Рішення

від 15.10.2020 по справі 917/1236/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 р. Справа № 917/1236/20

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пресс-Лайн", вул.Шевченка, 72/13, кв.4, м. Кременчук, Полтавської області,39600

до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавської області,39621

про стягнення 90 923,91 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 90 923,91 грн., в т.ч. 81 643,26 грн. -заборгованості за поставлений товар за договорами поставки товару № 0044-СН від 18.01.2019р. та № 0052-СН від 05.02.2020р., 9 280,65 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 04.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.09.2020р. на 09-30 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем порушено умови договорів поставки щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем, що і стало приводом подачі позову до суду.

Відповідач у відзиві (вх. № 9092 від 25.08.2020р.) просить суд зменшити на 100% розмір штрафних санкцій у вигляді пені, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов`язань за договорами № 0044-СН від 18.01.2019р. та № 0052-СН від 05.02.2020р., посилаючись на зміст ч.1 ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України та на те, що з січня 2020р. ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у зв`язку зі складним фінансовим становищем, відсутністю збуту та зупиненням виробництва, перебуває на вимушеному простої, про що свідчать накази про організацію роботи, що додаються. За такої ситуації ПАТ «КСЗ» зазнає значних фінансових складнощів і тому нарахування штрафних санкцій за невиконання договорів є додатковим непосильним тягарем для підприємства. Враховуючи нетривалий строк прострочення в оплаті та відсутності збитків у позивача, відповідач просить суд зменшити на 100% розмір штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання за договорами №0044-СН від 18.01.2019 р. та №0052-СН від 05.02.2020.

Крім того, відповідач зазначає, що у зв`язку із встановленням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України карантину, нарахування штрафних санкцій є неправомірним по відношенню до відповідача, оскільки відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" до форс-мажорних обставин відноситься, зокрема, також введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Також відповідач зазначає, що по накладним №№ 100, 101, 102, 103 від 20.02.2020р. до договору №0052-СН від 05.02.2020р. при розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань, пені, позивач помилково зарахував в період заборгованості 6 березня 2020р., оскільки відповідно до п. 2.4, п. 6.1 договору №0052-СН від 05.02.2020р. та згідно накладних №№ 100, 101, 102, 103 від 20.02.2020р. датою поставки вважається 20.02.2020р. Таким чином, як зазначає відповідач, останнім днем оплати за поставку по цим накладним, згідно договору, вважається 06.03.2020р. Період прострочення в оплаті наступає 07.03.2020р.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечує, посилаючись на ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ст.ст. 123, 126 ГПК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії", Постанову Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та зазначає, що з наданих позивачем до заяви документів не можна зробити висновок про обсяг наданих адвокатом Василишиним М.Р. позивачу послуг при підготовці позовної заяви. На думку відповідача, послуги з надання консультації та вивчення матеріалів господарсько-правових відносин між сторонами по справі не є складним та/або такими, що не потребують значного проміжку часу. Підготовка копій додатків до позовної заяви та вчинення дій з надсилання позовних матеріалів відповідачу та господарському суду не обгрунтовано відповідними доказами щодо реальності витрат на проведення вказаних дій. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 10190 від 17.09.2020р.) зазначає, що заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договорів поставки № №0044- СН від 18.01.2019 року та № №0052-СН від 05.02.2020 року. Розмір заборгованості становить 51 448, 73 грн. та 39 475, 18 грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 6 534, 95 грн. та 2 745, 70 відповідно.

Позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, зазначає, що посилання відповідача на ч. 1 ст. 233 ГК України щодо надмірного розміру штрафних санкцій, є безпідставним.

Також позивач цитує ч.1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 , ч.1 ст. 530 ЦК України та стверджує, що діяння відповідача суперечить встановленим нормам, так як, починаючи з 12 грудня 2019 року, зобов`язання по сплаті боргу ним не виконане, пропозицій щодо вирішенню питання сплати боргу від відповідача не надходило, заходи досудового врегулювання спору у вигляді претензії результату не мали. З огляду на вищевикладене, як вказує позивач, підстави на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву в розділі «Щодо вимоги про стягнення пені» є нікчемними.

Позивач зазначає, що зобов`язання відповідача по платі заборгованості за вказаними вище договорами, виникли до встановлення на території України карантину, тобто, до 12 березня 2020 року.

До позовної заяви позивачем надавались засвідчені належним чином копія договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 13.07.2020 року, копія звіту виконавця (акту приймання виконаних юридичних послуг), копія платіжного доручення про сплату юридичних послуг, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 №348056 від 17.01.2001 р. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №264 від 29.10.1996 року. Вказані документи, як зазначає позивач, свідчать про фактичність і строки надання правничої допомоги, підтверджують розумність ціни послуг адвоката та його кваліфікацію.

Відповідач у запереченнях (вх. № 10565 від 24.09.2020р.) стосовно витрат на правничу допомогу зазначає аналогічну думку, вказану у відзиві на позов, та посилається також на практику Європейського суду з прав людини, а саме, п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, в яких зазначено, що заявник має право на відшкодуання судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відсутні докази співмірності таких витрат з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідач вважає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обгрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. З поданих позивачем документів неможливо зробити висновок про розумну обгрунтованість витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, як зазначає відповідач, суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідач зазначає, що приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів (позовна заява, відповідь на відзив), приймаючи до уваги той факт, що спір між сторонами не є складним, підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань, справа не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, враховуючи, що справа розглядається у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, заявлені витрати на професійну правничу допомогу становлять 11 % від ціни позову, відповідач вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, втраченим часом, обсягом цих послуг. Визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними порівняно із ціною позову в даній справі та можуть становити надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

В судовому засіданні 15.10.2020р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пресс-лайн" (постачальник) (далі-позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) (далі-відповідач) був укладений договір поставки товару № 0044-СН від 18.01.2019 р. (а.с.38-41).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: 15 календарних днів від дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару.

Відповідно до п. 8.1 договору місцем поставки товару постачальником за цим договором є: м. Кременчук , вул. І.Приходька, 141.

Сторонами також були укладені додаткові угоди до цього договору №1 від 21.01.2019р. та №2 від 22.05.2019р., якими було доповнено договір специфікаціями № 2 та №3 та внесені зміни стосовно умов оплати по специфікаціям та умови постачання (а.с.42-43).

На виконання умов договору поставки товару № 0044-СН від 18.01.2019 р. та додаткових угод до нього, позивач відповідачу здійснив поставку товару на загальну суму 44 913,78 грн. , який отриманий Трушенко Ю.О. по довіреності № 0000002029 від 10.12.2019р. (а.с.44), що підтверджується накладними:

- № 732 від 18.12.2019р. на загальну суму 9 672,00 грн. (8 060,00 грн. та 1 612,00 ПДВ);

- №710 від 12.12.2019 р. на загальну суму 15 959,94 грн (13 299,95 грн. та 2 659,99 грн. ПДВ);

- №706 від 12.12.2019р. на загальну суму 660, 00 грн. (550,00 грн. та 110,00 грн. ПДВ);

- №707 від 12.12.2019р. на загальну суму 6 892, 14 грн. (5 743,45 грн. та 1 148,69 грн. ПДВ);

- №708 від 12.12.2019р. на загальну суму 7 267, 80 грн. (6 056,50 грн. та 1 211,30 грн. ПДВ);

- №709 від 12.12.2019р. на загальну суму 4 461, 90 грн. (3 718,25 грн. та 743,65 грн. ПДВ).

Відповідно до вказаних накладних позивач відповідачеві виставив рахунки - фактури №686 від 30.10.2019 р. на загальну суму 25 631, 94 грн.; №763 від 03.12.2019 р. - 660,00 грн.; №728 від 15.11.2019р. - 6 892,14 грн.; №727 від 15.11.2019 р. - 7 267,80 грн.; №762 від 03.12.2019р.- 4 461,90 грн.

Відповідно до п. 6.1 вищезазначеного договору та додаткової угоди №1 до нього відповідач зобов`язувався здійснити розрахунок за товар на умовах відстрочки платежу 10 календарних днів від дати поставки товару на склад відповідача. Оплата здійснюється шляхом переказу відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Також між сторонами був укладений договір поставки товару № 0052-СН від 05.02.2020р. (а.с.20-23), відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: 15 календарних днів від дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару.

