Рішення

від 01.10.2020 по справі 914/257/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 справа № 914/257/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі уповноваженого органу

позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, м. Полтава,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хаврака Назарія Степановича, м. Львів,

предмет позову: стягнення 42 133,21 грн.,

підстава позову: порушення правил проїзду автомобільними дорогами загального користування,

за участю представників:

прокурора: не з`явився,

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

03.02.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі уповноваженого органу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до Фізичної особи-підприємця Хаврака Назарія Степановича про стягнення 42 133,21 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

17.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про повернення позову без розгляду.

20.03.2020 року від прокуратури на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив.

18.06.2020 року закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті неодноразово відкладався, зокрема, з підстав впровадження на території України карантину.

У судове засідання 01.10.2020 року учасники справи явку представників не забезпечили, однак, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином під розписку в попередньому судовому засіданні 24.09.2020 року, в якому за участю представників прокуратури, позивача та відповідача було оголошено перерву до 01.10.2020 року. Крім цього, явка представників у судове засідання 01.10.2020 року обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, явка представників учасників справи у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні 01.10.2020 року судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Львівською місцевою прокуратурою №1 установлено, що 24.09.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області проведено перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю, під час якої встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження здвоєної осі транспортного засобу перевізника - фізичної особи-підприємця Хаврака Н.С. за маршрутом смт. Вовчоярівка Луганської області - м. Львів. Із урахуванням відстані 1281 км. за вищевказаним маршрутом та перевищення нормативно допустимого навантаження здвоєної осі на 5,12 т., управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області 24.09.2019 складено розрахунок № 042600 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, розмір якої становить 1614,06 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (100 євро еквівалентно 2672,3424 грн. станом на 24.09.2019, тобто 26,723424 грн. за 1 євро) становить 43 133,21 (1614,06 х 26,723424) грн.

Відтак, на переконання прокурора, з фізичної особи-підприємця Хаврака Назарія Степановича підлягає стягненню на користь Державного бюджету України плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 43 133,21 грн. Водночас, уповноважений орган - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області надані йому повноваження не використовує та самостійно із відповідним позовом до суду не звертається.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечує. Так, відповідач стверджує, що до матеріалів справи позивачем додано копію талону 1426 зважування від 24.09.2019 року, проведеного о 13:35, однак вказаний талон зважування не підписано ні оператором, що проводив зважування, ні водієм, а тому він не може вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу. Інші докази - акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.09.2019 р. є похідними, оскільки їх складено на підставі даних, зазначених у даному талоні.

Крім цього, згідно з актом № 042600 від 24.09.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів повна фактична маса транспортного засобу 38.5 т. при нормативно допустимій 40 т. Тобто, порушення загальних вагових параметрів під час завантаження транспортного засобу не було. Крім цього, в п. 9 акта № 042600 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів позивачем не зазначено відстані між осями автомобіля відповідача, а отже, такі відстані ним не вимірювалися, а його висновок, що одна з осей є здвоєною, є необгрунтованим.

Також відповідач зауважує, що фактично перевезення вантажу здійснювалося з пункту навантаження в смт. Вовчоярівка Луганської області, а проведення габаритно-вагового контролю здійснювалось в населеному пункті, а саме в м. Полтава. Отже, пройдена відстань 399 км., а не 1281 км.

Відтак, відповідач просить відмовити повністю в позові Львівській місцевій прокуратурі №1 і визнати протиправними дії працівників Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області щодо встановлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить фізичній особі-підприємцю Хавраку Назарію Степановичу.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Згідно з графіком проведення спільних заходів державного контролю на автомобільному транспорті на території Полтавської області у вересні місяці 2019 року, затвердженим Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області та Управлінням патрульної поліції у Полтавській області, здійснювались перевірки із здійсненням габаритно-вагового контролю.

Відповідно до направлення Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 23.09.2019 року на рейдову перевірку № 008039 заплановано проведення рейдової перевірки транспортних засобів на дотримання Закону України Про автомобільний транспорт та правил надання послуг пасажирським і вантажним автомобільним транспортом з 23.09.2019 року по 29.09.2019 року.

