Постанова

від 26.10.2020 по справі 909/66/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа №909/66/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник,

О.В. Зварич,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Фермерського господарства «Персей Агро» №18/05/20 від 18.05.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2020, повний текст рішення складено 29.04.2020,

у справі № 909/66/20 (суддя Шкіндер П.А.),

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Симедіка УА» , м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства «Персей Агро» , с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області

про стягнення 112 086,28грн заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020року ТОВ Симедіка УА звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФГ Персей Агро про стягнення 112 086,28грн заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору поставки №153 від 12.02.2019 позивач передав відповідачу у березні -травні 2019року товар по видаткових накладних( 6 накладних) на загальну суму 112 086,28грн, який мав бути оплачений згідно з п.5.1 договору не пізніше 30каледарних днів з моменту передачі. Однак, в порушенням умов договору відповідач не оплатив товар.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2020 у справі № 909/66/20 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 112 086,28грн боргу та 2102,00грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 11, 530, 627, 629 ЦК України.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки та прийняття відповідачем товару на загальну суму 112 086,28грн підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Встановивши відсутність доказів оплати відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволив позов.

Відповідач (ФГ «Персей Агро» ) не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 28.04.2020 та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в сумі 107 086,28грн, відмовивши у стягненні решти боргу.

Відповідач вважає, що суд невірно встановив розмір основного боргу та помилково задоволив позов у повному обсязі, посилаючись на те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення 112 086,28грн заборгованості позивач не надав суду докази сплати відповідачем платіжним дорученням №4929 від 02.10.2019 на рахунок позивача коштів в сумі 5000,00грн за отриману продукцію.

До апеляційної скарги відповідач додав платіжне доручення №4929 від 02.10.2019 на суму 5000,00грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та ухвалено здійснити розгляд справи № 909/66/20 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

За змістом ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.02.2019 ТОВ Симедіка УА (постачальник) та ФГ Персей Агро (покупець) уклали договір поставки, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити/передати ветеринарні препарати і засоби захисту тварин (далі-товар) в кількості та якості згідно з супровідними документами, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в строк, передбачений даним договором.

Відповідно до п.4.1 договору постачальник оформляє передачу товару видатковою накладною, яка є достатнім доказом передачі товару за даним договором.

Згідно з п.5.1 договору оплата за придбаний товар здійснюється у наступному порядку: 20% вартості товару сплачується покупцем протягом 5 календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної ); 80% вартості товару сплачується покупцем протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної) незалежно від того, чи реалізував (використав) покупець товар чи ні.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (п.8.2 договору).

На підставі вказаного договору позивач поставив відповідачу по видаткових накладних товар на загальну суму 112 086,28грн, а саме(а.с. 10-15):

- №2882 від 27.03.2019 - на суму 39 226,96грн;

- №3552 від 09.04.2019 - на суму 10 119,12грн;

- №4207 від 24.04.2019 - на суму 23 600,40грн;

- №4577 від 06.05.2019 -на суму 9 250,20грн;

- №5228 від 22.05.2019 - на суму 27 669,60грн;

- №5242 від 22.05.2019 на суму 2 220,00грн.

Видаткові накладні підписані двома сторонами і скріплені їх печатками.

Суд першої інстанції встановив відсутність доказів оплати відповідачем поставленого йому товару, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позову та про його задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту поставки товару позивачем по названих вище накладних на загальну суму 112 086,28грн, проте вказує, що позивач не надав суду докази сплати відповідачем платіжним дорученням №4929 від 02.10.2019 коштів в сумі 5 000,00грн за поставлений товар. Вказане платіжне доручення відповідач долучив до апеляційної скарги.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника з огляду на наступне.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 вказаної статті).

Ухвалою від 13.02.2020 суд першої інстанції відкрив провадження у даній справі та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15днів з дня вручення цієї ухвали (а.с. 31-32).

Наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджено, що 19.02.2020 відповідач отримав вказану ухвалу суду від 13.02.2020 (а.с. 31), однак не подав суду ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких доказів, зокрема платіжного доручення №4929 від 02.10.2019 на суму 5000,00грн.

Відповідач також отримав 14.03.2020 ухвалу суду від 10.03.2020 про відкладення розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.50), проте жодних заяв, клопотань не подавав, явки свого представника в судові засідання суду першої інстанції відповідач не забезпечив.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі №913/3171/8 вказав, що в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК, а також положеннях статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі відповідач не навів жодних доводів та не надав доказів на підтвердження неможливості подання ним до суду першої інстанції платіжного доручення №4929 від 02.10.2019, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, відповідачу було достеменно відомо про розгляд справи судом першої інстанції, однак він не подав суду платіжного доручення №4929 від 02.10.2019, на яке він посилається в апеляційній скарзі як на доказ часткової оплати товару; водночас, відповідач не надав доказів неможливості подання цього платіжного доручення до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, виходячи із названих вище норм процесуального закону, апеляційний суд не приймає до уваги та не надає оцінку платіжному дорученню №4929 від 02.10.2019 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №914/484/18).

На підставі викладеного колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним рішення про стягнення з відповідача 112 086,28грн заборгованості за поставлений товар.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129,236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2020 у справі № 909/66/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України не підлягає оскарженню у касаційному порядку, крім випадків, встановлених даною нормою.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.В. Зварич