Рішення

від 27.10.2020 по справі 922/519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/519/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Докар", м. Харків про стягнення 3947096,28 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Коваль Г.Ю.

відповідача - Зуб С.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Докар", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 3947096,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином, у встановленому законодавством порядку, не оформив речового права на вказану земельну ділянку та у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У відзиві на позовну заяву, наданому до суду, відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень, зокрема, вказував на те, що позивачем неврахована відсутність у нього реальної можливості передачі спірної земельної ділянки в оренду до моменту реєстрації права власності на неї територіальною громадою тобто до 17.08.2018; запропонований розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів є безпідставним та невідповідним до умов договору оренди спірної земельної ділянки, який укладений між сторонами на час розгляду справи в суді; позивачем безпідставно наведено в обґрунтування позовних вимог посилання на факт використання відповідачем земельних ділянок без достатніх правових підстав та обґрунтовано позовні вимоги положеннями ст. 1212 ЦК України; невідповідність розрахунку, наведеному позивачем, ставці оренди, яка вже фактично визначена сторонами згідно умов договору оренди землі від 27.12.2019; наявність за зазначеною адресою інших власників нерухомого майна.

У судовому засідання 27.10.2020 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач у позовній заяві, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.01.2020 №197925467 право власності на нежитлові будівлі літ. "К-2" загальною площею 1682,8 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 3982,6 кв.м., літ. "П-3" загальною площею 2353,9 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 12,3 кв.м., лі. "Ж-2" загальною площею 139,2 кв.м., літ. "З-1" загальною площею 157,5 кв.м., літ. "Г-2" загальною площею 399,8 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 26,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 49,9 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 49,9 кв.м. по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові зареєстровані з 18.03.2016 за ТОВ "Докар на підставі договорів про зміни до договорів іпотеки.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2019 №НВ-0003971252019 земельна ділянка площею 3,9338 га по Виконкомівській, 32 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:09:002:0009 зареєстрована як об`єкт цивільних прав з 10.09.2013.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за ТОВ "Докар" прав на земельну ділянку та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 3,9338 га з кадастровим номером 6310137900:09:002:0009 по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Позивач вказує на те, що ТОВ "Докар" у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 28.01.2020 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "Докар" з 18.03.2016 по 28.12.2019 використовувало земельну ділянку площею 3,9338 га (кадастровий номер 6310137900:09:002:0009) для обслуговування нежитлових будівель (виробничі, складські, допоміжні приміщення на гараж) по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 09.09.2018 №17392/7/20-40-12-13-24 ТОВ "Докар" у Центральній ОДПІ м. Харкова платником плати за землю не обліковується.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Докар" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137900:09:002:0009) від 11.05.2019 №816/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Зазначені фактичні обставини стали підставою для звернення Харківської міської ради до суду із цим позовом до ТОВ "Докар" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

Судом також встановлено, що земельна ділянка по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові із кадастровим номером: 6310137900:09:002:0009 сформована як об`єкт цивільних прав.

З огляду на викладене, ТОВ "Докар" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №203773944 від 12.03.2020, право власності територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:09:002:0009 було зареєстроване 17.08.2018 за №27576832.

Крім того, як встановлено судом, 27.12.2019 між Харківської міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Докар" (орендар), був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого, орендар на підставі рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1836/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, та іншого призначення, код КВЦПЗ-(11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за кадастровим номером 6310137900:09:002:0009, яка розташована у м. Харкові, вул. Виконкомівська, 32.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2017 по 18.08.2018 є безпідставними, оскільки у вказаний період позивач не був власником спірної земельної ділянки та не мав можливості передавати її в оренду.

Суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (визначеної шляхом множення площі вказаної ділянки та нормативної грошової оцінки одного квадратного метра землі) з урахуванням ставки річної орендної плати за спірний період.

Відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у період з 18.08.2018 по 27.11.2019.

Розмір доходу відповідача за вищевказаний період було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013"; Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №816/0/45-19 від 11.05.2019.

Разом з тим, як зазначалося вище по тексту рішення, 27.12.2019 між Харківської міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Докар" (орендар), був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого, орендар на підставі рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1836/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, та іншого призначення, код КВЦПЗ-(11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за кадастровим номером 6310137900:09:002:0009, яка розташована у м. Харкові, вул. Виконкомівська, 32.

Відповідно до п. 5 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 32892469 грн.

Згідно п. 9 договору, розмір орендної плати за земельну ділянку становить 2,628% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачем, при проведенні розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки розмір ставки річної орендної плати (%) повинен був застосовуватись у розмірі 2,628%, я визначено у договорі оренди, а не 4%, як визначено позивачем у розрахунку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати у розмірі 1102128,00 грн. за період з 18.08.2018 по 27.11.2019 із застосуванням 2,628% ставки річної орендної плати.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Докар" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 32, код ЄДРПОУ 38877802) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, до бюджету м. Харкова за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) UA958999980314080611000020002, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1102128,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Докар" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 32, код ЄДРПОУ 38877802) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) за реквізитами: реєстраційний рахунок UA908201720344280001000032986, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО банку: 820172) - 16531,92 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Докар" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, 32, код ЄДРПОУ 38877802).

Повне рішення підписано 27 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова