Рішення

від 13.10.2020 по справі 335/4725/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/4725/20 2/335/1655/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря Лазаренко Д.М.,

представника позивача, адвоката Концура О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності та виплату суму компенсації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання за ним права власності на цю частку. Позов обґрунтований тим, що позивачу та відповідачу на праві спільної власності, а саме у кожного по Ѕ частині, належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідач по справі протягом тривалого часу належну їй частку у праві спільної часткової власності не використовує, з 2004 року постійно проживає за межами України та є громадянинкою Федеративної Республіки Німеччина, участь в утримані спільного майна не приймала та не приймає, комунальні послуги не сплачує. Позивач неодноразово звертався до відповідача з метою мирного врегулювання спору щодо утримання спільного майна, намагався вирішити питання його відчуження за взаємною згодою та на взаємовигідних умовах, проте відповідач будь-яким чином не відреагувала, будь-якого бажання чи небажання відчужувати свою частку у спільному майні не виразила, чим фактично позбавила позивача можливості розпорядитись своєю часткою. Позивач посилається на те, що вирішити дане питання позасудовим шляхом неможливо, що стало підставою для звернення до суду. Позивач вважає, що оскільки у наявних взаємовідносинах між сторонами, як співвласниками об`єкта житлової нерухомості, наявні всі складові, визначені ст. 365 ЦК України, право часткової власності відповідача може бути припинено зі сплатою їй грошової компенсації та визнанням права власності на 1/2 частку відповідача за позивачем. Сума грошової компенсації на 1/2 частину квартири, визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Наукова технічна компанія Оцінка та становить 243 502,50 грн., яка попередньо внесена ним на депозитний рахунок суду. Враховуючи викладене, позивач просить припинити право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_2 відповідну компенсацію у сумі 243 502,50 грн., та визнати за позивачем право власності на Ѕ частку, квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 07.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась судом належним чином рекомендованими листами із повідомленнями, що були надіслані за останньою відомою адресою, а також шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надавала. Відзив на позов до суду не надавала.

Інших заяв по суті справи не надходило.

За таких обставин, судом у судовому засіданні постановлено про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів на підставі статей 280, 281 ЦПК України (із занесенням до протоколу судового засідання).

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

28 грудня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований у відділі запису актів громадянського стану виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів, актовий запис № 1454.

За час шлюбу подружжя набуло у спільну сумісну власність рухоме та нерухоме майно, зокрема квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2015 року у справі № 335/3426/14-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, зокрема визнано право власності на 2/3 частини вказаної квартири.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14.12.2016 року у цій справі скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалене нове рішення в частині часток спірного майна: за позивачем та відповідачем визнано право власності на 1/2 частини квартири за кожним.

Відтак, на момент звернення до суду співвласниками вказаної квартири є позивач (частка становить 1/2) та відповідач (частка становить 1/2).

У 2004 році відповідач виїхала на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччина. Із 2007 року та до теперішнього часу до України ОСОБА_2 жодного разу не приїздила, жодної участі в утриманні спільного майна, а саме квартири - не брала, оплату комунальних послуг не здійснювала.

Участь у судових справах щодо поділу спільного майна здійснювала через представника.

Отже, ОСОБА_2 протягом тривалого часу, належну їй частку у праві спільної часткової власності не використовує, проживає за межами України та є громадянкою Федеративної республіки Німеччина.

Указані обставини встановлені, зокрема, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14.12.2016 року у справі № 335/3426/14-ц, який зазначив, що спірним нерухомим майном позивач ( ОСОБА_2 ) не користується, оскільки постійно проживає в іншій країні. Витрат з утримання спірної квартири не несе, залишивши це питання на вирішення відповідача ( ОСОБА_1 ).

За приписами ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, з моменту набуття права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 указаним майном не користувалась, жодних витрат по його утриманню не несла.

Натомість позивач проживав у спірній квартирі, утримував її, систематично дбав про її стан, оплачував комунальні послуги.

Як вбачається з досліджених доказів, позивач неодноразово звертався до відповідача (телефонував на мобільний та стаціонарний номери, направляв смс-повідомлення та повідомлення у Skype, за допомогою інших інтернет-мессенжерів) з метою мирного врегулювання спору щодо утримання спільного майна, намагався вирішити питання його відчуження за взаємною згодою та на взаємовигідних умовах. Проте, ОСОБА_2 спілкування уникає, на пропозиції щодо розпорядження спільним майном відповідь не надала.

Статтю 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право кожної особи мирно володіти своїм майном також закріплено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує. Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Натомість, відповідач по справі жодним чином не приймає участі в утриманні квартири, всі витрати позивач тривалий час несе самостійно.

Тобто, позивач самостійно несе тягар утримання майна, разом з цим позбавлений правомочності розпорядження ним , так як продати квартиру відповідач відмовляється, а 1/2 частина житлової квартири є неліквідним майном. Такий стан є порушенням справедливого балансу інтересів співвласників та принципу рівності власників у здійсненні своїх прав.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Такий правовий висновок міститься, зокрема, у рішеннях Верховного Суду України (постанова від 23.11.2016 у справі № 357/11232/14-ц, постанова 23 листопада 2016 року у справі № 357/1 1232/14-ц).

Зазначений висновок також підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (п. 43-44 постанови).

Ураховуючи принцип рівності, закріплений у ст. 6 ЦПК України, та виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що єдиним можливим способом реалізації правомочностей власника квартири з боку ОСОБА_2 є розпорядження нею шляхом відчуження на підставі цивільно-правового договору. У такому випадку отримання відповідачем належної грошової компенсації внаслідок припинення її права власності на частку у спільному майні жодним чином не порушить її майнові права.

Отже, вирішуючи спір на підставі наявних в матеріалах доказів, враховуючи те, що у наявних взаємовідносинах між сторонами як співвласниками об`єкта житлової нерухомості наявні всі складові, визначені ст. 365 ЦК України, суд вважає, що право часткової власності ОСОБА_2 може бути припинено зі сплатою їй грошової компенсації за належну частку та визнанням права власності на частку відповідача за позивачем.

Згідно звіту про оцінку майна № 020320-4, виконаного ТОВ Наукова технічна компанія Оцінка (код ЄДРПОУ 38415838) відповідно до якого ринкова вартість зазначеного майна становить 487 005 гривень без податку на додану вартість.

Таким чином, розмір компенсації за 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 97,85 кв.м., житловою площею 65,4 кв.м. становить 243 502,50 грн.

Згідно квитанції № 50172247 від 06.07.2020 вказана сума внесена позивачем на депозитний рахунок суду.

Припинення права особи на частку у спільному майні як одна із підстав припинення права власності, узгоджується також із положеннями ч. 1 ст. 346 ЦК України, яка встановлює перелік підстав припинення права власності, що не є вичерпним, а частиною другою вказаної статті передбачена можливість припинення права власності і в інших випадках, встановлених законом (наприклад у випадку, передбаченому ст. 365 ЦК України).

Як роз`яснюється у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , оскільки суд за чинним законодавством вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно у натурі чи спільно користуватись ним.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 2 436,00 грн.

Керуючись ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 316, 319, 322, 358, 360, 365 Цивільного кодексу України, ст. 30, 43, 49, 81-83, 133, 134, 175-177 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 (посвідчення особи серія та номер НОМЕР_1 , видане 18.05.2005 Адміністрацією м. Вайнсберг, країна громадянства Федеративна Республіка Німеччини, РНОКПП відсутній, так як відповідач не є громадянином України) на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 62887723101, яка набута нею на підставі рішення апеляційного суду Запорізької області від 14.12.2016 у справі № 335/3426/14-ц.

Виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення особи серія та номер НОМЕР_1 , видане 18.05.2005 Адміністрацією м. Вайнсберг, країна громадянства Федеративна Республіка Німеччини, РНОКПП відсутній), яка проживає у АДРЕСА_3 , грошову компенсацію у розмірі 243502,50 грн. з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області, внесену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у судовій справі № 335/4725/20.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським РВ у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області 05.12.2012) право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 62887723101, на яку припинено право власності за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення особи серія та номер НОМЕР_1 , видане 18.05.2005 Адміністрацією м. Вайнсберг, країна громадянства Федеративна Республіка Німеччини, РНОКПП відсутній) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень.

Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його складання надіслати відповідачеві рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення буде складено в повному обсязі 20 жовтня 2020 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України :

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським РВ у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області 05.12.2012), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення особи серія та номер НОМЕР_1 , видане 18.05.2005 Адміністрацією м. Вайнсберг, країна громадянства Федеративна Республіка Німеччини, РНОКПП відсутній), остання відома адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя І.П. Соболєва