Постанова

від 26.10.2020 по справі 738/2225/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 жовтня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/2225/19

Головуючий у першій інстанції - Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1110/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього на його користь передоплати в розмірі 3 700 грн 00 коп., 3 % річних в сумі 113 грн 00 коп., інфляційних втрат в сумі 188 грн 56 коп., пені в сумі 1 305 грн 03 коп. Просив також покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовував тим, що 07.11.2018 року сплатив відповідачу вказані кошти на його картковий рахунок з метою виконання договору купівлі - продажу холодильника, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язаний був 08.11.2018 року здійснити доставку та передати позивачу вказане майно. Проте, відповідач товар не доставив, гроші, сплачені позивачем, як передоплату за його придбання, не повернув. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань належним чином, як це передбачено ст. ст. 526, 655 ЦК України, на нього покладається відповідальність за порушення виконання зобов`язання, яка передбачена статтями 611, 625, 693 ЦК України.

До позовної заяви ОСОБА_1 було додано попередній розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн 00 коп.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав належної правової оцінки доказам, наданим АТ КБ Приватбанк , зокрема, копіям договорів, укладених відповідачем з банком, копіям документів, що ідентифікують особу останнього, інформації про наявність банківських рахунків, банківських карток та інформації щодо виданої та належної відповідачу картки за номером, який вказав позивач, на яку 07.11.2018 року були перераховані кошти в сумі 3 700 грн 00 коп.

Вважає, якщо суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність договору між позивачем та відповідачем, він мав би застосувати положення ст. ст. 1212, 1214, 549, 625 ЦК України та вирішити спір на користь позивача, адже, відповідач, набувши майно (гроші) та зберігаючи його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язаний був повернути його потерпілому.

Просив вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно з попереднім розрахунком станом на день розгляду справи в апеляційному суді в сумі 4 900 грн 00 коп. та судового збору за подання апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд належним чином дослідив усі докази по справі, дотримався вимог матеріального і процесуального закону.

Вказує, що поповнення карткового рахунку не може розцінюватись як оплата за товар чи послуги, а тим більше підтверджувати договірні відносини.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази, які надав позивач, не підтверджують, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо купівлі - продажу холодильника і той факт, що позивач перерахував відповідачу кошти на виконання вказаного договору.

З таким висновком апеляційний суд не може погодитись, оскільки вважає, що при розгляді даної справи суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, не надав належної правової оцінки доказам, які в ній містяться, не застосував норми матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини, а також порушив норми процесуального права.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграммах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що 07.11.2018 року ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 кошти в сумі 3 700 грн 00 коп. на його банківський (картковий) рахунок в Акціонерному товаристві комерційний банк Приватбанк в рахунок виконання (як він зазначав в позові) укладеного між сторонами договору купівлі - продажу холодильника. ОСОБА_2 зобов`язувався 08.11.2018 року здійснити доставку та передати ОСОБА_1 зазначений товар, проте, своїх зобов`язань не виконав, оскільки холодильник не доставив, а сплачені позивачем грошові кошти як передоплату не повернув, зрештою перестав виходити на зв`язок та відповідати на телефонні дзвінки.

Свої доводи позивач підтвердив, надавши суду копію роздруківки спілкування з відповідачем з екрана телефону та копію фіскального чеку за транзакцією про перерахунок вказаних коштів (а. с. 5, 6).

ОСОБА_1 під час розгляду справи було заявлено клопотання про витребування доказів з АТ КБ Приватбанк , а саме, інформації про те, чи отримував відповідач у банку картку № НОМЕР_1 , період дії цієї картки та чи було на цю картку зараховано суму в розмірі 3 700 грн 00 коп. у період з 07.11.2018 року по 10.11.2018 року.

На запит суду Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк надало відповідь про те, що картка № НОМЕР_1 дійсно видавалась та належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . 07.11.2018 року 18:45:21 відбувалось зарахування 3 700 грн 00 коп. через термінал самообслуговування 213423 Київ (а. с. 112).

Крім того, АТ КБ Приватбанк надано суду інформацію щодо відкритих у банку рахунків та отриманих банківських карт на ім`я ОСОБА_2 , якою підтверджено, що останній звертався до банку у листопаді 2011 року з заявою оформити платіжну картку кредитку Універсальна і неодноразово отримував банківські картки в період з 2011 року по 2018 року (а. с. 90-94).