Згідно з товарно-транспортною накладною № 9564 від 23.09.2019 року перевізник ФОП Хаврак Н.С. здійснював перевезення вантажу з смт. Вовчоярівка до м. Львова.

Як вбачається із талона зважування № 1426 (вага № 419 839 840), 24.09.2019 року о 13:35 год. на динамічних вагах здійснено зважування автомобіля номерний знак НОМЕР_1 та встановлено такі параметри навантаження (на осі та загальне навантаження): 4520, 12700, 8420, 6200, 6660, повна маса - 38 500 кг.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5355 від 13.02.2019 року засіб вимірювальної техніки - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA, зав. номер 17-419 - відповідає вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 року, свідоцтво дійсне до 13.02.2020 року.

24.09.2019 року складено акт № 182823 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого о 13:40 год. 24.09.2019 року проведено перевірку транспортного засобу MAN 26.414 номерний знак НОМЕР_1 , причіпа марки Hoffmann LPK-18T, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Хавраку Назарію Степановичу (копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів долучені до позовної заяви), водій ОСОБА_2 , та виявлено порушення надання послуг із вантажних перевезень згідно з ТТН № 9564 від 23.09.2019 року, у тому числі відповідальність за порушення, передбачене ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , - без оформлення дозволу на перевищення вагових обмежень, який дає право на рух автомобільним транспортом дорогами України, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт . Акт підписаний водієм ОСОБА_2. і посадовими особами, що провели перевірку.

24.09.2019 року позивачем також складено довідку № 0023759 про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля та причіпа, відповідно до якої результати вагового контролю навантаження на осі такі: 1) 4520, 2) 12700, 3) 8420, 4) 6200, 5) 6660, повна маса транспортного засобу - 38.500 тонн. До матеріалів позовної заяви також долучено талон зважування № 1426, виданий о 13:35 год. із зазначенням режиму зважування: динамічний та із зазначенням аналогічного навантаження.

24.09.2019 року позивачем складено акт № 042600 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого

вантажем є крейда КМС-1 (п.6),

маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування - смт. Вовчоярівка Луганської області - м. Львів, 1281 км. (п.7),

повна маса: нормативно допустима - 40.0 т., фактична - 38,5 т (п. 8),

відстані між осями - не заповнено (п. 9),

осьові навантаження: нормативно допустиме - 11 /16 /16, фактичне - 4520, 12700, 8420, 6200, 6660 (п. 10). Акт підписаний головним спеціалістом ВДК Козловським О.В. та водієм ОСОБА_2 .

Згідно з розрахунком № 042600 від 24.09.2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 24.09.2019 року № 042600

платник: Хаврак Назарій Степанович ,

маршрут: смт. Вовчоярівка Луганської області - м. Львів,

пройдена відстань: 1281 км.,

склад автопоїзду: MAN НОМЕР_1 , Hoffmann LPK-18T НОМЕР_2 ,

ПІБ водія: ОСОБА_2 ,

область, в якій проводився контроль, - Полтавська,

фактичні вагові та (або) габаритні параметри - навантаження на здвоєні осі 21,12 т,

параметри, на які нараховується плата за проїзд, - 5.12,

плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів - 0.42 євро/км,

перевищення параметрів від нормативу - 32%.

Розрахунок на суму 1614,06 євро виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням п. 31 1 постанови КМ України № 879 від 27.06.2007р. - (Рзм+Рнв+Рг)*В*К. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно із супровідним листом позивача від 24.10.2019 року відповідачу надіслано повідомлення про необхідність внесення плати за проїзд. Обставина отримання відповідачем відповідного рахунку на оплату не заперечується.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо юрисдикції спору

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19, та зазначає, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати. При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналіз правових норм та суб`єктний склад сторін, який відповідає статті 4 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про те, що спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки до Підприємця про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку у дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів. Відтак, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо звернення прокурора в інтересах позивача до суду з даним позовом

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 1-3 ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Відповідно до листа Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, копія якого долучена до позовної заяви, повідомлено Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області про те, що ні Конституцією України, ні законами України Укртрансбезпеку не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів. Положення про Укртрансбезпеку не містить норми щодо можливості стягнення вказаних коштів у судовому порядку, оскільки останні не передбачені ані Конституцією, ані законами України. Тому позивач просить звернутись до суду для забезпечення захисту інтересів держави, з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з Хаврак Н.С .

