020 адвокатським об`єднанням проведено наступні роботи та/або надано послуги за договором у справі №914/1383/20: вивчення та аналіз положень договору №КБР-83/09/19-Н, надання консультацій клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання договору №КБР-83/09/19-Н; складення тексту позовної заяви; роздруківка, посвідчення копій документів; надання консультацій з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз`яснення клієнту змісту ухвал суду; підготовка процесуальних документів - на загальну суму 6 000,00 грн.

Відповідач у поданій 05.10.2020 р. заяві (вх.№28722/20) заперечує проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, зазначив, що розмір таких витрат є непропорційним до предмета спору. Сума витрат на правову допомогу становить майже 40% від ціни позову і з огляду на критерій пропорційності й розумності, на думку відповідача, такий розмір витрат є необґрунтованим Також, відповідач вважає, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а витрати на таку професійну правничу допомогу не були неминучими.

З огляду на викладені обставини, враховуючи право суду передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Враховуючи співмірність ціни позову та вартість витрат, які просить відшкодувати позивач, що у відсотковому співвідношенні становить 100 % - ціна позову і 38,22 % - витрати на професійну правову допомогу. Беручи до уваги складність справи; час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, про який адвокатом не вказано; значення справи для сторони, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача 3 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 102,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №526 від 07.10.2019 р. в сумі 1 921,00 грн та №757 від 04.06.2020 р. в сумі 181,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи, що суд закриває провадження у справі в частині 5 240 ,00 грн. основного боргу, позивач має право на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору пропорційно до суми позову провадження у якій закрито.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 231, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шилінг (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Леся Курбаса, буд. 4, кв. 8; ідентифікаційний код 41888699) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 373966233) 10 240,00 грн основного боргу, 82,17 грн інфляційних втрат та 137,81 грн три проценти річних, 1400,44 грн судового збору, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. В частині основного боргу в сумі 5 240 ,00 грн. провадження у справі слід закрити.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 26.10.2020 року.

Суддя Ю.О. Сухович