Відповідно до п. 8.1 договору місцем поставки товару постачальником за цим договором є: м. Кременчук , вул. І.Приходька, 141.

До цього договору сторони уклали додаткові угоди № 1 та №2 від 06.02.2020р., якими доповнили договір специфікаціями з поставки товару №2 та №3 з відстрочкою платежів 15 календарних днів з дати постачання товару на склад відповідача (а.с.24-25).

На виконання умов договору поставки товару № 0052-СН від 05.02.2020р. та вказаних додаткових угод до нього, позивач відповідачу здійснив поставку товару на загальну суму в розмірі 36 729, 48 грн. який отриманий Трушенко Ю.О. по довіреності № 0000000297 від 30.03.2020р, та довіреності № 0000000191 від 19.02.2020р. (а.с.36-37), що підтверджується накладними:

№191 від 30.03.2020р. на загальну суму 19 402, 50 грн. (16 168,75 грн. та 3 233,75 грн. ПДВ) ;

№102 від 20.02.2020р. на загальну суму 5 025, 60 грн. (4 188,00 грн. та 837,60 грн. ПДВ);

№100 від 20.02.2020р. на загальну суму 5 567, 70 грн. (4 639,75 грн. та 927,95 грн. ПДВ);

№103 від 20.02.2020р. на загальну суму 982, 08 грн. (818,40 грн. та 163,68 грн. ПДВ);

№101 від 20.02.2020р. на загальну суму 5 751, 60 грн. (4 793,00 грн. та 958,60 грн. ПДВ).

Відповідно до вказаних накладних позивач відповідачеві виставив рахунки - фактури № 179 від 19.03.2020р. на загальну суму 19 402, 50 грн., №93 від 11.02.2020р. - 5 025, 60 грн.; №91 від 11.02.2020р. - 5 567,70 грн.; №94 від 11.02.2020р. - 982, 08 грн.; №92 від 11.02.2020р. - 5 751,60 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору та додаткових угод до нього відповідач зобов`язувався провести оплату за отриманий товар з відстрочкою платежу 15 календарних днів від дати поставки продукції на склад відповідача.

Як вбачається з вищезазначених накладних по договорах, підписаних сторонами, претензій щодо кількості і якості товару сторони не мали.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено і договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар і після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що отриманий від позивача товар на загальну суму 81 643,26 грн. у відповідності до пунктів 6.1 договору № 0044-СН від 18.01.2019р. та договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. відповідачем не оплачений.

Позивач до відповідача звертався з претензією №40 від 01.06.2020р. про погашення боргу по вказаними договорами поставки товару, яку відповідач отримав 25.06.2020р., що підтверджується поштовим повідомленням та залишив без відповіді та задоволення (а.с. 62, 63).

Доказів погашення боргу по спірним договорам поставки товару відповідачем не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 81 643,26 грн. основного боргу по договору поставки товару № 0044-СН від 18.01.2019р. та договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. обгрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частинами 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пунктів 10.6 договору поставки товару № 0044-СН від 18.01.2019р. та договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач нарахував пеню по договору поставки товару №0044-СН від 18.01.2019р. в сумі 4 873,77 грн. (на суму боргу 35 241,78 грн. за період з 24.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 3 857,91 грн. та на суму боргу 9 672,00 грн. за період з 30.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 1 015,86 грн.).

По договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. позивач нарахував пеню в сумі 1 786,30 грн. (на суму боргу 17 326,98 грн. за період з 06.03.2020р. по 17.07.2020р. - 1 046,25 грн. та на суму боргу 19 402,50 грн. за період з 15.04.2020 р. по 17.07.2020 р. - 740,05 грн.).

Судом здійснено перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон".

По договору поставки товару №0044-СН від 18.01.2019р. розмір пені становить 4 554,1 грн. (на суму боргу 35 241,78 грн. за період з 24.12.2019 р. по 24.06.2020 р. з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України - 3 592,15 грн. та на суму боргу 9 672,00 грн. за період з 30.12.2019 р. по 30.06.2020 р. з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України - 961,95 грн. ).

По договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. розмір пені становить 1 775, 89 грн. (на суму боргу 17 326,98 грн. за період з 07.03.2020р. (оплата - 15 календарних днів від дати поставки товару 20.02.2020 р. - до 06.03.2020 р.) по 17.07.2020р. - 1 035,84 грн. та на суму боргу 19 402,50 грн. за період з 15.04.2020 р. по 17.07.2020 р. - 740,05 грн.).

Таким чином, розмір пені, перерахований судом, становить 6 329, 99 грн.

Суд дійшов висновку про зменшення розміру нарахованої пені, виходячи з наступного.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Судом встановлено, що з січня 2020 року ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» , у зв`язку зі складним фінансовим становищем, відсутністю збуту та зупиненням виробництва, перебуває на вимушеному простої, про що свідчать накази про організацію роботи від 01.11.2019р. № 415/1, від 29.11.2019р. № 474/1, від 28.12.2019р. № 554, від 31.03.2020р. №118, від 30.04.2020р. №126, від 28.05.2020р. №137, 23.06.2020р. № 167, від 23.07.2020р. № 183 (а.с. 92-107).

З матеріалів справи також вбачається, що поставка товару відповідачу позивачем згідно накладної № 191 на загальну суму 19 402,50 грн. по договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. (а.с.26) відбулась 30.03.2020 р. - в період дії карантину, який введено на всій території України з 12.03.2020 р. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про зменшення нарахованої пені на 50%.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 165,00 грн. пені.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних по договору поставки товару №0044-СН від 18.01.2019р. в сумі 757,37 грн. (на суму боргу 35 241,78 грн. за період з 24.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 598,02 грн. та на суму боргу 9 672,00 грн. за період з 30.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 159,35 грн.).

По договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. позивач нарахував 3% річних в сумі 339,80 грн. (на суму боргу 17 326,98 грн. за період з 06.03.2020р. по 17.07.2020р. - 190,31 грн. та на суму боргу 19 402,50 грн. за період з 15.04.2020 р. по 17.07.2020 р. - 149,49 грн.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон".

По договору поставки товару №0044-СН від 18.01.2019р. 3% річних становить 757,37 грн. (на суму боргу 35 241,78 грн. за період з 24.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 598,02 грн. та на суму боргу 9 672,00 грн. за період з 30.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 159,35 грн. ).

По договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. розмір 3% річних становить 338,38 грн. (на суму боргу 17 326,98 грн. за період з 07.03.2020р. (оплата - 15 календарних днів від дати поставки товару 20.02.2020 р. - до 06.03.2020 р.) по 17.07.2020р. - 188,89 грн. та на суму боргу 19 402,50 грн. за період з 15.04.2020 р. по 17.07.2020 р. - 149,49 грн.).

Таким чином, сума 3% річних становить 1 095,75 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач нарахував інфляційних втрат по договору поставки товару №0044-СН від 18.01.2019р. в сумі 903,81 грн. (на суму боргу 35 241,78 грн. за період з 24.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 709,18 грн. та на суму боргу 9 672,00 грн. за період з 30.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 194,63 грн.).

По договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. позивач нарахував інфляційних втрат в сумі 619,60 грн. (на суму боргу 17 326,98 грн. за період з 06.03.2020р. по 17.07.2020р. - 366,47 грн. та на суму боргу 19 402,50 грн. за період з 15.04.2020 р. по 17.07.2020 р. - 253,13 грн.).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон".

По договору поставки товару №0044-СН від 18.01.2019р. сума інфляційних втрат становить 628,9 грн. (на суму боргу 35 241,78 грн. за період з 24.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 493,47 грн. та на суму боргу 9 672,00 грн. за період з 30.12.2019 р. по 17.07.2020 р. - 135,43 грн. ).

По договору поставки товару №0052-СН від 05.02.2020р. сума інфляційних втрат становить 395,5 грн. (на суму боргу 17 326,98 грн. за період з 07.03.2020р. (оплата - 15 календарних днів від дати поставки товару 20.02.2020 р. - до 06.03.2020 р.) по 17.07.2020р. - 260,31 грн. та на суму боргу 19 402,50 грн. за період з 15.04.2020 р. по 17.07.2020 р. - 135,19 грн. ).

