Постанова

від 22.10.2020 по справі 686/21401/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/21401/20

Провадження № 22-ц/4820/1650/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Журбіцького В.О.,

учасники справи: представник апелянта Чорний Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року (суддя Чевилюк З.А.) у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 13326,34 доларів США, яка складається з: 10000 доларів США, проценти від суми позики - 2998,40 доларів США, 3% річних - 327,94 доларів США.

Одночасно з позовною заявою ним подано заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт 1) на земельну ділянку загальною площею 0,10 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 6810100000:35:002:0393, розташовану у м. Хмельницькому в садівничому товаристві Мрія , власником якої є ОСОБА_4 , 2) на земельну ділянку площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Новосвітської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Хмельницької області, кадастровий номер6821285800:07:022:0002, власником якої є ОСОБА_5 .

Заяву мотивовано тим, що предметом спору у даній справі є стягнення коштів за договором позики, за які відповідач ОСОБА_4 здійснював будівництво будинку АДРЕСА_1 , що розташований на 3-му проїзді, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,10 га.

Заявник вказував, що звертається до суду з даною заявою, оскільки вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права , просить оскаржувану ухвалу скасувати та його заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апелянт вказував, що він 25.07.2018 року надав у позику ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 10000 доларів США з метою проведення будівництва будинку АДРЕСА_1 , що розташований на 3-ому проїзді на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:35:002:0393. ОСОБА_4 зобов`язався повернути кошти до 25 липня 2019 року, однак свої зобов`язання з повернення коштів відповідач, у встановлений строк, не виконав, на неодноразові прохання повернути кошти, останній не реагує, на дзвінки не відповідає, уникає зустрічей.

Апелянт вказував, що необхідність подання заяви про забезпечення позову була зумовлена тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позику у строк не повернули, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.10.2018 року шлюб між відповідачами розірваний. З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що існує ризики невиконання судового рішення.

Вказував, що сумарна вартість двох земельних ділянок значно менше суми боргу відповідачів перед ним, тому захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки відповідачів буде співмірним із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 13 326,34 доларів США, яка складається з: 10 000 доларів США, проценти від суми позики - 2 998,40 доларів США, 3% річних - 327,94 доларів США.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що зміст поданої ОСОБА_1 заяви про вжиття заходів забезпечення позову не містить належного обґрунтування існування необхідності у вчиненні дій, про які просить позивач, для виконання судового рішення. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду при задоволенні позову, а саме лише посилання на наявність у відповідачів на праві власності земельних ділянок, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів по суті висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк