Рішення

від 22.10.2020 по справі 454/1245/20

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1245/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Червоноградського міського суду Львівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду,

в с т а н о в и в:

Адвокат Мицик О.В. звернувся з позовом до Червоноградського міського суду Львівської області в інтересах ОСОБА_2 та просить суд стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 107 410грн.

Свої вимогу обгрунтовує наступним.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України та застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, даний запобіжний захід був застосований судом при вирішенні обвинувачення по суті в нарадчій кімнаті, без жодних клопотань зі сторони обвинувачення будь-якого запобіжного заходу, оскільки станом на день постановлення вироку до ОСОБА_2 не було застосовано жодних запобіжних заходів і не було покладено процесуальних обов`язків.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018р. задоволено клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу, обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено з-під варти в залі суду.

При цьому у даній ухвалі встановлено, що суд першої інстанції прийняв рішення про взяття під варту ОСОБА_2 не у спосіб передбачений чинним КПК України.

Тобто, суд апеляційної інстанції даним рішенням встановив незаконність дій судді Червоноградського міського суду Львівської області Рудакова Д.І. при винесенні вироку від 27.10.2017р., в частині взяття та тримання ОСОБА_2 під вартою.

Більше того, апеляційний суд Львівської області своєю ухвалою скасував вирок Червоноградського міського суду Львівської області, яким ОСОБА_2 та призначив у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції. У даному рішенні апеляційної інстанції встановлено, що суддя при розгляді даної справи не дотримався вимог ст.337 КПК України, тобто вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, а також допустив істотні порушення КПК України, які перешкодили ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

В результаті незаконних дій судді Червоноградського міського суду Львівської області Рудакова Д.І. позивач в період з 27.10.2017р. по 16.03.2018р. незаконно утримувався під вартою в нелюдських умовах, що в загальному становить 4 місяці 17 днів.

Незаконним рішенням та діями судді Червоноградського міського суду Львівської області Рудакова Д.І. позивачу було завдано значної матеріальної та моральної шкоди.

Зазначає, що ОСОБА_2 є особою похилого віку та хворіє на кардіосклероз, хронічну аневризму верхівки лівого шлуночка, гіпертонічну хворобу ІІІ ступеня, зазнав істотної моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок знаходження у постійній невизначеності.

Крім цього, ОСОБА_2 , у зв`язку з безпідставним обранням запобіжного заходу, був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість , що призвело до неможливості реалізовувати свої звички і бажання, погіршення відносин з оточуючими людьми та у свою чергу викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка була позитивною та склалася внаслідок тривалих років.

22.07.2020р. представник відповідача Червоноградського міського суду Львівської області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення обгрунтовує наступним.

При постановленні вищевказаного вироку суду від 27.10.2017р. суд врахував усі докази в їх сукупності, відомості про особу винного, наявність обставин, що обтяжують покарання, характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, тому прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження учинення ним нових злочинів можливі лише із призначенням покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання, на думку суду, було необхідним та достатнім для його можливого виправлення, перевиховання та профілактики вчинення нових кримінальних правопорушень. Встановлені судом позитивні відомості про особу винного, його похилий вік, хвороба, дали підстави суду призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.2 ст.156 КК України. Суд не встановив підстави для застосування ст.69 чи ст.75 КК України до обвинуваченого з урахуванням обставин справи та висновків суду.

Зазначає, шо Позивач не має права на відшкодування шкоди у зв`язку з порушенням ч.1 ст.2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , оскільки в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2018р., якою вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 20.06.2018р. скасовано не було вказано про факт незаконного взяття і тримання під вартою ОСОБА_2 та більше того справу направлено на новий розгляд. Не було зазначено про факт незаконного взяття і тримання під вартою позивача і в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018р., якою останнього звільнено з-під варти в залі суду, а лише вказано :суд першої інстанції прийняв рішення про взяття під варту ОСОБА_2 не у спосіб передбачений чинним КПК України .

Інших підстав визначених ч.1 ст.2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , які дають право ОСОБА_2 на відшкодування шкоди, не встановлено та доказів наявності таких позивачем не надано.

Також, зазначає, що позивач не довів і не надав належних та достатніх доказів заподіяння йому моральної шкоди. Наявність такої шкоди, відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування. Доводи позовної заяви про те, що рішення судді Червоноградського міського суду Львівської області незаконне, необгрунтоване, є необгрунтованими, оскільки причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою немає.

Позивач не надав належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних страждань, не довів вину відповідача. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який повинен вказати, які саме моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс я чим обгрунтовується розмір компенсації.

24.07.2020р. представник позивача - адвокат Мицик О.В. надав відповідь на відзив.

Зазначає, що крім національного законодавства, компенсація за незаконне утримання під вартою, також, передбачена Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Вважає, що ним у позовній заяві повністю доведено право на відшкодування моральної шкоди.

Даний запобіжний захід був застосований судом при вирішенні обвинувачення по суті в нарадчій кімнаті, без жодних клопотань сторони обвинувачення про обрання будь-якого запобіжного заходу, оскільки станом на день постановлення вироку до позивача не було застосовано жодних запобіжних заходів і не було покладено процесуальних обов`язків.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018р. задоволено клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу, обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено з-під варти в залі суду. При цьому в даній ухвалі встановлено порушення при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу судом першої інстанції та констатовано, що суд першої інстанції прийняв рішення про взяття ОСОБА_2 не у спосіб, передбачений чинним КПК України.

Також, зазначає, що у зв`язку з безпідставним обранням запобіжного заходу, був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість , що призвело до неможливості реалізовувати свої звички і бажання, погіршення відносин з оточуючими людьми та у свою чергу викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка була позитивною та склалася внаслідок тривалих років.

Крім цього, вказує, що стягненню на користь позивача в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає не мінімальна сума, а в 5 разів більша, що становить 107 410грн. = 5 х (4723 (мінімальна заробітна плата станом на день пред`явлення позову) х 4 (кількість місяців перебування під слідством та судом) +2590грн. (за 17 днів), що розрахована за формулою 4723:31х17), що відповідає особі Позивача та моральним стражданням, які йому були завдані протягом періоду тримання під вартою.

Представник позивача - адвокат Мицик О.В. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази у справі суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у разі незаконного засудження громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

З дослідженого в судовому засіданні вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Взято ОСОБА_2 під варту в залі суду.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018р. задоволено клопотання захисників Маслей І.М. та ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу, обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено з-під варти в залі суду.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2018р. вирок Червоноградського міського суду Львівської області, від 27.10.2017р. щодо ОСОБА_2 т скасовано та призначено у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Право кожного на свободу та особисту недоторканність закріплено також у Загальній декларації прав людини 1948 року (стаття 3), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 5), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (перше речення пункту 1 статті 9).

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011; абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі „Гарькавий проти України" від 18 лютого 2010 року зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції; цей перелік винятків є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (§ 63).

Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність є також однією з засад кримінального провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Кодексу і полягає в тому, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених Кодексом.

Пунктом 14 частини 1 статті 368 КПК України (в редакції станом на час ухвалення вироку 17.10.2017р.) встановлено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у Кодексі передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 Кодексу).

Тобто, п.п. 4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України встановлює, що у резолютивній частині вироку суд може прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Однак необхідно чітко розмежовувати такі поняття, як винесення рішення і виконання рішення , адже, встановлюючи можливість винесення такого рішення (п.п. 1 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України), законодавець не передбачив можливості виконання такого рішення до вступу вироку в силу та передбачив можливість виконання вироку суду вже після вступу такого рішення суду в законну силу.

Разом з цим, у Рішенні Конституційного суду України від 13.06.2019 року у справі №3-208/2018(2402/18) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини другої статті 392 Кодексу в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам статей 1, 3, 8, 21, 29, частини першої статті 55 Основного Закону України.

Як зазначалося вище, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2018р. вирок Червоноградського міського суду Львівської області, від 27.10.2017р. щодо ОСОБА_2 скасовано та призначено у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до п.1-1 ст.2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

В судом з"ясовано, що при постановленні вищевказаного вироку суду від 27.10.2017р. суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.368 КПК України (у резолютивній частині вироку суд може прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили) врахував усі докази в їх сукупності, відомості про особу винного, наявність обставин, що обтяжують покарання, характеру та ступінь тяжкості вчиненого злочину, тому прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження учинення ним нових злочинів можливі лише із призначенням покарання у виді позбавлення волі та взяти ОСОБА_2 під варту в залі суду. Таке покарання, на думку суду, було необхідним та достатнім для його можливого виправлення, перевиховання та профілактики вчинення нових кримінальних правопорушень. Встановлені судом позитивні відомості про особу винного, його похилий вік, хвороба, дали підстави суду призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.2 ст.156 КК України.

Крім цього, право на свободу та особисту недоторканність може бути обмежене, однак таке обмеження має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, принципів справедливості, рівності та домірності (пропорційності), із забезпеченням справедливого балансу інтересів особи та суспільства, на підставі та в порядку, визначених законами України, з урахуванням актів міжнародного права, позицій Європейського суду з прав людини, за вмотивованим рішенням суду, прийнятим в порядку справедливої судової процедури.

Також, встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2018р., якою вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017р. скасовано справу направлено на новий розгляд. Тобто, даною ухвалою ОСОБА_2 не виправдано, не встановлено факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, не закрито кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Більше того, станом на даний час у суді першої інстанції перебуває розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.156 КК України і кінцеве рішення по ній не ухвалено.

Таким чином, судом не встановлено, підстав визначених ч.1 ст.2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , які дають право ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, доказів наявності таких позивачем не надано.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Червоноградського міського суду Львівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду - відмовити

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Червоноградського міського суду Львівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.10.2020р.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Червоноградський міський суд Львівської області, ЄДРПОУ 37419900, місце знаходження: м.Червоноград, вул.Св.Володимира, 15 Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина