Рішення

від 27.10.2020 по справі 910/10591/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2020Справа № 910/10591/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10591/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

21 липня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича (позивач) надійшла позовна заява б/н від 17.07.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг" (відповідач) про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання договору від 01.02.2017 року № 01/02/2017 в розмірі 23 492,72 грн., з них: інфляційних втрат - 17 076,50 грн. та 3% річних - 6416,22 грн. та заборгованості за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 року у справі № 910/14558/18 в розмірі 24 974,06 грн., з них: інфляційних втрат - 14 428,99 грн. та 3% річних - 10 545,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 01.02.2017 року № 01/02/2017 та невиконанням рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року у справі № 910/14558/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 року у справі № 910/10591/20 позовну заяву б/н від 17.07.2020 року Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю Капущаку Сергію Ярославовичу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Фізичній особі-підприємцю Капущаку Сергію Ярославовичу за адресою: 77701, Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, смт. Богородчани, вул. Українська, 19, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105475167852 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 року у справі № 910/10591/20 вручено позивачу - 04.08.2020 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 10.08.2020 року (включно).

11.08.2020 року через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить відкрити провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Вега Груп Маркетинг про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 10.08.2020 року по 21.08.2020 року у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі суд вирішує після виходу з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10591/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105471501820 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 року у справі № 910/10591/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 16.09.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 01.10.2020 року (включно).

02.10.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково в розмірі 22 452,64 грн. - інфляційних втрат та 14 641,26 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем, у зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг" (відповідачем) грошового зобов`язання за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 року в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за надані позивачем послуги, ФОП Капущак Сергій Ярославович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг" заборгованості в загальному розмірі 717 877,90 грн., з яких: 375 000,00 грн. - основний борг, 240 450,51 грн. - пеня, 78 615,20 грн. - інфляційні втрати та 23 812,19 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року у справі № 910/14558/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 року, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг" на користь Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича заборгованість в розмірі 348 500,00 грн., 3% річних в сумі 22 720,98 грн., інфляційні втрати в сумі 74 639,06 грн. та судовий збір в сумі 6687,90 грн.; у задоволенні позовних вимог про стягнення 272 017,86 грн. відмовлено.

24.10.2019 року на виконання рішення суду від 10.04.2019 року у справі № 910/14558/18 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

25.11.2019 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когут Д.А. було відкрите провадження ВП № 60702449 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/14558/18 від 24.10.2019 року.

12.02.2020 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когут Д.А. накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Вега Груп Маркетинг".

Як вказує позивач, 30.06.2020 року кошти в рахунок погашення боргу в повному обсязі були списані з розрахункового рахунку ТОВ "Вега Груп Маркетинг" № НОМЕР_1 в АТ "Сбербанк".

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 року, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року у справі № 910/14558/18, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року у справі № 910/14558/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 року та постановою Верховного Суду у від 11.02.2020 року, позивач вказує, що починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили у відповідача виникло зобов`язання сплатити позивачу борг в сумі 452 547,94 грн., а позивача виникло право вимагати від відповідача сплатити на його користь за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційні втрати та 3% річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено позивні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за договором та за рішенням суду, а саме: за договором в період з 09.02.2019 року по 20.09.2019 року, за рішенням суду з 21.09.2019 року по 30.06.2020 року. Крім того, інфляційні втрати за періоди: за договором з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року (включно), з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року (включно) та за рішенням суду з 01.10.2019 року по 30.11.2019 року (включно), з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року (включно), з 01.03.2020 року по 30.06.2020 року (включно).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року у справі № 910/14558/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 року, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг" на користь Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича заборгованість в розмірі 348 500,00 грн., 3% річних в сумі 22 720,98 грн., інфляційні втрати в сумі 74 639,06 грн. та судовий збір в сумі 6687,90 грн.; у задоволенні позовних вимог про стягнення 272 017,86 грн. відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено неналежне виконання ТОВ "Вега Груп Маркетинг" зобов`язання за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 року в частині оплати за надані ФОП Капущаком Сергієм Ярославовичем послуги, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 348 500,00 грн.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

Отже, факти встановлені рішенням суду у справі № 910/14558/18 щодо наявності у відповідача зобов`язання сплатити позивачу заборгованість у сумі 348 500,00 грн. за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 року, повторного доведення не потребують.

При цьому суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009 року, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008 року).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, стаття 625 Цивільного Кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення, тобто, по день сплати боржником коштів, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року у справі № 914/1033/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Згідно із розрахунку позивач нараховує інфляційні втрати у сумі 31 505,49 грн., з них: 17 076,50 грн. - за договором з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року (включно), з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року (включно) та 14 428,99 грн. - за рішенням суду з 01.10.2019 року по 30.11.2019 року (включно), з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року (включно), з 01.03.2020 року по 30.06.2020 року (включно).

Відповідач позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат визнав частково в розмірі 22 452,64 грн., в іншій частині щодо стягнення інфляційних втрат заперечив, мотивуючи це тим, що непогашення заборгованості у травні-червні 2020 року мало місце внаслідок не виставлення ані позивачем, ані державним виконавцем вимоги на списання арештованих коштів.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 21 526,81 грн., з них: інфляційних втрат за договором - 11 967,67 грн. та інфляційних втрат за рішенням суду - 9559,14 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 9978,68 грн. позивачу належить відмовити.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних відповідач визнав частково в розмірі 14 641,26 грн., з огляду на те, що розрахунок за перший період повинен завершуватись 18.09.2019 року, у зв`язку з тим, що з 19.09.2019 року позивач отримав право на стягнення 3% річних на підставі рішення суду.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 14 698,57 грн., з них: 3% річних за договором - 6416,22 грн. та 3% річних за рішенням суду - 8282,35 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 2262,72 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 36225,38 грн., з них: інфляційних втрат - 21 526,81 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот двадцять шість гривень 81 копійка) та 3% річних - 14 698,57 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 57 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1571,09 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зауважує, що відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги № 07/07 від 07.07.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність серія КС № 8657/10 від 27.12.2019 року, копію ордера серія АІ № 1044690 та товарний чек № 17/07 від 17.07.2020 року.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , роз`яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою , а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи не містять платіжних документів про оплату послуг адвоката, відтак у суду відсутні підстави для розподілу витрат на правову допомогу, у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Груп Маркетинг" (ідентифікаційний код 31455633, адреса: 04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А) на користь Фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти: інфляційних втрат - 21 526,81 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот двадцять шість гривень 81 копійка), 3% річних - 14 698,57 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 57 копійок) та судовий збір - 1571,09 грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят одна гривня 09 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.10.2020р.

Суддя О.В. Котков