Причинами, які перешкоджають захисту інтересів держави Державною службою України з безпеки на транспорті у вигляді звернення до суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом (позивачем) заходів щодо стягнення суми заборгованості у спірних правовідносинах, що підтверджується зазначеним листом Управління Укртрансбезпеки у Полатвіській області. Так, відповідно до Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 зі змінами та доповненнями, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Уктрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. Наведене свідчить, що Державною службою України з безпеки на транспорті з часу виникнення заборгованості щодо плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 42 133,21 грн. неналежним чином здійснювався захист інтересів держави, не вживалися визначені чинним законодавством ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів шляхом звернення з позовом до суду щодо стягнення грошових коштів.

Суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність у нього права на стягнення відповідної плати в судовому порядку, адже Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування (пп. 27 п. 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті), що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт. Поряд з цим, положення конкретних нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави (аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Згідно з листом від 21.01.2020 року Львівською місцевою прокуратурою №1 за результатами вивчення питання наявності підстав для застосування представницьких повноважень в інтересах держави, установлено підстави для стягнення з Хаврака Н.С. плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1614,06 євро, яку не сплачено до Державного бюджету України по даний час всупереч вимогам законодавства, і повідомлено Державну службу України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про звернення прокуратури до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) та управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Хаврака Назарія Степановича на користь Державного бюджету України плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 43 133,21 грн.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р., справа № 912/2385/18.

Враховуючи наведене, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті самостійно чи в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з позовною заявою про стягнення з відповідача плати за проїзд не звертається та про намір вчинення такого звернення не доводить, відповіді на повідомлення прокуратури від 21.01.2020 року не надала, то прокурор у даній справі не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності у заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 права подання позовної заяви і клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке. Так, позовна заява підписана заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 Володимиром Вавриком, що узгоджується з положеннями ст. 24 Закону України Про прокуратуру (право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) та прикінцевим і перехідним положенням Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX (до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури).

Щодо твердження відповідача про неусунення недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення позову без руху, суд зазначає, що заступником керівника прокуратури 20.02.2020 року надано пояснення стосовно визначених судом недоліків і підстав для повернення позовної заяви без розгляду на стадії відкриття провадження судом не було встановлено. Зі змісту норми ч. 1 ст. 18 ГПК України вбачається, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, тобто ухвали суду про відкриття провадження є обов`язковою як для виконання учасниками, яких вона стосується, так і самим органом, що її постановив. Відтак, суд вважає клопотання відповідача про повернення позову без розгляду безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо розгляду спору по суті

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт , відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. (надалі по тексту рішення - Порядок).

Так, п. 3 Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пп. 3 п. 2 Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції на 24.09.2019 року передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як встановлено судом вище, 24.09.2019 року позивачем за результатами здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля та причіпа відповідача зафіксовано перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, про що складено довідку, акт та розрахунок. Суд звертає увагу, що заперечень стосовно допущення перевізником виявленого порушення під час розгляду справи відповідачем не заявлено та встановленого факту порушення не спростовано. Акт проведення перевірки та акт про перевищення вагових параметрів підписаний водієм ОСОБА_2 , тобто водій перевізника обізнаний про виявлене порушення у день такого виявлення. Крім цього, незважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів надіслання відповідачу повідомлення позивача про необхідність внесення плати за проїзд, обставина отримання такого рахунку відповідачем також не заперечується та не є спірною обставиною у даній справі. Більше того, Порядок визначає тридцятиденний строк здійснення відповідної оплати з моменту визначення такої плати, а не з моменту, наприклад, надіслання чи отримання відповідного розрахунку.

Так, за результатами перевірки встановлено, що мало місце перенавантаження на здвоєну вісь на 5,12 тонн, оскільки навантаження на здвоєну вісь за результатами зважування становило 21 120 кг (12 700+8420), тоді як нормативно допустиме 16 тонн (16 000 кг.). Суд не вважає обгрунтованими заперечення відповідача стосовно неналежності доказів, якими зафіксовано відповідні порушення, адже талон зважування формується за результатами електронного зважування автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA, зав. номер 17-419, свідоцтво щодо якого дійсне до 13.02.2020 року. Відповідачем не підтверджено, яким саме актам не відповідає сформований талон і не доведено, що такий має підписуватись чи затверджуватись оператором чи водієм. Більше того, водієм не висловлено жодних заперечень при складенні довідки та підписанні акта про порушення, у яких відображено результати зважування, здійсненого динамічними вагами.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку. Так, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Позивачем, використовуючи формулу для розрахунку плати за проїзд (Рзм+Рнв+Рг)*В*К, застосовано показники: 0,42 євро/км (вартість плати за перевищення навантаження на осі з 1 км проїзду, ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879) * 1281 км відстань, яку відповідач мав намір пройти * 3 (коефіцієнт збільшення плати за проїзд залежно від відсоткового перевищення нормативу - у даному випадку 32%).

Так, як правильно зазначає відповідач, повна фактична маса транспортного засобу становила 38500 кг, тоді як нормативно допустима 40 000 кг. Однак, зафіксованим позивачем порушенням є не перевищення фактичної маси, а перевищення навантаження на здвоєну вісь.

Щодо фіксації навантаження на вісь суд зазначає таке. Як вбачається із талона зважування, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта про перевищення нормативних вагових параметрів, встановлено таке навантаження на осі: 4520, 12700, 8420, 6200, 6660. Так, у акті не заповнено п. 9 щодо відстані між осями. Проте, у довідці в п. 5 визначено тип транспортного засобу - з однією одиничною та двома здвоєними осями (у пункті 5 довідки обрано 14 тип транспортного засобу). Тому із сукупно досліджених доказів можна встановити, що автомобільний транспорт мав здвоєну вісь і формальна відсутність заповненого п. 9 у акті про перевищення нормативних вагових параметрів не може спростовувати висновки щодо правильної фіксації порушення відповідачем нормативно-вагових параметрів. Як зазначалося вище, п. 22.5 Правил дорожнього руху в редакції на 24.09.2019 року передбачено допустиме навантаження на одиночну вісь - 11 т та на здвоєні осі - 16 т. Із описаних документів вбачається, що було перевищення навантаження на здвоєну другу (12 700) та третю (8 420) осі, що в сукупності становить 21 120 кг. при допустимих 16 000 кг. Відтак, перевищено норму на 5 120 кг (у відсотковому співвідношенні 32%), що правильно відображено позивачем у розрахунку. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків. Вимога визнати протиправними дії працівників Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області щодо встановлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить фізичній особі-підприємцю Хавраку Назарію Степановичу, заявлена у відзиві в даній справі, не відповідає способам захисту порушених, на думку сторони, прав та інтересів, адже у відзиві викладаються заперечення проти позову, а не заявляються самостійні вимоги. Зустрічної позовної заяви відповідачем в межах розгляду даної справи не подано, доказів подання самостійної позовної заяви також не надано.

Суд звертає увагу, що Правилами передбачено право власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноваженої ним особи привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п. п. 23, 24).

Однак, у матеріали справи, незважаючи на усні пояснення представника відповідача та заперечення, наведені у клопотанні від 22.09.2020 року, жодною зі сторін і зокрема відповідачем не подано належних і допустимих доказів вчинення відповідачем таких дій як приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, а також спрямування автомобіля для повторного габаритно-вагового контролю. Крім цього, обставину приведення відповідачем габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з нормативними параметрами заперечує прокуратура у відповіді на відзив. Долучені відповідачем пояснення водія ОСОБА_2 від 26.09.2019 року, адресовані ФОП Хавраку Н.С., є однобічним доказом і в сукупності з іншими дослідженими судом доказами не можуть підтверджувати відповідної обставини приведення відповідачем у відповідність з нормативами габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

Відповідно до п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до п. 28 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 31 Порядку при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Водночас відповідно до п. 31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Як вбачається із перерахунку плати, визначеної відповідачем, наданого відповідачем 22.09.2020 року, відповідач вважає, що позивачем у своїй формулі неправильно застосовано відстань 1281 км, оскільки підлягає застосуванню відстань 399 км, що є відстанню від смт. Вовчоярівка до м. Полтави, а не до м. Львова.