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, спростовують доводи відповідача про відсутність між сторонами домовленості, що він не мав картки цього банку, а тому, не отримував кошти у вказаній сумі 07.11.2018 року, і відповідно, підтверджують доводи позивача про наявність договірних відносин та перерахування 3 700 грн 00 коп. на банківську карту відповідача.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Отже, апеляційний суд, з огляду на викладені вище обставини, з врахуванням доказів, які зібрані по даній справі, застосовуючи стандарт balance of probabilities ( баланс ймовірностей ), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, приходить до висновку, що дійсно, між сторонами виникли договірні правовідносини, на виконання яких одна сторона (позивач) сплатила передоплату за товар, а інша сторона (відповідач) зобов`язана була здійснити доставку цього товару та передати позивачу, проте, своїх зобов`язань не виконала, товар не передала та гроші не повернула.

Загальне поняття договору визначено в статті 626 ЦК України, в якій зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 Кодексу за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченного товару або повернення суми попередньої оплати (стаття 693 Кодексу).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 3 700 грн 00 коп. як суми передоплати на підставі положень ст. 693 ЦК України підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначенизх змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, також визнає правомірними та обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, тому, на користь ОСОБА_1 з відповідача в межах заявлених ним позовних вимог підлягає стягненню за період з 09.12.2018 року по 15.12.2019 року включно (за 372 дня) 3 % річних в сумі 113 грн 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 188 грн 56 коп., виходячи з таких розрахунків.

Враховуючи кількість прострочених днів виконання зобов`язання, починаючи з 09.12.2018 року та закінчуючи 15.12.2019 року, таких днів - 372 календарних дня.

Вираховуємо 3 % річних за формулою: (3 % х суму боргу х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році), тобто, (3 % х 3 700 грн 00 коп. х 372) / 365 = 113 грн 13 коп.

Вираховуємо інфляційні втрати за формулою: (сума боргу х процент інфляції) - сума боргу, з урахуванням того, що сукупний індекс інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року: 101.4% х 101% х 100.5% х 100.9% х 101% х 100.7% х 99.5% х 99.4% х 99.7% х 100.7% х 100.7% х 100.1% = 105.72%, тобто, (3 700 грн 00 коп. х 105.72%) - 3 700 грн 00 коп. = 211 грн 64 коп.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 305 грн 03 коп. є необгрунтованими, оскільки між сторонами її стягнення не обумовлювалось.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, вирішуючи спір, повинен був застосувати положення ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України є помилковими, оскільки, як вже зазначалось вище, правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 Кодексу. Договірний характер правовідносин між сторонами виключає можливість застосування до них судом положень вказаної статті, зокрема, щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року - скасуванню з постановленням нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог, а саме, про стягнення на підставі ст. ст. 526, 530, 610, 625, 626, 693 Цивільного кодексу України з ОСОБА_2 на користь позивача 3 700 грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 113 грн 00 коп. та інфляційних втрат в розмірі 188 грн 56 коп.

Крім того, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, оплата яких підтверджена квитанціями (а. с. 1, 127).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із копії довідки (а. с. 33) вбачається, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи, а тому, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір він звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, враховуючи наявні у відповідача пільги по сплаті судового збору та положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду першої інстанції з позовом та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, підлягає компенсації на його користь за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно задоволеним вимогам.

Так, в позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 5 306 грн 59 коп. Суд апеляційної інстанції вирішив стягнути 4 001 грн 56 коп., тобто, позовні вимоги задоволено на 75 %.

При зверненні до суду першої інстанції з позовом позивач сплатив 768 грн 40 коп., а за подання апеляційної скарги - 1 152 грн 60 коп., тому, позивачу належить компенсувати сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 576 грн 30 коп. (768,40 х 75 %), а за апеляційний розгляд - 864 грн 45 коп. (1 152 грн 60 коп. х 75 %), а всього 1 440 грн 75 коп.

Витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню позивачу не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду доказів, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та доказів укладення договору з Адвокатським об`єднанням ЕСТ ЛЕКС (наданий лише попередній розрахунок витрат із вказівкою, що вартість допомоги має бути сплачена замовником протягом 60 календарних днів з моменту отримання судового рішення позивачем, а відтак, строк по зобов`язанню здійснити оплату за надану правову допомогу не настав), зазначені витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625, 626, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) передоплату в рахунок виконання зобов`язання за договором купівлі - продажу в сумі 3 700 грн 00 коп., 3 % річних в сумі 113 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 188 грн 56 коп., а всього 4 001 грн 56 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Витрати в розмірі 1 440 грн 75 коп., понесені на оплату судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: