Рішення

від 26.10.2020 по справі 320/1434/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року № 320/1434/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області

про визнання протиправними та зобрв`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Борівської селищної ради Фастівського районну Київської області у частині невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 116, 117 КЗпП України;

- зобов`язати Борівську селищну раду Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359896, місце знаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16, виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року по 28.05.2019 року в порядку ст. 116 КЗпП України, середній заробіток за час затримки виплати за кожен день прострочки виплати з 29.05.2018 року по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати Борівську селищну раду Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359896, місце знаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16, виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 200000 (двісті тисяч) грн.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №810/3020/18: визнано протиправною бездіяльність Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо не вчинення 08.06.2018 дій по розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_1 №18 від 11.07.2018 "Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи" та зобов`язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 . Стверджує, що відповідно до рішення суду від 18.04.2019 він мав бути поновлений на раніше займаній посаді та звільнений за згодою сторін із виплатою середньомісячного заробітку. Оскільки вказані дії відповідачем були не виконані, вважає що наявні підстави для виплати йому з 28.05.2019 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач просив відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що зміна формулювання причини звільнення не тягне за собою поновлення такого працівника на роботі. Також, зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №810/3020/18 не було поновлено на посаді позивача.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому заперечено проти доводів наведених відповідачем.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25.02.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15.05.2020 клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засідання з викликом сторін - залишено без задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданим Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 22.11.2005 (а.с.15).

Розпорядженням №18 від 11.07.2018 Борівської селищної ради Фастівського району Київської області звільнено з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи Борівської селищної ради з 12.07.2018 за прогул без поважних причин (а.с.48).

Вважаючи протиправну бездіяльність Борівської селищної ради щодо не проведення розрахунку при звільненні за заявою позивача від 07.06.2018, не видачі трудової книжки та відповідного розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з 08.06.2018 та не погоджуючись і розпорядженням про звільнення від 11.07.2018 № 18, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №810/3020/18: 1. визнано протиправною бездіяльність Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо не вчинення 08.06.2018 дій по розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1 ; 2. визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_1 №18 від 11.07.2018 "Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи" та 3. зобов`язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359896; місцезнаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16) прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.16-35).

19.04.2019 Борівською селищною радою Фастівського районну Київської області видано розпорядження №23 Про скасування Розпорядження №18 від 11.07.2018 , яким скасовано Розпорядження №18 від 11.07.2018 та внесено зміни до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 (звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП) (а.с.61).

19.04.2019 Борівською селищною радою Фастівського районну Київської області позивачу надіслано лист з проханням з`явитися до селищної ради для ознайомлення із Розпорядженням №23 від 19.04.2019 (а.с.62, 64).

11.09.2019 позивач звернувся до Борівської селищної ради Фастівського районну Київської області із заявою про поновлення його на посаді відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №810/3020/18 та звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП з виплатою середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогули починаючи з 08.06.2018 (а.с.36).

Вважаючи що відповідачем протиправно не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року по 28.05.2019 року в порядку ст. 116 КЗпП України, середній заробіток за час затримки виплати за кожен день прострочки виплати з 29.05.2018 року по день фактичного розрахунку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-III із змінами і доповненнями (далі - Закон № 2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 7 Закону № 2493-III, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", Про статус депутатів місцевих рад , Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів , цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КЗпП України визначено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Згідно з частиною 3 вказаної статті, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, у тому числі, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частинами першою та другою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Частиною другою статті 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або членом його сім`ї повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

VI. Оцінка суду

В ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №810/3020/18, яке набрало законної сили: 1. визнано протиправною бездіяльність Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо не вчинення 08.06.2018 дій по розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1 ; 2. визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_1 №18 від 11.07.2018 "Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи" та 3. зобов`язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 .

На виконання вимог рішення суду від 18.04.2019 у справі №810/3020/18, Борівською селищною радою Фастівського районну Київської області видано розпорядження №23 Про скасування Розпорядження №18 від 11.07.2018 , яким скасовано Розпорядження №18 від 11.07.2018 та внесено зміни до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 (звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП).

Вказуючи на неправомірність не виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення його з посади, останній стверджує, що відповідно до рішення суду від 18.04.2019 він мав бути поновлений на раніше займаній посаді та звільнений за згодою сторін із виплатою середньомісячного заробітку. Оскільки вказані дії відповідачем були не виконані, вважає що наявні підстави для виплати йому з 28.05.2019 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо таких тверджень позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статтею 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Відтак, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з цим, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду адміністративної справи №810/3020/18 була позовна вимога про зобов`язання Борівську селищну раду Фастівського району Київської області виконати вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, у задоволенні якої судом було відмовлено, оскільки судом в було встановлено, що станом на час розгляду вказаної справи позивачу був здійснений розрахунок відповідних сум при звільненні та надіслано трудову книжку.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Таким чином, рішенням суду від 18.04.2019 у справі №810/3020/18 встановлено, відтак не підлягає доказуванню в межах даної адміністративної справи, те що станом на час розгляду справи 18.09.2019, позивачу було здійснено розрахунок відповідних сум передбачених законодавством України при звільненні та надіслано трудову книжку.

При цьому, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Отже, вимушений прогул може мати місце в таких випадках як незаконне звільнення; незаконне переведення на іншу роботу; затримка виконання рішення про поновлення на роботі; відмова в прийнятті на роботу; несвоєчасне укладення трудового договору; якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника; затримка розрахунку тощо. При цьому, питання щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішується судом під час вирішення вимоги про зміну причин звільнення у трудовій книжці працівника.

Суд констатує, що кожна з наведених вище обставин, як підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має бути підтверджена відповідними доказами.

Втім, будь-які обґрунтування, належні та допустимі докази не можливості працевлаштування позивачем, що пов`язані із неправильним формулювання причин звільнення в трудовій книжці, матеріали справи не містять.

Твердження позивача про те, що згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2020 він мав бути поновлений на посаді є також необґрунтованими, оскільки вказаним рішенням суду виключно змінено формулювання причини звільнення звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Борівської селищної ради, резолютивна частина рішення не містить жодних зобов`язань відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Борівської селищної ради.

Враховуючи встановлення рішенням суду здійснення розрахунку відповідних сум при звільненні та надіслання трудової книжки позивачу після звільнення Борівською селищною радою та як наслідок відсутності підстав для проведення виплат відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП, не підтвердження в ході розгляду справи, факту поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Борівської селищної ради, відсутні підстави стверджувати про наявність вимушеного прогулу у позивача чи перешкоджання подальшого його працевлаштування з підстав невидачі трудової книжки, а отже вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Борівську селищну раду виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року по 28.05.2019 року в порядку ст. 116 КЗпП України та середній заробіток за час затримки виплати за кожен день прострочки є необґрунтованими.

Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоду в сумі 200000, 00 грн. на користь ОСОБА_1 є похідною від вимог у задоволенні яких відмовлено, а отже наведена вимога також задоволенню не підлягає.

VIII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

ІX. Розподіл судових витрат

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у даному випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 26 жовтня 2020р.