Ухвала

від 20.10.2020 по справі 160/4089/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 жовтня 2020 р. Справа № 160/4089/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

секретаря судового засідання Манько К.А.

за участю

представника позивача Сагайдак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької міської ради в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької міської ради (LIV сесія VII скликання) від 24.12.2019 року №4372 в частині відмови Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в наданні згоди на продаж земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:02:210:0003) площею 2,1020 га та проведення її експертної грошової оцінки;

зобов`язати Криворізьку міську раду Дніпропетровської області (Ідентифікаційний код юридичної особи 33874388, адреса: 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд.1) розглянути в установленому законом порядку питання щодо передачі у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:02:210:0003) площею 2,1020 га шляхом її продажу ФОП ОСОБА_1 та проведення її експертної грошової оцінки по заяві ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) від 21.11.2019 року.

В обгрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки посилання відповідача на те, що на теперішній час реконструкція будівель та споруд на земельній ділянці на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:02:210:0003) площею 2,1020 га під комплекс будівель та споруд підприємства з обслуговування автомобілів, включаючи автозаправний комплекс не завершена насправді не є перешкодою для прийняття рішення про задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 та наданні Позивачу згоди на продаж земельної ділянки та проведення її експертної грошової оцінки.

Так, позивач в уточненій позовній заяві зазначив, що в зв`язку з тим, що особа (Позивач) звертається до відповідних органів із заявою для отримання у власність земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п.1, п.2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України (далі - ЗК) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який регулює земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

21.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до Криворізької міської ради із заявою в якій просив видати рішення міської ради про надання згоди на продаж земельної ділянки комунальної власності та проведення її експертної грошової оцінки під об`єктом нерухомого майна.

Адреса земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер 1211000000:02:210:0003 площею 2,1020 га.

24.12.2019 року Криворізька міська рада (LIV сесія VII скликання) винесла рішення №4372 "Про відмову в наданні згоди на продаж земельних ділянок та проведення їх експертної грошової оцінки".

Також, судом встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться комплекс будівель та споруд, що належить позивачу (інформаційна довідка №62333908).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 826/8018/17: при вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову. За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження органом місцевого самоврядування землею комунальної власності, є складним і комплексним із правової точки зору. При прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб`єкта владних повноважень, а з другого - реалізують право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею у суб`єктів приватного права.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин .

Суд зазначає, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як розпорядник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди та права власності земельних ділянок в порядку, встановленому законом.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 (провадження № 11-524апп18), постанові від 03.04.2019 у справі № 727/1002/17.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстав, встановленої п.1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі, оскільки справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як такі спори за своїм характером є приватноправовими.

На підставі викладеного та керуючись ст.238, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі №160/4089/20 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької міської ради визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 22 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Єфанова