Рішення

від 02.10.2020 по справі 921/300/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/300/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Транс Груп", 36002, Полтавська обл., м. Полтава, вул.. Луценка, буд. 52, кв.104

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", 47722, Тернопільська обл.., Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул.. Галицька, буд. 180

про відшкодування вартості майна, одержаного за недійсним правочином в сумі 836 352,00 грн..

За участі представників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: Сабадаш Н.О.. - адвокат

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК Транс Груп", 36002, м.Полтава, вул..Луценка, буд.52, кв.104 звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", 47722, Тернопільська обл., Тернопільський район, с.Великі Гаї, вул..Галицька, буд.180 про відшкодування вартості майна, одержаного за недійсним правочином в сумі 836 352,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2019р. у справі № 921/295/19 визнано недійсним Договір - Заявку на перевезення вантажу № 184 від 08.05.2017р., укладеного між ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП та ПрАТ Птахофабрика Тернопільська , в частині перевезення вантажу - засобів захисту рослин, а саме: UN 2902 Абакус 12,5% мк.е (10л) кл.6.1 ГУ ІІІ у кількості 5920,00л. А згідно ч.1,2 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частина даного товару в кількості 1920,00л була втрачена, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість майна, одержаного за недійсним правочином.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/300/20 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 16 червня 2020 року об 11 год. 00 хв..

22 травня 2020 року на електронну адресу суду від представника позивача - адвокат Стельмах Ю.М. надійшла заява (вх.№3118 від22.05.2020) про внесення даних (РНОКПП) до додаткових відомостей про учасника справи. Заявник просить суд надати доступ до електронної справи № 921/300/20 в системі "Електронний суд". Ухвалою суду від 27.05.2020 задоволено вищевказану заяву.

05.06.2020 на адресу суду від відповідача Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" надійшло клопотання №118 від 05.06.2020 про залишення позовної заяви без руху; продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

12.06.2020 на адресу господарського суду Тернопільської області від Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" надійшов відзив на позовну заяву вих.. № 120 від 09.06.2020, в якому відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, зазначає, що відповідно до якого відповідач позовні вимоги заперечує в повному обсязі. Зокрема вказує на те, що згідно Договору - заявки на перевезення вантажу № 184 від 08.05.2017р., який визнаний недійсним в частині перевезення небезпечного товару, відповідач зобов`язувався надати послуги з перевезення вантажу, а Позивач зобов`язувався їх оплатити. Тобто, відповідач надав послуги, а від Позивача за умовами договору міг отримати тільки плату за перевезення. Товар для перевезення був переданий його власником - ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС (що підтверджується ТТН П2471 від 02.05.2018р), а Позивач ніяких товарно-матеріальних цінностей відповідачу не передавав. Враховуючи вказані вище обставини, ПрАТ "Птахофабрика Тернопільська" вважає, що Позивач не є власником майна, його не передавав, тому застосовувати наслідки недійсного правочину шляхом відшкодування вартості майна, одержаного за недійсним правочином, тій особі, яка за недійсним правочином його не передавала, не була його власником - неможливо.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.06.2020 було відкладено підготовче засідання на 04 серпня 2020 року об 10 год. 00 хв.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); відповідачу: заяви з процесуальних питань (при наявності).

16 червня 2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача - адвокат Садабаш Н.О. (вх.№3702 від 16.06.2020) про внесення даних (РНОКПП) до додаткових відомостей про учасника справи. Заявник просить суд надати доступ до електронної справи № 921/300/20 в системі "Електронний суд". Ухвалою від 18 червня 2020 року Господарський суд Тернопільської області внесено дані представника відповідача - адвоката Садабаш Н.О. до додаткових відомостей про учасника до електронної справи № 921/300/20 в підсистемі "Електронний суд" та надано доступ представнику позивача - адвокату Садабаш Н.О. до електронної справи № 921/300/20 в підсистемі "Електронний суд".

19 червня 2020 року на адресу господарського суду Тернопільської області від позивача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Транс Груп" надійшла Відповідь на Відзив, в якій позивач зазначає, що господарським судом Тернопільської області в рішенні від 12.09.2019 по справі № 921/295/19 було встановлено обставини, які не пов`язані із припиненням існування предмета спору в процесі розгляду справи, а стосуються відсутності юридичних наслідків виникнення господарських зобов`язань сторін за недійсним правочином /крім тих, що пов`язані із його недійсністю/, в тому числі і щодо відшкодування шкоди за незбереження вантажу в розмірі його вартості. Щодо вимог відповідача про застосування позовної давності позивач зазначає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, а вимоги даного позову випливають не з договору перевезення, а з недійсності правочину. Тому в даному випадку ці норми закону не підлягають застосуванню.

28 липня 2020 року до Господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання від 28.07.2020 року від ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" про розгляд справи у підготовчому засідання за відсутності представника позивача.

У зв`язку з перебуванням судді Сидорук А.М. на лікарняному ухвалою суду від 07.08.2020 відкладено підготовче засідання на 26 серпня 2020 року об 14 год. 10 хв.

В судовому засіданні 26.08.2020 представник відповідача заявила усне клопотання не розглядати клопотання вих..№ 118 від 05.06.2020 Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" про залишення позовної заяви ТОВ ДМК Транс Груп без руху.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/300/20 до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2020 року о 15 год. 00 хв.

28.09.2020 на адресу господарського суду Тернопільської області від позивача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Транс Груп" надійшла Заява про проведення засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом встановлено наступне:

03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас /замовник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП" ("Експедитор") був укладений договір транспортного експедирування №1-ЗМ, згідно з п.2.1 якого Експедитор від свого імені, за плату і за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п. 2.2 Договору №1-ЗМ від 03.01.2017 Експедитор виконує для Замовника, пов`язані з організацією перевезення вантажів, такі види транспортно-експедиційних послуг: організація перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним Експедитором або Замовником, забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язанні з перевезенням, передбачені Договором.

Пунктом 2.3 Договору №1-ЗМ від 03.01.2017 визначено, що Експедитор здійснює додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу: перевірка кількості та стану вантажів, їх зберігання під час перевезення, передачу вантажів уповноваженим на одержання вантажів особам (одержувачам).

У відповідності з п. 4.1. Договору №1-ЗМ від 03.01.2017, перевезення вантажів здійснюється на підставі заявки Замовника на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною Договору.

На підставі поданої Замовником Заявки від 08.05.2018 року позивач зобов`язався організувати та виконати перевезення визначеного в заявці вантажу.

Відповідно до п. 4.1.2. Договору транспортного експедирування № 1-ЗМ, Експедитор має право залучати до виконання договору інших осіб.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП" скориставшись вказаним вище правом залучення третіх осіб, звернувся до відповідача Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" з пропозицією укласти договір на надання послуг перевезення.

08.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП" та Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська" було укладено Договір-Заявку № 184 на перевезення вантажу.

Згідно умов Договору-Заявки № 184 відповідач зобов`язувався надати автомобіль марки Volvo, державний № НОМЕР_1 , державний № причепа НОМЕР_2 з водієм ОСОБА_1 , водійське посвідчення НОМЕР_3 для перевезення вантажу із м. Сміла, вул. І. Франка, 18 (склад ТОВ "Агрозахист Донбас") до м. Тернопіль, вул. Поліська, 14 (склад ТОВ "Агрозахист Донбас").

08.05.2018 вказаний вантажний автомобіль було завантажено товаром, що підтверджується товарно-транспортною накладною № П2471 (з помилково вказаною датою 02 травня 2018 року), в якій зазначено перелік завантаженого вантажу, зокрема: ІЖ 2902 Абакус 12,5 % мк.е. (10л) кл. 6.1 ГУ III у кількості 5 920,00 л., та Скабак.е. (12 * 1л ) у кількості 22,00 літрів, що в загальній кількості склало 5 942,00 л. Маршрут доставки вантажу - м. Тернопіль, вул. Поліська, 14. Пломба № 0003852. Були складені і підписані власником (вантажовідправником) та водієм ОСОБА_1 накладні на переміщення №, № 2468, 2469, 2470, 2471 від 02.05.18 та накладна на переміщення № 2682 від 08.05.18.

Цього ж дня відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 2592 від 08 травня 2018 року, надано Акт надання послуг № 8043 від 08 травня 2018 року по факту здійснення перевезення вантажу.

В той же час, як зазначає ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП", при розвантаженні товару 09.05.2018 за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14 (склад "Агрозахист Донбас") було виявлено факт пошкодження пломб, дверей причепа та нестачу товару. Зокрема, за результатами вивантаження 09.05.2018 було складено та підписано Акти про нестачу товару, в яких зафіксовано загальний стан вантажу та наявність доступу до внутрішніх вкладень вантажу з нестачею товарів у такому вантажі на момент прийому. Таким чином було виявлено, невідповідність, а саме нестача вантажу найменування: UN 2902 Абакус 12,5 % мк.е. (10л) кл. 6.1 ГУ III у кількості 1 920,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) л. Інші вантажі, згідно ТТН були в повному обсязі здані Вантажоодержувачу. Втрачений вантаж було таємно викрадено, що підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12018210010001323, долученого до відзиву відповідачем.

У зв`язку з тим, що вантаж належить на праві власності ТОВ "АГРОЗАХИСТ ДОНБАС", доказом чого є: видаткова накладна № 3430494348 від 27.04.2018 до Договору поставки № 10112018 від 13.11.2017 (копії знаходяться у матеріалах справи), та з огляду на відповідальність ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" за дії залучених ним третіх осіб відповідно до договору транспортного експедирування № 1-ЗМ від 03.01.2017, Позивачем в повному обсязі визнано претензію від 17.10.2018р. та сплачено ТОВ "АГРОЗАХИСТ ДОНБАС" розмір збитків у сумі: 836 352,00 (вісімсот тридцять шість тисяч триста п`ятдесят дві) грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 872, № 873, № 874, № 876, № 877, № 878 від 07.05.2019.

Внаслідок чого ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" звернулося до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" про стягнення 836 352,00 грн збитків в порядку регресу.

Не погоджуючись з позовом, ПрАТ "Птахофабрика Тернопільська" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП" про визнання договору - заявки на перевезення вантажу № 184 від 08.05.2017 недійсним.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2019 року у справі 921/295/19 в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП", 36002, Полтавська область, м. Полтава, вул. Луценка, буд.52, кв.104 (код ЄДРПОУ 38803416) до відповідача за первісним позовом приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", 47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Галицька, буд. 180 (код ЄДРПОУ 03369177) про стягнення 836 352,00 грн збитків - відмовити. Зустрічний позов приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", 47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Галицька, буд. 180 (код ЄДРПОУ 03369177) до відповідача за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП", 36002, Полтавська область, м. Полтава, вул. Луценка, буд.52, кв.104 (код ЄДРПОУ 38803416) про визнання Договору - Заявки на перевезення вантажу № 184 від 08.05.2017 недійсним - задоволити частково. Визнати недійсним Договір - Заявку на перевезення вантажу № 184 від 08.05.2017, укладений між ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" (код ЄДРПОУ 38803416) та ПрАТ "Птахофабрика Тернопільська" (код ЄДРПОУ 03369177), в частині перевезення вантажу - засобів захисту рослин, а саме: UN 2902 Абакус 12,5% мк.е (10л) кл.6.1 ГУ ІІІ у кількості 5920,00л. В решті зустрічного позову відмовлено.

10.10.2019 року ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" звернулося до ПрАТ "Птахофабрика Тернопільська" із вимогою № 1/в про застосування наслідків недійсності правочину, а саме повернути товар.

Листом вiд 07.11.2019 року ПрАТ Птахофабрика Тернопільська надало відповідь про неможливість повернення товару у зв`язку з тим, що як відомо Позивачу та встановлено у рішенні суду, даний товар було таємно викрадено, що підтверджується витягом з ЄРДР номер кримінального провадження 12018210010001323. Положення ч. 1 ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватися як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке знаходиться у третьої особі. Якщо майно було передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та/або про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися за умови, якщо майно залишається у сторони цього правочину. Відповідач також зазначає, що у ТТН № П2471 від 02.05.2018 р. вказано інформацію, що перевізником є ДМК ТРАНС ГРУП, замовником - ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС , вантажовідправником- ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС , вантажоодержувачем- ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС , а також звертає увагу, що ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП не є власником викраденого вантажу.

19.12.2019 року за № 2/в ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП звернулось до ПрАТ Птахофабрика Тернопільська iз вимогою про оплату 836 352,00 гривень вартості майна, одержаного за недійсним правочином, a в разі незгоди iз вказаною сумою документально підтвердити іншу вартість товару.

30.01.2020 року за № 3/в ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП повторно звернулось ПрАТ Птахофабрика Тернопільська iз вимогою про оплату вартості майна, одержаного за недійсним правочином.

У листі вiд 03.02.2020 року ПрАТ Птахофабрика Тернопільська повідомило ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП про відмову в задоволенні вимоги, посилаючись на відсутність товару внаслідок викрадення його третіми особами . Зазначило, що вважає вимогу про оплату викраденого товару, як таку, що подана до неналежної особи, оскільки у власника товару є можливість та право в межах кримінального провадження звернутися з цивільним позовом до винних осіб.

Враховуючи вищенаведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" про стягнення 836 352,00 грн. вартості майна, одержаного за недійсним правочином. Позивач посилається на частину 2 ст. 208 ГK України, у якій встановлено, що у разі визнання недійсним зобов`язання, кожна iз сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, a за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо iншi наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом та на статтю 216 Цивільного кодексу України,відповідно до якої, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна iз сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, a в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, якi існують на момент відшкодування.

Відповідач по справі Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" заперечує проти заявлених до нього позовних вимог з наступних підстав:

- відповідно до статті 216 ЦК України реституція як спосіб захисту порушеного права власності обирається, якщо: 1) власник майна пред`являє вимогу про визнання недійсним правочину, учасником якого він був, і домагається повернення у його власність тієї речі, яку він передав іншій стороні (набувачу) за цим правочином; 2) річ перебуває у володінні тієї сторони правочину (набувача), якій і була передана; 3) річ збереглася у натурі. Вважає, що у даному випадку застосовувати реституцію неправильно, оскільки товар відсутній у підприємства, він знаходиться у третіх осіб.

- Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто, на думку відповідача, мова йде не про відшкодування вартості товару, який вибув із володіння, а про спожиті послуги. Реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

- Позивачем невірно застосовано спосіб захисту свого права, оскільки йому достеменно відомо, що даний вантаж є викраденим і це підтверджується Витягом з ЄДРДР від 21.05.2018р., номер кримінального провадження: 12018210010001323. Крім того, Позивач не є власником майна, його Відповідачу не передавав, тому застосовувати наслідки недійсного правочину шляхом відшкодування вартості майна, одержаного за недійсним правочином, тій особі, яка за недійсним правочином його не передавала, не була його власником - неможливо.

- Враховуючи, що Відповідач одержав товар від ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС по договору перевезення, який визнаний недійсним в частині перевезення як раз викраденого вантажу, у Відповідача відсутній обов`язок нести відповідальність за його збереження.

- Господарським судом Тернопільської області рішенням від 12 вересня 2019 року по справі № 921/295/19 визнано недійсним договір - заявку на перевезення вантажу № 184 від 08.05.2017р. в частині перевезення небезпечного вантажу та встановлено відсутність юридичних наслідків виникнення господарських зобов`язань сторін за недійсним правочином, в тому числі і щодо відшкодування шкоди за незбереження вантажу в розмірі його вартості. Таким чином, відповідач вважає, що суд вже встановив, що викрадений товар відсутній у Відповідача і як наслідок у ПрАТ "Птахофабрика Тернопільська" відсутній обов`язок відшкодовувати його вартість.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Відповідно до ч.1,3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).(ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України)

Згідно п.2.1 договору транспортного експедирування №1-ЗМ від 03.01.2017р., що укладений між ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП (Експедитор) та ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС (Замовник), Експедитор від свого імені, за плату і за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом. Тобто Позивач на підставі укладеного з ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС договору, який є договором експедирування, виступає при укладенні договору перевезення від власного імені. ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП не було уповноважено ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС на здійснення функцій представника. Тому Позивач і не передавав відповідачу вантаж по договору перевезення. Згідно представлених Позивачем копій накладних на переміщення № 2682 вiд 08 травня 2018 p., № 2471 вiд 02 травня 2018 p., № 2470 від 02 травня 2018 p.№ 2468 вiд 02 травня 2018 p.,№2469 вiд 02 травня 2018 р. товар відвантажило ТОВ АГРОРЗАХИСТ ДОНБАС , а отримав ОСОБА_1 - водій Відповідача. Згідно копії товарно-транспортної накладної № П 2471 від 02.05.2018 р. вантажовідправником є ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС .

ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС не є стороною Договору-Заявки на перевезення вантажу № 184 вiд 08.05.2017р, укладеного між ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" та ПрАТ "Птахофабрика Тернопільська", та визнаного недійсним в частині перевезення вантажу - засобів захисту рослин, а саме: UN 2902 Абакус 12,5% мк.е (10л) кл.6.1 ГУ ІІІ у кількості 5920,00л.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК Транс Груп", виконуючи умови договору транспортного експедирування №1-ЗМ від 03.01.2017р., здійснив пошук перевізника та уклав з ним від свого імені договір - заявку № 184 вiд 08.05.2017р.на перевезення вантажу, який належав на праві власності ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС . Право власності на даний товар підтверджується договором поставки № 10112018 від 13.11.2017 р. та накладною № 3430494348 від 27.04.2018р., копії яких надані Позивачем разом з позовною заявою.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України говорить про те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на те, що у Позивача відсутнє право власності на вантаж, який був переданий ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС відповідачу по договору перевезення, у позивача відсутнє право розпорядження ним.

У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право людини на доступ до правосуддя, а ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу щодо захисту цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект.

Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

З урахуванням положень п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, аб.4 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України результатом реституції можна визнати такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення. Порушенням права в такому випадку визнається вчинення правочину за наявності станом на момент його вчинення дефекту, який за законом може бути підставою недійсності правочину, а реституція виступає наслідком факту визнання правочину недійсним або констатації недійсності правочину (в разі нікчемності правочину) і заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до початкового стану, тобто такого, який вони мали до вчинення правочину. А якщо майно (його вартість) буде повернуто не власнику, не тій особі, яка його передавала, відновлення становища, що існувало до порушення не відбудеться.

Застосування наслідків недійсності правочину можливе виключно щодо сторін оспорюваного договору, з огляду на що у кінцевому результаті обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку не забезпечить поновлення порушення прав та не гарантуватиме можливості отримання відповідного відшкодування особі, права якої порушено, та яка є відмінна від сторони оспорюваного правочину (враховуючи викладені позивачем підстави позову та встановлені судом обставини справи).

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Як встановлено при розгляді справи в рішенні господарського суду Тернопільської області від 12.09.2019 року у справі 921/295/19 оскільки недійсний договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений між сторонами не породжує юридичних наслідків, а тому не може бути підставою виникнення господарських зобов`язань сторін, в тому числі і щодо відповідальності за незбереження вантажу в розмірі повної його вартості, у зв`язку з чим судом було відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення з приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" 836 352,00 грн збитків, заподіяних втратою вантажу.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.09.2019 року у справі 921/295/19 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

Згідно із ст.75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12018210010001323 від 09.05.2018 року, за період часу з 02:10 год. по 6:30 год. 09.05.2018 року невідомі особи перебуваючи на стоянці АЗС Укрнафта , яка розташована на автодорозі при виїзді з с. Користь Корецького району Рівненської області, шляхом пошкодження пломби дверей причепа вантажного автомобіля марки Volvo" FН 12р.н. НОМЕР_1 , відкрили його, звідки таємно викрали сільськогосподарську хімію фунгіцид Абакус SЕ", у кількості 1220 літр, чим спричинили ТОВ Агрозахист Донбас матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на загальну суму 696 960 грн.

Тобто, як підтверджено матеріалами справи, вантаж, який було викрадено невідомими особами, належав на праві власності ТОВ АГРОЗАХИСТ ДОНБАС .

Якщо майно було передано власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та/або про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися за умови, якщо майно залишається у сторони цього правочину.

Верховний суд України у своєму Узагальненні від 24.11.2008 року зазначив, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Такий самий висновок зроблений Пленумом Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року Справа № 504/2864/13-ц.

Отже, у зв`язку з тим, що Позивач не є власником вантажу, не довів свого права на вантаж, даний вантаж не передавав відповідачу за договором - заявкою № 184 вiд 08.05.2017р.на перевезення вантажу, який визнаний недійсним в частині, вимоги позивача про стягнення з відповідача 836 352,00 гривень вартості майна, одержаного за недійсним правочином із застосуванням правового механізму, передбаченого ст. 216 ЦК України, задоволенню не підлягають. Вимога Позивача про стягнення з відповідача 836 352,00 гривень вартості майна, який належить третій особі, одержаного за недійсним правочином є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 27.10.2020.

Суддя А.М. Сидорук