Таким чином, сума інфляційних втрат становить 1 024,40 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 923,91 грн., в т.ч. 81 643,26 грн. - заборгованості за поставлений товар по договорах поставки товару № 0044-СН від 18.01.2019р. та № 0052-СН від 05.02.2020р., 9 280,65 грн. - штрафних санкцій підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 81 643,26 грн. - сума основного боргу, 3 165,00 грн. - пені, 1 024, 40 грн. - сума інфляційних втрат, 1 095,75 грн. - 3% річних. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В порядку ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач просить суд стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

При вирішенні питання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд керується наступним.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пресс-Лайн" (Замовник по Договору) та Адвокатом (Виконавець) Фізичною особою-підприємцем Василишиним Максимом Романовичем (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В01 № 348056, номер запису 2 585 017 0000 002785 від 17.01.2001р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 264 від 29.10.1996р. (а.с. 60, 61), 13 липня 2020 року був укладений Договір про надання юридичних послуг (правничої допомоги) (а.с.56-57).

Відповідно до умов договору виконавець - адвокат повинен надати юридичні послуги замовнику: надання усних консультацій, письмових роз`яснень (довідок) з юридичних питань, складання позовів, скарг, клопотань, заяв та інших документів правового характеру, прийняття участі у проведенні зустрічей та переговорах, здійснення представництва інтересів замовника, а замовник зобов`язується, зокрема своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг виконавця.

До Договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 13 липня 2020р. додано звіт виконавця (акт приймання виконаних юридичних послуг) від 27.07.2020р. та платіжне доручення № 1782 від 21.07.2020р. про сплату позивачем 10 000,00 грн. за юридичні послуги (а.с.58, 59).

У вказаному Звіті виконавця (Акті приймання виконаних юридичних послуг) від 27.07.2020 р. сторони підтверджують, що претензій одна до одної не мають, а отже, адвокат Василишин М.Р. отримав гонорар (винагороду) в розмірі 10 000, 00 грн. за надані відповідні послуги, вказані у даному Акті, що підтверджується платіжним дорученням № 1782 від 21.07.2020р. на суму 10 000,00 грн. (а.с.59) про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Пресс - лайн" адвокату Василишину М.Р. вищезазначених грошових коштів.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно розділу 2 Рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури щодо оподаткування адвокатських об`єднань та адвокатів, як самозайнятих осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 березня 2011 року №VІ/4-97 та норм діючого законодавства, вбачається, що адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою у значенні ст. 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокати, підпадають під визначення поняття самозайнятої особи.

У відповідності до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Позивачем надано до матеріалів справи копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, як платника податку податковому органу - адвоката Василишина М.Р., як самозайнятої особи (а.с.60).

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п.п.4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.

Відповідно до статті 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

З наданого до справи Звіту виконавця (Акту приймання виконаних юридичних послуг) від 27.07.2020 р. вбачається, що адвокат Василишин М.Р. надав позивачу юридичні послуги з підготовки документів та подачі позовної заяви до господарського суду Полтавської області. Визначені послуги надані виконавцем в період з 13.07.2020 по 27.07.2020 р. відповідно до рахунку виконавця на суму 10 000 грн.

Суд зазначає, що у вищезазначеному звіті (акті) всупереч ст.126 ГПК України відсутній детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість наданих послуг, виконаних робіт (по кожній наданій послузі, виконаній роботі).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що дана справа не є складною, позовні вимоги задоволено судом частково, суд дійшов висновку, що з відповідача Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пресс-Лайн" підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката (професійну правничу допомогу) в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, 39621, код ЄДРПОУ 05756783 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пресс-Лайн", вул.Шевченка, 72/13, кв.4, м. Кременчук, Полтавської області,39600, код ЄДРПОУ 32275594 - 81 643,26 грн. - основного боргу, 3 165,00 грн. - пені, 1 024, 40 грн. - сума інфляційних втрат, 1 095,75 грн. - 3% річних, 2 102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, 5 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.