Так, згідно з товарно-транспортною накладною №9564 від 23.09.2019 року транспортний засіб було завантажено в смт. Вовчоярівка, а пунктом розвантаження встановлено м. Львів. Тому позивачем застосовано відстань - 1281 км., а не відстань, пройдену відповідачем до зупинки та виявлення порушення.

Суд не вважає твердження відповідача обґрунтованими, оскільки завантажуючи транспортний засіб з перевищенням вагових норм в смт. Вовчоярівка та здійснюючи рух з порушенням без отримання дозволу, перевізник мав намір проїхати до пункту призначення - до м. Львова. Зі змісту пунктів 28, 30, 31-1 Порядку №879 випливає, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування залежить від протяжності маршруту. При цьому, пункт 31-1 Порядку №879 лише уточнює, що, за відсутності дозволу на проїзд, плата за проїзд має бути визначена незалежно від того виконав транспортний засіб маршрут чи тільки має намір його виконати. Враховуючи те, що відповідач взагалі не мав дозволу на рух великовагового транспортного засобу на зазначеному маршруті (що також було встановлено позивачем і про що зазначено в акті № 182823 від 24.09.2019 року), позивачем правомірно розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, а не за її частину.

Суд вважає, що встановивши сукупність умов, передбачених п. 31-1 Порядку, а саме здійснення руху без відповідного дозволу за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, без внесення плати за такий проїзд та зафіксувавши перевищення нормативу вагового параметру - навантаження на здвоєну вісь, позивач правомірно та відповідно до п. 31-1 Порядку застосував відстань, яку відповідач мав намір пройти. Такі висновки також пояснюються тим, що відповідно до п. 23 Порядку власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаженні на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Таким чином, якщо власник приводить масу вантажу у відповідність до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, то розрахунок плати за проїзд здійснюється з місця завантаження до місця проведення перевірки. А у випадку продовження руху - за маршрутом по території України, який перевізник має намір проїхати. Суд також враховує і те, що водій підписав складені співробітниками Укртрансбезпеки документи без будь-яких зауважень, у тому числі і щодо відстані перевезення.

Відповідно до п. 31-1 Порядку перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Судом вище встановлено обставину відсутності заперечень відповідачем отримання рахунку про оплату проїзду зі встановленим 24.09.2019 року порушенням, які і обставини нездійснення такої сплати.

Із аналізу наведених норм Порядку вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник. Враховуючи встановлені вище обставини, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд доходить висновку, що відповідачем допущено порушення, а саме перевищення нормативного навантаження на здвоєну вісь під час руху вантажним транспортним засобом із пункту смт. Вовчоряівка до м. Львова без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 27 Порядку пата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відтак, обґрунтованим є нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 1 614,06 євро, та стягнення 43 133,21 грн., що на день проведення розрахунку - 24.09.2019 відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, (2672,3432 грн.) є еквівалентом до іноземної валюти.

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1, ч. 2 ст. 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Дії відповідача щодо перевезення вантажів з порушенням допустимих вагових параметрів має всі складові цивільного правопорушення, оскільки в порушення вище наведених вимог Закону таке перевезення здійснювалося без отримання відповідного дозволу, не дотримання вагових параметрів транспортного засобу призводить до руйнування доріг, а розмір збитків визначається відповідно до затверджених в установленому порядку Методик.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19, визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству. Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі уповноваженого органу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до Фізичної особи-підприємця Хаврака Назарія Степановича про стягнення 42 133,21 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хаврака Назарія Степановича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 43 133,21 грн. (р/р 31215216016002 УДКСУ у м. Полтава, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38019510, призначення платежу: 22160100, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хаврака Назарія Степановича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Прокуратури Львівської області (79005, Львівська обл., місто Львів, Проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код юридичної особи 02910031) 2 102,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.10.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв